Постанова

від 09.12.2014 по справі 910/11773/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/11773/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Ларьков В.І. - дов. б/н від 05.12.2014

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Дешко В.О. - дов. №5 від 30.09.2014

від відповідача-3: Шелкаєва Ю.В. - дов. №18-225/39220 від 23.07.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ"

на рішення господарського суду міста Києва

від 30.07.2014 (суддя Цюкало Ю.В.)

у справі №910/11773/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дюк-01"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ"

3) Національного банку України

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дюк-01" (надалі - позивач, ТОВ „Дюк-01") до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" (надалі - відповідач-1, ТОВ „Український промисловий банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ" (надалі - відповідач-2, ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ"), Національного банку України (надалі - відповідач-3, НБУ) про визнання договору №31-Л від 05.09.2013 частково недійсним, а саме в частині передачі прав за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 28.03.2008 та прав іпотекодержателя, а також в частині передачі в управління земельної ділянки площею 2,4263 га, кадастровий номер 0520688906040090002, яка розташована у с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та є предметом іпотеки за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 28.03.2008 року.

У ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем було подано заяву №5 від 30.07.2014 про зміну позовних вимог, у якій він просив визнати договір №31-Л від 05.09.2013 про передавання в управління непроданих активів, укладений між ТОВ „Український промисловий банк", ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ" та Національним банком України, недійсним в частині передачі прав за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 28.03.2008 та прав іпотекодержателя, а також визнати відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ" прав іпотекодержателя за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 28.03.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/11773/14 позов з урахування заяви про зміну позовних вимог задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Національний банк України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/11773/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій останній просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/11773/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційних скарг відповідача-2 та відповідача-3 мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянти звертають увагу на те, що за договір №31-Л не містить положень про передачу в управління прав за іпотечним договором, предметом вказаного договору не є права іпотекодержателя за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 28.03.2008, оскільки за договором №31-Л від 05.09.2013 в управління передавалися активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору. Скаржники також звертають увагу на те, що правовідносини за договором управління не є тотожними відносинам, які виникають при відступленні права вимоги, а тому місцевий господарський суд безпідставно застосував до правовідносин договору управління майном положення ст.513 ЦК України та ст. 24 ЗУ „Про іпотеку". Крім того, апелянти зазначають, що судом першої інстанції порушено положення ст. 22 ГПК України, оскільки розглянуто позовну вимогу про визнання відсутніми прав іпотекодержателя, яка була заявлена у заяві про зміну позовних вимог після початку розгляду справи по суті.

Представники відповідача-2 та відповідача-3 у судовому засіданні 09.12.2014 підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Позивач проти задоволення апеляційних скарг заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Відповідач-1 у судове засідання 09.12.2014 не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2008 року між ТОВ „Дюк-01" (іпотекодавець) та ТОВ „Український промисловий банк" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір №03/Zквіп-08-4, відповідно до умов якого ТОВ „ДЮК-01" виступив майновим поручителем ТОВ „Промислова група „Вінниця-Буд".

Згідно положень п. 1.1. вказаного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №03/КВ-07 на відкриття невіднолювальної кредитної лінії від 26.02.2007 року (зі змінами внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, 31.03.2008 року, від 30.05.2008 року та від 31.07.2008 року, а також будь-якими іншими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо)(надалі - кредитний договір), укладений між іпотекодержателем і ТОВ „Промислова група „Вінниця-Буд", за умовами якого останній зобов'язаний іпотекодержателю по 25 лютого включно, у порядку строки та на умовах встановлених кредитним договором, повернути кредит в розмірі 3 800 000 (три мільйони вісімсот тисяч) доларів США 00 центів, сплатити проценти у розмірі 13 % річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках передбачених кредитним договором.

Пунктом 1.2. іпотечного договору визначено, що предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка площею 2,4263 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер якої 0520688906040090002.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Вінницької області від 11.10.2012 у справі №16/88/2011/5003 звернено стягнення на заставлене майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „ДЮК-01" для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова група „Вінниця-Буд" (перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" по кредитному договору №03/КВ-07 від 26.02.2007 року в сумі 43768375,23 грн.

У подальшому ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.11.2013 року у справі №16/88/2011/5003, залишеною без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 та Вищого господарського суду України від 16.04.2014, задоволено клопотання ТОВ „Інвестиційна група „ІФГ Капітал" та залучено вказане товариство до участі у справі №16/88/2011/5003 правонаступником позивача та змінено сторони виконавчого провадження з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" на ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ „Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дюк-01", 3-тя особа ТОВ „Промислова група „Вінниця-Буд", про звернення стягнення на заставлене майно.

Зазначені ухвала та постанови у справі №16/88/2011/5003 обгрунтовані тим, що ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ „Капітал" набуло право довірчої власності на активи ТОВ „Український промисловий банк", передані в управління на підставі договору №31-JI від 05 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ „Український промисловий банк", ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" та Національним банком України.

Так, відповідно до п. 1.1. договору №31-JI від 05.09.2013 установник управління (ТОВ „Український промислом банк") передає в управління управителеві (ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал") активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (надалі - активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління за рахунок активів. Перелік активів наведено в додатку №1 до цього договору.

Пунктом 1.2. договору №31-JI від 05.09.2013 визначено, що управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором і законодавством України.

Згідно положень п. 3.1. договору №31-JI від 05.09.2013 передавання активів від установника управління управителю здійснюється за актом приймання-передавання, у якому зазначаються назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визнавалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно-позовну роботу.

Із пункту 225 акту приймання-передавання в управління непроданих активів від 01.10.2013 вбачається, що ТОВ „Український промисловий банк" передав ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" активи, наявні на балансі установника управління, за кредитним договором №03/КВ-07, укладеним із ТОВ „Промислова група „Вінниця-Буд".

Згідно зазначеного акту, документи, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів, документи про претензійно-позовну роботу, інші документи передаються на підставі окремого двостороннього акту.

З матеріалів справи вбачається, що за актом приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки від 19.11.2013 ТОВ „Український промисловий банк" передало ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал", зокрема, іпотечний договір №03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 року (із подальшими змінами та доповненнями), укладений між ТОВ „Український промисловий банк" та ТОВ „ДЮК-01".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ТОВ „Український промисловий банк" за умовами договору №31-Л від 05.09.2013 передав ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" право вимоги до ТОВ „ДЮК-01" та право управління предметом іпотеки, однак правочин про відступлення права вимоги за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 не був нотаріально посвідченим.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" на підставі договору про передавання в управління непроданих активів №31-JI від 05.09.2013 року набуло як право вимоги до ТОВ „Промислова група „Вінниця-Буд" згідно кредитного договору №03/КВ-07, так і права іпотекодержателя за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008, зокрема, право на звернення стягнення на заставлене майно згідно вказаного іпотечного договору. Тобто, на думку місцевого господарського суду за договором №31-JI від 05.09.2013 фактично відбулось відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 від ТОВ „Український промисловий банк" до ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал".

Враховуючи викладене суд першої інстанції виходив з того, що оскідьки всупереч вимог ч. 3 ст. 24 ЗУ „Про іпотеку", ч. 1 ст. 513 ЦК України договір про передавання в управління непроданих активів №31-JI від 05 вересня 2013 року не посвідчено нотаріально, то він підлягає визнанню недійсним в судовому порядку в частині передачі прав за іпотечним договором № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 та прав іпотекодержателя.

Однак колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Так, відповідно ст. 1029 ЦК України За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Відповідно до ч. 5 ст. 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Частиною 1 ст. 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Статтею 1036 ЦК України визначено, що строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

Частиною 2 ст. 1038 ЦК України визначено, що управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1042 управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном.

Згідно вимог ст. 1031 ЦК України договір управління майном укладається в письмовій формі.

Таким чином, із положень вищевказаних правових норм вбачається, що особа, яка набуває майно в управління на підставі договору управління майном, набуває право довірчої власності на це майно (за наявності в договорі відповідних умов), яке полягає у набутті нею правомочностей власника даного майна (права володіння, користування та розпорядження (останнє - з певними встановленими законом обмеженнями) з метою їх реалізації в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). При цьому, договір управління майном є строковим, не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління, а управитель має право на плату.

Вказане спростовує висновки суду першої інстанції про те, що за договором №31-JI від 05.09.2013 фактично відбулось відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 від ТОВ „Український промисловий банк" до ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал", оскільки договір управління майном має іншу правову природу ніж договір про відступлення права вимоги.

Положеннями ч. 1 ст. 1030 ЦК України визначено, що предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Як вбачається із положень п. 1.1. договору №31-Л від 05.09.2013 установник управління (ТОВ „Український промисловий банк") передав в управління управителеві (ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал") активи, наявні на балансі Установника управління на дату укладення цього договору, а управитель прийняв в управління активи та зобов'язався вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління за рахунок активів.

Положеннями ст. 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Таким чином, за умовами договору №31-Л від 05.09.2014 від установника управління - ТОВ „Український промисловий банк" в управління до Управителя - ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" було передано майно у вигляді активів.

При цьому, ні договір №31-Л, ні окремі акти передачі активів та документів не містять відомостей про передачу в управління конкретного нерухомого майна.

Із вказаного слідує, що до ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" за договором про передавання в управління непроданих активів №31-Л від 05.09.2013 було передано в управління активи, серед яких кредитний договір №03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 26.02.2007 року, а у забезпечення його виконання укладено Іпотечний договір №03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008, за умовами якого та відповідно до ЗУ „Про іпотеку", передано в іпотеку майно - земельну ділянку, яка залишилася у володінні іпотекодавця - ТОВ „ДЮК-01".

Таким чином, договором №31-Л від 05.09.2013 року ТОВ „Укрпромбанк" передбачено лише передачу в управління ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" наявних на балансі установника управління активів, які останнє прийняло та зобов'язалося вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів за рахунок активів. Однак, ні цим договором, ні іншими документами не визначено, що до ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" переходять всі права та обов'язки ТОВ „Укрпромбанк".

Частиною 2 ст. 1031 договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 ст. 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 181 ЦК України та умов договору №31-Л, за яким в управління були передані саме активи, спростовуються доводи позивача про передачу в управління за договором №31-Л нерухомого майна та необхідність його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зважаючи на ту обставину, що договір управління майном та договір відступлення права вимоги мають різну правову природу, договір №31-Л не містить положень про передачу в управління конкретного нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 2,4263 га, кадастровий номер 0520688906040090002, яка розташована у с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності тих обставин, з яким закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

Враховуючи викладене позовні вимоги ТОВ „Дюк-01", які заявлені позивачем при поданні позовної заяви, про визнання договору №31-Л від 05.09.2013 частково недійсним, а саме: в частині передачі прав за іпотечним договором №03/Zквіп-08-4 від 28.03.2008 та прав іпотекодержателя, а також в частині передачі в управління земельної ділянки площею 2,4263 га, кадастровий номер 0520688906040090002 не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ТОВ „Дюк-01" про визнання відсутніми у ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" прав іпотекодержателя за іпотечним договором №03/ZKBin-08-4 від 27.03.2008, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи по суті фактично було розпочато судом першої інстанції 14.07.2014, про що зазначено в ухвалі господарського суду міста Києва від 14.07.2014, в якій йдеться про те, що у судове засідання, призначене на 14.07.2014, з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

За таких обставин, позовна вимога ТОВ „Дюк-01" про визнання відсутніми у ТОВ „Інвестиційна компанія „ІФГ Капітал" прав іпотекодержателя за іпотечним договором № 03/ZKBin-08-4 від 27.03.2008 року, викладена у заяві про зміну предмета позову від 30.07.2014, безпідставно прийнята до розгляду та задоволена судом першої інстанції з огляду на те, що вказана заява була подана після початку розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ" підлягають задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/11773/14 має бути скасоване із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи позивача, викладені у додаткових заперечення, які надійшли на адресу суду 09.12.2014, про те, що Національний банк України, подаючи апеляційну скаргу, вийшов за межі повноважень, наданих йому чинним законодавством, у зв'язку із чим апеляційна скарга на думку позивача не підлягає задоволенню, колегією суддів відхиляються, оскільки право на оскарження судового рішення надане Національному банку України як стороні у справі положеннями ст.ст. 22, 91 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/11773/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дюк-01" (23210, Вінницька обл., Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Лісна, 50, код ЄДРПОУ 33462616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „ІФГ КАПІТАЛ" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 4А, код ЄДРПОУ 36645230) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дюк-01" (23210, Вінницька обл., Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Лісна, 50, код ЄДРПОУ 33462616) в дохід Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/11773/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк