Ухвала

від 23.07.2014 по справі 2а-3945/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 59411/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В. та Гудима Л.Я.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року у справі № 2а-3945/11/0970 за позовом Приватного підприємства «Акра Голд» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Акра Голд» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ (надалі відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2011 року за №№0001752302, 0001762302.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч вимог податкового та цивільного законодавства України, без врахування фактичних обставин господарської діяльності ПП «Акра Голд», а лише на підставі акта планової виїзної перевірки від 25.06.2011 року за №5084/23-2-34844459 винесені податкові повідомлення-рішення від 11.07.2011 року за №№0001752302, 0001762302, якими позивачу встановлені зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 70064,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 133239,00 грн..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року у справі № 2а-3945/11/0970 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ від 11.07.2011 року за №0001762302 в частині збільшення приватному підприємству «Акра Голд» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34844459) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 90 862 (дев'яносто тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12 314 (дванадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 50 коп., а всього суми податку на додану вартість в розмірі 103 176 (сто три тисячі сто сімдесят шість) грн. 50 коп.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Акра Голд» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34844459) судові витрати в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 13 коп..

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківськ, про що зазначено у апеляційній скарзі. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не здійснена належна оцінка того, що згідно системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПАУ у ПП «Агра Голд» (завищення податкового кредиту в сумі 41 608грн. за березень 2011 року) встановлено розбіжність з контрагентом ТзОВ «Амела Л.Т.Д. (код ЄДРПОУ 36419867). Листом від 21.06.2011 року № 6873/7/15-211 ДПІ у м.Херсоні направлено довідку від 17.06.2011 року №158/15-2/36420406 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Амела Л.Т.Д.» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за квітень 2011 року», в результаті якої встановлено відсутність необхідних умов для здійснення підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт,послуг). Вказані вимоги відносяться і до іншого контрагента позивача - ТзОВ «Віктор Ко», який за інформацією податкового органу відобразив господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались. Наведені обставини, на думку податкового органу, свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, та винесення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у травні-червні 2011 року ДПІ в місті Івано-Франківськ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складений акт від 25.06.2011 року за №5084/23-2-34844459 (а.с. 39-76, 198-231 т.1).

Перевіркою встановлені порушення позивачем підпунктів 4.1.2, 4.1.3 пункту 4.1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5, підпунктів 7.3.1, 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 55628,00 грн.; підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, та пунктів 198.1, 198.2, 198.6, статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого за перевірений період платником занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 114 912,00 грн. (а.с. 75, 218 т.1).

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в місті Івано-Франківськ винесено податкові повідомлення-рішення від 11.07.2011 року за №№0001752302, 0001762302, якими позивачу встановлені зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 70 064,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 133 239,00 грн., відповідно (а.с. 77, 78 т.1).

Розрахунок сум податку на прибуток та податку на додану вартість, визначений позивачу податковим органом, відображений в досліджених та перевірених судом довідці ДПІ в місті Івано-Франківськ та відповідному додатку до акта перевірки (а.с. 195-197 т.1).

Оцінюючи відповідність господарських правовідносин позивача з рядом суб'єктів господарювання, суд першої інстанції визнав, що висновки податкового органу викладені в акті від 25.06.2011 року за №5084/23-2-34844459 про порушення підприємством «Акра Голд» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України щодо заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей в ТзОВ «Віктор і Ко» та ТзОВ «Амела ЛТД» на суми 295 525,50 грн. та 249 650,47 грн., відповідно, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України, виходячи зі змісту первинних документів, які долучені до справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що оцінюючи в сукупності докази, які представлені сторонами спору, та відповідність встановлених обставин проведених господарських операцій до вимог податкового законодавства, вбачається, що позивачу неправомірно донараховано розмір податкових зобов'язань, з огляду на наступне.

Матеріали справи засвідчують, що 30.06.2010 року ПП «Акра Голд» уклало договір №0630 з ТзОВ «Віктор Ко», предметом якого стало придбання товарів( електро та будівельні товари) на загальну суму 295 525,50 грн. (а.с. 13 т.1). Розмір ПДВ в сумі 49 254грн. включено в реєстр отриманих податкових накладних за червень 2010 року та відповідно віднесено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2010 року (від 20.07.2010 року №91820). Поставка товару здійснювалась у відповідності у відповідності до п.5 окремими партіями на умовах FCA м.Львів склад Постачальника в термін до 31.12.2010 року.

На виконання договору були оформлені видаткові накладні на отримання матеріальних цінностей від 30.06.2010 року №0228 на суму 96217,86 грн. та від 30.06.2010 року №0227 на суму 199 307,64 грн.., оформлені податкові накладні (Т.І а.с.14-15,17-21). Дані операції в бухгалтерському обліку ПП «Акра Голд» відображено наступними записами: Дт рах.281 «Товари на складі» на суму 246 266,83 грн., Дт рах.644 « Податковий кредит» на суму 49 254,25 грн., Кд рах.631»Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 295 520,5 грн..

Оплату за поставлений товар ПП «Акра Голд» проведено в повному обсязі, що засвідчується платіжним дорученням від 01.09.2010 року №1632.(Т.І а.с. 115). Як вказує, позивач, перевезення товару здійснювалося власним транспортом підприємства транспортний засіб марки ЗІЛ- 131 АТ 6705 АМ), що засвідчується подорожнім листом від 30.06.2010 року №300610.

Колегія суддів вважає безпідставним покликання відповідача на ту обставину, що постачальник товару - ТзОВ « Віктор і Ко» крім відсутності майнових, технічних та інших матеріальних ресурсів та наявність ліцензій на провадження окремих видів діяльності, був об'єктом кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що представлені сторонами докази повинні підтверджувати ті обставини, на які покликається кожна з сторін у судовому спорі. Долучений до матеріалів справи Акт від 30.12.2010 року №3282/23-2/20799703 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Віктор і Ко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року» не заперечує факту здійснення господарської діяльності вказаним підприємством. Разом з тим, встановлення факту кримінального правопорушення у правовідносинах з ПП «Акра Голд» доводиться вироком суду, що набрав чинності, оскільки інше - суперечить конституційному принципу невинуватості .

Об'єктом податкового дослідження у даному спорі були не дослідження господарської операції позивача, а застосування аналогії, у зв'язку з матеріалами податкових перевірок та матеріалами кримінального провадження, що було завершено прийняттям постанови про звільнення від кримінальної відповідальності ряду осіб, серед яких директор ТзОВ «Віктор і Ко», у зв'язку з застосуванням Закону України «Про амністію у 2011 році».

Що стосується правовідносин з ТзОВ «Амела ЛТД», колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.03.2011 року позивачем укладений договір №01/03/11 з ТзОВ «Амела Л.Т.Д.» щодо придбання продукції на загальну суму 249 650,47 грн. (а.с. 22-25 т.1). Інформація по цьому контрагенту не конкретизується у матеріалах проведеної податкової перевірки від 25.06.2011 року. Відповідач лише зазначає, що згідно системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПАУ у ПП «Акра Голд» відбулося завищення податкового кредиту в сумі 41 608 грн. за березень 2011 року та встановлено розбіжність з контрагентом ТзОВ «Амела Л.Т.Д.». До матеріалів справи долучено Лист ДПІ у м.Херсоні від 21.06.2011 року № 6873/7/15-211 про направлення довідки від 17.06.2011 року №158/15-2/36420406 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Амела Л.Т.Д.» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень 2011 року», в результаті якої встановлено відсутність коштів, виробничих активів, технічного персоналу для здійснення поставок товару, зокрема, поставок ПП «Акра Голд».

Колегія суддів зазначає, що висновок суду про реальність господарських операцій позивача за договорами з його контрагентом ТзОВ «Амела Л.Т.Д.» підтверджений специфікаціями на товарно-матеріальні цінності, накладними на отримання товарів, податковими накладними, банківськими платіжними документами про перерахунок коштів в оплату за товари (Т.І а.с. 14-17, 22, 26-31, 101-111). Як вказує, позивач, перевезення товару здійснювалося власним транспортом підприємства транспортний засіб марки ЗІЛ- 131 АТ 6705 АМ), що засвідчується подорожнім листом від 30.03.2011 року №200311 (Т.І а.с.117).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані угоди були направлені на настання реальних юридичних наслідків щодо придбання товарів для використання їх у подальшій власній підприємницькій діяльності підприємства з виконання робіт (надання послуг) за договорами підряду з ВАТ ЕК «Чернівціобленерго» на об'єктах енергетичної компанії в Чернівецькій області, що підтверджується дослідженими судом письмовими доказами: договорами підряду на виконання робіт, актами здачі-приймання робіт, кошторисами, документами щодо встановлення ціни за виконання робіт, банківськими документами про оплату робіт тощо (а.с. 119-172 Т.1, 1-32 Т.2).

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань , внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування витрат та податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком судів, що нереальність операцій в рамках господарських правовідносин позивача з названими контрагентами ДПІ не доведено, належних доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договорів з фіктивними підприємствами з метою перенесення податкового навантаження на осіб, які не виконують свої податкові зобов'язання , податковим органом не представлено.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність зазначених вище договорів, колегія суддів зазначає, що необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети, зокрема у покупця товару (послуг), можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З урахуванням наведеного, слід звернути увагу й на те, що Європейський Суд з прав людини у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року у справі № 2а-3945/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Л.Я. Гудим