Постанова

від 18.07.2014 по справі 826/2132/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2014 року 15:20 № 826/2132/13-а (вх.7810)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» (далі - позивач, ТОВ «Голден Деррік») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000692360 від 06.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 070 851,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №00000692360 від 06.10.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2014 року, прийнятою за наслідком перегляду вказаних судових рішень в касаційному порядку, касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасування рішень першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України мотивував тим, що в межах даної справи дослідженню підлягає перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також судами першої та апеляційної інстанції не було з'ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо кримінальної справи порушеної відносно директора ТОВ «Голден Деррік» за несплату податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2014 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо донарахування спірних сум податку на додану вартість є безпідставними та не відповідають вимогам законодавства, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі вказаних висновків, підлягає скасуванню, оскільки на момент перевірки та винесення спірного рішення у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення коригування податкової звітності на підставі матеріалів перевірки, висновки якої судом рішенням, що набрало законної сили, визнані хибними та такими, що не відповідають дійсності.

Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

В письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач в своїх письмових поясненнях зазначив, що підставою для завищення позивачу податку на додану вартість є встановлення відповідачем факту порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Також, відповідач посилається на постанову Подільського районного суду м. Києва від 27.01.2012 року у справі № 1-207/11, відповідно до якої визнано винним ОСОБА_1, який обіймав посаду директора ТОВ «Голден Деррік», у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Голден Деррік» зареєстроване 02.07.2007 року Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 10711020000023273, код суб'єкта господарювання ЄДРПОУ 35251246.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 03.07.2007 року за № 19355 та на час проведення перевірки перебував на обліку у ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.05.2010 року № 100284226, ТОВ «Голден Деррік» зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 352512426566.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлень від 25.07.2011 року, наказу від 12.07.2011 року № 1494 та від 22.08.2011 року № 1863, згідно з п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Голден Деррік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2011 року № 347/23-611/35251246.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.12.5 п. 5.12 ст. 5 наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 856 681,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесене податкове повідомлення - рішення № 00000692360 від 06.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 1 070 851,00 грн., у тому числі за основним платежем - 856 681,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 214 170,00 грн.

Позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, що на його думку, прийняте з порушенням норм чинного податкового законодавства, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

До набуття чинності Податковим кодексом України (чинний з 01.01.2011 р.) спірні правовідносини регулювалися Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, зазначеними підпунктом 7.2.6, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (п.п.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» (п.п.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ, до видів діяльності позивача за КВЕД-2010 відноситься діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; добування сирої нафти, природного газу; надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; розвідувальне буріння.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період на підставі договору про передачу права власності на винахід від 26.04.2009 року, укладеного між позивачем (Правонаступник), в особі заступника виконавчого директора з економіки ОСОБА_2, та ПП «Транснафтасервіс» (Власник), в особі директора ОСОБА_1, позивачем отримано право власності на винахід за Деклараційним патентом на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання».

Згідно умов вказаного договору, Власник, який має право власності на Деклараційний патент на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання» передає Правонаступнику право власності на вказаний Деклараційний патент на винахід № 64430А і зобов'язується виконувати всі необхідні та достатні дії для підтримання його чинності до кінця терміну дії цього патенту, включаючи сплату патентних зборів, державного мита та інших платежів.

За передачу права власності на винахід, умови якого передбачені в п.1 договору, позивач зобов'язаний сплатити ПП «Транснафтасервіс» винагороду в розмірі 19 635 600,00 грн., в тому числі, податку на додану вартість - 3 272 600,00 грн.

Передача Власником права власності на винахід, умови якого передбачені в п.1 договору, Правонаступнику здійснюється шляхом підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі права власності на винахід, який є невід'ємною частиною договору.

В підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії актів приймання-передачі № 1 від 25.05.2009 року, № 2 від 25.05.2009 року, документу про передачу права на винахід, підписаний позивачем та ПП «Транснафтасервіс» 27.04.2009 року.

Також, матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору ПП «Транснафтасервіс» виписано позивачу податкову накладну від 25.05.2009 року № 2 на одержання права власності на винахід за Деклараційним патентом на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання» на загальну суму 19 635 600,00 грн., в тому числі, податку на додану вартість у сумі 3 272 600,00 грн.

Відповідно позивачем було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 3 272 600,00 грн. відповідно до податкової декларації від 25.05.2009 року № 2 за червень 2009 року з розшифровками податкових зобов'язань.

Окрім того, в підтвердження реальності господарської операції, наявності основних засобів та трудових ресурсів, позивачем надано копії звітів про кількість працівників форми 6-ПВ за 2011 рік, форми 6-ВП за 2012 рік, форми 6-ВП за 2013 рік, а також баланси про фінансовий стан за 9 місяців 2011 року та 2013 рік.

Щодо наявності основних засобів позивачем надано пояснення та як зазначено у статуті підприємства при формуванні статутного капіталу ТОВ «Голден Деррік» засновником НАК «Надра України» у 2007 році були передані основні засоби вартістю близько 17 млн. грн., перелік бурового обладнання для розвитку підприємства.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд приходить до висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення № 88. Також, наявна у матеріалах справи податкова накладна, яка виписана контрагентом на адресу позивача, містить усі реквізити, передбачені вимогами законодавства.

Окрім того, суд зазначає, що до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Так, згідно зі ст. 155 Господарського кодексу України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, винаходи та корисні моделі; інші об'єкти, передбачені законом.

Статтею 156 Господарського кодексу України передбачено, що право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом.

Відносини суб'єкта господарювання, що є роботодавцем для винахідника (винахідників) або автора (авторів) об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, щодо прав на одержання патенту і права використання зазначених об'єктів інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України та іншими законами.

Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є: виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону; застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України; пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється відповідно до закону.

Суб'єктам господарювання належить право попереднього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов, передбачених Цивільним кодексом України.

Володілець патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка як вклад у статутний капітал підприємства.

Як вбачається з наданих письмових пояснень, позивачем продовжується реалізація (спільне використання) об'єкта інтелектуальної власності (Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання), тобто використовується позивачем під час його безпосередньої господарської діяльності, що не спростовано представником відповідача.

Зокрема, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Голден Деррік» від 25.03.2013 року вих. № 25, яким позивачем пропонувалось ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» придбати та/або спільно використовувати об'єкт інтелектуальної власності у господарську діяльність в процесі буріння та капітального ремонту свердловини з видобутку нафти та газу.

У відповідь на вказану пропозицію ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» повідомило, що про своє рішення повідомлять додатково після опрацювання матеріалів спеціалістами відповідних служб їхнього підприємства.

Отже, встановлені обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності позивачем, сукупність наведених вище первинних документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договірних відносин та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення, а також застосування об'єкта у власній господарській діяльності, що свідчить також про правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних документів та податкової накладної, що виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказані товариства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Однак, як вбачається з акту перевірки СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва порушено кримінальну справу за № 77-00179 відносно директора ТОВ «Голден Деррік» ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо важливих розмірах за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на наявність постанови Подільського районного суду міста Києва, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 Кримінального кодексу України, однак судом не беруться до уваги вказані доводи з огляду на наступне.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в тому, що він з 04.11.2008 року по серпень 2010 року обіймав посаду директора ТОВ «Голден Деррік» та своїми діями, що виразились у неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, скоїв службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.

В той час, постановою Подільського районного суду міста Києва від 27.01.2012 року вказану кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України закрито з нереабілітуючих підстав, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року.

Таким чином, постанову, якою відносно ОСОБА_1 закрита кримінальна справа з нереабілітуючих підстав за ст. 367 Кримінального кодексу України внаслідок застосування акту про амністію не може бути взято до уваги судом, оскільки зі змісту вказаної постанови не вбачається, що судом загальної юрисдикції встановлювались чи досліджувались фактичні обставини справи, (зокрема і ті, на які посилається відповідач), та надавалась їм відповідна оцінка, оскільки судом відображено в постанові тільки факт пред'явлення особі відповідного обвинувачення та розгляд по суті клопотання особи про застосування амністії.

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили. Матеріали справи таких відомостей не містять.

Окрім того, щодо правильності визначення та нарахування спірної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з акту відповідача, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року встановлено його заниження на загальну суму 856 681 грн., в тому числі, по періодах: березень 2010 року - на загальну суму 856 681 грн., завищено від'ємне значення р.26 декларації з ПДВ: за січень 2011 року у сумі 99 033 грн., за лютий 2011 року у сумі 99 033 грн. та завищено від'ємне значення р.24 декларації з ПДВ за березень 2011 року у сумі 99 033 грн.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки позивача відповідачем взято до уваги результати попередньої перевірки ТОВ «Голден Деррік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в період з 28.01.2010 року по 05.03.2010 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Голден Деррік» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 53/23-304/35251246 від 01.01.2010 року.

Під час вказаної перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на суму 3 272 600,00 грн. Таке завищення сталося при відображенні позивачем в податковому обліку операцій з передачі права власності на винахід «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання» за Деклараційним патентом на винахід № 64430А від ПП «Транснафтасервіс» (код ЄДРПОУ 34650102).

У зв'язку з встановленими вказаним актом фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства, які призвели до заниження позивачем податку на додану вартість відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000262330/0 від 23.03.2010 року про нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 807 903,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 1 871 935,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 935 968,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення № 0000262330/0 від 23.03.2010 року позивачем було оскаржене в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 року в адміністративній справі № 2а-6105/10/2670 за позовом ТОВ «Голден Деррік» до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.03.2010 року № 0000262330/0 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 року у вказаній справі, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Між тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2012 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 року та залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 року.

Незважаючи на вищевикладене, позивачем не здійснювалось коригування показників відповідно до вищевказаного податкового повідомлення - рішення від 30.03.2010 року № 0000262330/0.

В той час, судом встановлено, що ТОВ «Голден Деррік» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 року по справі № 2а-6105/10/2670 за нововиявленими обставинами, в якій просило суд скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.03.2010 р. №0000262330/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 року № 2а-6105/10/2670 заяву ТОВ «Голден Деррік» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду задоволено повністю, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 року по справі №2а-6105/10/2670 скасовано, позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва №0000262330/0 від 30.03.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2013 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.08.2013 року у справі №К/800/21721/13 касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року - без змін.

Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що при розгляді заяви за нововиявленими обставинами на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2010 року по справі №2а-6105/10/2670 встановлено, що Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України проведено науково-правову експертизу за зверненням позивача, за результатами якої складено висновок за №440 від 06.12.2012 року.

Вказаним висновком визначено, що технічне рішення, покладене в основу винаходу за Деклараційним патентом України №64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання» використано при складанні заявки на видачу патенту України на корисну модель №44356 «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання, для використання в процесі буріння та капітального ремонту свердловин з видобутку нафти та газу».

Проведення даного дослідження можливо тільки за умови аналізу матеріалів заявки на видачу Деклараційного патенту на винахід №64430А - «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання» та матеріалам заявки на видачу патенту на корисну модель №44356 «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання, для використання в процесі буріння та капітального ремонту свердловин з видобутку нафти та газу» отриманим 29.11.2012 року в Державній службі інтелектуальної власності України, які не є загальнодоступними та не можуть бути досліджені без спеціального запиту.

Судами зазначено, що оскільки висновком експертизи, як способом доказування, що визначений ст.82 КАС України, встановлено обставини, які не були відомі під час прийняття постанови від 15.07.2010 року, то це є підставою для задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 року по справі №2а-6105/10/2670.

Також, судами встановлено, що одним із основних видів господарської діяльності ТОВ «Голден Деррік» є діяльність у сфері геології та геологорозвідування; добування нафти; добування природного газу; надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу; розвідувальне буріння, а придбання позивачем Деклараційного патенту на винахід №64430А мало на меті запровадження товариством нових технологій в галузі буріння свердловин з видобутку нафти і газу, а також удосконалення механізму буріння та капітального ремонту свердловин, а отримання права власності на винахід здійснено позивачем саме з метою використання в своїй господарській діяльності, зокрема і пропонування такого до продажу.

На підставі викладеного, судами встановлено, що висновок податкового органу щодо завищення ТОВ «Голден Деррік» податкового кредиту на суму 3 272 600,00 грн. є необґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення №0000262330/0 від 30.03.2010 року про нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 807 903,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 1 871 935,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 935 968,00 грн. підлягає скасуванню, що й підтверджено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.08.2013 року.

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини та докази в їх сукупності, а також те, що завищення податковим органом ТОВ «Голден Деррік» податкового кредиту на суму 3 272 600 грн. визнано необґрунтованим рішенням суду, що набрало законної сили, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу податку на додану вартість на суму 856 681,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 214 170,00 грн. є безпідставним та не підтверджується належними доказами, отже, податкове повідомлення-рішення №00000692360 від 06.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 070 851,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення, твердження податкового органу в обґрунтування своєї позиції не доведено належними та допустимими доказами.

Натомість, позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог та доведено протиправність прийнятого відносно нього податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства, що діяли на момент виникнення спірних взаємовідносин, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.10.2011 року №00000692360 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 070 851,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» (код ЄДРПОУ 35251246) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко