Рішення

від 25.11.2014 по справі 910/9279/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/9279/14 25.11.14 За позовом   Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою                       відповідальністю "Манулі Україна ЛТД" до                   Товариства з обмеженою відповідальності "Ренесанс Капітал Інвест" Третя особа          без   самостійних вимог  Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на стороні  відповідача   про                 стягнення 1178702,58 грн. Суддя  Бондаренко Г.П.   Представники : від позивача                не з'явився від відповідача           не з'явився від третьої особи        не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Спільне українсько-італійське товариство з обмеженою  відповідальністю "Манулі Україна ЛТД" (далі по тексту – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 24.04.2014 до  Товариства з обмеженою відповідальності "Ренесанс Капітал Інвест" (далі по тексту – відповідач) про стягнення 1 178 702, 58 грн., з яких основний борг складає 1119 694,30 грн., пеня – 30 042,54 грн., збитки внаслідок інфляції -177826,98 грн., 3% річних – 11 238,76 грн., а також просить судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2014 у справі № 910/9279/14 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 042,54 грн. пені, збитків внаслідок інфляції в розмірі 17 726,98 грн. та 3% річних в розмірі 11 238,76 грн. залишено без розгляду. Інші позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності "Ренесанс Капітал Інвест" на користь Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю "Манулі Україна ЛТД" 1 119 694 (один мільйон сто дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 30 коп. основної заборгованості та 22 393, 88 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто три) грн. 88 коп. витрат по оплаті судового збору. Стягнуто зі Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю "Манулі Україна ЛТД" до Державного бюджету України 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. штрафу на підставі п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності "Ренесанс Капітал Інвест" до Державного бюджету України 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. штрафу на підставі п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі №910/9279/14 рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2014 у справі № 910/9279/14 скасовано в частині залишення позову без розгляду, в цій частині справу передано на розгляд до Господарського суду м. Києва, та в частині стягнення з позивача та відповідача штрафу, на підставі п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в іншій рішення залишено без змін. Враховуючи викладене в Постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі № 910/9279/14, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 розгляд справи в частині розгляду позовних про стягнення з відповідача 30   042, 54 грн. пені, збитків внаслідок інфляції в розмірі 17   726, 98 грн. та 3 % річних в розмірі 11   238, 76 грн. призначено на 25.11.2014.   25.11.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та клопотання про доручення до матеріалів справи документів, в тому числі, пояснень з розрахунком позовних вимог, реєстр банківських виписок за період з 04.12.2013 по 26.03.2014 станом на 27.10.2014, акт звірки взаєморозрахунків за 16.08.2013 по 26.03.2014.   У судовому засіданні 25.11.2014 представники сторін не з'явились, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, відповідач та третя особа про причини неявки суд не повідомили, позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №06-11 від 01.01.2013 та додатковою угодою №1 від 30.06.2013 до зазначеного договору в частині оплати за поставлений товар по видатковим накладним № 3796 від 29.11.2013 на суму 103      444, 08 грн., № 3855 від 04.12.2013 на суму 178      624, 62 грн., № 4025 від 18.12.2013 на суму 170 886,71 грн., № 4115 від 25.12.2013 на суму 150      263,30 грн., № 162 від 24.01.2014 на суму 15 071,70 грн., № 199 від 28.01.2014 на суму 14      939,59 грн., № 226 від 30.01.2014 на суму 16 199,59 грн., № 262 від 03.02.2014 на суму 44      402,59 грн., № 304 від 07.02.2014 на суму 157 605,19 грн., № 349 від 14.02.2014 на суму 145 863,41 грн., № 466 від 26.02.2014 на суму 190      254,14 грн., № 660 від 14.03.2014 на суму 15      066,00 грн., № 775 від 26.03.2014 на суму 20      517,46 грн. Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи враховуючи позицію Київського апеляційного господарського суду по справі є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, сторони не скористалися своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції. Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 01 січня 2013 року між позивачем, в якості постачальника за умовами договору, та третьою особою, в якості покупця за умовами договору, було укладено договір поставки                 № 06-11 (далі за текстом - договір) та підписано протокол розбіжностей до нього. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах визначених договором, пакувальні матеріали (плівку стретч, плівку ПВХ, плівку ПОФ, стрічку скотч). Кількість та асортиментний перелік партій товару, що постачаються за цим договором, визначаються за домовленістю сторін і зазначаються у рахунках, накладних постачальника (п.2.1. договору). Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що поставка здійснюється на під підставі письмової заявки покупця, узгодженої з постачальником, з зазначенням строків поставки, кількості, параметрів пакувальних матеріалів. Як зазначено в п. 3.2 договору  замовлення вважається прийнятим до виконання, якщо протягом 3-х робочих днів постачальник виставить рахунок-фактуру як письмове підтвердження замовлення.   Пунктом 3.6. договору передбачено, що разом з товаром постачальник надає покупцеві відповідну документацію: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи. В розділі 4 договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування 100% вартості партії товару згідно рахунку-фактури протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. Згідно п. 5.1. договору, ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін, погоджується сторонами на певний період чи на окрему партію товару та відображається в рахунках-фактури та накладних, згідно яких проводиться оплата за товар. У разі порушення строків оплати більше ніж на 5 банківських днів пунктом 7.1. договору передбачена сплата покупцем пені в розмірі 0,1% від простроченого платежу за кожен день прострочення.   Згідно п.12.1. договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2013, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами обов'язків за договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить письмово про закінчення дії договору, або між сторонами не буде підписано новий договір, цей договір вважається автоматично продовженим на один календарний рік на тих же умовах, але не більше ніж на три роки поспіль (п.12.2. договору). 30.06.2013 між третьою особою, в якості покупця, відповідачем, в якості нового покупця та позивачем, в якості постачальника, було укладено додаткову угоду №1 до договору (далі – додаткова угода), згідно п.1 якої за погодженням з постачальником покупець передає, а новий покупець приймає на себе права та обов'язки сторони у договорі.  Права та обов'язки покупця новий покупець набуває 30.06.2013 (п. 2 додаткової угоди № 1 до договору). За матеріалами справи встановлено, що позивачем, на виконання зобов'язання за договором в період з 01.11.2013 по 25.04.2014 було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 1      223 138,38 грн. відповідно до видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.   Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково було сплачено заборгованість і станом на момент подання позовної заяви та винесення рішення по справі від 29.07.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 1   119   694, 30 грн., про стягнення якої було прийнято відповідне рішення. У позовній заяві позивач просить, також,  стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 11     238,76 грн., пеню у сумі 30     042, 54 грн., інфляційні збитки у сумі 17     726,98 грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення  пені, 3 % річних та збитків внаслідок інфляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Договір поставки № 06-11 від 01.01.2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).    Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. Як встановлено судом відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому за договором товару по видатковим накладним № 3796 від 29.11.2013 на суму 103   444, 08 грн., № 3855 від 04.12.2013 на суму 178   624, 62 грн., № 4025 від 18.12.2013 на суму 170 886,71 грн., № 4115 від 25.12.2013 на суму 150   263,30 грн., № 162 від 24.01.2014 на суму 15 071,70 грн., № 199 від 28.01.2014 на суму 14   939,59 грн., № 226 від 30.01.2014 на суму 16 199,59 грн., № 262 від 03.02.2014 на суму 44   402,59 грн., № 304 від 07.02.2014 на суму 157 605,19 грн., № 349 від 14.02.2014 на суму 145 863,41 грн., № 466 від 26.02.2014 на суму 190   254,14 грн., № 660 від 14.03.2014 на суму 15   066,00 грн., № 775 від 26.03.2014 на суму 20   517,46 грн. не виконав в повному обсязі у строк визначений договором, що є порушенням зобов'язання.   Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано . Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3). Пунктом 7.1. договору сторонами було погоджено, що у разі порушення строків оплати більше ніж на 5 банківських днів покупець сплачує  пеню в розмірі 0, 1% від простроченого платежу за кожен день прострочення.   З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.   За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Із наданого позивачем до позовної заяви розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» (арк. 9 том. 1) вбачається, що 30   042, 54 грн. пені, які позивач просить стягнути з відповідача розраховані виходячи із замовлень покупця на поставлений товар та його платіжних доручень по оплаті поставленого товару. Загальний період прострочення вбачається із зазначеного розрахунку, з 16.10.2013 по  25.04.2014. Замовлень покупця, на основі яких здійснено розрахунок ціни позову, як і відповідних платіжних доручень матеріали справи не містять. Враховуючи, що період прострочення визначений позивачем з 16.10.2013 по 25.04.2014, а також приймаючи до уваги, що предметом спору по цій справі було, зокрема, стягнення основного боргу за поставлений по договору товар по видатковим накладним № 3796 від 29.11.2013 на суму 103   444, 08 грн., № 3855 від 04.12.2013 на суму 178   624, 62 грн., № 4025 від 18.12.2013 на суму 170 886,71 грн., № 4115 від 25.12.2013 на суму 150   263,30 грн., № 162 від 24.01.2014 на суму 15 071,70 грн., № 199 від 28.01.2014 на суму 14   939,59 грн., № 226 від 30.01.2014 на суму 16 199,59 грн., № 262 від 03.02.2014 на суму 44   402,59 грн., № 304 від 07.02.2014 на суму 157 605,19 грн., № 349 від 14.02.2014 на суму 145 863,41 грн., № 466 від 26.02.2014 на суму 190   254,14 грн., № 660 від 14.03.2014 на суму 15   066,00 грн., № 775 від 26.03.2014 на суму 20   517,46 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що пеню позивач нарахував відповідачу за порушення зобов'язань по оплаті за поставлений товар не тільки по зазначеним накладним (копії яких містяться в матеріалах справи), а і по іншим накладним, копії яких відсутні в матеріалах справи. Відповідно до норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Факт прострочення відповідача по іншим накладним ніж ті, які надані позивачем в матеріали справи (який вбачається із розрахунку ціни позову), не доведений останнім, оскільки матеріали справи не містять жодних накладних із яких би вбачалась поставка відповідачу товару за договором в період з 16.10.2013 по 29.11.2013. З огляду на зазначене, враховуючи положення п. 4.1. договору та приймаючи до уваги наявні матеріали справи, загальний період прострочення відповідача по оплаті товару поставленого по видатковим накладним, копії яких наявні в матеріалах справи, визначений судом з 29.01.2014 по 25.04.2014 (в межах періоду визначеного позивачем). При здійсненні перевірки розрахунку пені  нарахованої позивачем, судом встановлено, що позивачем сума пені визначена невірно, з огляду на невірне визначення позивачем періоду прострочення та необґрунтованості такого розрахунку. За розрахунком суду за період прострочення виконання зобов'язання відповідача з 29.01.2014 по 25.04.2014 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені, розрахована з врахуванням часткових оплат по видатковій накладній № 3796 та по кожній видатковій накладній окремо, в розмірі 19   470, 86 грн.   Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 30   042, 54 грн. підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період прострочення з 29.01.2014 по 25.04.2014 в розмірі 19   470, 86 грн. Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  3 % річних та інфляційних нарахувань ґрунтуються на законі  (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних  та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу і цілому підлягають задоволенню. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних  та інфляційних нарахувань здійснено позивачем, суд дійшов висновку, що в ньому позивачем допущені ті самі недоліки, що допущені ним в розрахунку пені. Отже, відповідні вимоги підлягають задоволенню в розмірі розрахованому судом самостійно за період прострочення з 29.01.2014 по 25.04.2014, з врахуванням часткових оплат по видатковій накладній № 3796 та по кожній видатковій накладній окремо. За розрахунком суду за період з 29.01.2014 по 25.04.2014 3 % річних нарахованих на суму боргу складає 4   108, 60 грн., а інфляційні втрати 42   089, 69 грн. Проте, оскільки суд при вирішенні спору позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняються судом за розрахунком суду. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11   238, 76 грн. 3 % річних та 17   726, 98 грн. інфляційних втрат задовольняються судом частково, стягненню з відповідача на користь позивача належать 4   108, 60 грн. 3 % річних та 17   726, 98 грн. інфляційних втрат.   Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат покладаються на сторін  пропорційно сумі задоволених позовних вимог, з огляду на їх часткове задоволення. Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва – ВИРІШИВ: 1. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "Ренесанс Капітал Інвест"      (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2, Л. А, ідентифікаційний код 37883265; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю "Манулі Україна ЛТД" (03164, м. Київ, вул. Малинська, буд. 18, ідентифікаційний код 24929232)  3% річних у сумі 4     108 (чотири тисячі сто вісім) грн. 60 коп., пені у сумі 19 470 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 86 коп. та інфляційні збитки у сумі 17  726 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 98 коп. та 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 21 коп. витрат по оплаті судового збору. 3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.   4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 05.12.2014. Суддя                                                                                                                 Г.П.Бондаренко