Постанова

від 31.07.2014 по справі 826/10887/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10887/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколов О.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б. Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Шульги О.В.

представників відповідача Шевченко Т.В.

Темборського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" про нарахування та стягнення податкових зобов'язань, визначених із застосування звичайних цін, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач", в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив: нарахувати та стягнути з ТОВ «Агровестпостач» (код ЄДРПОУ 32248560) суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 229698,00 гри. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57424,50 грн. за заниження податкових зобов'язань у півріччі 2012 року із застосуванням звичайних цін та нарахувати та стягнути з ТОВ «Агровестпостач» суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 185946,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46486,50 грн. за заниження податкових зобов'язань у 2012 році із застосуванням звичайних цін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу та додаткові письмові пояснення, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану постанову суду - без змін.

В судове засідання з'явилися представники відповідача, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Агровестпостач» зареєстровано як юридична особа 19.09.2005 року, до видів діяльності відповідача за КВЕД відносяться оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, агентства нерухомості. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту, Зареєстроване як платник податку на додану вартість з 22.11.2002 року.

Так, позивачем була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.20122 року, за результатами якою був складений акт перевірки №350/22.2/32248560 від 12.04.2013, яким встановлено порушення: п. п. 1.20.1. п. п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у півріччі 2012 року занижено скоригований валовий дохід від реалізації земельної ділянки по цінах, нижче за звичайні на загальну суму 2 3555 000.00 грн.; п. п.164.2.17 «е» п. 164.2 ст. 164. п. п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України у 2012 році не утримано податок з доходів фізичних осіб із доходу фізичної (пов'язаної) особи ОСОБА_5 від реалізації земельної ділянки, отриманого у вигляді суми знижки звичайної ціни у розмірі 2 3555 000.00 гривень.

На підставі акту контролюючим органом 30.04.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: №000581202 про сплату 494550,00 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток і 123638,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій; № 0002371705 про сплату 402655.00 грн. грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і 100664,0 грн. застосованих штрафних фінансових санкцій (до складу сум зобов'язань увійшли у т.ч. суми за порушеннями, відображеними в п. п. 3.6.1 п. 3.6 акту перевірки).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкові повідомлення-рішення 13.05.2013 вручені уповноваженій особі TOB «Агровестпостач», про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач звернувся до суду із позовом про нарахування та стягнення з ТОВ «Агровестпостач» сум податкового зобов'язання з податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб. При цьому, згідно із заявою 01.10.2013 змінив позовні вимоги щодо розміру податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, мотивуючи рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими, які підтверджені доказами та відповідають чинному законодавству України.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, враховуючи заперечення на неї та додаткові письмові пояснення позивача, а також пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 ПК України, п. 5.6 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, з 1 січня 2013 року у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Згідно з п. 188.1. cт. 188 Податкового Кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Підпунктами 14.1.71. та 14.1.219. п. 14.1. cт. 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 39.3 cт.39 Податкового Кодексу України, передбачено, що у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з п. 39.14, 39. 15 ст. 39 ПК України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Частиною 8 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вимоги якого передбачають аналогічні методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Згідно з пунктом 1.20.1 ст. 1 вказаного Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з ч. 1 п.1.20.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п. 1.20.51 ст.1вказаного Закону України, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, виходячи з аналізу зазначених положень, для визначення та застосування правил звичайної ціни на товари (роботи та послуги) для цілей оподаткування необхідне одночасне додержання таких умов: ціна є справедливою і сторони володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку; однорідні товари мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції: використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи. послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, при цьому відмінність між такими умовами суттєво немає вплив на ціну, а укладання угод здійснюється між непов'язаними особами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Агровестпостач" (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки від 25.04.2012 р. № 23, згідно з яким відповідач продав пов'язаній особі-засновнику ОСОБА_5 (Покупець), земельну ділянку площею 3 га, за адресою АДРЕСА_1, за ціною 1 245 000,00 грн.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ціну договору сформовано на підставі висновку про ринкову вартість земельної ділянки, який зроблено TOB «Консалтинова компанія «Євротерра».

Згідно з позицією позивача, з якою погодився суд першої інстанції, вказану земельну ділянку відповідач продав за заниженою ціною.

В обґрунтування власних доводів послався на лист Державного агентства земельних ресурсів України від 19.07.2013 р. № 13111/22/12-13, яким позивача повідомлено, що середній рівень ринкової вартості 1 сотки на території Бориспільського району Київської області в зазначений період часу складав 7796,90 грн.

За таких умов, вартість ділянки мала становити 2388800,00грн. (7 796,90 грн. * 300 соток). Відтак, різниця становить 2388800,00 грн. - 1 245 000 грн. = 1093800 грн.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що експертна оцінка ТОВ «Консалтінгова фірма «Євротерра» значно нижче середньої вартості земельних ділянок, що розташовані в одному географічному районі, в той же час, позивачем доведено невірне застосування відповідачем звичайних цін та надані необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Згідно Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджене Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 445, Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Згідно пп. 6 п. 3 вищевказаного Положення, одним із завдань Держземагентства України є видача витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено підстави обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 вказаної норми застосування нормативної грошової оцінки є обов'язковим у випадках: визначення розміру земельного податку;визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої цієї статті;

застави земельної ділянки відповідно до закону; визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення; визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства; визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки; виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності; відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України; визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором; рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» у всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених цим та іншими законами України.

Аналогічні положення закріплені пунктом 3 Методичних рекомендацій щодо застосування нотаріусами деяких положень цивільного та земельного законодавства при посвідченні правочинів, предметом яких є нерухоме майно, який затверджено Консультативно-методичною радою з питань нотаріату при Департаменті нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об'єднань 26.11.2010 р.

За змістом п. 3 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1531, експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (імовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди.

Зі змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.04.2012 № 23 вбачається, що земельна ділянка належала продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту серії ЯЕ №985972.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення, застосування сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки нормативної грошової оцінки, для визначення ціни договору та бази оподаткування, у даному випадку є правом а не обов'язком сторін договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач через відсутність інформації про укладені договори з ідентичними (однорідними) земельними ділянками у співставлених умовах для визначення рівня ціни договору, використав висновок про ринкову вартість земельної ділянки, який зроблено суб'єктом оціночної діяльності TOB «Консалтинова компанія «Євротерра», за підписом директора ОСОБА_7, з урахуванням стандарту з питань оцінки майна та майнових прав.

При цьому, зі змісту листа від Фонду державного майна України №10-36-9675 від 30.07.2013 року, вбачається, що відповідно до статті 17 Закону України «Про оцінку земель» та Порядку реєстрації фізичних осіб (оцінювачів) у Державному реєстрі оцінювачів, затвердженого наказом ФДМУ від 28 грудня 2001 року № 2355, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2001 року за № 1092/6283, ОСОБА_7 отримав у Фонді свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів від 27 травня 2003 року № 223 за напрямом оцінки майна ІІІ «Оцінка земельних ділянок» на підставі сертифіката від 29 січня 2000 року № 26-110, виданого Фондом спільно з Міжнародним центром приватизації, інвестицій та менеджменту.

Крім того, зазначено, що згідно зі статтею Закону України «Про оцінку земель» та Положенням про порядок видачі сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду від 14 "березня 2002 року № 479 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2002 року за № 312/6600, Фонд видав TOB «Консалтингова фірма «Євротерра» сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - від 10 червня. 2011 року № 12037/11 за наступним напрямом та спеціалізаціями в межах напряму « 1. Оцінка об'єктів у матеріальній формі»: « 1.1 Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі експертна грошова оцінка земельних ділянок», термін дії сертифікату - 3 роки.

Також в листі вказано, що питання проведення перевірки звіту з експертної грошової оцінки відповідної земельної ділянки належить виключно до компетенції Державного агентства земельних ресурсів України, оскільки сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий фондом від 10.06.2011 року №12037-11 не дозволяє ТОВ «Консалтингова фірма «Євротерра» здійснювати практичну діяльність з експертної грошової оцінки земельної ділянки без поліпшень .

Вирішуючи питання щодо правомірності застосування відповідачем звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ «Агровестпостач» при визначенні рівня ціни договору, колегія суддів виходить з того, що вказаний висновок ТОВ «Консалтінгова фірма «Євротерра» нечинним не визнавався, також його не було скасовано, тобто при визначенні рівня ціни договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідач не був позбавлений можливості його застосовувати.

Суд першої інстанції, посилаючись на лист Держземагенства №11-28-0.223-15946/2-13 від 05.09.2013 року, зазначив, що експертну грошову оцінку земельних ділянок проводять саморегулівні організації: Всеукраїнська громадська організація «Ліга оцінювачів земель» та Всеукраїнська громадська організація «Спілка оцінювачів землі».

Апеляційний суд зауважує, що вказане не свідчить і не може розумітися так, що виключно зазначені саморегулівні громадські організації можуть здійснювати експертну грошову оцінку земельних ділянок.

У вказаному листі Держземагенство України лише повідомило, що визнало статус вказаних організацій, як саморегулівних організацій оцінювачів, що проводять експертну грошову оцінку земельних ділянок. Вказана інформація наведена в контексті рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, зазначені в наведеному листі відомості не впливають на правомірність визначеної відповідачем рівня ціни договору.

Колегія суддів критично оцінює посилання позивача на лист Державного агентства земельних ресурсів України від 19.07.2013 р. № 13111/22/12-13, яким інспекцію повідомлено, що середній рівень ринкової вартості 1 «сотки» на території Бориспільського району Київської області в зазначений період часу складав 7796,90 грн.

Вищевказаний рівень ціни обґрунтовано наявною в управлінні Держкомзему інформацією щодо продажу у Бориспільському районі 5 земельних ділянок, при цьому, згідно з листом, найменша вартість за 1 «сотку» становить 495,5 грн., найбільша - 15 910 грн.

У додатку до вказаного листа наведено 6 договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності у 2012 році, серед яких найбільша вартість за 0,01 га становить 24430 грн., найменша - 500,11 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту листа та додатку до нього не видається за можливе встановити, що ці земельні ділянки мали подібні характеристики і використовувалися у співставних умовах із земельною ділянкою щодо якої відповідачем укладено договір купівлі-продажу (географічне розташування, рельєф, віддаленість від населеного пункту, відстань до автомобільних доріг та транспортних зупинок, наявність комунікацій та інші обставини, які можуть суттєво впливати на вартість), тому доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про необхідність застосування зазначеної в листі Держземагенства України середньої вартості продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності у розмірі 7796 грн. за 0,01 га є необґрунтованими, оскільки не доведено ідентичності (однорідності) характеристик земельних ділянок.

Позивач у додаткових письмових поясненнях, поданих апеляційному суду, посилається на те, що вартість однієї з відчужуваних ділянок, наведених у додатку до листа, із таким же цільовим призначенням, є значно вищою і складала 7185,0 грн. за 0,01 га (Гірська сільська рада, село Гора).

Вказані доводи судова колегія оцінює критично і зазначає, що цільове призначення не є єдиною ознакою, що впливає на розмір ціни земельної ділянки, про що зазначалося вище. При цьому, вказані земельні ділянки розташовані у різних населених пунктах, цільове призначення земельної ділянки, на яку посилається позивач «розміщення бази відпочинку», цільове призначення земельної ділянки, щодо якої укладено договір купівлі-продажу відповідачем «під учбово-спортивну базу «Осокорки».

Посилання позивача на листи TOB «Агенство нерухомості «Парк Лейн «Софійські ворота» та TOB «Агенство нерухомості «Благовіст «Ввіденське» від 02.04.2013 року, колегія суддів не вважає належним та допустимим доказом в розумінні КАС України, оскільки, по-перше, зазначені листи мають ідентичний зміст, що викликає сумнів у безсторонності та обєктивності зазначеної в них інформації, а, по-друге, наведена у них інформація не є офіційною, тобто зміст вказаних листів містить лише суб'єктивну думку або припущення, не засновані на відомостях щодо конкретних умов здійсненої Відповідачем господарської операції та властивостей земельної ділянки, що є її предметом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни.

Відтак, висновок суду першої інстанції про необхідність включення відповідачем вартості проданої земельної ділянки до складу доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) Товариства у розмірі 1093800 грн., в тому числі по періодах: півріччя 2012 року на суму - 1093800 грн., (виходячи із розрахунку: ринкова вартість земельної ділянки становить = 7796 (середня вартість 0,01 га) * 300 соток (площа земельної ділянки) = 2388800,00грн., а різниця становить 2388800,00грн. (ринкова вартість) - 1 245 000 грн. (вартість за договором) = 1093800 грн. ) є помилковим, так як визначена позивачем ринкова вартість земельної ділянки не доведена.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів не погоджується також із висновком суду першої інстанції в частині нарахування та стягнення з відповідача суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 185946,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46486,50 грн. за заниження податкових зобов'язань у 2012 році із застосуванням звичайних цін, виходячи з розрахунку 1093800 *17%=185946 грн.

Стосовно висновку суду про порушення відповідачем пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України через неутримання відповідачем податку із додаткового доходу гр. ОСОБА_5 у загальному розмірі 14820,00 грн., що утворився внаслідок оплати відповідачем приватному нотаріусу ОСОБА_6 вартості нотаріального посвідчення договорів купівлі - продажу від 25.04.2012 №23 та №22 за фізичну особу ОСОБА_5, колегія суддів зазначає, що наведені обставини не є предметом розгляду і дослідження у даній справі. Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі 826/12536/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач", скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року та ухвалено нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.04.2013 р. №0002371705 в частині суми 2881,00 грн. При цьому апеляційним судом встановлено, що висновок податкового органу в акті перевірки від 12.04.2013 р. №350/22.2/32248560 щодо неутримання податку із додаткового доходу ОСОБА_5, пов'язаного з оплатою вартості нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу є необґрунтованим.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

В той же час, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції, який позовні вимоги задовольнив, є помилковим і спростовується доводами апеляційної скарги відповідача, судове рішення ухвалено судом першої інстанції з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи , за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи .

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" про нарахування та стягнення податкових зобов'язань, визначених із застосування звичайних цін - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - скасувати .

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" про нарахування та стягнення податкових зобов'язань, визначених із застосування звичайних цін - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови виготовлено 04 серпня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.