Постанова

від 31.07.2014 по справі 5015/1769/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р. Справа № 5015/1769/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Гриців В.М. Костів Т.С.

Розглянувши апеляційну скаргу від 12.06.14 за № 02.27/1360 Городоцької міської ради

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.12

у справі № 5015/1769/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікуся", м. Львів,

до відповідача : ТзОВ "Весткомп'ютертрейд", м. Львів

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : 1 .Городоцька районна державна адміністрація Львівської області, м. Городок,

2.ОСОБА_1, м. Львів,

3.ОСОБА_8, м. Львів

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Городоцька міська рада, м.Городок

2. Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області, м.Львів

3. ОСОБА_3, с.Зимна Вода, Львівська область

про визнання права власності на нежитлову будівлю (бар) за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 130,1 кв.м.

за участю представників:

від третьої особи 1 на стороні позивача - Несімко М.П. - представник;

від третьої особи 1 на стороні відповідача - Струс Н.Я. - представник;

від третьої особи 3 на стороні відповідача - ОСОБА_6 - представник;

від сторін та інших учасників судового процесу - не з'явилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5015/1769/12 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.14 у склад колегії для розгляду справи № 5015/1769/12 Господарського суду Львівської області введено суддів - Костів Т.С. та Орищин Г.В.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.14 скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, відстрочено сплату судового збору, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 10.07.14.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Костів Т.С. введено суддю Желіка М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.14 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Городоцьку міську раду, Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області та ОСОБА_3. Розгляд справи відкладено на 31.07.14.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.12 у справі №5015/1769/12 (суддя Мороз Н.В.) позов задоволено повністю, визнано за ТОВ "Вікуся" право власності на нежитлову будівлю (бар) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 130,1 кв.м., стягнуто з ТзОВ "Весткомп'ютертрейд" на користь ТзОВ "Вікуся" 2906 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Городоцька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому, скаржник посилається на те, що господарським судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального прав, а саме, на думку скаржник, не було досліджено питання щодо порядку виконання будівельних робіт і визнання права власності на самочинне будівництво, оскільки такі роботи можуть проводитися тільки після отримання дозволу держархбудконтролю, проте, зазначений документ в матеріалах справи відсутній.

Також, на думку апелянта, не враховано ту обставину, що дозвіл на будівництво видається на підставі документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою на якій здійснюється таке будівництво, проте такі докази позивачем не подані. Натомість, скаржник зазначає, що земельна ділянка, на якій знаходиться об'єкт самочинного будівництва, перебуває у власності територіальної громади м.Городка від імені якої діє Городоцька міська рада, проте місцевим господарським судом не залучено зазначену особу до участі у справі та не враховано порушення її прав.

10 липня 2014 року Городоцькою районною державною адміністрацією долучено до матеріалів справи пояснення. В судовому засіданні присутній представник Городоцької районної державної адміністрації доповів з приводу поданих пояснень та зазначив, що підтримує подану апеляційну скаргу в повному обсязі.

18 липня 2014 року третьою особою 3 на стороні відповідача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апелянта, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

31 липня 2014 року скаржником в доповнення вимог, викладених в апеляційній скарзі, долучено до матеріалів справи пояснення б/н від 30.07.14.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В. введено суддів Костів Т.С. та Гриців В.М. з підстав, викладених у розпорядженні.

Дану обставину доведено до відома присутніх представників на початку судового засідання. Відводів такому складу судової колегії заявлено не було.

Учасники судового процесу, які не забезпечили явку свої уповноважених представників у судовому засіданні, причини такої неявки суду не повідомили, будь - яких клопотань від зазначених осіб про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Зважаючи на ту обставину, що ухвалами суду від 04.07.14 та 10.07.14 явка представників сторін та третіх осіб у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних представників, оскільки наявних у справі матеріалів є достатньо для правильного вирішення даного спору.

Присутні представники навели у судовому засіданні свої доводи та міркування.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 31.07.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення присутніх представників, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.12 у справі № 5015/1769/12 скасуванню, враховуючи наступне:

Із матеріалів справи вбачається, що 01.09.11 між ТОВ «Вікуся» (позивач)і ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (власники приміщення, треті особи 2, 3 на стороні позивача)(орендодавці) укладено договір оренди приміщення площею 57,8 кв. м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаним договором оренди визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю (бар) з правом викупу (п.1 договору оренди). Вартість приміщення становить 200 000 грн. ( п.2 договору оренди). Відповідно до п.6.6. договору оренди орендна плата припиняє нараховуватися з дня повної оплати вартості приміщення в розмірі 200 000 грн. Громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали зазначене приміщення в ОСОБА_9 на підставі договору від 29.03.11 купівлі - продажу (а.с.14-15)

Пунктом 5.2.3 договору оренди передбачена можливість орендаря передавати орендоване приміщення в суборенду до повного розрахунку його вартості.

1 жовтня 2011 року між ТОВ «Вікуся» (орендодавець) та ТОВ «Варіант - Х» (в подальшому ТОВ "Весткомп'ютертрейд" ) (орендар) укладено договір суборенди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю за адресою : АДРЕСА_1. Вартість приміщення становить 50 000 грн.(п.1.1.1. договору суборенди). Приміщення належить орендодавцю на підставі договору оренди від 01.09.11 (п.1.4 договору суборенди).

Приміщення надається орендарю для розміщення розважального центру (п.2.1. договору суборенди). Стан приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду: придатне для використання згідно п.2.1. договору ( п.1.2 договору суборенди).

Відповідно до умов договору суборенди орендар зобов'язаний не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, перепланування, добудову чи будь - яке інше покращення орендованого приміщення (п.5.1.5 договору суборенди). Орендар має право проводити ремонт чи реконструкцію приміщень за згодою орендодавця (п.5.2.4 договору суборенди). Вартість орендної плати зараховується в вартість покращення приміщень, здійснених орендарем за згодою орендодавця (п.6.5 договору суборенди). Відповідно до п.8.2 орендодавець набуває прав власності на будь які покращення приміщення, зроблені орендарем без згоди орендодавця.

У подальшом, між сторонами договору оренди (ТОВ «Вікуся» і власниками приміщення ОСОБА_7 та ОСОБА_8) було досягнуто згоди щодо викупу зазначеного нежитлового приміщення. Таким чином, ТОВ «Вікуся» набуло права власності на нежитлове приміщення (бар), яке було об'єктом оренди, площею 57,8 кв. м. Дана обставина сторонами у справі не заперечується.

У зв'язку із проведенням ТОВ «Вікуся» реконструкції зазначеного приміщення його площа збільшилася до 130.1 кв.м. (а.с.23-41)

Як вбачається з листа позивача від 06.02.12, орендарем за договором суборенди (ТОВ «Варіант - Х») проведено перепланування орендованого приміщення у зв'язку з чим ТОВ «Вікуся» звернулося до ТОВ «Варіант - Х» з вимогою розірвати договір оренди, зважаючи на порушення орендарем умов договору суборенди (а.с.21).

ТОВ «Варіант - Х» надіслало ТОВ «Вікуся» лист - відповідь за вих..№7/о від 10.02.12 в якому зазначено, що відповідачем проведено реконструкцію та добудову приміщень по АДРЕСА_1 у зв'язку з чим виникло нове майно на яке відповідач заявляє своє право власності та не заперечує проти повернення майна у разі компенсації вартості проведених ремонтних робіт (а.с.22).

Невизнання відповідачем права власності позивача на нежитлове приміщення стало підставою для звернення ТОВ «Вікуся» до ТОВ «Варіант - Х» з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю (бар) за адресою: АДРЕСА_1 площею 130,1 кв.м (з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 16.05.12) (а.с.110-112).

Як зазначено вище, місцевим господарським судом позов задоволено повністю та визнано право власності ТОВ «Вікуся» на зазначене приміщення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду зважаючи на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що для обслуговування спірного нерухомого об'єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Городоцькою міською радою надано в оренду земельну ділянку площею 0,0149 га про що укладено договір оренди земельної ділянки від 02.02.10 (а.с.88-90), відповідно до умов якого, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлової будівлі - кафе - бару . Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Забороняється самовільна забудова земельної ділянки. (п.п.51-5.3 договору оренди земельної ділянки). Разом з цим, варто зазначити, що вказаний договір оренди укладений між Городоцькою міською радою та ОСОБА_9 (попереднім власником нежитлового приміщення). Доказів укладення договору оренди між Городоцькою міською радою та ТОВ «Вікуся» в матеріалах справи не міститься.

На зазначеній земельній ділянці знаходився належний позивачу об'єкт нерухомого майна площею 57.8 кв. м., проте, після проведення реконструкції площа вказаного приміщення збільшилася, та становить відповідно до Технічного паспорта 130.1 кв.м. (а.с.19-20).

За змістом частини першої статті 376 ЦК самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у вказаній статті.

В розумінні частини першої статті 376 ЦК самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними(пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.09.2003 № 146 (далі - Методичні рекомендації № 146).

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22.07.2009 № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості , у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Зважаючи на наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вважати спірний нерухомий об'єкт самочинним будівництвом.

Статтею 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього і встановлено випадки коли право власності на самочинне будівництво може бути визнано за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво або за власником земельної ділянки.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частини 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб

Таким чином, при вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно необхідно з'ясовувати наявність права позивача на земельну ділянку, на якій збудовано спірне майно та її цільове призначення; наявність самочинно збудованого нерухомого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки.

Будь-яке будівництво нерозривно пов'язано з земельною ділянкою, на якій воно здійснюється. З урахуванням того, що земля є специфічним об'єктом права власності, суд обов'язково з'ясовує, який правовий режим земельної ділянки, на якій здійснено будівництво.

Згідно статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Відповідно до ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування серед іншого є земля та природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управління районних та обласних рад.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі земля в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за її межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Городоцька міська рада, у відповідності до статті 10 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні ", є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Городка та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно статті 80 названого Закону територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, що є комунальною власністю.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні ", ст.ст.12,116 Земельного кодексу України міська рада вирішує відповідно до законодавства питання регулювання земельних відносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування.

Отже, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м.Городка і у відповідності до чинного законодавства України повноваження щодо розпорядженням нею належать виключно їй. Однак, оскаржуване рішення суду було прийнято без залучення до участі у справі представника власника земельної ділянки - Городоцької міської ради, що є порушенням вимог процесуального права та свідчить про неповне з'ясування обставин справи.

Як зазначено вище, право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою, що вимагає такого визнання, тільки тоді коли вже вирішено правову долю земельної ділянки, яка знаходиться під спорудою.

Надання (відведення) земельної ділянки може здійснюватися лише за рішенням компетентного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або на підставі цивільно-правових (господарсько-правових) договорів між фізичними та юридичними особами. Саме лише рішення відповідного органу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови не може вважатися наданням земельної ділянки. У відповідному рішенні уповноваженого органу обов'язково зазначається вид використання земельної ділянки .

При вирішенні спору щодо визнання права власності на підставі частини третьої статті 376 ЦК необхідно враховувати як категорії земель, що визначені статтею 19 Земельного кодексу України, так і вид використання земельної ділянки , який передбачений правовстановлюючим документом на земельну ділянку.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, та цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

З договору оренди земельної ділянки від 02.02.10 вбачається, що земельна ділянка площею 0,0149 га надана для обслуговування нежитлової будівлі кафе бару, яка належала на праві власності гр.. ОСОБА_9. На час проведення ТОВ «Вікуся» реконструкції та перебудови приміщення внаслідок чого збільшилася його площа та після його завершення цільове призначення земельної ділянки не змінювалось, а новому власнику будівлі земельна ділянка не надавалась ні у власність, ні у користування. Доказів протилежного позивачем не подано.

Зважаючи на наведене, судом не може бути визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо право на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, не отримано у встановленому порядку і земельну ділянку використано не за цільовим призначенням.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б стверджували про дотримання у встановленого порядку погодження самочинного будівництва та прийняття його в експлуатацію, а також про звернення до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області із зазначеним питанням.

Згідно ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності ", планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 26 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності ", проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Крім цього, згідно ст. 39 вказаного Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Аналогічні норми прописано у Постанові Кабінету Міністрів України від 13.04.11 N 461, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

З огляду на викладені норми законодавства визнання прав власності на об'єкти нерухомості та їх реєстрація можливі лише після прийняття в експлуатацію таких. В матеріалах справи відсутні докази про подання відповідних звернень до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області.

Разом з цим, при вирішенні питання про порушення провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд першої інстанції мав, встановити чи зазначено у позовній заяві обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин.

Як встановлено Львівським апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи до Інспекції ДАБК у Львівській області ТОВ «Вікуся» не зверталось.

В той же час, відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 18.10.06, Держархбудінспекція України та її територіальні органи здійснюють в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Більше того, вказаний орган до справи залучений не був, судом першої інстанції не давалась оцінка питанням введення в експлуатацію нерухомого майна.

Зазначені обставини не були взяті місцевим господарським судом до уваги, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Зважаючи на все вищевикладене, а також на те, що апелянтом доведено обставини на які він посилається в апеляційній скарзі і які спростовують доводи викладені у рішенні місцевого господарського, суду колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.12 у даній справі

Разом з тим, відповідно до п.10 ч.1 ст.105 ГПК України у постанові господарського суду має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Городоцької міської ради задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.12 у справі № 5015/1769/12 скасувати. Прийняти нове рішення - в позові відмовити.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.

4. Стягнути з ТОВ «Вікуся» ( м. Львів, вул. Полуботка, 17/31,код ЄДРПОУ 37740827) на користь Городоцької міської ради (майдан Гайдамаків,6, м.Городок, розрахунковий рахунок 35415017004167 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЗКПО 26269892) 1045 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з ТОВ «Вікуся» ( м. Львів, вул. Полуботка, 17/31,код ЄДРПОУ 37740827) в доход Спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області ,УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 813 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Повернути ТОВ «Вікуся» ( м. Львів, вул. Полуботка, 17/31,код ЄДРПОУ 37740827) з Державного бюджету України 263 грн. зайво сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

7. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 04.08.14

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Костів Т.С.