Постанова

від 16.07.2014 по справі 818/1607/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 р. Справа №818/1607/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - Кандюкова Г.Г.,

представника відповідача - Мачули А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Торгової фірми "Барко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Торгова фірма «Барко» у формі ТОВ, звернувся до суду з адміністративним позовом до Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06 серпня 2013 року, а саме:

№ 0000362311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем на 123673 грн. та за штрафними санкціями 11127,75 грн.;

№ 0000372311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 130038 грн. та за штрафними санкціями 31237,25 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач в ході перевірки безпідставно визнав угоду, укладену між позивачем з його контрагентом, такою, яка не мала реальних наслідків, посилаючись виключно на акт перевірки юридичної особи в ланцюгу постачання послуг при цьому не досліджуючи фактичність надання послуг. Однак, позивач зазначає, що спірні угоди фактично виконувались та мали на меті отримання прибутку, що підтверджується відповідною первинною документацією. Окрім того, відповідач безпідставно встановив факт реалізації товару за ціною нижчою за собівартість, оскільки безпідставно до суми собівартості включив суму ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, свою позицію виклав в запереченні на адміністративний позов в якому зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та в повній мірі обґрунтовуються актом перевірки позивача.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову з мотивів викладених в запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем в період з 01 липня 2013 року по 17 липня 2013 року була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт від 24 липня 2013 року №423/22-3/23998573. (т.1 а.с.18-66)

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2013 року, а саме:

№ 0000362311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем на 123673 грн. та за штрафними санкціями 11127,75 грн.;

№ 0000372311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 130038 грн. та за штрафними санкціями 31237,25 грн.

Відповідно до змісту вказаного акту перевірки, заперечень та пояснень представника відповідача, підставами для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали виявлені наступні порушення.

Причиною збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість стало зменшення за результатами перевірки податкового кредиту ТФ «Барко» на суму витрат, понесених по операціях з ТОВ „КМІС-Торгаш МК" від постачальника ТОВ «Мережа», оскільки, по даному правочину, як вказує відповідач, документи бухгалтерського та податкового обліку складались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкта оподаткування.

Відповідач, виходячи з того, що матеріалами перевірки (Акт від 07.06.2012 р. №345/22-317/37740366) не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ „КМІС-Торгаш МК" по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Мережа» та їх подальшої реалізації ТОВ ТФ «Барко», вважав дані операції збитковими, не спрямованими на отримання доходу, та не пов'язаними з господарською діяльністю.

На порушення п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, ТФ «Барко» у формі ТОВ не вірно визначено собівартість реалізованих товарів від придбання товару у ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" (код ЄДРПОУ 37740366), а саме: було завищено собівартість реалізованих товарів в 4 кварталі 2011 року у сумі 50783,33 грн. В ході перевірки використано акт перевірки від 07.06.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р., проведеної ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва. В акті перевірки зафіксовано факт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р.

В даному акті зазначено, що зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" (код ЄДРПОУ 37740366) за податковою адресою не знаходиться.

Основним постачальником ТОВ «Кміс-Торгмаш МК» являється ТОВ «Мережа» директор якого - гр. ОСОБА_3 повідомив, що підприємство за податковою адресою (м. Херсон, вул. Бєлінського, буд. 13) не знаходиться, інших складських та офісних приміщень підприємство не має, в зв'язку із чим, складено довідку про відсутність підприємства за податковою адресою 412/07-306 від 03.04.2012р.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, відповідачем встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Оскільки на ТОВ „МЕРЕЖА" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач вважав, що ТОВ „МЕРЕЖА" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з непідтвердженням у ТОВ „КМІС-Торгаш МК" об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Мережа» за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., з 01.02.2012 р. по 31.03.2012р., у ТОВ „КМІС-Торгаш МК" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг).

Виходячи з того, що матеріалами перевірки (Акт від 07.06.2012 р. №345/22-317/37740366) не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ „КМІС-Торгаш МК" по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Мережа» та їх подальшої реалізації ТОВ ТФ «Барко» за грудень 2011 року, відповідач вважає, що не підлягають включенню до витрат на збут витрати на рекламну продукцію в сумі 50783,33 грн.

Суд, задовольняючи позовні вимоги в даній частині, свою позицію обґрунтовує наступним.

Як вказує позивач, в грудні 2011 року ТОВ «ТФ «Барко» було отримано рекламну продукцію (пакети, календарі, записники та інші канцтовари з логотипом фірми) від ТОВ «Кміс- Торгмаш-МК» всього на суму 50783,33 грн. та в рекламних цілях роздано покупцям товарів.

В бухгалтерському обліку вказана операція відображена наступними бухгалтерськими проводками:

Д-т 209 «інші матеріали» к-т 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 50783,33 грн.

Д-т 93 «витрати на збут» к-т 209 «інші матеріали» на суму 50783,33 грн.

Д-т 791 «результат від основної діяльності» к-т 93 «витрати на збут» на суму 50783,33 грн.

Витрати на рекламу власної продукції (товарів) задекларовано в декларації з податку на прибуток за II-IV квартали 2011 р. у складі витрат на збут.

Реальність виконання укладеного договору підтверджують первинні документи, що були надані відповідачу під час перевірки, а також суду, а саме: договір №28/12 від 28 грудня 2011 року на виготовлення рекламної продукції, специфікація №1 від 30 грудня 2011 року до вказаного договору, рахунок фактура №СФ-000111 від 30 грудня 2011 року, видаткові накладні №РН-0000290 та №РН-0000289 від 30 грудня 2011 року, податкова накладна від 30 грудня 2011 року №208 (т.1 а.с.79-87).

Висновки відповідача, що укладений договір між позивачем та вказаними вище підприємцями не спричинив реального настання правових наслідків обґрунтовується лише припущеннями, оскільки відповідач вказує про не можливість виконання робіт в ланцюгу постачання послуг, а саме між ТОВ «Кміс- Торгмаш МК» та ТОВ «Мережа».

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, згідно з ч. 4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Іншим встановленим порушенням є те, що в перевіреному період ТОВ «ТФ «Барко» здійснювало реалізацію на експорт продукції (запчастини, м'ясо яловичина) за цінами, нижчими за ціну придбання, чим порушено вимоги пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.4.1 п. 135.4. ст. 135, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 Податкового кодексу України, ст. 42 Господарського кодексу України.

Підпунктом 135.4.1 п. 135.4. ст..135 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

- дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно пп. 153.2.1. п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, - дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно пп.153.2.3. п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, - положення підпункту 153.2.1 поширюються також на операції з особами, які:

не є платниками цього податку;

сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

ТФ «Барко» у формі ТОВ за перевіряємий період здійснювало реалізацію на експорт продукції (запчастини, м'ясо яловичина) за цінами, нижчими за ціну придбання, в тому числі:

- згідно ВМД №805000018/2011/002348 від 19.09.2011 р. реалізовано запасні частини для сільськогосподарської техніки в асортименті на суму 604 619,79 грн.

Запасні частини, реалізовані в подальшому на експорт, ТФ «Барко» у формі ТОВ було придбано на митній території України у ФОП ОСОБА_4 (загальна система оподаткування, платник ПДВ), код НОМЕР_3 м. Конотоп, згідно наступних накладних:

- накладна №223 від 18.09.2011 р., запасні частини в асортименті на суму 373934,66 грн. в тому числі ПДВ-62322,44 грн.

- накладна №224 від 18.09.2011 р., запасні частини в асортименті на суму 336482,59 грн., з тому числі ПДВ- 6482,59 грн., всього на суму 710 417,25 грн. (в тому числі ПДВ-118 402,88 грн.).

Транспортування товарів покупцю здійснювалось ПП ОСОБА_5 Витрати по придбанню транспортних послуг у ФОП ОСОБА_5 віднесено до витрат за збут згідно акта виконаних робіт №23 від 19.09.2011 р. на суму 10980 грн., (в т. ч. ПДВ-1830 грн.).

Повна собівартість придбаної продукції (включаючи вартість транспортно- експедиційних послуг) з урахування ПДВ склала 721 397,25 грн. (710 417,25 грн. + 10 980,0 грн.)

Фактична вартість товару згідно контракту становить 604 619,79 грн.

Різниця між фактичною ціною поставки та повною собівартістю товарів (за даними перевірки) склала (-116 777,46) грн. (604 619,79 грн. - 710 417,25 грн.) тобто від здійснення даної операції підприємство недоотримало дохід в сумі 116 777,0 грн.

Загальна собівартість придбаних товарів у 2011 році (включаючи вартість транспортно- експедиційних послуг) разом з ПДВ склала 1 693 078,97 грн.

Фактична вартість реалізації товарів за Контрактом №1102 від 11.02.2011 р. становить 1 413 792,65 грн.

Різниця між фактичною ціною поставки та повною собівартістю реалізованих товарів (за даними перевірки) складає 279286,0 грн. (61817,0 грн. + 100692,0 грн. + 116777 грн.). Протягом 2012 року ТОВ «ТФ «Барко» здійснювало реалізацію товару на експорт згідно контракту №28/Б/К від 12.03.2012 р. укладеного з ТОВ «Крестор», Росія, м. Москва, вул. П'ятницька, 36; умови поставки-FСА, вид товару - м'ясо, яловичина заморожена, напівтуші, згідно ВМД №805110001/2012/000651 від 20.03.12 р. всього на суму 786 550,13 грн.

М'ясо яловичина було придбано ТОВ ТФ «Барко» на митній території України у виробника-ПАТ «Конотопм'ясо» на підставі договору №28/02-12 від 28.02.2012 р.

Специфікацією №1 від 14.03.2012 р. до Договору постачання від 28.02.2012 р. №28/02-12 визначено кількість реалізованої продукції, а саме: м'ясо яловичини (напівтуші) заморожені вагою 19000 кг по ціні 36,10 грн. (без ПДВ) за 1 кг. (виробник - ПАТ «Конотопм'ясо»).

Згідно накладної №401061 від 19.03.2012 р. придбано м'ясо у кількості 19000 кг на суму 823270,00 грн., (в т. ч. ПДВ - 137211,67 грн.).

Транспортування товару покупцю здійснювалось за рахунок ТОВ ТФ «Барко» транспортом ПП ОСОБА_6 Вартість транспортних послуг, придбаних у ПП ОСОБА_6 віднесено до витрат згідно акта виконаних робіт №83 від 26.03.2012 р. на суму 21600,0 грн., (в т. ч. ПДВ-3600 грн.)

Інші витрати понесені при реалізації на експорт:

- вартість послуг із зберігання товарів віднесено до витрат згідно акта виконаних робіт від 31.03.12 р. на суму 31800 грн., (в т. ч. ПДВ - 5300 грн.)

- реєстраційний збір (брокерські послуги) на суму 778,72 грн., (в т. ч. ПДВ-129,79 грн.)

- сертифікація походження на суму 552,08 грн., (в т. ч .ПДВ - 92,00 грн.).

Загальна сума витрат з урахуванням ПДВ по придбаних послугах складає 54730,80 грн.

Повна собівартість придбаної продукції (включаючи вартість транспортно- експедиційних послуг та інших витрат) з урахування ПДВ склала 878 001,0 грн. (823 270,0 грн. + 54731.0 грн.).

Фактична вартість реалізованих товарів (м'ясо яловичини) згідно контракту становить 786550,13 грн.

Різниця між фактичною вартістю постачання та повною собівартістю реалізованих товарів (за даними перевірки) складає 91451 грн., (786 550,0 грн.-878 001,0 грн.) тобто від здійснення даної операції, як зазначає відповідач, підприємство недоотримало дохід в сумі 91451 грн.

У серпні 2012 р. ТОВ «ТФ «Барко» здійснювало реалізацію на експорт товарів згідно Контракту №09 від 09.05.2012 р., укладеного з ТОВ «Мігос», Росія, м. Москва, вул. Простора, 6, умови поставки товару-FСА, вид товару - м'ясо яловичини заморожене, відповідно ВМД №805110001/2012/002622 від 31.08.12 р. на суму 672484,67 грн.

М'ясо яловичина було придбано ТОВ ТФ «Барко» на митній території України у виробника-ПАТ «Конотопм'ясо» на підставі договору №28/02-12 від 28.02.2012 р.

Специфікацією №3 від 28.08.2012 р. до договору постачання №28/02-12 від 28.02.2012 р. визначено кількість реалізованої продукції, а саме: м'ясо яловичини заморожене вагою 19000 кг по ціні 36,10 грн. (без ПДВ) за 1 кг. Товар отримано згідно накладної №403238 від 31.08.2012 р., а саме: м'ясо яловичини вагою 19000 кг на суму 769 500,00 грн., (в тому числі ПДВ-128 250,00 грн.).

Транспортування товару покупцю здійснювалось ТОВ ТФ «Барко» транспортом перевізника - ПАТ «Конотопм'ясо» (код 00444049), договір №29/08/12 від 29.08.2012 р.

Витрати по придбанню транспортних послуг у ПАТ «Конотопм'ясо» (код 00444049) віднесено до витрат, згідно акта виконаних робіт № від 31.08.2012 р. на суму 21600,0 грн., (в т. ч. ПДВ-3600 грн.)

Інші витрати, понесені при реалізації на експорт:

- витрати по придбанню послуг зберігання на суму 1188,0 грн., (в тому числі ПДВ-198,0 грн.);

- сертифікат походження, на суму 681,42 грн., (в т. ч. ПДВ-113,57 грн.);

Загальна сума витрат, з урахуванням ПДВ по придбаних послугах складає 23469,42 грн. (21600.00 грн. + 1188,0 грн. + 681,42 грн.).

Повна собівартість придбаної продукції (включаючи вартість транспортно- експедиційних послуг та інших витрат) з ПДВ склала 792 969,0 грн. (769 500,00 грн. + 23 469,0 грн.).

Фактична вартість поставки згідно контракту становить 672 484,67 грн.

Різниця між фактичною ціною поставки та повною собівартістю реалізованих товарів (за даними перевірки) складає (-120 484,75) грн., (672 485,0 грн. - 792 696,0 грн.) тобто від здійснення даної операції підприємство недоотримало дохід в сумі 120 485,0 грн.

Всього за 2012 рік повна собівартість придбаної продукції (включаючи вартість транспортно-експедиційних послуг та інших витрат) з ПДВ склала 1670970,14 грн., (878 001,0 грн. + 792 969,0 грн.).

Фактична вартість поставки згідно контрактів становить 1459034,80 грн. (786 550,0 грн. + 672 485,0 грн.).

Різниця між фактичною ціною поставки за контрактами та повною собівартістю реалізованих товарів (за даними перевірки) складає 211 936,0 грн. (91 451,0 грн. + 120 485,0 грн.) тобто від здійснення реалізації товарів на експорт за ціною, нижчою за повну собівартість реалізованих товарів підприємство недоотримало дохід в сумі 211936,0 грн.

Всього за перевірений період від здійснення операцій з реалізації на експорт товарів за цінами, нижчими за їх повну собівартість підприємство занизило доходи від реалізації товарів всього на суму 328 713,0 грн., в тому числі: за III квартал 2011 року - в сумі 116 777,0 грн., за І квартал 2012 р. - в сумі 91 451,0 грн., за III квартал 2012 р. - в сумі 120 485,0 грн.

Суд, задовольняючи позовні вимоги в даній частині, свою позицію обґрунтовує наступним.

Так, в акті перевірки відповідач зазначає, що позивач здійснював реалізацію на експорт продукції за цінами, нижчими за ціну придбання, у зв'язку з чим, вважав, що дохід, отриманий позивачем від продажу вищевказаного товару на експорт повинен визначатися відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари.

Однак, відповідно до п.п. 153.2.2 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час вчинення спірних операцій), вказаний порядок визначення податку застосовується тільки у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідач, визначаючи звичайну ціну спірного товару, брав за основу ціну його придбання разом з ПДВ та всі витрати пов'язані з його реалізацією.

Однак, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, яким затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", щодо включення до первісної вартості запасів суми непрямих податків у зв'язку з придбання запасів, які не відшкодовуються підприємству (п.9), встановлено, що включення до первісної вартості запасів здійснюється виключно непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству. При цьому, тим же пунктом Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", визначено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається, зокрема, з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків.

Відповідно до п.п. 14.1.178. ст.14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Зазначеним розділом Податкового кодексу України передбачено відшкодування податку на додану вартість.

Отже, враховуючи, що податок на додану вартість є податком який відшкодовується підприємству, він не підлягає включенню до собівартості та первісної вартості запасів.

Аналогічні норми містить і п.п. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якого, не включаються до складу витрат, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Виходячи з аналізу перелічених норм законодавства та згідно порядку обліку податку на додану вартість, що встановлений Інструкцією Міністерства фінансів України від 01.07.1997 № 141 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість" та нормами Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість не впливають на склад доходів та витрат підприємства.

Отже, суми ПДВ, що сплачені постачальнику в ціні товару не є витратами підприємства.

Таким чином, в порушення зазначених вище норм законодавства, відповідачем було фактично враховано у складі собівартості товару суми податку на додану вартість, що сплачений постачальнику, що призвело до безпідставного висновку про продаж товару дешевше собівартості.

У зв'язку з викладеним, відповідач не обґрунтовано визначив звичайну ціну, а як наслідок і необґрунтовано визначив суму грошових зобов'язань з даного податку, у зв'язку з чим, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час проведення перевірки та складання акту перевірки), у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Іншим встановленим порушенням є те, що в перевіреному період в порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України для перевірки надані факсокопії наступних податкових накладних:

- податкової накладної №96 від 16.06.2011 р. на загальну суму 30561,60 грн., в т. ч. ПДВ 5093,60 грн. на отримання амінокату 30% кількістю 200 л. від ТОВ «Нутрітех Україна» м. Київ, код 34575942, віднесено до податкового кредиту декларації за червень 2011 року ПДВ в сумі 5094 грн.;

- податкової накладної №1 від 04.05.2012 р. на загальну суму 7463142,0 грн., в т. ч. ПДВ 124362,0 грн. на придбання ніторамофоски 10:20:20 загальною вагою 147 т. від ТОВ "Наш ковчег" м. Київ, код 36927302, віднесено до податкового кредиту декларації за травень 2012 року ПДВ в сумі 124362.0 грн.;

- податкової накладної №254 від 17.07.2012 р. на загальну суму 3500,00 грн., в т. ч. ПДВ 583,33 грн. на придбання транспортних послуг за маршрутом: Конотоп-Новомосковськ- Дніпропетровськ автомобілем ДАФ держ. №03208АВ з причепом держ. №1543АА від ТОВ "Космос" м. Дніпропетровськ, код 20197631, віднесено до податкового кредиту декларації за липень 2012 року ПДВ в сумі 583,00 грн.

Суд, задовольняючи позовні вимоги в даній частині, свою позицію обґрунтовує наступним.

Єдиною підставою висновків відповідача про неправомірне віднесення сум ПДВ за вищевказаними податковими накладними до податкового кредиту, є твердження про недоліки оформлення накладних, а саме - до перевірки надані факсокопії податкових накладних.

Суд зазначає, що зазначені податковим органом обставини не свідчать про недійсність податкових накладних та про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на їх підставі.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що надані позивачем до податкової перевірки податкові накладні містять належні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних по підприємству позивача.

Окрім того, в судовому засіданні судом були оглянуті оригінали вказаних податкових накладних, отриманих ним від вказаних контрагентів.

Чинне законодавство не містить застережень з приводу підтвердження показників податкового кредиту за допомогою факсимільних копій при проведенні податкової перевірки, за умови наявності оригіналів таких документів.

Таким чином, суд зазначає, що позивач правомірно відніс суми за такими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 06.08.2013 р. №0000362311 та №0000372311 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, суд присуджує позивачу здійснені ним судові витрати, що підтверджені платіжним дорученням № 620 від 18 червня 2014 року (т.1 а.с.2) та квитанцією № k34/J/53 від 19 червня 2014 року (т.1 а.с.72) у загальному розмірі 487 грн. 20 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безпосереднього списання із рахунків суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Торгової фірми "Барко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 06.08.2013 р. №0000362311 та №0000372311.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Торгової фірми "Барко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 23998573, вул. Семашко, 4, м. Конотоп, Сумська область, 41600) судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складено 21 липня 2014 року