Постанова

від 31.07.2014 по справі 817/1889/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1889/14

31 липня 2014 року 11год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лавренчук Т.В.

відповідача: представник Якимчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл - Трейд" доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" (далі - ТОВ "Саноіл-Трейд") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000252251 та №0000242251 від 24.06.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняті оспорюванні податкові повідомлення - рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

Представник позивача, у судовому засіданні, позовні вимоги підтримала повністю та зазначила, що податковим органом безпідставно визнано правочини, вчинені ТОВ "Саноіл-Трейд" з ТОВ "Меблева компанія України" та ТОВ "Кий Агро" безтоварними. Достовірність та правильність визначення позивачем суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, податковими накладними, що засвідчують факт здійснення господарських операцій, і були підставою для формування у відповідних податкових періодах податкового кредиту. При цьому, позивачем виконані умови, передбачені статтями 138, 139, 198 та 201 Податкового кодексу України. Всі контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і на момент проведення господарських операцій зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, пояснила суду, що висновки акту перевірки №35/22-141/37282611 від 10.06.2014 року, щодо безтоварності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Меблева компанія України" та ТОВ "Кий Агро", ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку та на інформації, отриманої від інших податкових органів. ДПІ у Рівненському районі не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання господарських операцій з поставки товарів або вказували на невідповідність їх дійсному економічному змісту чи підтверджували б недобросовісність дій позивача як платника податку. Просила адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач - ДПІ у Рівненському районі позов не визнав, про що подав письмові заперечення. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні письмовим запереченням, зокрема пояснив, що під час документальної планової перевірки ТОВ "Саноіл-Трейд" встановлено порушення останнім вимог п.44.1 ст.44, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме, завищено витрати за 2012 рік в сумі 3990,00 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "Меблева компанія України" та завищено витрати за 2013 рік в сумі 930243,00 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "Кий Агро". При цьому представник відповідача вказав, що перевіркою встановлено безтоварність операцій між позивачем та ТОВ "Меблева компанія України" та ТОВ "Кий Агро", з огляду на те, що податковий орган не зміг провести зустрічну звірку у ТОВ "Меблева компанія України", оскільки воно не знаходиться за юридичною адресою, а також позивачем до перевірки не були представлені товарно - транспортні накладні на перевезення ТМЦ від ТОВ "Меблева компанія України". Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Кий Агро", то до перевірки не були представлені сертифікати якості товару підприємства - виробника, що унеможливлює оприбуткування відповідно до якості товару від контрагента ТОВ "Кий Агро", у зв'язку із чим в акті перевірки зроблено висновок, що за період жовтень 2012 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з контрагентами - постачальниками в розумінні п.185.1 ст.185 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України. Внаслідок вказаного, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не підлягають включенню до витрат оприбутковані ТОВ "Саноіл-Трейд" транспортні послуги по доставці товару від ТОВ "Кий Агро", так як їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Саноіл-Трейд" не підтверджений. Просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву по суті, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх в сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що ДПІ у Рівненському районі проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №35/22-141/37282611 від 10.06.2014 року, яким встановлено порушення ТОВ "Саноіл-Трейд" (відповідно до предмету спору):

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 199436,00 грн., в т.ч.: за 2012 рік в сумі 838,00 грн. (І квартал 2012 року - 286,00 грн., ІІ квартал 2012 року - 552,00 грн.), за 2013 рік в сумі 198598,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 186847,00 грн., в т.ч.: березень 2012 року - 272,00 грн., серпень 2012 року - 526,00 грн., червень 2013 року - 43455,00 грн., липень 2013 року - 142594,00 грн. (т.1 а.с.10-69).

Не погодившись із висновками викладеними в акті перевірки позивач подав до ДПІ у Рівненському районі заперечення №1/ПС від 16.06.2014 року (т.1 а.с.70-71).

Відповіддю ДПІ у Рівненському районі від 20.06.2014 року №3893/22-120 залишено без змін висновки перевірки, які відображені в акті позапланової виїзної перевірки ТОВ "Саноіл-Трейд" №35/22-141/37282611 від 10.06.2014 року (т.1 а.с.72-90).

На підставі акту перевірки №35/22-141/37282611 від 10.06.2014 року ДПІ у Рівненському районі прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000242251 від 24.06.2014 року, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 249635,00 грн., в тому числі 199436,00 грн. за основним платежем та 50199,00 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.9);

- №0000252251 від 24.06.2014 року, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 233559,00 грн., в тому числі 186847,00 грн. за основним платежем та 46712,00 грн. штрафних санкцій (а.с.8).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст.138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704.

Порядок формування податкового кредиту визначеного ст.198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення такого права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).

Досліджуючи обставини справи з приводу висновку податкового органу щодо завищення позивачем витрат за 2012 рік на суму 3990,00 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року в сумі 1360,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 2630,00 грн. та податкового кредиту на суму 798,00 грн. по операціям позивача з ТОВ "Меблева компанія України" (код ЄДРПОУ 30730755) судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для формування названих сум податкового кредиту та витрат за операцією з придбання меблів є:

- видаткова накладна №Ж120000123 від 28.03.2012 року;

- податкова накладна №72/0064 від 27.03.2012 року;

- видатковою накладною №Ж120000344 від 07.06.2012 року;

- податковою накладною №10/64 від 05.06.2012 року (т.1 а.с.109-113).

Перелічені первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року) та відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення господарських операцій з купівлі позивачем меблів.

Товар доставлено з місця поставки до місцезнаходження позивача ТОВ "Меблева компанія України" шляхом надання транспортних послуг, що оформлено актами надання послуг №Ж120000123 від 28.03.2012 року та №Ж120000344 від 07.06.2012 року.

Оплату вартості придбаних меблів та наданих транспортних послуг було здійснено ТОВ "Саноіл-Трейд" в повному обсязі, підтвердженням чого є виписки з рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк». Кредиторська заборгованість перед ТОВ "Меблева компанія України" по вказаним операціям відсутня (т.1 а.с.117-118).

Придбаний у вказаного суб'єкта господарювання товар використовується позивачем у власній господарській діяльності, а зокрема для організації робочого місця працівників позивача, підтвердженням чого є відомості карток рахунку : 1531 за березень та червень 2012 року (а.с.114-116).

Отже, наведені господарські операції позивача та ТОВ "Меблева компанія України" з приводу придбання меблів та транспортних послуг по їх доставці, є такими, що фактично відбулися та носили реальний характер.

Також, податковий орган покликається на те, що під час перевірки позивачем не були надані товарно - транспортні накладні, які б підтверджували фактичне транспортування товару. Суд не погоджується з такими твердженнями податкового органу з огляду на наступне.

Правилами ведення бухгалтерського обліку не передбачено обов'язкового ведення і зберігання товарно - транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Вказаної позиції дотримується і Міністерство доходів і зборів України. Так, в листі №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 від 19.09.2013 року Міндоходів зазначає, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України. Товарно - транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Таким чином, доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних не спростовують обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій по продажу ТОВ "Меблева компанія України" для позивача меблів та надання йому послуг по їх транспортуванню.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати за 2012 рік на суму 3990,00 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року в сумі 1360,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 2630,00 грн. по операціям позивача з ТОВ "Меблева компанія України" та правомірно включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного періоду.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем за 2013 рік витрат на суму 930243,00 грн. та податкового кредиту на суму 186049,00 грн. по операціям ТОВ "Саноіл-Трейд" з ТОВ "Кий Агро" (код ЄДРПОУ 36628058) судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для формування названих сум податкового кредиту та витрат за операцією з придбання зерна люпину, урожаю 2012 року, є:

- договір поставки №30/05/2013 від 30.05.2013 року, предметом якого було придбання позивачем у ТОВ "Кий Агро" зерна люпину, урожаю 2012 року, на ПрАТ «Шосткинське хлібоприймальне підприємство» («Зерновий склад») умовах EXW («Франко-зерновий склад Постачальника») згідно ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року (т.1 а.с.130-132);

- видаткові накладні №46 від 03.06.2013 року на суму 114510,00 грн. в т.ч. ПДВ 19085,00 грн.; №49 від 13.06.2013 року на суму 249480,00 грн., в т.ч. ПДВ 41580,00 грн.; №50 від 14.06.2013 року на суму 136785,00 грн. в т.ч. ПДВ 22797,50 грн.; №51 від 19.06.2013 року на суму 117447,00 грн. в т.ч. ПДВ 19574,50 грн.; №55 від 21.06.2013 року на суму 118008,00 грн. в т.ч. ПДВ 19668,00 грн.; №57 від 26.06.2013 року на суму 264561,00 грн. в т.ч. ПДВ 44093,50 грн.; №58 від 27.06.2013 року на суму 115500,00 грн. в т.ч. ПДВ 19250,00 грн. (т.1 а.с.137-143);

- податкові накладні №1 від 03.06.2013 року; №5 від 13.06.2013 року; №12 від 14.06.2013 року; №13 від 19.06.2013 року; №17 від 21.06.2013 року; №20 від 26.06.2013 року; №22 від 27.06.2013 року (т.1 а.с.144-150).

Наявність первинних документів по взаємовідносинам із контрагентами, а саме: договору, видаткових та податкових накладних, підтверджується актом перевірки №35/22-141/37282611 від 10.06.2014 року.

Зазначені первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.), а відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення господарських операцій з купівлі позивачем зерна люпину, урожаю 2012 року.

Оплату вартості придбаного зерна люпину здійснено ТОВ "Саноіл-Трейд" в повному обсязі, підтвердженням чого є виписки з рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк». Кредиторська заборгованість перед ТОВ "Кий Агро" по вказаним операціям відсутня (т.1 а.с.151-162).

Умовами Договору поставки №30/05/2013 від 30.05.2013 року, на підставі якого позивач придбавав у ТОВ "Кий Агро" зерно люпину, передбачено умови поставки EXW («Франко-зерновий склад Постачальника») на ПрАТ «Шосткинське хлібоприймальне підприємство» (згідно ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року) (т.1 а.с.130-132).

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС-2010, термін «Франко-склад» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, з господарських правовідносин, що виникли між позивачем та ТОВ "Кий Агро", вбачається, що ТОВ "Саноіл-Трейд" не замовляло послуги доставки товару, а сама поставка здійснювалася на умовах базису поставки EXW ПрАТ «Шосткинське хлібоприймальне підприємство».

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний у ТОВ "Кий Агро" товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме, зерно люпину додавалося позивачем до сої для отримання макухи, яка в подальшому реалізовувалася контрагентам ТОВ "Саноіл-Трейд", зокрема:

- для ПРАТ «Березнівське птахопідприємство» на виконання договору поставки №1 від 05.03.2012 року на поставку соєвої макухи та соєвої олії, ТОВ "Саноіл-Трейд" було поставлено товар по видатковим накладним №РР-0000427 від 04.06.2013 року, №РР-0000428 від 05.06.2013 року, №РР-0000440 від 08.06.2013 року, №РР-0000478 від 22.06.2013 року, №РР-0000487 від 25.06.2013 року, №РР-0000496 від 29.06.2013 року, №РР-0000503 від 02.07.2013 року, №РР-0000511 від 05.07.2013 року, №РР-0000522 від 10.07.2013 року, №РР-0000530 від 12.07.2013 року (т.1 а.с.191-202). Розрахунок за такими господарськими операціями за цим договором було здійснено з позивачем в безготівковому порядку, що вбачається з виписок з рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк» від 05.06.2013 року, 06.06.2013 року, 10.06.2013 року, 11.06.2013 року, 19.06.2013 року, 21.06.2013 року, 25.06.2013 року, 26.06.2013 року, 27.06.2013 року, 02.07.2013 року, 03.07.2013 року, 04.07.2013 року, 09.07.2013 року, 10.07.2013 року, 11.07.2013 року, 12.07.2013 року, 15.07.2013 року, 16.07.2013 року;

- для ТОВ «Рогатин-Корм» на виконання договору поставки №69 від 02.01.2013 року на поставку висівок пшеничних, шроту соняшникового, макуху соняшникову, макуху соєву, олію соєву, олію соняшникову, соєві боби, кукурудзу фуражну, пшеницю, ТОВ "Саноіл-Трейд" було поставлено товар по видатковим накладним №РР-0000444 від 10.06.2013 року, №РР-0000447 від 11.06.2013 року, №РР-0000449 від 12.06.2013 року, №РР-0000463 від 17.06.2013 року. Розрахунок за такими господарськими операціями за цим договором було здійснено з позивачем в безготівковому порядку, що вбачається з виписок з рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк» від 10.06.2013 року, 11.06.2013 року, 12.06.2013 року, 17.06.2013 року (т.1 а.с.203-212);

- для ТОВ «Даноша» на виконання договору поставки товару №129 від 30.07.2012 року на поставку макухи соєвої, ТОВ "Саноіл-Трейд" було поставлено товар по видатковим накладним №РР-0000426 від 04.06.2013 року, №РР-0000437 від 07.06.2013 року, №РР-0000443 від 10.06.2013 року, №РР-0000446 від 10.06.2013 року, №РР-0000448 від 12.06.2013 року, №РР-0000456 від 14.06.2013 року, №РР-0000459 від 17.06.2013 року, №РР-0000460 від 17.06.2013 року, №РР-0000472 від 20.06.2013 року, №РР-0000480 від 25.06.2013 року, №РР-0000481 від 25.06.2013 року, №РР-0000490 від 27.06.2013 року, №РР-0000489 від 27.06.2013 року, №РР-0000493 від 28.06.2013 року, №РР-0000495 від 29.06.2013 року, №РР-0000498 від 01.07.2013 року, №РР-0000499 від 01.07.2013 року, №РР-0000506 від 03.07.2013 року, №РР-0000509 від 04.07.2013 року, №РР-0000515 від 06.07.2013 року, №РР-0000516 від 08.07.2013 року, №РР-0000520 від 09.07.2013 року, №РР-0000523 від 10.07.2013 року, №РР-0000526 від 11.07.2013 року, №РР-0000527 від 11.07.2013 року, №РР-0000528 від 12.07.2013 року, №РР-0000529 від 12.07.2013 року (т.1 а.с.213-244). Розрахунок за такими господарськими операціями за цим договором було здійснено з позивачем в безготівковому порядку, що вбачається з виписок з рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк» від 01.06.2013 року, 04.06.2013 року, 05.06.2013 року, 06.06.2013 року, 10.06.2013 року, 11.06.2013 року, 13.06.2013 року, 14.06.2013 року, 19.06.2013 року, 21.06.2013 року, 25.06.2013 року, 01.07.2013 року, 02.07.2013 року, 10.07.2013 року, 11.07.2013 року, 12.07.2013 року, 15.07.2013 року, 16.07.2013 року (т.1 а.с.245-250, т.2 а.с.1-45).

Отже, наведена господарська операція позивача та ТОВ "Кий Агро" з приводу придбання зерна люпину є такою, що фактично відбулася та носила реальний характер.

Податковий орган покликається на те, що під час перевірки позивачем не було представлено сертифікати якості товару підприємства - виробника, що унеможливлює оприбуткування відповідно до якості товару, що є порушенням інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю та кількістю (затверджених постановами Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965 року та №П-7 від 25.04.1966 року). Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до положень пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати підтверджуються виключно розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. В той же час, документи обумовлені інструкціями №П-6 та №П-7, зокрема, сертифікати якості, не відносяться до документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена саме правилами ведення податкового обліку операцій.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання ДПІ у Рівненському районі на те, що правочини, укладені ТОВ "Кий Агро" є такими, що порушують публічний порядок та здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на інформацію, викладену у акті перевірки ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №108/26-51-22-01/36628058 від 13.02.2014 року, з огляду на наступне.

За практикою Європейського суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). У разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податку на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності (рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії").

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ "Саноіл-Трейд" правомірно сформовано витрати на суму 930243,00 грн. та податковий кредит на суму 186049,00 грн. по операціям з ТОВ "Кий Агро".

Стосовно висновку податкового органу щодо зайвого включення ТОВ "Саноіл-Трейд" до витрат транспортних послуг по доставці сировини люпину відповідно до товарно - транспортних накладних та актів приймання - передачі послуг від перевізників (не платники ПДВ) на загальну суму 115012,00 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно умовам договору поставки №30/05/2013 від 30.05.2013 року, поставка зерна люпину здійснювалась автомобільним транспортом на замовлення ТОВ "Саноіл-Трейд", залученими ним сторонніми перевізниками, а саме фізичними особами - підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до матеріалів справи документами, а саме:

- товарно - транспортними накладними №03-06 від 03.06.2013 року, №1306 від 13.06.2013 року, №03/06 від 13.06.2013 року, №1406 від 14.06.2013 року, №14/06 від 14.06.2013 року, №1906 від 19.06.2013 року, №2106 від 21.06.2013 року, №26/06 від 26.06.2013 року, №2606 від 26.06.2013 року, №26-06 від 26.06.2013 року, №27/06 від 27.06.2013 року (т.1 а.с.169-179);

- актом приймання-передачі послуг №3 від 03.06.2013 року до договору про надання транспортних послуг №1 від 20.11.2012 року, актом приймання-передачі послуг №31 від 26.06.2013 року до договору про надання транспортних послуг №1 від 20.11.2012 року, актом №14 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.06.2013 року, актом №15 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.06.2013 року, актом №20 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.06.2013 року, актом №24 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.06.2013 року, актом №30 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.06.2013 року, актом №14 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.06.2013 року, актом №15 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.06.2013 року, актом №32 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.06.2013 року, актом №36 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2013 року (т.1 а.с.180-190).

Факт надання таких товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі послуг податковому органу під час проведення перевірки встановлено актом перевірки №35/22-141/37282611 від 10.06.2014 року.

Оплата вартості наданих транспортних послуг була здійснена ТОВ "Саноіл-Трейд" в повному обсязі, підтвердженням чого є виписки з рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк». Кредиторська заборгованість по вказаним операціям відсутня.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати на суму 115012,00 грн. по придбаним ним транспортним послугам у фізичних осіб-підприємців, а висновок ДПІ у Рівненському районі про неможливість встановлення зв'язку таких транспортних послуг з господарською діяльністю позивача є безпідставним.

Суд зазначає, що надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, та містять інформацію про здійснені господарські операції. Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договорів з контрагентами оформлена належним чином та підтверджена податковими накладними.

Крім того, як встановлено судом, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ "Меблева компанія України" та ТОВ "Кий Агро" зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (т.1 а.с.104-108, 119-129).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності та обґрунтованості прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000252251 та №0000242251 від 24.06.2014 року. Натомість позивачем було доведено обґрунтованість своїх позовних вимог.

Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення №0000252251 та №0000242251 від 24.06.2014 року є протиправними, а відтак підлягають скасуванню.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у загальному розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області №0000252251 від 24.06.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області №0000242251 від 24.06.2014 року

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл - Трейд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Нор У.М.