Рішення

від 06.08.2014 по справі 924/691/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 924/691/14 06.08.14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проскурівський забудовник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Лідер" простягнення 103 846,57 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Войналович О.М.- представник за довіреністю від 29.04.14 ; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 06.08.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Хмельницької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурівський забудовник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Лідер" про стягнення 103 846,57 грн , в тому числі основний борг в сумі 100 000,00 грн., 3 % річних - 846,57 грн., індекс інфляції - 3000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2014 справу № 924/691/14 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України, за результатами автоматичного розподілу справа № 924/691/14 була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2014 суддею Пукшин Л.Г. прийнято справу № 924/691/14 до свого провадження та призначено розгляд справи на 30.07.2014.

25.07.2014 до господарського суду надійшло електронне повідомлення № 3 від відповідача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 30.07.2014, з'явився представник позивача, який проти задоволення клопотання відповідача не заперечував.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 06.08.14.

В судове засідання 06.08.14 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті справи, позов підтримав.

Відповідач повторно не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача зазначену у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 02660 м. Київ, вул.. Червоногвардійська, буд.5, офіс 305.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив.

27 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проскурівський забудовник" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Лідер" (далі - відповідач, виконавець) було укладено Договір № 27/09-13 підряду (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому у встановленому порядку роботи по зовнішніх електромережах на об'єкті замовника за адресою м. Хмельницький, вул. П.Мирного, 7/1.

Згідно з п.2.1 договору договірна вартість робіт визначена згідно кошторису, що є невід'ємною частиною договору і становить 134 384,40 грн. з ПДВ, Кошторис є твердим.

Порядок здійснення розрахунків по договору визначено в п.2.3.1, 2.3.2 договору, а саме: до початку робіт підряднику перераховує попередню оплату по договірній ціні, що становить 134484,40 грн., остаточний розрахунок здійснюється на підставі довідок про вартість виконаних робіт Форми КБ-2в і Форми КБ-3 протягом 30 банківських днів після приймання та підписання актів виконаних робіт.

Згідно з п.3.1 договору підрядник зобов'язаний здійснити роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає зміст та обсяг робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати всі роботи, визначені в проектно-кошторисній документації.

Відповідно до п.3.4 договору початок виконання робіт - не пізніше ніж на 5-й день з моменту одержання авансу від замовника, строк закінчення робіт 07.11.13, підрядник має право на дострокове виконання зобов'язань за згодою замовника.

У відповідності до наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії платіжного доручення № 1342 від 30.09.13. (оригінал якого судом було оглянуто в судовому засіданні), позивачем було сплачено відповідачу 100 000,00 грн. попередньої оплати за договором № 27/09-13..

Отже, відповідач на виконання умов п. 3.4.1 договору повинен був почати виконання робіт 05.10.13.

Проте за твердженням представника позивача, що не спростоване відповідачем підрядник жодних робіт у встановлений договором строк не розпочав, жодних актів виконаних робіт чи інших документів, що підтверджували б виконання будь-яких робіт між сторонами не підписувались.

Дослідивши Договір укладений сторонами суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою Договір № 27/09-13 від 27.09.2013р. є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України , за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України , зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов'язків сторін договірних зобов'язань.

Для договору підряду частиною 4 ст.849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Крім того, відповідно до п.8.5.1 договору замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі якщо підрядник зі своєї вини не розпочав виконання робіт протягом 10 днів з дня, коли він повинен згідно з договором розпочати їх виконання.

У разі якщо рішення про розірвання договору приймається відповідно до умов п.8.5.1 та 8.5.2, договір вважається розірваним з дня одержання іншою стороною повідомлення про таке рішення.

Судом встановлено, що 14.01.14 позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, листом № 3-14/юв відмовився від Договору з посиланням на ст.849 ЦК України та повідомив відповідача про розірвання Договору, а також встановив строк для повернення сплачених авансом грошових коштів до 17.01.14, направлення листа підтверджується фіскальним чеком № 0142 від 14.01.14, копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того, 25.03.14 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в розмірі 100 000,00 грн.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, встановлені Наказом, Міністерство інфраструктури України, від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень»., лист позивача № 3-14/юв від 14.01.14р. про відмову від Договору було отримано відповідачем не пізніше 18.01.14р.

Згідно з п.3 ст. 651 ЦК України , у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи, що одностороння відмова від договору підряду, з огляду на положення ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України , не потребує узгодження з відповідачем, а також, з огляду на те, що лист позивача 3-14/юв від 14.01.14р. про відмову від Договору було отримано відповідачем не пізніше 18.01.2014р., суд приходить до висновку, що Договір після 18.01.14р. є припиненим.

Відповідно до п. 2 ст. 653 ЦК України , у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України , особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України , положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на те, що Договір підряду № 27/09-13 розірвано, то в силу норм ст.1212 ЦК України , грошові кошти в розмірі 100 000, 00 грн. отримані відповідачем за Договором в якості авансу підлягають поверненню відповідачу, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Одночасно з цим, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 846,57 грн., нараховані позивачем за період з 17.01.2014р. по 30.04.2014р. та інфляційні втрати в розмірі 3000, 00 грн.

Проте, такі вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з норм ст. 625 ЦК України , нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України , здійснюється лише за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Таким чином, підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є факт прострочення виконання грошового зобов'язання. Однак, умовами укладеного сторонами Договору не передбачено ані обов'язку відповідача повернути перераховану суму авансу у випадку невиконання робіт, обумовлених Договором, ані строку, в який відповідач повинен здійснити таке повернення.

Одночасно з цим, суд зазначає, що грошові кошти в розмірі 100 000, 00 грн., отримані відповідачем за Договором в якості авансу, підлягають поверненню відповідачу на підставі ст.1212 ЦК України, як такі, що отримані відповідачем на підставі, яка на час розгляду справи судом відпала.

Однак, зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили, оскільки саме суд встановлює факт безпідставного отримання коштів.

Враховуючи те, що на безпідставно отримані грошові кошти до набрання рішенням суду законної сили не можуть нараховуватись 3% річних та збитки, завдані інфляцією, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 846,57 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст..ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурівський забудовник» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Лідер» (02660 м. Київ, вул. Червоногвардійська, будинок 5, офіс 305, ідентифікаційний код 37264016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурівський забудовник» (29000 м. Хмельницький, Вінницьке шосе будинок 6/2, ідентифікаційний код 37512885) заборгованість у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 3000 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 846 грн. 57 коп. - 3 % річних відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.