Рішення

від 30.07.2014 по справі 22/17-64/163-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/17-64/163-2012 30.07.14 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13"

про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 199 187,16 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко О.В. за довіреністю № 91/2013/11/27 від 27.11.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І. знаходиться справа № 22/17-64/163-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13" про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 199 187,16 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2012 р. у справі № 22/17 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. у справі № 22/17 скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням від 03.04.2012 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 22/17, за результатами якого справу передано на новий розгляд судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2012 р. справу було прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І., присвоєно їй № 22/17-64/163-2012 та призначено до розгляду на 16.05.2012 р.

У судовому засіданні 16.05.2012 р. представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі до вирішення Вищим господарським судом України заяви про перегляд постанови у справі № 22/17 від 28.03.2012 р.

Ухвалою суду від 16.05.2012 р. провадження у справі № 22/17-64/163-2012 зупинено до моменту розгляду Вищим господарським судом України заяви про перегляд постанови у справі № 22/17 від 28.03.2012 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 12.05.2014 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.05.2014 р.

21.05.2014 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 27.05.2014 р. представником позивача подано пояснення по справі.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошувалась перерва до 26.06.2014 р.

26.06.2014 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов контррозрахунок суми позовних вимог.

Представником позивача в судовому засіданні 26.06.2014 р. подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.06.2014 р. оголошувалась перерва до 16.07.2014 р.

10.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 168 163,18 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми; та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15 112,05 грн., 4 319,05 грн. 3 % річних та 11 592,88 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 16.07.2014 р. представники сторін подали заяву про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 16.07.2014 р. продовжено строк розгляду спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні 16.07.2014 р. оголошувалась перерва до 30.07.2014 р.

У судовому засіданні 30.07.2014 р. представник позивача підтримав позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд не знаходить підстав для зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання належить відмовити.

У судовому засіданні 30.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.12.1998 р. між АЕК «Київенерго» та ЖБК «Хімік-13» укладено договір № 1630051 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і таким є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до Договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ). Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року (п. 8.1. Договору).

За п. 8.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином надано послуги відповідачу відповідно до умов Договору.

Пунктом 3.5 Додатку № 4 до Договору сторони домовились, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 додатку) «енергопостачальна організація» нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, у періоді, за який заявлено вимогу про стягнення заборгованості, для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпорядження КМДА № 1192 від 15.10.2009 р. «Про затвердження тарифів на опалення і постачання гарячої води для населення», які введені в дію з 01.10.2009 р. та про що відповідача повідомлено листом за вих. № 048-21-12373/1630051/6 від 02.11.2009 р., а також тарифи, введені в дію з 01.01.2010 р. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 30.11.2009 р. № 1333 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», про які відповідача повідомлено листом за вих. № 048-21-14497/1630051/6 від 09.12.2009 р.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що зазначені тарифи не зареєстровані у Головному управлінні юстиції м. Києва.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За правилами ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 Кодексу, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У матеріалах справи наявна копія постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 р. у справі № 2-а-118/11 (Провадження № 2-а/761/4/2014), якою визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 978 від 31 серпня 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 979 від 31 серпня 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 980 від 31 серпня 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; № 981 від 31 серпня 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1141 від 30 вересня 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980 та №981»; № 1192 від 15 жовтня 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1193 від 15 жовтня 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980»; № 1292 від 17 листопада 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 1332 від 30 листопада 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; № 1333 від 30 листопада 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1334 від 30 листопада 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 1335 від 30 листопада 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979»; № 191 «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року N 978, N 979»; № 392 від 31 травня 2010 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1164 від 24 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978, № 979, від 14 серпня 2009 року №902, від 02 березня 2010 року №114»; № 1221 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури»; № 1222 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України»; № 1241 від 30 грудня 2010 року «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978 та від 31 серпня 2009 року №979»; № 75 від 25 січня 2011 року «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 року № 1221»; № 80 від 25 січня 2011 року «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.06.2009 №758 та від 29.12.2010 №1220»; № 99 від 27 січня 2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»; № 101 від 27 січня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22 лютого 2011 року № 234); № 857 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»; № 858 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»; № 859 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усім форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними та іншими споживачами».

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що підставою для нарахування відповідачу плати за відпуск теплової енергії у заявленому розмірі являються тарифи згідно Розпорядження КМДА № 1192 від 15.10.2009 р. «Про затвердження тарифів на опалення і постачання гарячої води для населення», які введені в дію з 01.10.2009 р., та тарифи, введені в дію з 01.01.2010 р. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 30.11.2009 р. № 1333 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», які визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття.

Вказану постанову Шевченківського районного суду міста Києва залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 р. у справі № 2-а-118/11 (2-а/761/4/2014), про що судом зроблено роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень.

При цьому, позивачем не подано суду жодних пояснень щодо тарифів, які являються чинними та підлягають застосуванню у спірному періоді, не надано обґрунтованого розрахунку позовних вимог, виконаного на підставі діючих тарифів, а заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 15 112,05 грн., 4 319,05 грн. 3 % річних та 11 592,88 грн. інфляційних втрат розраховано на підставі суми заборгованості, яка, на думку позивача, була наявна у спірному періоді.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що ґрунтуються на заявлених підставах, необґрунтованими та недоведеними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

З привод клопотання позивача про припинення провадження у справі суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

При цьому, наявність предмета спору (у даному випадку - заборгованості відповідача перед позивачем та її розмір) повинна бути встановлена та наявна станом на час звернення позивача до суду, та зникнути під час розгляду справи.

Проте, позивачем не доведено наявність у спірному періоді заборгованості відповідача у розмірі заявлених вимог, відтак, суд вбачає неможливим припинення провадження у справі в частині недоведеного розміру основної заборгованості відповідача.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутись у встановленому законом порядку з вимогами до відповідача з інших підстав.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13" про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 199 187,16 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.08.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна