Постанова

від 08.04.2015 по справі 22/17-64/163-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 22/17-64/163-2012

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Студенця В.І.,

Харченка В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р.

у справі № 22/17-64/163-2012 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13"

про стягнення 199 187,16 грн.

за участю представників:

ПАТ "Київенерго" - Кучкова Ю.В.;

ЖБК "Хімік-13" - Бойков О.С.;

в с т а н о в и л а :

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом та просила суд стягнути з відповідача - Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13" 199 187,16 грн. заборгованості, у т.ч. 168 163,18 грн. основної заборгованості, 15 112,05 грн. пені, 4 319,05 грн. процентів річних та 11 592,88 грн. збитків від інфляції.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію відповідно до умов договору № 1630051 від 01.12.1998 р. (т.1 а.с.2-4).

Відповідач у справі - ЖБК "Хімік-13" у відзиві на позов зазначає, що заявлені вимоги є необгрунтованими, та просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на відсутність первинних документів, за якими можна визначити обсяг спожитої теплової енергії. Крім того, відповідач посилається на застосування позивачем тарифів, які не є діючими (т.1 а.с.74-76, т.3 а.с.25-28).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.181-184).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не здійснив остаточних розрахунків за спожиту теплову енергію;

- за порушення виконання зобов'язання договором встановлена відповідальність у вигляді пені, вимога про стягнення якої обгрунтовано заявлена позивачем;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. залишено без змін (т.2 а.с.68-72).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2012 р. прийняті у справі судові акти скасовані з посиланням на неправомірне прийняття до уваги судами розпоряджень КМДА, що не пройшли державної реєстрації, справу направлено до господарського суду міста Києва для нового розгляду (т.2 а.с.91-96).

В процесі нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, та просив стягнути з відповідача 15 112,05 грн. пені, 4 319,05 грн. процентів річних та 11 592,88 грн. збитків від інфляції (т.3 а.с.133).

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (т.3 а.с.161-167).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано суду жодних пояснень щодо тарифів, які є чинними та підлягають застосуванню у спірному періоді, не надано обґрунтованого розрахунку позовних вимог, виконаного на підставі діючих тарифів, а заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, процентів річних та збитків від інфляції розраховано на підставі суми заборгованості, яка, на думку позивача, була наявна у спірному періоді.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. залишено без змін (т.3 а.с.220-226).

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.4 а.с.18-21).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

01.12.1998 р. між сторонами у справі укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630051, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов'язання надавати відповідачу за плату послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК Україн, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що розрахунки за фактично надані послуги здійснюються відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3 додатку № 4 до договору).

Судами встановлено, що позивачем надані послуги у період з 01.12.2009 р. по 01.12.2010 р. на суму 168 163,18 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію за договором № 1630051, табуляграмами за спірний період, відомостями обліку споживання теплової енергії, що затверджені ЖБК "Хімік-13". Крім того, сума сплачених коштів у спірному періоді, що зазначена в довідці позивача, підтверджена відповідачем при складанні акта звіряння розрахунків за теплову енергію, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Між тим, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався.

Разом з цим, судами встановлено, що підставою для нарахування відповідачу плати за відпуск теплової енергії у заявленому розмірі являються тарифи, встановлені згідно Розпорядження КМДА № 1192 від 15.10.2009 р. "Про затвердження тарифів на опалення і постачання гарячої води для населення", які введені в дію з 01.10.2009 р., та тарифи, введені в дію з 01.01.2010 р. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.11.2009 р. № 1333 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", які визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 р. у справі № 2-а-118/11 (провадження №2-а/761/4/2014).

Вказану постанову Шевченківського районного суду міста Києва залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 р.

При цьому, позивачем не надано жодних пояснень щодо тарифів, які являються чинними та підлягають застосуванню у спірному періоді, не зроблено обґрунтованого розрахунку позовних вимог, виконаного на підставі діючих тарифів, а заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 15 112,05 грн., процентів річних в розмірі 4 319,05 грн. та збитків від інфляції у розмірі 11 592,88 грн. правомірно не задоволені судами, оскільки їх розраховано на підставі суми заборгованості, яка, на думку позивача, була наявна у спірному періоді.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. у справі № 22/17-64/163-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Студенець В.І.

Харченко В.М.