Постанова

від 05.08.2014 по справі 5011-1/9032-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 5011-1/9032-2012 Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: ПуАТ "Київенерго" Житлово-будівельного кооперативу "Октава-2" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2014 р. у справі№ 5011-1/9032-2012 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Октава-2" простягнення 239 769, 47 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2012р. (суддя Мельник В.І.) позов задоволено.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Октава-2» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 221 165, 37 грн. основного боргу, 6 671, 98 грн. інфляційної складової боргу, 7 462, 55 грн. 3 % річних, 4 469, 57 грн. пені та судовий збір у розмірі 4 795, 39 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 р. (судді: Смірнова Л.Г., Гончаров С.А., Тищенко О.В.) Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2012р. у справі № 5011-1/9032-2012 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Октава-2» (02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 3; ідентифікаційний код 22935317) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 180 960, 48 грн. заборгованості, 4 469, 57 грн. пені, 6 186, 29 грн. 3% річних, 4 456, 17 грн. інфляційних втрат, 3 921, 67 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині позову відмовити.»

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить порушення ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 651, 692 ЦК України, оскільки взявши до уваги висновки експерта суд змінив умови договоруна теплопостачання, питання технічних умов теплового навантаження для можливості здійснення розрахунку перед експертом не ставилося, в порушення норм ст. 42 ГПК України суд взяв до уваги припущення фахівця замість умов договору.

Житлово-будівельний кооператив "Октава-2" у відзиві доводи скарги заперечив з підстав відповідності висновків експерта вимогам законодавства, тому просить в задоволенні скарги відмовити.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 221 165, 37 грн. заборгованості за період з 01.12.2010р. по 01.06.2012р., а також 4 469, 57 грн. пені, 6 671, 98 грн. інфляційної складової боргу, 7 462, 55 грн. 3% річних.

Натомість колегія апеляційного господарського суду не погодилась з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2000р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка в подальшому була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (позивач, енергопостачальна організація по договору) та Житлово-будівельним кооперативом «Октава-2» (відповідач, абонент по договору) укладено договір № 1630050 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1. якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору (п. 2.2.1. договору).

Абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному парламенту в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (п. п. 2.3.1., 2.3.2. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 5.5. договору № 1630050 від 01.06.2000р., укладеного між позивачем та відповідачем, при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Цей договір, згідно п. 8.1., набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2000р.

Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. п. 8.3., 8.4. договору).

На виконання умов договору між сторонами підписано додаток № 1 до договору «Обсяги постачання теплової енергії «Абоненту», додаток № 3 до договору «Тарифи на теплову енергію».

Згідно п. 1. додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.99р. № 47 за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ: для опалення 29,64 грн. (100%), для гарячого водопостачання 29,64 грн. (100%), а п. 3 цього додатку було передбачено можливе змінення тарифів в період дії договору.

Сторонами також було підписано додаток № 4 до договору «Порядок розрахунків за теплову енергію», відповідно до п. 3 якого сплату за вказаними п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, а п. 3.2. додатку № 4 до договору було передбачено, що абонентам, які не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Договірні навантаження погоджені сторонами в додатку № 1 до договору № 1630200 від 01.11.2000р., а саме: на ГВП по середньогодинному тепловому навантаженню 0, 093 Гкал/год або 2, 24 Гкал/добу на ГВП по середньодобовому тепловому навантаженню.

Кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання, яку повинен використовувати позивач при визначенні обсягів споживання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання складає 10 годин на добу та погоджена сторонами у зверненні-дорученні до укладеного договору.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору сторони передбачили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором надання послуг.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилався на те, що позивачем не зазначено у позові, а судом не встановлювалась кількість спожитої відповідачем у спірному періоді теплової енергії, зокрема, на послуги з централізованого гарячого водопостачання, оскільки засоби обліку такої теплової енергії у будинку відповідача не встановлювалися, а розрахунковий спосіб позивачем застосований на невідомій відповідачу підставі, яка не відповідає п. 3.2. додатку № 4 до спірного договору, у зв'язку з чим позивачем невірно визначено розмір заборгованості ЖБК «Октава-2» за спожиту теплову енергію.

Одночасно відповідач зазначав, що в жодному з наданих позивачем документів: розрахунку ціни позову, довідках про надходження коштів за спожиту теплову енергію за договором № 1630050 від 01.06.2000р., табуляграмах за спірний період, копіях відомостей обліку споживання теплової енергії не відображена фактична температура теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації (позивача).

З метою з'ясування об'єму та розміру фактично спожитої ЖБК «Октава-2» за період з 01.12.2010р. по 01.06.2012р. теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, її вартості, та заборгованості відповідача за спірний період, за клопотанням предстаника відповідача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. було призначено комплексну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз із залученням фахівця в галузі теплопостачання - ОСОБА_6, який працює доцентом кафедри теплотехніки та енергозбереження Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Згідно висновку комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання № 6059 від 16.09.2013р. встановлено, що:

1. В обсязі наданих документів, об'єм та розмір спожитої Житлово-будівельним кооперативом «Октава-2» за період з 01.12.2010р. по 01.06.2012р. теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, які позивач повинен був обрахувати у відповідності до п. 3.2. додатку № 4 до договору № 1630050 від 01.06.2000р. на потреби гарячого водопостачання житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Беретті, 3 за період з 01.01.2010р. - 31.12.2012р. документально не підтверджується;

2. Первісними бухгалтерськими документами ПАТ «Київенерго», які наявні в матеріалах справи, температура мережевої води у подавальному трубопроводі, з урахуванням якої визначається кількість теплової енергії «розрахунковим способом», як це передбачено в п. 3.2. додатку № 4 до договору № 1630050 від 01.06.2000р. документально не підтверджена;

3. У разі документального підтвердження розрахункового коефіцієнту, який зазначений у довідках ПАТ «Київенерго» (а. с. 154-171, т. 1) про нарахування за теплову енергію, Житлово-будівельним кооперативом «Октава-2» за період з 01.12.2010р. по 01.06.2012р. фактично спожито теплової енергії на потреби гарячого водопостачання 762, 128 Гкал та її вартість складає 149 378, 73 грн. з ПДВ;

4. В обсязі наданих документів, на підставі проведеного дослідження по першому, другому та третьому питанню у разі документального підтвердження розрахункового коефіцієнту, який зазначений в довідках ПАТ «Київенерго», розмір заборгованості у Житлово-будівельного кооперативу «Октава-2» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за період з 01.12.2010р. по 01.06.2012р. складає 180 960, 48 грн.

Так, з тексту комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання № 6059 від 16.09.2013р. вбачається, що судовим експертом Стьопіним Р.С. згідно наданих документів, що залучені судом до матеріалів справи, а саме відомостей обліку споживання теплової енергії за період з 01.12.2010р. по 01.06.2012р. (а. с. 41-52, т. 1) встановлено, що надані відомості визначають показники для сплати вартості обсягів споживання теплової енергії на опалення, а показники нарахувань за гаряче водопостачання в наданих відомостях відсутні.

Експертом зазначено, що знижуючий коефіцієнт «К» не враховує температуру теплоносія від теплових джерел ПАТ «Київенерго», що у відповідності до п. 3.2. додатку № 4 до договору № 1630050 від 01.06.2000р. передбачено як складова розрахункового способу, та не відображена в жодній графі довідок про нарахування за теплову енергію. Первинні документи та відомості обліку температури мережевої води у подавальному трубопроводі на гаряче водопостачання ЖБК «Октава-2» від теплових джерел ПАТ «Київенерго» в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, первісними бухгалтерськими документами ПАТ «Київенерго», які наявні в матеріалах справи, температура мережевої води у подавальному трубопроводі, з урахуванням якої визначається кількість теплової енергії «розрахунковим способом», як це передбачено в п. 3.2. додатку № 4 до договору № 1630050 від 01.06.2000р. документально не підтверджена.

У своїх письмових поясненнях спеціаліст теплотехнік ОСОБА_6 зазначив, що за таких обставин, коли у ПАТ «Київенерго» відсутні фактичні дані температури мережевої води у подавальному трубопроводі, позивач також мав користуватися розрахунковим способом, який передбачений Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових і громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затвердженими Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993р., КТМ-204.

Саме на підставі цього документу (КТМ-204) фахівцем в галузі теплопостачання ОСОБА_6 по першому питанню висновку були визначені нормативні величини для розрахунку 1,782 Гкал/доб і 1,759 Гкал/доб з урахуванням опалювального та неопалювального періодів.

Відповідно середньодобове теплове навантаження на потреби гарячого водопостачання у розмірі 1,782 Гкал/доб і 1,759 Гкал/доб є нормативною величиною, яка має бути застосована для визначення обсягу теплової енергії на потреби гарячого водопостачання у відповідності до формул розрахунку, передбачених (КТМ-204), за умови відсутності підтверджених ПАТ «Київенерго» даних щодо температури мережевої води у подавальному трубопроводі, чи як зазначено в п. 3.2. додатку № 4 до договору № 1630050 від 01.06.2000р. середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації.

Тому, за тієї ж умови (відсутності підтверджених даних ПАТ «Київенерго» щодо температури мережевої води у подавальному трубопроводі) середньодобове теплове навантаження на потреби гарячого водопостачання, визначене додатком № 1 до договору № 1630050 від 01.06.2000р., що складає 2, 240 Гкал/доб. не може прийматися до розрахунку.

Апеляційний господарський суд надав правову оцінку посиланням позивача про застосований розрахунковий спосіб, відхиливши їх, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, кількість фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових мереж енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно п. 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, у разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору. У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від залежного температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок.

Отже, висновком експерта підтверджено, що позивач не довів свій позов в частині об'єму та розміру спожитої ЖБК «Октава-2» за період з 01.12.2010р. по 01.06.2012р. теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, які позивач повинен був обрахувати у відповідності до п. 3.2. додатку № 4 до договору № 1630050 від 01.06.2000р.

В той же час, фахівцем в галузі теплопостачання ОСОБА_6 під час проведення комплексної судової експертизи № 6059 від 16.09.2013р. було встановлено розмір та вартість теплової енергії на потреби гарячого водопостачання у спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно ч. 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Відповідно до п. 15.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в заявлених позивачем клопотаннях про призначення повторної комплексної судово-економічної експертизи відсутні будь-які доводи щодо необґрунтованості висновку комплексної судової експертизи № 6059 від 16.09.2013р., що він є неповним, чи таким, що суперечить матеріалам справи.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження іншого об'єму та розміру фактично спожитої Житлово-будівельним кооперативом «Октава-2» за період з 01.12.2010р. по 01.06.2012р. теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, її вартості, та заборгованості відповідача у розмірі 221 165, 37 грн. за вказаний період.

З урахуванням матеріалів справи та висновку комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання № 6059 від 16.09.2013р., за відсутності надання позивачем документального підтвердження розрахункового коефіцієнту, який зазначений в довідках ПАТ «Київенерго», колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2010р. по 01.06.2012р. підлягають задоволенню в розмірі 180 960, 48 грн., в іншій частині вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 40 204, 89 грн. (221 165, 37 грн. - 180 960, 48 грн.) суд апеляційної інстанції відмовив, враховуючи невірний розрахунок позивачем обсягу спожитої відповідачем теплової енергії та її вартості.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору сторони передбачили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевірила наданий позивачем розрахунку пені, дійшла висновку про те, що такі розрахунки є невірними, у зв'язку з невірно визначеною сумою заборгованості на початок відповідного періоду.

Таким чином, беручи до уваги умови договору та норми чинного законодавства, здійснивши власні розрахунки пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів дійшла висновку про те, що він є арифметично невірним і складає 9 987, 99 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 4 469, 57 грн. пені, заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі - 4 469, 57 грн.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення 7 462, 55 грн. 3% річних та 6 671, 98 грн. інфляційних втрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити неступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням сум заборгованості на початок відповідного періоду (що встановлено висновком експертизи), дійшла висновку про те, що такі розрахунки є невірними, у зв'язку з невірно визначеною сумою заборгованості на початок відповідного періоду.

Таким чином, беручи до уваги умови договору та норми чинного законодавства, здійснивши власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 6 186, 29 грн. та 4 456, 17 грн. відповідно, в іншій частині вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 276, 26 грн. (7 462, 55 грн. - 6 186, 29 грн.) та інфляційних втрат у розмірі 2 215, 81 грн. (6 671, 98 грн. - 4 456, 17 грн.) відмовлено.

Згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Скаржник не доводить і судом не встановлено обставин, що вказували б на завідомо неправдивий висновок експерта, який проводив експертне дослідження, а так само скаржник не довів, що висновки експерта не відповідають методиці проведення експертизи, відвід експерту не заявлявся.

Таким чином, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для переоцінки висновків апеляційного господарського суду щодо прийнятого ним як належного та допустимого доказу по справі висновку експертизи з огляду на межі повноважень при здійсненні касаційного перегляду судового рішення, що визначені ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Доводи скаржника про невірність висновків апеляційного господарського суду зводяться до вимог встановити інші обставини на підставі відмінної від апеляційного господарського суду оцінки доказів, зокрема, висновків експертизи, тому відхиляються з врахуванням порядку розгляду касаційної скарги та меж перегляду справи в касаційній інстанції з огляду на норми ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим скаргу залишає без задоволення, а постанову - без змін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 р. у справі № 5011-1/9032-2012 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун