Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/11773/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11773/14 30.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-01"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" (відповідач-2), Національного банку України (відповідач-3)

про визнання договору недійсним

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ієвлеєв С.О. (за посвідченням від 26.07.2011);

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Кривенда М.В. (за довіреністю від 04.07.2014);

від відповідача 3: Шелкаєва Ю.В. (за довіреністю від 23.07.2014).

В судовому засіданні 30 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

13.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-01" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" (відповідач-2), Національного банку України (відповідач-3) про визнання договору недійсним

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/11773/14. Розгляд справи призначено на 14.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 30.07.2014.

30.07.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява №5 від 30.07.2014 позивача про зміну позовних вимог.

В судовому засіданні 30.07.2014 судом було прийнято до розгляду заяву №5 від 30.07.2014 позивача про зміну позовних вимог, після чого суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судове засідання, призначене на 30.07.2014, з'явились представники позивача, відповідача 2 та відповідача 3.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 Листа № 01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на неявку представника відповідача-1 в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача-1 не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2008 року між ТОВ «Дюк-01» та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений іпотечний договір № 03/Zквіп-08-4, відповідно до умов якого ТОВ «ДЮК-01» виступає майновим поручителем ТОВ «Промислова група «Вінниця-Буд».

Зазначений договір 27.03.2008 року посвідчено приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору «Іпотека за вказаним договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором № 03/КВ-07 на відкриття невіднолювальної кредитної лінії від 26.02.2007 року (зі змінами внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, 31.03.2008 року, від 30.05.2008 року та від 31.07.2008 року, а також будь-якими іншими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо)(надалі - Кредитний договір), укладений між Іпотекодержателем і ТОВ «Промислова група «Вінниця-Буд», за умовами якого останній зобов'язаний Іпотекодержателю по 25 лютого включно, у порядку строки та на умовах встановлених Кредитним договором, повернути кредит в розмірі З 800 000 (три мільйони вісімсот тисяч) доларів США 00 центів, сплатити проценти у розмірі 13 % річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках передбачених Кредитним договором».

Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору «Предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка площею 2,4263 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер якої 0520688906040090002».

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.10.2012 року звернено стягнення на заставлене майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ДЮК-01" для погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" (21036 м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 23; ідент. код 34625872) перед товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м.Київ, вул. Л.Українки, 26; код ЄДРПОУ 19357325) по кредитному договору №03/КВ-07 від 26.02.2007 року в сумі 43 768 375 (сорок три мільйони сімсот шістдесят вісім тисяч триста сімдесят п'ять) гривень 23 копійки.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.11.2013 року у справі № 16/88/2011/5003, залишеною без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року та Вищого господарського суду України від 16.04.2014 року, задоволено клопотання ТОВ «Інвестиційна група «ІФГ Капітал» та залучено вказане товариство до участі у справі № 16/88/2011/5003 правонаступником позивача та змінено сторони виконавчого провадження з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ «Капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюк-01», 3-тя особа ТОВ «Промислова група «Вінниця-Буд», про звернення стягнення на заставлене майно.

Наведені ухвала та постанови у справі № 16/88/2011/5003 ґрунтуються на тому, що ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ «Капітал» набуло право на звернення стягнення на заставлене майно згідно іпотечного договору № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 на підставі договору про передавання в управління непроданих активів № 31-JI від 05 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк», ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» та Національним банком України.

Так, відповідно до п. 1.1. договору № 31-JI від 05 вересня 2013 року Установник управління (ТОВ «Український промислом банк) передає в управління Управителеві (ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал») активи, наявні на балансі Установника управління на дату укладення цього Договору (надалі Активи), а Управитель приймає в управління Активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів Установника управління за рахунок Активів. Перелік Активів наведено в додатку № 1 до цього договору.

Згідно умов п. 1.2. № 31-JI від 05 вересня 2013 року Управитель є довірчим власником отриманих в управління Активів. До управителя не переходить право власності на Активи. Обмеження права довірчої власності Управителя встановлюється цим Договором і законодавством України.

Відповідно до п. 3.1. договору № 31-JI від 05 вересня 2013 року «Передавання Активів від Установника управління Управителю здійснюється за актом приймання-передавання, у якому зазначаються назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визнавалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену Установником управління претензійно-позовну роботу.

Згідно п. 225 Акту приймання-передавання в управління непроданих активів від 01.10.2013 року ТОВ «Український промисловий банк» передав ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» право вимоги до ТОВ «Промислова група «Вінниця-Буд» згідно кредитного договору № 03/КВ-07, яке передається на підставі окремого двостороннього акту.

Актом приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки від 19.11.2013 року ТОВ «Український промисловий банк» передало ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», зокрема, іпотечний договір № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 року (із подальшими змінами та доповненнями), укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «ДЮК-01».

Відповідно до ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно вимог ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Відповідно до ч. 5 ст. 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Згідно вимог ч .1 ст. 1038 ЦК України управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 цього Кодексу.

Із положень наведених правових норм вбачається, що особа, яка набуває майно в управління на підставі договору управління майном, набуває право довірчої власності на це майно (за наявності в договорі відповідних умов), яке полягає у набутті нею правомочностей власника даного майна (права володіння, користування та розпорядження (останнє - з певними встановленими законом обмеженнями) з метою їх реалізації в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Згідно вимог ст. 1031 ЦК України договір управління майном укладається в письмовій формі.

Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно вимог ч.ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Таким чином, Цивільним кодексом України передбачено встановлення регулювання такого виду застави, як іпотека (зокрема іпотека землі), спеціальним законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно вимог ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, законодавством України встановлено обов'язковість нотаріального посвідчення як іпотечного договору, так і правочину про відступлення прав за іпотечним договором.

При цьому, Законом України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як зазначалося вище, Актом приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки від 19.11.2013 року ТОВ «Український промисловий банк» передало ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», зокрема, іпотечний договір № 03/ZKBin-08-4 від 27.03.2008 року (із подальшими змінами та доповненнями), укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «ДЮК-01».

Враховуючи все наведене, ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» на підставі договору про передавання в управління непроданих активів № 31-JI від 05 вересня 2013 року набуло як право вимоги до ТОВ «Промислова група «Вінниця-Буд» згідно кредитного договору № 03/КВ-07, так і права іпотекодержателя за іпотечним договором № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008, зокрема, право на звернення стягнення на заставлене майно згідно вказаного іпотечного договору.

Тобто, за договором № 31-JI від 05 вересня 2013 року фактично відбулось відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 від ТОВ «Український промисловий банк» до ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал».

В свою чергу, всупереч вимог ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», ч. 1 ст. 513 ЦК України договір про передавання в управління непроданих активів № 31-JI від 05 вересня 2013 року не посвідчено нотаріально.

Згідно вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, законом встановлено право боржника на виконання зобов'язання лише належному кредитору, який набув відповідних прав на законних підставах.

Зважаючи на зазначене, ТОВ «Дюк-01» є належним позивачем у даній справі, оскільки оспорюваним договором порушено право ТОВ «Дюк-01» на виконання зобов'язання належному кредитору.

Враховуючи наведене, договір про передавання в управління непроданих активів № 31-JI від 05 вересня 2013 року підлягає визнанню недійсним в судовому порядку в частині передачі прав за іпотечним договором № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 та прав іпотекодержателя.

Крім того, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Таким чином, у разі визнання договору недійсним або у разі встановлення нікчемності договору відповідно до закону - суд може встановити відсутність передбачених таким договором прав у осіб, які цей договір уклали.

Враховуючи наведене, позовна вимога (згідно заяви про зміну предмета позову від 30.07.2014) про визнання відсутніми у ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» прав іпотекодержателя за іпотечним договором № 03/ZKBin-08-4 від 27.03.2008 року, переданих від ТОВ «Український промисловий банк» на підставі договору про передавання в управління непроданих активів № 31-JI від 05 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк», ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» та Національним банком України - також підлягає задоволенню, як така, що ґрунтується на доведених належним чином обставинах справи та на нормах законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки позивач належним чином довів його обґрунтованість, а заперечення відповідачів не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не ґрунтуються на нормах законодавства України.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 218,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-01" - задовольнити повністю.

2. Визнати договір №31-Л від 05.09.2013 про передавання в управління непроданих активів, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 4А, код ЄДРПОУ 36645230) та Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106), в частині передачі прав за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 28.03.2008 та прав іпотекодержателя, недійсним.

3. Визнати відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 4А, код ЄДРПОУ 36645230) прав іпотекодержателя за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 28.03.2008, переданих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) на підставі договору №31-Л від 05.09.2013 про передавання в управління непроданих активів, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 4А, код ЄДРПОУ 36645230) та Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106).

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 4А, код ЄДРПОУ 36645230) та Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-01" (23210, Вінницька обл., Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Лісна, 50, код ЄДРПОУ 33462616) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 01.08.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало