Постанова

від 30.07.2014 по справі 826/7916/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2014 року 08:57 № 826/7916/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення №0001572203 від 30.05.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром» (надалі - позивач або ТОВ «Поліхімпром») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0001572203 від 30.05.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 14.07.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Поліхімпром» не порушувало вимог п.198.1., п.198.2., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом.

У судове засідання 14.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятого ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (позивача) права на формування податкового кредиту по таким операціям.

Суд у судовому засіданні 14.07.2014 року за згодою сторін на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Поліхімпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Армабуд-Тех» (код за ЄДРПОУ 38406268) за період з 01.01.2011 року по 21.12.2013 року.

За результатами перевірки позивача, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 12.05.2014 року № 1179/26-52-22-03-14/32913970, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема, п.198.1., п.198.2., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 88066,00 грн., у тому числі за березень 2013 року в сумі 16908,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 116542,00 грн., за травень 2013 року в сумі 16283,00 грн., за червень 2013 року в сумі 12600,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 25733,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Армабуд-Тех».

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході перевірки позивача відповідачем отримано постанову від 10.02.2014 року за підписом слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції М.Є. Базілевського про призначення по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110030000156, позапланової документальної перевірки дотримання законодавства ТОВ «Поліхімпром» (код за ЄДРПОУ 32913970) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Армабуд-Тех», код за ЄДРПОУ 38406268 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, в якій зазначено, що в ході досудового слідства встановлено, що гр. ОСОБА_2 за попередньою змовою з гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 та іншими невстановленими невідомими особами, діючи умисно, групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, вчинення фіктивного підприємництва, перебуваючи на території м. Києва, зареєстрували на підставних осіб ряд суб'єктів господарювання з ознаками «фіктивності» та організували схему їх незаконної діяльності, серед яких: ТОВ «Армабуд-Тех», код за ЄДРПОУ 38406268. Будучи допитаним за обставинами справи гр. ОСОБА_6, який згідно реєстраційних даних був засновником та директором ТОВ «Армабуд-Тех», код за ЄДРПОУ 38406268, повідомив, що вказане товариство в органах державної влади зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, без наміру здійснення підприємницької діяльності, документів пов'язаних із діяльністю товариства не підписував та ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності до ТОВ «Армабуд-Тех» не має, де знаходиться офіс підприємства, печатка та реєстраційні документи йому не відомо. В подальшому реквізити зовнішньо законно зареєстрованого ТОВ «Армабуд Тех» використовувались невстановленими особами для штучного формування податкового кредиту з ПДВ, завищення валових витрат суб'єктами підприємницької діяльності реального сектору економіки, що надало змогу останнім мінімізувати податкові зобов'язання.

Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що одним із вигодонабувачів від протиправної діяльності ТОВ «Армабуд-Тех» (код за ЄДРПОУ 38406268) є ТОВ «Поліхімпром» (код за ЄДРПОУ 32913970).

Крім того, за результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Армабуд Тех» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операціях по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.03.2013 року по 30.09.2013 року, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 08.11.2013 року № 1796/26-59-22-07/38406268 про неможливість проведення зустрічної звірки, яким зафіксовано, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Армабуд-Тех» за період з 01.03.2013 року по 30.09.2013 року. Крім того, в ході проведення зустрічної звірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням) до перевірки/актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Також, в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а, отже, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача та ТОВ «Армабуд-Тех», оскільки фактично ТОВ «Армабуд-Тех» (код за ЄДРПОУ 38406268) не реалізовувало послуги (товар) для позивача, а лише виписувались податкові накладні з метою «штучного» формування податкового кредиту без мети фактичного постачання послуг (товару) позивачу, отже, складені по таким операціям первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 12.05.2014 року № 1179/26-52-22-03-14/32913970, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 року № 0001572203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 88066,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22016,50 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.05.2014 року № 0001572203 необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення вбачається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

При цьому, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 pоку № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивач з ТОВ «Армабуд-Тех» ґрунтувалися на договорі будівельного підряду від 01.03.2013 року № 03-13, за умовами якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «Армабуд-Тех») зобов'язується на свій ризик, своїми силами провести роботи за завданням та за кошти Замовника відповідно до проектно-кошторисної документації. Обсяг, перелік і зміст робіт визначаються у проектно-кошторисній документації, відповідно до Технічного завдання. Ціна Договору сформована на підставі проектно-кошторисної документації і оформлюється у вигляді Додатків до Договору і є його невід'ємною частиною. Передача-приймання робіт у разі позитивного результату оформляється актом, підписаним обома Сторонами.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов вказаного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом підрядні роботи, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

податкових накладних на обслуговування електромереж на загальну суму 528 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 88066,67) від 11.03.2013 року № 82 на суму 51150.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8525.00 грн.), від 25.03.2013 року № 215 на суму 50300.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8383.33 грн.), від 29.04.2013 року № 267 на суму 50550.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8425.00 грн.), від 05.04.2013 року № 58 на суму 48700.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8116.67 грн.), від 30.05.2013 року № 331 на суму 51400.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8566.67 грн.), від 17.05.2013 року № 174 на суму 46300.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7716.67 грн.), від 26.06.2013 року № 312 на суму 30240.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5040.00 грн.), від 14.06.2013 року № 149 на суму 45360.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7560.00 грн.), від 09.09.2013 року № 102 на суму 51900.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8650.00 грн.), від 16.09.2013 року № 192 на суму 49350.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8225.00 грн.), від 30.09.2013 року № 395 суму 53150.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8858.33 грн.);

виписки банку по особовому рахунку позивача, якими підтверджено оплату позивачем на користь контрагента суми 528400,00 грн.

В ході судового розгляду, позивачем не надані суду для огляду та надання оцінки додатків до договору підряду від 01.03.2013 року № 03-13, в яких визначається ціна договору та які є його невід'ємною частиною, що позбавляє суд можливості встановити факт належного виконання умов відповідного договору та ставить під сумнів їх існування (складання) взагалі.

Крім того, позивачем не надані суду для огляду та надання оцінки акти здачі-прийняття робіт, на які позивач посилається у своїх поясненнях, що позбавляє суд можливості встановити обсяг та вид виконаних робіт, їх вартість та факт належного виконання контрагентом робіт, за які позивачем перераховані грошові кошти, у т.ч. ПДВ, по якому позивачем сформований спірний податковий кредит.

Більше того, під час дослідження та надання оцінки наданим позивачем первинним документам, судом встановлено, що податкові накладні подані в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Армабуд-Тех» по договору будівельного підряду від 01.03.2013 року № 03-13, містять посилання на договір про виконання роботи від 01.03.2013 року № 03-13, що ставить під сумнів їх приналежність до договору будівельного підряду та реальність здійснення відповідних господарських операцій.

Також, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено суду наявність доказів, які б підтверджували наявність у його контрагента фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій (виконання робіт за договором будівельного підряду), що становлять зміст вищезазначених господарських операції, що додатково ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Армабуд-Тех».

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження сформованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Армабуд-Тех» первинними бухгалтерськими документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

Таким чином, суд, системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Армабуд-Тех», отже, у позивача не було підстав для податкового обліку зазначених операцій з даним контрагентом, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

З урахуванням того, що по справі не встановлено реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про правомірність збільшення останньому сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2014 року №0001572203.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.05.2014 року №0001572203 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок