Постанова

від 28.07.2014 по справі 804/9020/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 р. Справа № 804/9020/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Іглікова Л.Г.

представник позивача Пичахчі С.В.

представник відповідача Рябоконь С.В.

представник відповідача Гетманчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс груп» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс груп» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №000502201 від 04.04.2014 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Надали письмові додаткові пояснення по справі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити. Надали письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом у період з 10.02.2014 р. по 28.02.2014 р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» (код ЄДРПОУ 34314907) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 20.03.2014 р. № 572/04-62-22-1/34314907 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення пп. 14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на прибуток у сумі 301796,00 грн., у тому числі в I кварталі 2012 р. - 195280,00 грн., в II кварталі 2012 р. - 106516,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками, 26.03.2014 р. позивач надав до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області заперечення на Акт перевірки (лист №82), за результатом розгляду якого була зменшена сума заниження податку на прибуток до 298202,00 грн., у тому числі в I кварталі 2012 р. - 193156,00 грн., в II кварталі 2012 р. - 105046,00 грн. (лист від 02.04.2014 р. №8517/10/04-62-22-1).

04.04.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №000502201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 372752,50 грн., у тому числі за основним платежем - 298202,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 74550,50 грн.

18.04.2014 р. позивач подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на вищезазначене податкове повідомлення-рішення. Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.06.2014 р. №3665/10/04-36-10-08-09 оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін, скарга без задоволення.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

Згідно з наданими до перевірки первинними документами встановлено, що у ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» були взаємовідносини з ТОВ НВП «Відродження» (код ЄДРПОУ 36960799), які відбувались на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2010 р. №04/01-1.

Згідно даного договору ТОВ НВП «Відродження» - продавець, ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» - покупець. Продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар, найменування, якість, кількість та ціна якого вказані у видаткових накладних на кожну відвантажену партію. Покупець здійснює оплату за партію товару, що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Поставка товару по дійсному договору здійснюється протягом 30 діб з моменту надходження заказу від покупця на умовах франко-склад покупця м. Дніпропетровськ. Поставка товару може здійснюватись товарними партіями. Кожну партію товару продавець супроводжує наступними документами: рахунок-фактура, товарна накладна, податкова накладна.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р. При відсутності письмової заявки однієї із сторін про припинення або зміни умов дійсного договору протягом 10 днів до спливання терміну дії договору, він вважається щорічно пролонгований на 12 календарних місяців на тих умовах, які були передбачені дійсним договором.

В ході проведення перевірки не надано первинних документів щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей, а саме підтвердження фактичного переміщення ТМЦ від постачальника - ТОВ НВП «Відродження» до покупця - ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп». Під час проведення перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надано запит щодо пояснення та надання документального підтвердження факту доставки товару (транспортування ТМЦ) від постачальників до ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» (лист № 3310/10104-62-22-1 від 17.02.2014 р.). 20.02.2014 р. податковим органом отримано лист від перевіряємого підприємства, яким повідомлено про відмову в наданні пояснень та первинних документів.

Суд звертає увагу, що ані листа № 3310/10104-62-22-1 від 17.02.2014 р. ані відповіді на нього, відповідачем до суду не надано.

В ході перевірки було зроблено співставлення цін придбання та реалізації ідентичного товару за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2012 р., за результатами якого встановлено, що згідно АРМ «Митниця» ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області постачальником реалізованої продукції (пластикової оболонки для ковбасних виробів) ТOB НВП «Відродження» в адресу ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» є ТОВ фірма «ЛІК ЛТД» (код ЄДРПОУ 24425201).

ТОВ фірма «ЛІК ЛТД» є імпортером даної продукції, яку виготовляє підприємство нерезидент, яке знаходиться на території Російської Федерації, а саме ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» (код ЄДРПОУ 27147091).

Так, відповідно баз даних ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Компанія «Ноксберг ЛЛП» є засновником ТОВ фірма «ЛІК ЛТД» та ТОВ НВП «Відродження» з часткою статутного фонду у розмірі 100%, таким чином ТОВ фірма «ЛІК ЛТД» та ТОВ НВП «Відродження» є пов'язаними особами. Окрім цього встановлено, що ТОВ НВП «Відродження» залучено до власної схеми роботи (постачання) СПД, які мають стан «не основний платник» ТОВ «Маритен» (код ЄДРПОУ 37275316) - стан 14 «визнано банкрутом».

За результатами співставлення цін придбання товарів ТОВ фірма «ЛІК ЛТД» - (імпортер) у ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» - (виробник, постачальник) та цінами придбання ідентичних товарів ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» у ТОВ НВП «Відродження», встановлено, що відбулось безпосереднє завищення ціни придбання товарів (ковбасної оболонки) перевіряємим підприємством, яке призвело до завищення валових витрат ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» у сумі 1437125 грн., у т.ч. в І кварталі 2012 року - 929 905 грн., і II кварталі 2012 року - 507 220 грн.

Згідно інформації з інформаційних джерел, а саме офіційного сайту ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак», http://www.atlantis-pak.ru/ru/meat/about_us.php, встановлено, що ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» є дилером продукції, яку виготовляє ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» на території України.

Адресні данні зазначені на офіційному сайті ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» відповідають фактичній адресі ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» у перевіряємому періоді, що підтверджується договорами оренди, які були досліджені податковим органом.

В ході перевірки було встановлено, що імпортний товар переважно за кодом УКТЗЕД 3917329100, а саме оболонки для ковбасно-сосисочних виробів, який ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» придбало у ТОВ НВП «Відродження» використовується у харчовій промисловості.

Податковий орган під час проведення перевірки посилався на положення Указу Міністерства охорони здоров'я від 09.10.2000 року №247, відповідно до якого на товари які використовуються у харчовій промисловості обов'язково повинен бути висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

На кожен об'єкт експертизи готується окремий висновок згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП) ДК 016-97 або Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) ДК 017-98. Підготовлений висновок, підписаний працівником експертної комісії, установи, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, надається головному державному санітарному лікарю на затвердження, при цьому до висновку додається протокол експертизи, підписаний керівником та членами експертної комісії.

До перевірки, ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП», були надані висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на кожен вид оболонки для ковбасно-сосисочних виробів.

При здійсненні аналізу висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи встановлено:

- Виробником продукції та замовником висновку є ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак»;

- Дані про контракт - передконтрактна основа;

- Об'єкт експертизи - оболонка ковбасна;

- невідповідність коду УКТЗЕД у висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи на кожен вид товару. У висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи зазначено 9 цифр коду УКТЗЕД, а саме 391732910. Відповідно роз'яснювального листа Міністерства охорони здоров'я України від 24.05.2005 р. № 05.03.02-10/484 «Про здійснення попереднього документального контролю у пунктах пропуску через державний кордон України» зазначено, що в графі «Код за ДКПП, код УКТЗЕД, артикул», код товару проставляється на кожний об'єкт експертизи згідно з УКТЗЕД (3917329100).

Отже, відповідач зазначив, що надані висновки не відповідають наданим первинним документам, податковим накладним, видатковим накладним, отриманих від ТОВ НВП «Відродження» в частині повноти відображення коду УКТЗЕД придбаних товарів.

Таким чином, згідно офіційного сайту ТОВ ВКФ «Атдантіс-Пак», ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» є дилером продукції, яку виготовляє ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак», на території України, тобто ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» має змогу безпосередньо придбавати ковбасно-сосисочної оболонки у ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» без залучення третіх осіб.

У зв'язку з вищезазначеним та за результатами співставлення цін придбання та реалізації ідентичного імпортного товару за кодом УКТЗЕД 3917329100, а саме ковбасно-сосисочної оболонки, за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2012 р., встановлено, що виробником ковбасно-сосисочної оболонки є ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак», імпортер ковбасно - сосисочної оболонки - ТОВ фірма «ЛІК ЛТД». Згідно АРМ «Митниця» ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, ТОВ НВП «Відродження» придбавало ковбасно-сосисочної оболонки у ТОВ фірма «ЛІК ЛТД», при цьому ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп», на думку відповідача, штучно завищувало ціну придбання товарів з метою мінімізації податкових зобов'язань шляхом залучення до схеми постачання третіх осіб. При цьому перевіряємим підприємством перекладено податкові наслідки щодо сплати податкових зобов'язань від здійснення торгівельної діяльності на постачальників.

З приводу встановлених порушень суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 14.1.231 и.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду,

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Встановлено, що основною підставою для висновку податкового органу щодо заниження ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» податку на прибуток стало визначення останнього дилером продукції ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак».

Чинне податкове законодавство України не містить визначення «дилер» або «дилерська діяльність".

Проаналізувавши законодавство інших галузей права за аналогією, суд констатує, що дилер виступає в якості посередника між виробником і покупцем в оптовій торгівлі. Його дії вчиняються на підставі укладених договорів, які передбачають перехід прав власності на продукцію від постачальника до дилера, а потім і до покупця. У своїй основі дилерський договір має угоду про купівлю-продаж або міни. По суті, дилер є простим посередником, перепродувачем товарів.

Як зазначено в Акті перевірки, визначення дилерства зроблене податковим органом на підставі отриманих даних з інформаційних джерел, а саме офіційного сайту нерезидента України ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» (Російська Федерація).

У наданій до суду роздруківці сторінки даного сайту вказано дилер - РБК, Україна, м.Дніпропетровськ. вул. Курсантська 1К.

Досліджуючи дану обставину, як єдиний факт визначення відповідачем податкових зобов'язань підприємства, суд приходить до висновку, що вказані дані ніяким чином не ідентифікують позивача з вказаним на сайті підприємством (найменування юридичної особи, адреса).

Більш того, інформація із сайту ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» (Російська Федерація) отримана податковим органом станом на 2014 рік, а не за перевіряємий період (2011-2012 рр). Строк дії договору оренди приміщення за адресою м.Дніпропетровськ. вул. Курсантська 1К сплинув, підприємство знаходиться за іншою адресою, що спростовує висновок відповідача про те, що адресні данні зазначені на офіційному сайті ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» відповідають фактичній адресі ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп».

Таким чином, суд не може приймати вказані дані з інформаційних джерел як належний та достатній доказ вважати ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» дилером ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» (Російська Федерація).

Ніяких інших доказів того, що позивач є дилером харчової продукції ТОВ ВКФ «Атлантіс-Пак» (Російська Федерація) відповідачем не наведено.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Таким чином, норми Закону України «Про ціни та ціноутворення», Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

В Акті перевірки не зазначено про дослідження (та/або належні результати таких досліджень) відповідачем цін, що склались на ринку ідентичних товарів.

З огляду на зазначене, суд не вбачає порушень Закону з боку позивача при формуванні цін та валових витрат у вигляді їх завищення.

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також суд вважає за необхідне додати, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Щодо відсутності первинних документів щодо підтвердження транспортування товару та невідповідності коду УКТЗЕД у висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Поставка товару від ТОВ «НВП «Відродження» до ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп» здійснювалась на підставі договору купівлі-продажу № 04/01-1 від 01.04.2010 р.

Згідно з п.3.1. вищезазначеного договору, поставка здійснювалась на умовах «франко-склад покупця м. Дніпропетровськ».

Даний базис поставки визначає обов'язок продавця доставити товари безпосередньо на склад покупця, де відбувається перехід права власності. Доставка здійснюється транспортом продавця або через транспортну організацію, проте всі ризики в процесі транспортування несе продавець, він же оплачує всі тарифи, включаючи розвантаження на складі покупця. Вартість транспортних послуг була включена продавцем у вартість товару.

Постановою КМУ від 21.05.2009 р. № 515, якою внесено зміни до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, встановлено, що особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця документи, не передбачені зазначеним Переліком.

Документом на вантаж є:

- для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, - товарно-транспортна накладна ;

- для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця , що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, - накладна або інший документ , що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, відсутність товарно-транспортної накладної жодним чином не можуть слугувати підставами для висновку податкового органу щодо неможливості факту отримання товарів/послуг від постачальників.

Викладене обумовлює факт складення перевізних документів саме щодо контрагента позивача та виключає підстави вимагати у позивача товарно-транспортні документи.

Крім того, згідно з п.3.2 договору купівлі-продажу № 04/01-1 від 01.04.2010 р, надання покупцю товарно-транспортної накладної чи іншого транспортного документу на переміщення товару взагалі не передбачено умовами договору.

Факт отримання позивачем товару від ТОВ «НВП «Відродження» відповідачем висновками Акту перевірки не спростовується.

Навпаки, у Акті перевірки вказано, що до перевірки позивачем були надані висновки санітарно-епідеміологічної експертизи на кожен вид колбасно-сосисочних виробів.

У відповідності до Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.10.2000 № 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2001 р. за № 4/5195 на товари, які використовуються у харчовій промисловості обов'язково повинен бути висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Згідно ст. 17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації. Розробка і виробництво нових видів харчових продуктів, впровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Відповідно до Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.10.2000 № 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2001 р. за № 4/5195 висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи.

Додатками до пункту 7.11. Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.10.2000 № 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2001 р. за № 4/5195 встановлено форму висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, згідно якої вбачається заповнення графи «код за ДКПП, УКТЗЕД, артикул».

Разом із цим, суд звертає увагу, що згідно ст.33 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду входить до компетенції Державної санітарно епідеміологічної служби, а не Державної податкової інспекції.

Як зазначив відповідач, відповідно роз'яснювального листа Міністерства охорони здоров'я України від 24.05.2005 р. № 05.03.02-10/484 «Про здійснення попереднього документального контролю у пунктах пропуску через державний кордон України» зазначено, що в графі «Код за ДКПП, код УКТЗЕД, артикул», код товару проставляється на кожний об'єкт експертизи згідно з УКТЗЕД (3917329100).

У випадку, коли на експертизу надано товари однієї товарної позиції, товарний код проставляється на рівні перших чотирьох знаків, і прописується згідно з додатком, який оформляється на окремому аркуші і затверджується печаткою закладу, яке проводило експертизу.

Суд звертає увагу, що вказаний роз'яснювальний лист носить лише рекомендаційний та інформаційний характер.

Варто зазначити, що незначні недоліки в оформленні висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи не впливають на суть здійснених господарських операцій, дають можливість їх ідентифікувати. Порушення, допущені в процесі складення цих документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (та/або фіктивності) господарських операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та первинними документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

Відсутність у позивача належним чином оформлених висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи в частині проставлення коду УКТЗЕД та ненадання документів, які підтверджують транспортування товару не може бути підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки навіть наявність або відсутність зазначених документів відповідно до норм Податкового кодексу України не впливає на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємства.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, факт поставки товарів позивачеві від ТОВ «НВП «Відродження» підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, податковою інспекцією не спростовано того факту, що відповідні первинні документи, наявні у позивача (в тому числі і висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи), оформлено відповідно до законодавчих вимог, та вони містять усі необхідні реквізити, встановлені для таких первинних документів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів у спростування реальності виконання господарських операцій позивача, з урахуванням ділової мети та економічної вигоди, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Таким чином, Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс груп» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс груп» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №000502201 від 04.04.2014 р.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс груп» судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 01.08.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун