Рішення

від 31.07.2014 по справі 908/2016/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 29/35/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2014 Справа № 908/2016/14

м.Запоріжжя

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1", код з ЄДР - 13628220 (69106 м.Запоріжжя вул.Фінальна, 1-б)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроспецфундаментбуд", код з ЄДР - 32291862 (69013 м.Запоріжжя вул. Базова, 2, адреса листування: 69083 м.Запоріжжя вул. Юності, 26)

про стягнення заборгованості

Суддя В.А. Кричмаржевський

За участю представників :

- позивача - Міхантьєва М.Д. (за довіреністю)

- відповідача - Чернова В.В. (за довіреністю) та керівника - Сечина В.Ж. (на підставі виписки з ЄДР) - 31.07.2014р. о 10-00 год.

після перерви - 31.07.2014р. о 15-00 год. - не з'явились

До господарського суду Запорізької області 12.06.2014 року звернулось ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" з позовом до ТОВ "Гідроспецфундаментбуд", м.Запоріжжя, про стягнення заборгованості за договором поставки № 147 (13) від 12.11.2013р. в розмірі - 246.348,22 грн., що складається з основного боргу - 204.760,96 грн., 18.530,61 грн. інфляційних втрат, 3.977,54 грн. - трьох процентів річних, 19.079,11 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2014р. порушено провадження у справі № 908/2016/14, судове засідання призначено на 14.07.2014р. о 10-30год.

За клопотанням відповідача відповідно до статті 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 24.07.2014р. на 9-50 год. В судових засіданнях з метою проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами оголошувались перерви до 31.07.2014р. на 9-30 год., до 31.07.2014р. на 15-00 год.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про додаткові уточнення позовних вимог за вих. № 21 юро від 31.07.2014р., відповідно до яких просив у зв'язку з добровільним погашенням відповідачем після звернення з позовом до суду суми основної заборгованості у розмірі - 6.000 грн., стягнути з ТОВ «Гідроспецфундаментбуд» 198.760,96 грн. - основного боргу, 18.530,61 грн. інфляційних втрат, 3.977,54 грн. - три проценти річних, 19.079,11 грн. - пені.

Зазначена заява заявлена у відповідності до статті 22 ГПК України та по суті є зменшенням розміру ціни позову, розглянута судом та задоволена, внаслідок чого розглядаються позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Гідроспецфундаментбуд» - 240.348,22 грн., які складаються з: 198.760,96грн. основного боргу, 18.530,61 грн. інфляційних втрат, 3.977,54грн. - трьох процентів річних, 19.079,11 грн. - пені.

Відповідач проти наявності заборгованості за договором поставки товару №147 (13) від 12.11.2013 р. у розмірі 198.760,96 грн. не заперечував. Після оголошення перерви через канцелярію суду подав заяву про перенесення судового засідання, яке призначено на 31.07.2014р. о 15-00 год., на інший час, оскільки головний бухгалтер знаходиться в податковій інспекції Шевченківського району м.Запоріжжя, а директор відбуває особисто на підприємство з метою проведення остаточної звірки взаєморозрахунків між сторонами та підписання акта звірки. Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 31.07.2014р. о 15-00 год., не з'явився.

З огляду на обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду та прийняття відповідного рішення, кінцеве судове засідання відбулося за відсутності представника відповідача, згідно зі статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

Установив:

Між Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій №1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроспецфундаментбуд» 12 листопада 2013р. укладено договір поставки товару №147(13), за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та передати, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі «Товар», найменування, кількість, асортимент якого зазначаються у відповідних специфікаціях, що підписуються обома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.2.2 договору партією товару сторони домовилися вважати товар в кількості, що зазначається в накладній. На кожну партію товару позивач представляє відповідачеві оригінали рахунку, накладної, податкової накладної, паспорта на продукцію.

У відповідності до п.3.1 договору ціна товару, що постачається, визначається сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.3.3 Покупець оплачує товар, який постачається за цим договором, на умовах та в строки, що оговорені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Цього ж дня сторони підписали специфікацію №1 до договору поставки товару №147(13) від 12.11.2013р., якою в п.1 визначили найменування, асортимент, кількість, ціну товару. Також сторонами були узгоджені умови оплати: аванс - 60% від загального замовлення, наступні платежі по факту поставки кожної партії товару протягом 3-х днів з дати поставки. Поставка товару здійснюється автотранспортом по 16 паль на 40 тонній платформі у строк до 01.03.2014р. Перша партія товару у кількості до 48 штук відвантажується через 10 днів з моменту отримання авансу, потім відповідно до запланованих із замовником обсягів виробництва. Замовлення продукції до фактичного відвантаження на об'єкт здійснюється в телефонному режимі та підтверджується фактом підпису видаткової накладної покупцем. Загальна сума товару з ПДВ складає - 899.760,96 грн.

На виконання умов договору та специфікації №1 до цього договору відповідач виконав зобов'язання щодо внесення передоплати у розмірі - 60% вартості товару, перерахувавши 200.000 грн.

Про факт поставки товару відповідачеві на загальну суму - 899.760,96грн. свідчать видаткові накладні за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, довіреності на ім'я ОСОБА_4 № 144 від 25.11.2013р., №1 від 01.02.2014р., ОСОБА_5 №1 від 03.01.2014р. та товарно-транспортні накладні у кількості 23-х штук, які долучені до матеріалів справи.

Таким чином, різниця між внесеною передоплатою та вартістю поставленого відповідачеві товару на день розгляду справи по суті складає - 198.760,96 грн.

Внаслідок порушення відповідачем умов договору в частині оплати товару позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду про стягнення боргу, пені , інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини з поставки товару.

Приписами статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач покладеного на нього обов'язку про оплату поставленого позивачем товару на суму - 198.760,96 грн. у встановлений договором та специфікацією строк не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача - 198.760,96 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За неналежне виконання зобов'язань за договором в частині строків оплати поставленого товару позивачем відповідно до п.5.4 договору заявлені вимоги про стягнення 19.079,11 грн. пені.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 5.4 договору передбачено, що у разі порушення виконання грошового зобов'язання відповідач сплачує позивачеві за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого зобов'язання (з урахуванням ПДВ).

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що за період з 06.12.2013р. по 06.06.2014р. до стягнення належить 18.769,93грн. пені, в решті вимог щодо стягнення 309,18 грн. пені суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період прострочення - з січня 2014 року по травень 2014 року в розмірі - 18.530,61грн. є невірним.

При перерахунку судом інфляційних втрат за вказаний позивачем період, встановлено, що стягненню підлягає - 18.221,09 грн., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення - 309,52 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в позові, оскільки позивачем невірно визначений розмір інфляційних втрат за період з січня 2014 року по лютий 2014 року.

Три відсотки річних розраховані вірно, тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволені позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А відтак стягнення судового збору у цій справі суд покладає на відповідача і позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроспецфундаментбуд» (69013 м. Запоріжжя вул. Базова, 2, адреса для листування: 69083 м. Запоріжжя вул. Юності, 26, код з ЄДРПОУ - 32291862, р/р -26003002004227 в АТ «Дельтабанк», МФО 380236) на користь Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій №1» (69106 м.Запоріжжя вул. Фінальна,1-б, код ЄДРПОУ - 13628220, п/р - 26004010000895 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) - 198.760 (сто дев'яносто вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. 96 коп. основного боргу, 18.769 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 93 коп. - пені, 3.977 (три тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 54 коп. - 3% річних, 18.221 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять одна) грн. 09 коп. - втрат від інфляції, 4.794 (чотири тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 59 коп. - судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.А. Кричмаржевський

Рішення підписано та оформлено згідно з вимогами статті 85 ГПК України 04.08.2014 року.