Ухвала

від 21.02.2017 по справі 826/3548/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року м. Київ К/800/45580/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Вербицької О.В., Нечитайла О.М.,

при секретарі судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Грос Грейн

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року

у справі № 826/3548/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грос Грейн

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Грос Грейн звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2014 року у справі № 826/3548/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У судовому засіданні представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив її залишити без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що, з огляду на норми Кодексу адміністративного судочинства України, не є перешкодою для розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Грос Грейн з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП Гамма Плюс , ТОВ Бусал , ПП Далмата ЛТД в період з 01.09.2012 року по 31.09.2012 року, відповідачем складено акт від 13.09.2013 року № 192/1-22-20-37165814, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за вересень 2012 року на загальну суму 1 131 485, 97 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 року № 0005172201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 697 228, 96 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП Гамма Плюс , ТОВ Бусал , ПП Далмата ЛТД .

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи не підтверджується реальне виконання договірних зобов'язань позивача з його контрагентами.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП Гамма Плюс , ТОВ Бусал , ПП Далмата ЛТД , згідно укладених договорів поставки олії соняшникової.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем надано копії договорів, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, реєстри приймання на зберігання, акти звірки поставок і відвантажень олії соняшникової, банківські довідки.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлена невідповідність кількості поставленого товару згідно наданих товарно-транспортних накладних кількості, що зафіксована в видаткових накладних та актах звірки поставок і відвантажень олії соняшникової.

Товарно-транспортні накладні по взаємовідносинах з ПП Далмата ЛТД на перевезення товару масою 197 т. 12 кг. відсутні.

Судами встановлено відсутність доказів перевезення товару, придбаного у ТОВ Бусал .

В податкових накладних ціна за перевезення не відображена, в той час, як в договорах поставки відсутні істотні умови, якими було б визначено, що ціна за перевезення включається в ціну товару.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що всі договори поставки укладені у вересні 2012 року, але строк дії кожного договору - до 30.06.2012 року.

Крім того, в матеріалах справи містяться два договори з ПП Далмата ЛТД від 13.09.2012 року за № ГГ-01/822, які за своєю суттю є двома різними договірними зобов'язаннями з огляду на відображення в них різної кількості товару та його ціни.

У податковій накладній, виписаній ПП Гамма-Плюс , є посилання на договір за № ГГ-01/818, який в матеріалах справи відсутній.

Згідно податкових накладних ціна товару становить 4 053 867, 00 грн., натомість, згідно банківських виписок неоплаченим залишається товар на суму 154 447,00 грн.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено наявність ділової мети та економічної доцільності на укладання відповідних договорів, що дає підстави вважати, що укладені договори носять виключно паперове вираження без мети їх належного виконання в майбутньому.

Отже, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження виконання договірних зобов'язань з ПП Гамма Плюс , ТОВ Бусал , ПП Далмата ЛТД , колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку по вказаним контрагентам.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грос Грейн залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року у справі № 826/3548/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В.Вербицька

О.М.Нечитайло