Ухвала

від 29.07.2014 по справі 2а-18251/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року м. Київ К/800/48164/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2012 року по справі № 2а-18251/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Сіріус Брок» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Сіріус-Брок» звернулося до суду з позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2011 року №0002672201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1318750,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 329687,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства.

Перевіркою були виявлені порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.4.1.3, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.7.6.3, пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР).

На підставі висновків перевірки, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч.1. ст.178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав (зокрема, цінні папера) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Статтею 39 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон №755-IV) передбачено, що суд, який постановив рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією, про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у день набрання рішеннями законної сили направляє їх державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відповідні судові рішення. У разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури в процесі банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи - банкрута для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до ст.43 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі, підписаної в Женеві 07 червня 1930 року, держатель векселю може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу: (1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; (2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; (3) у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Колегія суддів погоджується з думкою судів, що з урахуванням вищевикладеного, навіть у випадку банкрутства трасанта, вексель не вилучається з цивільного обороту та може бути предметом договору купівлі-продажу.

Крім того, як вбачається з довідки ДКЦПФР від 19.07.2011 року, обіг цінних паперів ЗАТ «Київська фабрика кулінарії № 2» інформація стосовно зупинення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випусків акцій ЗАТ «Київська фабрика кулінарії № 2» та ВАТ «Промислово-будівельна компанія» відсутня.

З огляду на зазначене, акції вказаних емітентів на момент укладення позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів з цивільного обороту вилучені не були.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2012 року по справі №2а-18251/11/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.