Постанова

від 06.08.2014 по справі 816/2852/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/2852/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Фищук В.В.,

від відповідача - Войткевич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво-Транс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач, ПОВ ФСЗІ) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво-Транс" (надалі - відповідач, ТОВ "Віво-Транс") про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7085 грн та пені в розмірі 181 грн 05 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, зазначив, що ТОВ "Віво-Транс" у 2013 році інформувало державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування інваліда.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Віво-Транс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38439576 /а.с. 9/.

Відповідачем 27 лютого 2014 року до ПОВ ФСЗІ подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, вх. №3412 /а.с. 3/. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Віво-Транс" у 2013 році становила 10 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 141 700 грн.; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - одна особа, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2013 рік - 0 осіб.

Посилаючись на те, що ТОВ "Віво-Транс" у 2013 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обов'язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7085 грн та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 181 грн 05 коп. /а.с. 4/

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Спірні відносини врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII.

Згідно з частиною першою статті 17 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних публічно-правових відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця /частина перша статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"/.

Як визначено частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідач зобов'язаний створити на підприємстві робоче місце для інваліда, повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування особи даної категорії, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно займатися пошуком осіб з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування.

Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814 (чинний до 12 липня 2013 року), затверджено форму №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", що використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Зокрема, у графі 15 даного звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Крім того, наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому, у пункті 3 форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

Судом до Полтавського міського центру зайнятості надіслано запит з проханням надати інформацію про те, чи подавалися відповідачем протягом 2013 року до державної служби зайнятості звіти за формою №3-ПН із зазначенням наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до отриманої інформації, відповідач протягом квітня-грудня 2013 року щомісячно подавав звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, що підтверджено копіями таких звітів /а.с. 19-28/. При цьому, у звітах вказано про наявність вакантної посади для працевлаштування особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Аналогічну за змістом інформацію надано позивачем /а.с. 15/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач протягом квітня-грудня 2013 року інформував державну службу зайнятості про створення робочого місця для працевлаштування інваліда та потребу у працівнику даної категорії.

Водночас, суд акцентує увагу на необґрунтованості доводів представника відповідача про те, що протягом січня-березня 2013 року середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ "Віво-Транс" становила менше 8 осіб, а тому у підприємства не виникало обов'язку зі створення робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування державної служби зайнятості, адже, як підтверджено наведеними вище положеннями частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у даному питанні визначальним є середньооблікова чисельність штатних працівників за рік. Звітом ТОВ "Віво-Транс" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік підтверджено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 10 осіб. А відтак, відповідач зобов'язаний виконати вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда та інформувати державну службу зайнятості про даний факт.

В силу частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач протягом дев'яти місяців 2013 року інформував державну службу зайнятості про створення робочого місця для інваліда та потребу у працевлаштуванні особи даної категорії, у останнього відсутній обов'язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій за даний період.

Разом з цим, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за три місяці 2013 року, протягом яких ним не подавались звіти за формою №3-ПН. Розмір таких санкцій становитиме 1771 грн 25 коп. (7085 грн х 3 / 12).

Крім того, як визначено частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідачем адміністративно-господарські санкції у строк, визначений частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплачено, останній має сплатити пеню в розмірі 45 грн 26 коп.

За змістом частини п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції та пеня стягуються за рішенням суду.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПОВ ФСЗІ частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво-Транс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво-Транс" (код ЄДРПОУ 38439576; вул. Миру, 6, кв. 50, м. Полтава, Полтавська область, 36037) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13937406; вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014; розрахунковий рахунок 312182307000002, одержувач - УДКС України у м. Полтаві Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача - ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції в розмірі 1771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) гривня 25 (двадцять п'ять) копійок та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 45 (сорок п'ять) гривень 26 (двадцять шість) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба