Постанова

від 27.06.2014 по справі 814/1106/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року Справа № 814/1106/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФермерського господарства "ІВВФ", вул. Садова, 9,Димівське,Новоодеський район, Миколаївська область,56622 доВознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, пров.Бр.Іпатових, 6-а,Вознесенськ,Миколаївська область,56500 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2014р. № 0000082201, від 10.04.2014р. №0000072201, від 10.04.2014р. № 0000062201, В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «ІВВФ» (далі-позивач, ФГ «ІВВФ») звернулось до суду з позовом до Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем щодо позивача податкові повідомлення-рішення від 10.04.2014р. №0000082201, №0000072201 та №0000062201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач протиправно провів позапланову перевірку дотримання ФГ «ІВВФ» податкового законодавства за межами заперечень позивача на попередній акт камеральної перевірки, по яким ця перевірка була призначена; використання виданих під звіт коштів підтверджується наданими підзвітною особою розрахунковими документами, вимоги щодо яких законодавством чітко не визначені, а тому вони неправомірно не взяті до уваги податковим органом, та штрафні санкції за ненадання для перевірки цих підтверджуючих документів також є неправомірним, оскільки ці документи були надані для перевірки в такому вигляді, як вони є; позивач на час перевірки перебував на спеціальному режимі оподаткування ПДВ у сфері сільського господарства, а тому перевищення обсягів сум від реалізації товарів/послуг більше 300000 гривень не зобов'язують його стати на облік як платник податку на загальних підставах і відповідно сплачувати ПДВ з дати перевищення; у 2012 році позивач відповідав вимогам для платника фіксованого сільськогосподарського податку, а тому мав право його сплачувати.

Представник відповідача у письмових запереченнях на позов проти його задоволення заперечував, вважав, що позов є необґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення, що є предметом оскарження, прийняті з дотримання норм чинного законодавства.

Позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду попереджений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Суд вважає, що в адміністративній справі достатньо матеріалів для її розгляду в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, суд приходить до такого.

В період з 12.03.2014р. по 20.03.2014р. посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 12.03.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої було складено акт від 27.03.2014р. №150/14-25-22-01/34466208, яким встановлено порушення з боку позивача ст.ст. 44, 301, 308, 183, 185, 187, 168, 164, 170, 176 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000062201 від 10.04.2014р. яким позивачу застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн за порушення п.44.6 ст. 44 ПК України;

-№0000072201 від 10.04.2014р. яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4792,71 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 1708,17 грн;

-№0000082201 від 10.04.2014р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41400 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 10350 грн.

Вищезазначена перевірка була призначена наказом керівника відповідача від 11.03.2014р. №216 (а.с. 40) для перевірки заперечень позивача на акт камеральної перевірки від 26.02.2014р. №55/14-25-22-02/34466208, в яких вимагався перегляд результатів зазначеної перевірки.

1. Щодо підстав проведення перевірки.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що, оскільки документальна виїзна перевірка проводилася для перевірки заперечень на акт камеральної перевірки, а тому повинна бути проведена лише в межах цих заперечень, відповідно висновки цієї перевірки з інших питань, що виходили за межі заперечень, не можуть стати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, виходячи з такого. Приписами статті 19-1 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладено функцію контролю за дотриманням платниками податків вимог податкового законодавства, отже у випадку виявлення порушень з боку платника податків контролюючі органи зобов'язані застосовувати відповідні заходи реагування незалежно від підстав виявлення цих порушень.

2. Щодо правильності набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до абз.1 п.301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Приписами п.п. 14.1.235 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже одним із визначальних критеріїв віднесення юридичної особи до сільськогосподарських товаровиробників є виробництво продукції на власних чи орендованих потужностях.

В ході проведення перевірки встановлено, що у 2011 році підтверджено документально обсяг реалізації продукції власного виробництва в сумі 71,7 тис грн. із загального обсягу 289,94 грн, тобто частка сільськогосподарського товаровиробництва (тобто власного виробництва) у 2011 році була меншою 75 відсотків.

В ході проведення перевірки позивач не скористався правом, передбаченим п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України надати документи, підтверджуючі обсяг власного товаровиробництва у 2011 році, тому вважається, що такі документи відсутні. Отже у 2012 році позивач не мав права сплачувати фіксований сільськогосподарський податок.

3. Щодо правильності визначення податку на додану вартість.

Перевіркою було встановлено, що у період, за який вона проводилася, позивач не був зареєстрований як платник ПДВ. В позовній заяві позивач зазначає, що протягом 2011 та 2012 року позивач був сільськогосподарським підприємством та знаходився на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, отже норми щодо перевищення обсягів реалізації продукції більш ніж 300000 грн на нього не розповсюджуються.

В той же час відповідно до п.209.10 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Позивачем не надано доказів реєстрації його як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ, в акті перевірки також зазначено, що позивач платником ПДВ зареєстрований не був. До того ж, як було вже зазначено вище, позивачем не надано доказів того, що у 2012 році він відповідав критеріям для сільськогосподарського товаровиробника, визначеним у п.209.6 ст. 209 Податкового кодексу України.

Тому на позивача розповсюджується дія норми п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, згідно якої, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Перевіркою встановлено (а.с. 23), що починаючи з лютого 2012р. позивач мав перевищення обсягу постачання більш ніж 300000 гривень, а отже був зобов'язаний зареєструватися як платник ПДВ.

Відповідно до п.183.2 ст. 183 Податкового кодексу України, у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу. Отже з цього моменту позивач повинен був зареєструватися як платник ПДВ та сплачувати відповідні податкові зобов'язання.

Позивач у своїй позовній заяві не погоджується з тим, що перевищення сталося у лютому 2012 року, а зазначає, що перевищення сталося у листопаді того ж року. В той же час у акті перевірки зазначено, що такий висновок податковий орган зробив, дослідивши первинні документи та дані статистичної звітності.

Зазначаючи про помилку у статистичній звітності, позивач не надав суду достатніх доказів, а саме будь-яких первинних документів, яки б спростовували висновки акту перевірки в цій частині. В той же час згідно з ч.4 ст.122 КАС України, в порядку письмового провадження справа розглядається за наявними у справі документами.

До того ж, як вбачається з копії Постанови Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2014 р. по справі №482/676/14-п (а.с. 110-111), керівник позивача ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за заниження сум податку на додану вартість за зазначені вище періоди. Ця постанова суду набрала законної сили.

Тому суд погоджується з висновками акту перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 41400 грн., а відповідне податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 10.04.2014р в цій частині прийняте відповідачем правомірно.

4. Щодо правильності визначення податку з доходів фізичних осіб.

Позивач у позові визнає відхилення показників податку з доходів фізичних осіб у бік збільшення в сумі 1437 грн, та суд погоджується з висновком податкового органу про те, що позивачем не надано документів, що підтверджують виплачені фізичним особам доходи, за рахунок яких сформувалося завищення суми сплаченого податку порівняно з наявними у позивача первинними документами. Позивач не скористався своїм правом уточнення відповідної звітності або надання підтверджуючих виплати документів разом із запереченнями на акт перевірки, а тому є підстави вважати, що відповідні доходи первинними документами не підтверджені. Отже підстав для зарахування цієї переплати у рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку немає, оскільки позивач не довів за рахунок чого сформувалася ця переплата: помилки у звітності чи невідображення у бухгалтерському обліку фактично виплачених доходів.

Щодо заниження податкового зобов'язання із орендної плати орендодавців - контрагентів позивача, то доводів щодо спростування цього висновку контролюючого органу у позові не наводиться, доказів з цього приводу позивач не надавав, хоча податкове-повідомлення рішення з цього виду податку оскаржується позивачем вцілому. За таких обставин суд позбавлений можливості піддавати сумніву законність рішення відповідача в цій частині (2040 грн).

Не надано позивачем також доказів того, що суми отримані під звіт працівником ОСОБА_2 на придбання ПММ не є доходом відповідного працівника, а були дійсно витрачені підзвітною особою для придбання товарів/послуг з наданням підприємству авансових звітів та відповідних розрахункових документів.

Так, відповдіно до п.2.11 Постанови Правління НБУ №637 від 15.12.2004р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 цього нормативного акту, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього закону.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», визначено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

В позові позивач зазначає про наявність відповідних розрахункових документів. В матеріалах справи наявні копії звітів про використання коштів наданих під звіт (а.с. 44-48), але відповідних розрахункових документів, які передбачені вищезазначеними нормами закону, позивач суду не надав, отже суд позбавлений можливості перевірити ці твердження позивача. Тому в цій частині (1992,60 грн) податкове повідомлення-рішення судом залишається без змін.

Не наведено в позові і мотивів оскарження рішення контролюючого органу №0000072201 від 10.04.2014р. в сумі 760,11 грн щодо операцій з оподаткування додаткового блага (сплата соціального внеску за фізичну особу ОСОБА_2, а не як з працівника господарства за договором на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування). Протягом розгляду справи також не надано доказів з цього приводу. Тому суд в цій частині також залишає податкове повідомлення-рішення без змін.

5. Щодо правильності застосування штрафних санкцій за порушення п.44.6 ст. 44 ПК України.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з нормами п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Аналізуючи склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 121 ПК України, суд приходить до висновку про те, що об'єктивною стороною цього правопорушення є дії (бездіяльність) щодо фактично наявних первинних документів. Якщо ж цих документів взагалі в наявності не існує, то особа не може нести відповідальності за незабезпечення їх зберігання.

Податковим органом не доведено того факту, що позивач вчинив дії чи допустив бездіяльність щодо зберігання первинних документів, а саме не встановлено, чи існували ці документи взагалі. Сама по собі відсутність таких документів стала підставою для збільшення відповідних податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за відповідними порушеннями. Додаткову відповідальність за незабезпечення зберігання цих документів в даному випадку суд вважає юридично безпідставною.

Тому податкове повідомлення-рішення №0000062201 від 10.04.2014р. яким позивачу застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн за порушення п.44.6 ст. 44 ПК України суд визнає протиправним та скасовує, відповідно позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

В іншій частині позову слід відмовити.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн, тому відповідно до ч.3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з позивача необхідно стягнути решту судового збору пропорційно відхиленої/задоволеної частини позову в сумі 1644,30 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000062201 від 10.04.2014р.

3.В іншій частині у позові відмовити.

4.Стягнути з фермерського господарства «ІВВФ» (ЄДРПОУ 34466208) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич