Ухвала

від 29.07.2014 по справі 820/2300/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р.Справа № 820/2300/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Тарасенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2014р. по справі № 820/2300/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідеркорм"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідеркорм" звернулося до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило визнати протиправними дії Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо формування в акті перевірки № 100/20-33-22-03-07/37457877 від 19 серпня 2013 р. висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ "Лідеркором" з ТОВ "Торговий Дім "Ортей", ТОВ "Іст Сейл Маркет", ТОВ "Пауер-Трейд", ТОВ "ТД "Трейдстар", ТОВ "Комершиал Трейд Ко", ТОВ "Ферріт-Д", ФОП ОСОБА_3; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012203 від 26 лютого 2014 р. та податкове повідомлення - рішення № 0000032203 від 26 лютого 2014 р., які прийняті на підставі акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 100/20-33-22-03-07/37457877 від 19 серпня 2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 р. позовні вимоги задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000012203 від 26 лютого 2014 р. та податкове повідомлення - рішення № 0000032203 від 26 лютого 2014 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Лідеркором" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 р. по 31грудня 2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 14 грудня 2010 р. по 29 липня 2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 100/20-33-22-03-07/37457877 від 19 серпня 2013 р., за висновками якого встановлено порушення ТОВ "Лідеркором" п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5399040,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року - на суму 891413,00 грн., за 2 квартал 2012 року - на суму 1866976,00 грн., 3 квартал 2012 року - на суму 1002452,00 грн., за 4 квартал 2012 року - на суму 282190,00 грн., за 2 квартал 2011 року - на суму 28992,00 грн., за 3 квартал 2011 року - на суму 39189,00 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 1276437,00 грн.,за 2 квартал 2013 року - на суму 11391,00 грн.; порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4527245,58 грн., в тому числі: за липень 2011 року у сумі 25210,08 грн., за серпень 2011 року у сумі 12757,25 грн., за жовтень 2011 року у сумі 21320,41 грн., за листопад 2011 року у сумі 217938,82 грн., за грудень 2011 року у сумі 708078,13 грн., за квітень 2012 року у сумі 1208349,30 грн.; за травень 2012 року у сумі 750223,60 грн., за червень 2012 року у сумі 359900,00 грн., за серпень 2012 року у сумі 569894,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 337045,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 316529,00 грн. (т. 1 а.с. 93).

На підставі розгляду висновків вказаного акту відповідачем 28 жовтня 2013 р. прийнято податкові повідомлення - рішення:№ 0001372203 та № 0001382203, які в результаті адміністративного оскарження були відкликані та 26 лютого 2014 р. податковим органом прийнято нові податкові повідомлення - рішення: № 0000012203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 5659056,25 грн., з яких 4527245,00 грн. - за основним платежем, 1131811,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000032203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 5796136,25 грн., з яких 4863529,00 грн. - за основним платежем, 932607,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ТОВ "Торговий Дім "Ортей", ТОВ "Іст Сейл Маркет", ТОВ "Пауер-Трейд", ТОВ "ТД "Трейдстар", ТОВ "Комершиал Трейд Ко", ТОВ "Ферріт-Д", ФОП ОСОБА_3 своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 26 лютого 2014 р. № 0000012203 та № 0000032203 є необґрунтованими та такими, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо формування в акті перевірки № 100/20-33-22-03-07/37457877 від 19 серпня 2013 р. висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ "Лідеркором" з ТОВ "Торговий Дім "Ортей", ТОВ "Іст Сейл Маркет", ТОВ "Пауер-Трейд", ТОВ "ТД "Трейдстар", ТОВ "Комершиал Трейд Ко", ТОВ "Ферріт-Д", ФОП ОСОБА_3, відмовляючи в їх задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу за наслідками проведеної перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже не порушують його права та законні інтереси.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тому суд вважає, що ці аргументи відповідача не можуть стати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України Податкового кодексу України, а також порушення п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України зроблено ним виключно на підставі висновків акту перевірки № 100/20-33-22-03-07/37457877 від 19 серпня 2013 р. про те, що правочини, укладені ТОВ "Лідеркором" з ТОВ "Торговий Дім "Ортей", ТОВ "Іст Сейл Маркет", ТОВ "Пауер-Трейд", ТОВ "ТД "Трейдстар", ТОВ "Комершиал Трейд Ко", ТОВ "Ферріт-Д", ФОП ОСОБА_3 мають ознаки нереальності здійснення, отже не породжують відповідних правових наслідків.

Зазначені висновки акту перевірки, в свою чергу, ґрунтувалися на отриманих податковим органом відомостей з актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 лютого 2013 р. № 787/22-8/38104696 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий Дім "Ортей" (ПН 38104696) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 березня 2012 р. по 30 вересня 2012 р.», акту Основ'янської МДПІ м. Харкова від 20 грудня 2012 р. № 4834/7/22-407 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Лідеркором" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Іст Сейл Маркет" (код ЄДРПОУ 37813842) за період січень 2012 року», акту Основ'янської МДПІ м. Харкова від 20 листопада 2012 р. № 4043/7/22-407 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Лідеркором" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Іст Сейл Маркет" (код ЄДРПОУ 37813842) за період листопад 2011 року», акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 лютого 2013 р. № 788/22-8/38148721 38104696 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пауер-Трейд" (ПН 38148721) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 травня 2012 р. по 30 листопада 2012 р.», акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30 листопада 2011 р. № 1440/3-23-40 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ "ТД "Трейдстар", акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 р. № 7210/224/36441206 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ "Ферріт-Д".

Проте, належне проведення господарських операцій підприємства позивача з зазначеними контрагентами підтверджується первинними документами, що залучені до матеріалів справи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 138 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку. Порядок формування валових витрат платниками податку на прибуток визначений Податковим кодексом України.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зауважує, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В даній справі відповідачем до суду не було надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Так само, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо формування в акті перевірки № 100/20-33-22-03-07/37457877 від 19 серпня 2013 р. висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ "Лідеркором" з ТОВ "Торговий Дім "Ортей", ТОВ "Іст Сейл Маркет", ТОВ "Пауер-Трейд", ТОВ "ТД "Трейдстар", ТОВ "Комершиал Трейд Ко", ТОВ "Ферріт-Д", ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів зауважує, що Згідно положень статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, висновки податкового органу за наслідками проведеної перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже не порушують його права та законні інтереси.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2014р. по справі № 820/2300/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.08.2014 р.