Рішення

від 29.07.2014 по справі 910/9279/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/9279/14 29.07.14 За позовом   Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою                       відповідальністю "Манулі Україна ЛТД" до                   Товариства з обмеженою відповідальності "Ренесанс Капітал Інвест" Третя особа          без   самостійних вимог  Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на стороні  відповідача   про                 стягнення 1 178 702, 58 грн. Суддя  Бондаренко Г.П.   Представники : від позивача               не з'явився від відповідача           не з'явився від третьої особи        не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Спільне українсько-італійське товариства з обмеженою  відповідальністю "Манулі Україна ЛТД" (далі по тексту – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 24.04.2014 до  Товариства з обмеженою відповідальності "Ренесанс Капітал Інвест" (далі по тексту – відповідач) про стягнення 1 178 702, 58 грн., з яких основний борг складає 1119 694,30 грн., пеня – 30 042,54 грн., збитки внаслідок інфляції -177826,98 грн., 3% річних – 11 238,76 грн., а також просить судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9279/14, розгляд справи призначено на 19.06.2014. Цією ж ухвалою в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" як первісного боржника за договором поставки № 06-11 від 01.01.2013, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки  даної особи щодо сторін у справі. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2014 розгляд справи відкладено на 15.07.2014, у зв'язку з не явкою в судове засідання представника відповідача та третьої особи. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2014 строк розгляду справи продовжено на 15 днів в порядку статті 69 та відкладено розгляд справи на 29.07.2014 в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, невиконанням сторонами та третьою особою вимог ухвали суду про порушення провадження по справі та від 19.06.2014. В судове засідання 29.07.2014 представники сторін та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Вимоги ухвал господарського суду міста Києва у справі № 910/9279/14 від 19.05.2014, 19.06.2014, 15.07.2014 не виконали. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №06-11 від 01.01.2013 та додатковою угодою №1 від 30.06.2013 до зазначеного договору в частині оплати за поставлений товар. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився. Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, сторони не скористалися своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції. Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 01 січня 2013 року між позивачем, в якості постачальника за умовами договору, та третьою особою, в якості покупця за умовами договору, було укладено договір поставки № 06-11 (далі за текстом - договір) та підписано протокол розбіжностей до нього. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах визначених договором, пакувальні матеріали (плівку стретч, плівку ПВХ, плівку ПОФ, стрічку скотч). Кількість та асортиментний перелік партій товару, що постачаються за цим договором, визначаються за домовленістю сторін і зазначаються у рахунках, накладних постачальника (п.2.1. договору). Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що поставка здійснюється на під підставі письмової заявки покупця, узгодженої з постачальником, з зазначенням строків поставки, кількості, параметрів пакувальних матеріалів. Як зазначено в п. 3.2 договору  замовлення вважається прийнятим до виконання, якщо протягом 3-х робочих днів постачальник виставить рахунок-фактуру як письмове підтвердження замовлення.   Пунктом 3.6. договору передбачено, що разом з товаром постачальник надає покупцеві відповідну документацію: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи. В розділі 4 договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування 100% вартості партії товару згідно рахунку-фактури протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. Згідно п.5.1. договору, ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін, погоджується сторонами на певний період чи на окрему партію товару та відображається в рахунках-фактури та накладних, згідно яких проводиться оплата за товар. У разі порушення строків оплати більше ніж на 5 банківських днів пунктом 7.1. договору передбачена сплата покупцем пені в розмірі 0,1% від простроченого платежу за кожен день прострочення.   Згідно п.12.1. договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2013, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами обов'язків за договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить письмово про закінчення дії договору, або між сторонами не буде підписано новий договір, цей договір вважається автоматично продовженим на один календарний рік на тих же умовах, але не більше ніж на три роки поспіль (п.12.2. договору). 30.06.2013 між третьою особою, в якості покупця, відповідачем, в якості нового покупця та позивачем, в якості постачальника, було укладено додаткову угоду №1 до договору (далі – додаткова угода), згідно п.1 якої за погодженням з постачальником покупець передає, а новий покупець приймає на себе права та обов'язки сторони у договорі.  Права та обов'язки покупця новий покупець набуває 30.06.2013 (п. 2 додаткової угоди № 1 до договору). За матеріалами справи встановлено, що позивачем, на виконання зобов'язання за договором в період з 01.11.2013 по 25.04.2014 було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 1   223 138,38 грн. відповідно до видаткових накладних (копії наявні в матеріалах справи) № 3796 від 29.11.2013 на суму 103   444, 08 грн., № 3855 від 04.12.2013 на суму 178   624, 62 грн., № 4025 від 18.12.2013 на суму 170 886,71 грн., № 4115 від 25.12.2013 на суму 150   263,30 грн., № 162 від 24.01.2014 на суму 15 071,70 грн., № 199 від 28.01.2014 на суму 14   939,59 грн., № 226 від 30.01.2014 на суму 16 199,59 грн., № 262 від 03.02.2014 на суму 44   402,59 грн., № 304 від 07.02.2014 на суму 157 605,19 грн., № 349 від 14.02.2014 на суму 145 863,41 грн., № 466 від 26.02.2014 на суму 190   254,14 грн., № 660 від 14.03.2014 на суму 15   066,00 грн., № 775 від 26.03.2014 на суму 20   517,46 грн. За твердженням позивача, відповідачем частково було сплачено заборгованість та станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи заборгованість складає  1   119   694,30 грн., при цьому, належних доказів часткової оплати товару відповідачем та/або третьої особою позивачем до матеріалів справи не надано, в тому числі,  двічі на вимогу суду.    Доказів сплати заборгованості в розмірі 1   119   694, 30 грн. та заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення  пені, 3 % річних та збитків внаслідок інфляції підлягають залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, інші позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Договір поставки № 06-11 від 01.01.2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору було поставлено товар відповідачу на загальну суму 1   223   138,38 грн. згідно накладних копії яких містяться в матеріалах справи. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано. Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують накладні, підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 1   223 138,38 грн. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено судом, сторони погодили оплату поставленої партії товару протягом 60  календарних днів з моменту поставки товару. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару станом на момент звернення до суду, за твердженням позивача, на суму 1 119   694, 30 грн. не були виконані відповідачем, доказів іншого  суду не надано та матеріали справи не містять. Відповідач заперечень проти позовних вимог не заявляв, відзиву на позовну заяву не подавав, тверджень позивача не спростував. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, строк виплати заборгованості за договором є таким що настав,  позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1   119 694,30 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 30 042,54 грн. пені в розмірі 0,1% від простроченого платежу за кожен день прострочення, збитків внаслідок інфляції  в розмірі  17 726,98 грн. та 3% річних в розмірі 11 238,76 грн. згідно п. 7.1. договору та ст. 625 ЦК України залишаються судом без розгляду, з огляду на нижчевикладене. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків. Відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. Суд зобов'язував позивача по справі надати докази часткової оплати поставленого товару (платіжні доручення, банківські виписки, тощо), замовлення покупця на поставку товару по якому рахується заборгованість, рахунки - фактури на оплату поставленого товару та докази їх виставлення, обґрунтований розрахунок позовних вимог за наведеною в ухвалах формою (обов'язково із зазначенням видаткових накладних по яким товар поставлявся (а не замовлень) та з врахуванням часткової оплати поставленого товару), проте позивачем вимоги ухвал суду були проігноровані, обґрунтований розрахунок позовних вимог наданий не був (не надано розрахунку штрафних санкцій із зазначенням суми заборгованості по кожній видатковій накладній окремо, з врахуванням часткової оплати поставленого товару, із зазначенням періоду прострочення). При цьому, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем не зазначено періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання (періоду прострочення). Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17 грудня 2013 року № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Як вже зазначалося вище, витребувані судом рахунки-фактури на оплату поставленого товару, докази їх виставлення та обґрунтований розрахунок позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (з зазначенням періоду та суми заборгованості по видаткових накладних з врахуванням часткової оплати поставленого товару) позивачем суду надані не були, враховуючи, що в наданих розрахунках позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних збитків позивач посилається на замовлення покупця, платіжні доручення та «реалізацію товарів та послуг»,  які ВІДСУТНІ в матеріалах справи.   Позивач в судове засідання 29.07.2014 не з'явився, витребуваних судом доказів по справі не надав, чим позбавив суд можливості з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, в тому числі щодо визначення періоду прострочення, можливості перевірити правильність здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Суд зазначає, що тягар  доведення розміру заявлених позовних вимог лежить на позивачеві, при цьому, суд не зобов'язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій, якщо суд дійде до обґрунтованого висновку, що наданий позивачем розрахунок є не вірним.  При цьому, надання обґрунтованого розрахунку/контррозрахунку є обов'язком сторін у справі. За викладених обставин, суд користуючись правом наданим йому п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишає позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 042,54 грн. пені, збитків внаслідок інфляції  в розмірі  17 726,98 грн. та 3% річних в розмірі 11 238,76 грн. без розгляду.    Відповідно до п.5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. За ухилення від виконання вимог суду, викладених в ухвалах від 19.05.2014, 19.06.2014 та 15.07.2014, зокрема,  надання розрахунків/контррозрахунків зі сторін у справі відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України підлягає стягненню в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у сумі 17,00 грн. встановлено п.22.5 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”), що призвело до неможливості розгляду частини позовних вимог по суті (в частині вимог щодо стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції). Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін  пропорційно сумі задоволених позовних вимог. Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 042,54 грн. пені, збитків внаслідок інфляції  в розмірі  17 726,98 грн. та 3% річних в розмірі 11 238,76 грн.  залишити без розгляду. 2. Інші позовні вимоги задовольнити. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "Ренесанс Капітал Інвест"      (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2, Л. А, код ЄДРПОУ 37883265; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю "Манулі Україна ЛТД" (03164, м. Київ, вул. Малинська, буд. 18, код ЄДРПОУ 24929232) 1 119 694 (один мільйон сто дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 30 коп. основної заборгованості та 22 393, 88 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто три) грн. 88 коп. витрат по оплаті судового збору. 4. Стягнути зі Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю "Манулі Україна ЛТД" (03164, м. Київ, вул. Малинська, буд. 18, код ЄДРПОУ 24929232; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") до Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. штрафу на підставі п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. 5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "Ренесанс Капітал Інвест"      (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2, Л. А, код ЄДРПОУ 37883265; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") до Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. штрафу на підставі п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. 6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 05.08.2014. Суддя                                                                                                                 Г.П.Бондаренко