Ухвала

від 05.08.2014 по справі 826/3547/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3547/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008212208, №0008222208, №0008202208, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Науково-технічний центр "Алвіго" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008212208, №0008222208, №0008202208 - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований як юридична особа 24 червня 2004 року №10741200000001842, ідентифікаційний код юридичної особи 32984659, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, ТОВ «НТЦ «Алвіго» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 08 липня 2004 року, що підтверджується інформацією з реєстру платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» та ФОП ОСОБА_3 за весь період взаємовідносин.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 10 грудня 2013 року № 2264/22-08/32984659, яким встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, в розмірі 7 250 грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 7 250 грн.; п.198.6 статті 198, п.200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, в розмірі 68 623 грн., завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 57 695 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, в розмірі 83 112 грн.

На підставі складеного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 27 грудня 2013 року №0008202208, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму в розмірі 103 735,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 83 112,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 20 623,00 грн.; №0008222208, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 75 873,00 грн.; №0008212208, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57 695,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договори підряду від 09 вересня 2010 року №9/09-1-10, від 07 жовтня 2010 року №7/10, від 08 грудня 2010 року №8/12, відповідно до яких замовник (позивач) доручає, а підрядник (ФОП ОСОБА_3) зобов'язується виконати підготовчі, оздоблювальні та демонтажні роботи по реконструкції адміністративного будинку за адресою АДРЕСА_1.

ФОП ОСОБА_3 на ім'я позивача виписано податкові накладні від 27 жовтня 2010 року №178, від 25 січня 2011 року №13, від 09 лютого 2011 року №36, від 24 травня 2011 року №18.

До даних договорів надані акти виконаних робіт на підготовчі та демонтажні роботи від 27 жовтня 2010 року, від 28 лютого 2010 року, від 25 січня 2011 року.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» укладено договір підряду від 18 травня 2011 року та додаткові угоди до даного договору від 04 липня 011 року №1 та від 11 липня 2011 року №2, відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ «Майстер-Буд-Інвест») зобов'язується виконати оздоблювальні роботи по реконструкції адмін. будинків за адресою АДРЕСА_1.

До даного договору надані акти виконаних робіт за серпень 2011 року №01, за липень 2011 року №01, за вересень 2011 року №01.

Також між ТОВ «НТЦ «Алвіго» та ТОВ «Майстер-Буд-інвест» укладено договори підряду від 07 жовтня 2011 року №7/10, від 08 листопада 2011 року №8/11, відповідно до яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт на адмін. будинку за адресою м. Київ, вул. Виборзька 42-а з матеріалів замовника. До даних договорів підписані акти виконаних робіт за грудень 2011 року №01, за березень 2012 року №01.

ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» було виписано на ім'я позивача ряд податкових накладних, перелік яких наведений в рішенні першої інстанції.

Сплачені за отриманий за договором товар кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі таких документів: договорів підряду, кошторисів та протоколів про договірну ціну, актів виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок.

Однак, колегія суддів наголошує на тому, що згідно вказаних договорів від 07 жовтня 2011 року №7/10, від 08 листопада 2011 року №8/11 поточний ремонт будинку мав бути виконаний саме з матеріалів замовника, тобто позивача. Проте, в матеріалах справи не міститься жодної інформації на підтвердження передачі від позивача будівельних матеріалів для виконання робіт спірними контрагентами або кошторису від спірних контрагентів використаних будматеріалів, немає переліку робіт, які необхідно виконати спірним контрагентам.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи міститься дозвіл, виданий АТ «Алвіго», на виконання будівельних робіт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 16 травня 2008 року №0336-Сл/Р, відповідно до якого авторський нагляд здійснює позивач, але виконавцем зазначено ТОВ ВКФ «Олексів».

З матеріалів справи не вбачається та з пояснень позивача не зрозуміло, чому виникла необхідність залучати до оздоблювальних, демонтажних та ремонт робіт інших осіб, окрім зазначених в дозволі Інспекції ДАБК.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне виконання контрагентами позивача робіт, визначених укладеними договорами підряду, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з його контрагентом, тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» та ФОП ОСОБА_3 відповідачем встановлено наявність провадження СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 205, ч.3 статті 212 КК України. Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створили/придбали з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкт господарювання ТОВ «Майстерня-Буд-Інвест». Досудовим слідством встановлено відсутність у спірних контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень, тощо, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, та те, що господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг зо договорами підряду фактично не мали реального характеру, надання послуг оформлене лише документально та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки та прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Таким чином, вірним є рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.