Ухвала

від 31.07.2014 по справі 826/3548/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3548/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Афанасьєва М. О., представника відповідача Анголенко О.-М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Грейн" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Грейн" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2013 року № 0005172201, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Грос Грейн» з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2013 року № 0005172201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2014 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 2 вересня 2013 року співробітниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Гамма Плюс», ТОВ «Бусал» та ПП «Далмата ЛТД» за період з 01 вересня 2012 року по 31 вересня 2012 року.

За наслідком проведення зазначеної перевірки, відповідачем було складено акт № 192/1-22-20-37165814 від 13 вересня 2013 року, яким встановлено порушення ТОВ «Грос Грейн» п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, пп. «а» п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством було занижено суму податку на додану вартість за вересень 2012 року на загальну суму 1 131 485, 97 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки, 21 жовтня 2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005172201, яким ТОВ «Грос Грейн» встановлено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 697 228, 96 грн., з яких 1 131 485, 97 грн. основний платіж, а 565 742, 99 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Так позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з ПП «Далмата ЛТД» (постачальник), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів № ГГ-01/822 від 13 вересня 2012 року, № ГГ-01/822 від 13 вересня 2012 року, № ГГ-01/819 від 11 вересня 2012 року, № ГГ-01/816 від 10 вересня 2012 року, № ГГ-01/814 від 09 вересня 2012 року, № ГГ-01/802 від 04 вересня 2012 року, № ГГ-01/799 від 01 вересня 2012 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову.

Аналогічні за змістом договори, за виключенням умови про кількість поставленого товару, були укладені позивачем з ТОВ «Бусал» (№ ГГ-01/837 від 21 вересня 2012 року) та ПП «Гамма-Плюс» (№ ГГ-01/811 від 06 вересня 2012 року, № ГГ-01/813 від 08 вересня 2012 року, № ГГ-01/823 від 13 вересня 2012 року, № ГГ-01/826 від 16 вересня 2012 року, № ГГ-01/834 від 17 вересня 2012 року, № ГГ-01/840 від 24 вересня 2012 року, № ГГ-01/845 від 28 вересня 2012 року).

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Як було зазначено позивачем в адміністративному позові, з метою транспортування та зберігання для подальшої реалізації поставленого за вказаними договорами товару, ним було залучено ТОВ НП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» на умовах договору транспортного експедирування та митно-брокерського обслуговування від 14 жовтня 2011 року, п. 1.2 якого, зокрема, передбачений обов'язок останнього надати для одночасного зберігання 3 000, 00 тонн вантажу позивача резервуари, технічно придатні для прийому, відвантаження та зберігання соняшникової олії 1 сорту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як зазначалося вище, до матеріалів справи судом першої інстанції долучено та досліджено первинні документи в обсязі, що є, на думку колегії суддів, достатнім для підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентом.

Між тим, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 05.07.2011 р. №3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було внесено зміни до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у частині виключення дорожніх (маршрутних) листів з переліку документів, що повинен мати при собі водій та на вимогу пред'являти для перевірки.

Крім того, зазначеним Законом внесені зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт» у частині виключення з тексту цього Закону слів «дорожній лист».

Неузгодженість даного питання між законами та підзаконними актами дозволяє автоперевізнику здійснювати перевезення вантажу без дорожнього листа, а тому колегія суддів відсутність цих доказів в матеріалах справи не враховує в якості обставини, що може свідчити про відсутність реальності господарських операцій.

Натомість, як випливає з наявних в матеріалах справи доказів, товарно-транспортні накладні по взаємовідносинах з ПП «Далмата ЛТД» на перевезення товару масою 197 т. 12 кг. відсутні.

Також в матеріалах справи відсутні докази перевезення товару, придбаного у ТОВ «Бусал».

Під час судового розгляду колегією суддів було встановлено, що за вищезазначеними договорами поставки товар поставлявся на умовах CPT, тобто перевезення товару до терміналу мало оплачуватись продавцем.

Однак, в наявних в матеріалах справи податкових накладних ціна за перевезення не відображена, в той час, як в договорах поставки відсутні істотні умови, якими було б визначено, що ціна за перевезення включається в ціну товару.

Також колегією суддів встановлено, що всі договори поставки укладені в вересні 2012 року, але строк дії кожного договору - до 30.06.2012 р., що дає підстави з огляду також на шаблонність укладених з різними контрагентами договорів колегії суддів вважати, що укладені договори носять виключно паперове вираження без мети їх належного виконання в майбутньому, оскільки досліджені договори в силу їх недоліків не можна використовувати в договірних відносинах з метою спонукання кожної з сторін до належного виконання умов таких договорів.

Крім того, в матеріалах справи існує два договори з ПП «Далмата ЛТД» від 13.09.2012 р. за № ГГ-01/822, які між тим, за своєю суттю є двома різними вираженнями договірних зобов'язань з огляду на відображення різної кількості товару та його ціни (а. с. 21-24 Т. 1, 25-28 Т. 1).

У податковій накладній, виписаній ПП «Гамма-Плюс» (А. С. 111 т. 1) є посилання на договір за № ГГ-01/818, який в матеріалах справи відсутній взагалі.

Досліджуючи оплату за поставку товарів, колегією суддів встановлено, що згідно всіх, наявних в матеріалах справи, податкових накладних ціна товарів становить 4053867,00 грн., натомість, згідно банківських виписок неоплаченим залишається товар на суму 154447,00 грн.

Також, колегія суддів встановила, що у реєстрах прийнятого товару ТОВ НП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» в графі «відправник» у більшості епізодів зазначено ПП «АТК-Дніпро».

Колегією суддів встановлено, що за кодом КВЕД 10.41 ПП «АТК-Дніпро» має основним видом діяльності виробництво олії та тваринних жирів.

В судовому засіданні 19.06.2014 р. головуючим суддею по справі поставлено представнику позивача ряд запитань на спростування вищезазначених розбіжностей, у відповідь на що представник позивача заявила клопотання про перерву в судовому засіданні для надання можливості подати відсутні в матеріалах справи документи та підготувати відповіді на поставлені в судовому засіданні запитання.

В судовому засіданні 31.07.2014 р. представник позивача додаткові докази по справі не надав, вказавши при цьому, що всі первинні документи без виключення наявні в матеріалах справи.

Натомість, звертаючи увагу судів першої та апеляційної інстанції на наявність ділової мети при здійсненні господарських операцій у вигляді економічної вигоди, позивач зазначав, що придбаний товар реалізовано ним за ціною більшою, ніж придбано.

Досліджуючи цю обставину, колегія суддів встановила, що кількість умовно придбаного товару становить 662, 700 т., загальна ціна придбаного товару з урахуванням колегією суддів вартості послуг терміналу становить 6858801, 99 грн.

Згідно матеріалів справи обсяг реалізованого товару позивачем становить 2000 т. за ціною 21000000, 00 грн.

Натомість, колегія суддів зазначає, що за таких обставин, коли позивач в якості доказу економічної вигоди наводить вартість реалізованого товару, що є предметом даного спору в сумі з товаром, що не досліджується у даній справі у обсязі 1337, 3 т., колегія суддів позбавлена можливості встановити економічну вигоду шляхом виокремлення з загальної суми доходу вартості реалізації саме товару, що цікавить колегію суддів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності з боку відповідача винесення спірного податкового повідомлення рішення.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують позицію суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Грейн" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Грейн" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2013 року № 0005172201 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя А. Б. Парінов Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 05.08.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Аліменко В.О.