Постанова

від 06.08.2014 по справі 5010/1546/2012-18/65

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 5010/1546/2012-18/65 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Свято - Михайлівського Угорницького чоловічого монастиря Івано-Франківської єпархії Української православної церкви на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 у справі № 5010/1546/2012-18/65 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомСвято - Михайлівського Угорницького чоловічого монастиря Івано-Франківської єпархії Української православної церкви до Струпківської сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Інспекцї державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області провизнання права власності на житловий будинок

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаФедоров Б.Л. - - відповідачане з'явився - - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року Свято-Михайлівський Угорницький чоловічий монастир Івано-Франківської єпархії Української православної церкви звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Струпківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, в якій просив суд визнати право власності на житловий будинок по вул. Набережна б/н, с. Баб'янка, Коломийського району Івано-Франківської області.

Дана справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2013 позов задоволено. Визнано право власності Свято-Михайлівського Угорницького чоловічого монастиря Івано-Франківської Єпархії Української православної церкви на житловий будинок, розташований за вказаною адресою.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 (головуючий Мирутенко О.Л., судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М.) вказане судове рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Свято-Михайлівський Угорницький чоловічий монастир Івано-Франківської єпархії Української православної церкви звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Струпківська сільська рада не скористалась правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Відповідач та третя особа не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням сесії Струпківської сільської ради від 15.07.2004 громаді села Баб'янка надано земельну ділянку в розмірі 0,12 га, яка знаходиться в селі Баб'янка по вул. Набережній під будівництво автокефальної православної каплиці із земель запасу сільської ради у постійне користування.

15.07.2004 рішенням сесії Струпківської сільської ради затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва автокефальної православної каплиці та передано в оренду громаді с. Баб'янка земельну ділянку площею 0,0176 га для будівництва автокефальної православної каплиці в с.Баб'янка по вул. Набережна Коломийського району терміном на 50 (п'ятдесят) років.

Рішенням Струпківської сільської ради № 87 від 30.12.2004 громаді с.Баб'янка надано дозвіл на будівництво каплиці автокефальної православної церкви.

Рішенням Струпківської сільської ради від 13.01.2005 надано дозвіл ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, яка розташована в с. Баб'янка по вул. Набережній для будівництва житлового будинку із земель запасу сільської ради. Зазначено, що ділянка знаходиться в межах населеного пункту (а.с.14).

Рішенням Струпківської сільської ради № 97 від 23.08.2005 визнано таким, що втратило чинність рішення ради від 15.07.2004 про передачу в користування земельної ділянки площею 0,12 га громаді с. Баб'янка.

21.10.2007 рішенням Струпківської сільської ради № 180 затверджено місце розташування земельної ділянки за адресою: с. Баб'янка, вул. Набережна, Коломийського району та надано дозвіл громаді Святого Архистратига Михаїла с.Баб'янка на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для будівництва.

03.12.2007 проект відведення земельної ділянки погоджено Управлінням земельних ресурсів (а.с.49).

Свято-Михайлівський Угорницький чоловічий монастир звертався до Струпківської сільської ради з заявою про внесення змін в рішення № 180 від 21.10.2007, однак рішенням ради № 137-ІХ від 28.11.2011 в задоволенні заяви було відмовлено з підстав відсутності погодження із заявником, так як дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження та їх затвердження надавалось згідно рішень громаді села Баб'янка для будівництва автокефальної православної каплиці (а.с.16).

З листа управління Держземагентства у Коломийському районі № 324/04/05-26 від 11.02.2013 вбачається, що відомості щодо земельної ділянки по вул. Набережна в с.Баб'янка Ступківської сільської ради в управлінні відсутні (а.с.87).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач побудував житловий будинок - резиденцію ігумена Свято - Михайлівського Угорницького чоловічого монастиря УПЦ.

Також судами встановлено, що вказаний об'єкт збудований за кошти позивача, що підтверджується наданими до матеріалів справи актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 з додатками, квитанціями до прибуткових касових ордерів №61 від 01.12.2010., № 63 від 03.12.2010, № 65 від 06.12.2010р., № 67 від 09.12.2010, № 71 від 15.12.2010, № 68 від 10.12.2010, товарно-транспортна накладна № 008408 від 28.04.2010, рахунок-фактура № 618 від 01.03.2007, накладна № 732 від 06.05.2010, видаткові накладні № РНГ-0309 від 30.04.2010, № РНЗ-000185 від 22.04.2010, № РНГ-0207 від 17.05.2010, № РНЗ-000596 від 17.05.2010, № РНЗ-000332 від 30.04.2010 та відповідні квитанції, накладні № 154 від 27.05.2010, № 29 від 04.06.2010, № 8 від 14.04.2011, № 12 від 23.04.2011, № 19 від 06.05.2011, № 0086 від 10.11.2011, № 0073 від 18.06.2011, товарні чеки від 14.07.2010, акт закупки № 29 від 11.12.2007 (а.с.50-78).

Згідно технічного висновку ДП "НДІпроектреконструкція" (ліцензія Мінрегіонбуду України серія АВ №490061 від 25.08.2009) будівля резиденції ігумена Свято-Михайлівського Угорницького чоловічого монастиря УПЦ на вул. Набережна, б/н, с.Баб'янка, Коломийського району Івано-Франківської області, загальною площею 159,88 кв. м., корисною площею -118,11 кв. м., житловою площею - 60,12 кв. м., допоміжною площею - 41,77 кв. м., споруджена господарським способом без дозволу на виконання будівельних робіт, рекомендується для прийняття в експлуатацію (а.с.17-21).

Листом № 7/9/01-16/659 від 14.05.2012 Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Івано-Франківській області відмовила в узаконенні вищезазначеного об'єкта, посилаючись на те, що чоловічий монастир відноситься до культових будівель (ІІІ категорія складності) і узаконенню не підлягає (а.с.22).

Відповідно до довідок Струпківської сільської ради № 790 від 23.10.2013, № 791 від 23.10.2013 (а.с.180-181) питання визнання права власності на спірну будівлю не було предметом розгляду Струпківської сільської ради, так як позивач з такою заявою не звертався. Земельна ділянка, на якій знаходиться самочинне будівництво є в комунальній власності Струпківської сільської ради і знаходиться за межами Генерального плану забудови села Баб'янка.

Відповідно до повідомлення Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області № 10-07/311 від 22.04.2001, протоколу про адміністративне правопорушення №1 02/005 від 21.04.2011, постанови про накладення адміністративного стягнення № 103/005 від 11.05.2011 Свято-Михайлівський Угорницький чоловічий монастир Івано-Франківської єпархії Української православної церкви шляхом встановлення огорожі та побудови житлового будинку самовільно зайняв частину земельної ділянки, площею 0,1342 га, яка належить територіальній громаді Струпківської сільської ради (а.с.189-191).

Звертаючись з позовом про визнання права власності на самочинно побудований об'єкт, позивач послався на те, що на земельній ділянці, яка перебувала у нього на праві постійного користування, він побудував житловий будинок без належно оформленого дозволу. На думку позивача, цей об'єкт відповідає усім нормам, правилам та стандартам, які діють в Україні. Матеріально-правовою підставою свого позову позивач визначив статтю 376 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач послався на те, що право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розташовано спірний об'єкт, позивачем не оформлено, самочинно побудований ним об'єкт в експлуатацію не прийнято, питання реєстрації права власності на житловий будинок позивачем взагалі не порушувалось, відповідні документи до компетентних органів не подавались. На думку відповідача, наведені обставини є достатніми для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що самочинним будівництвом вважається будівництво об'єкту нерухомості за наявності хоч одного з елементів:

будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто цільове призначення земельної ділянки, наданої у власність або користування (оренду), прямо не передбачає зведення (будівництво) певного об'єкту нерухомості;

будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво (до 12.03.2011 - дня втрати чинності Законом України „Про планування і забудову територій") або без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до І - III категорій складності, чи дозволу на виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності (з 12.03.2011 дня набрання чинності Законом України „Про регулювання містобудівної діяльності");

будівництво без належно затвердженого проекту, тобто без архітектурного проекту на будівництво, розробленого, погодженого і затвердженого в порядку, передбаченому Законом України „Про архітектурну діяльність" (а до 12.03.2011 також Законом України „Про планування і забудову територій"). Стаття 1 Закону України „Про архітектурну діяльність" визначає поняття проекту. Проект - це документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тобто зведення об'єкту нерухомості з суттєвим відхиленням від установлених державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови. Стаття 16 Закону України „Про основи містобудування" визначає поняття будівельних норм, державних стандартів, норм і правил. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природнокліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та як найкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом. Істотність порушення при будівництві об'єкту нерухомості будівельних норм та правил є ознакою самочинного будівництва, однак істотність таких порушень - це оціночне поняття, встановлення якого потребує спеціальних знань у галузі будівництва.

За загальним правилом частини другої статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно не набувається. Разом з цим, частина п'ята вказаної статті передбачає одне із виключень з цього правила. Відповідно до названої норми на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Таким чином, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п'ятої статті 376 ЦК України допускається законодавством при наявності двох обставин: 1) позивач є власником (користувачем) земельної ділянки; 2) таке будівництво не порушує права інших осіб.

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

Вирішуючи справи такої категорії, суд має виходити з того, що позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач побудував житловий будинок - резиденцію ігумена Свято - Михайлівського Угорницького чоловічого монастиря УПЦ без належно затвердженого проекту, тобто, самочинно. Право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розташовано спірний об'єкт, позивач не оформив. Відповідні відомості в матеріалах справи відсутні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що самочинне будівництво було здійснене на земельній ділянці, власником якої Срупківська сільська рада. Право користування земельною ділянкою, на якій розташовано спірний об'єкт, позивачем не оформлено.

Відповідач - Струпківська сільська рада, як власник земель, не розглядала на сесії сільської ради питання щодо визнання права власності на самочинне будівництво. В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Струпківської сільської ради щодо розгляду такого питання.

Зазначені обставини є достатньо підставою для відмови у позові у відповідності до вимог статті 376 Цивільного кодексу України.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих доказів, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 у справі № 5010/1546/2012-18/65 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова