Ухвала

від 31.07.2014 по справі 2а-14830/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2014 р. м. Київ К/800/21923/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Карася О. В., Маринчак Н. Є.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробренд" про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробренд" (далі - ТОВ "Євробренд") в якому просить накласти арешт на кошти платника податків, що знаходяться у банку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року у задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Голосіївському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у Голосіївському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Станом на 13 грудня 2012 року у ТОВ "Євробренд" наявний податковий борг у сумі 1151745, 29 грн., у т.ч. з податку на прибуток 708509, 54 грн., ПДВ 443235, 75 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, що виник внаслідок несплати протягом граничних строків грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Голосіївському районі від 14 жовтня 2011 року №0001412360 та №00001402360. Податкові повідомлення-рішення отримані представником ТОВ "Євробренд" 17 жовтня 2011 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

13 серпня 2012 року ДПІ у Голосіївському район, згідно ст. 59 Податкового кодексу України, було виставлено податкову вимогу №2221 на суму боргу 1151745, 29 грн., яка ТОВ "Євробренд" не отримана через відсутність за місцезнаходженням, що підтверджено копією конверту з відміткою пошти на ньому. Також відсутні докази оскарження ТОВ "Євробренд" податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 94.3, п. 94.4, п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Відповідно до п. 94.6 ст.94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що арешту коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 Податкового кодексу України, які податковий орган має вжити з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відсутність у ТОВ "Євробренд" майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг підтверджено копією акта опису майна від 22 жовтня 2012 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що ДПІ у Голосіївському районі не надано доказів вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна ТОВ "Євробренд" з метою погашення податкового боргу, направлення відповідних запитів з подальшим отриманням відповідей від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та УДАІ ГУМВС України в місті Києві.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що звернення ДПІ у Голосіївському районі з позовом про накладення арешту на кошти ТОВ "Євробренд", що знаходяться у банку є передчасним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ДПІ у Голосіївському районі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. В. Карась Н. Є. Маринчак