Ухвала

від 28.10.2014 по справі 826/3547/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/800/45379/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Алвіго»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 р.

у справі № 826/354/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Алвіго»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Алвіго» (далі - позивач, ТОВ «НТЦ «Алвіго») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «НТЦ «Алвіго», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» та ФОП ОСОБА_5 за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 10 грудня 2013 року № 2264/22-08/32984659.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів e розмірі 7 250 грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 7 250 грн.; п.198.6 статті 198, п.200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у розмірі 68 623 грн., завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 57 695 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 83 112 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення - рішення від 27 грудня 2013 року №0008202208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 103 735,00 грн., в тому числі за основним платежем - 83 112,00 грн., за штрафними санкціями - 20 623,00 грн.; податкове повідомлення - рішення від 27 грудня 2013 року №0008222208, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 75 873,00 грн.; податкове повідомлення - рішення від 27 грудня 2013 року №0008212208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57 695,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договори підряду від 09 вересня 2010 року №9/09-1-10, від 07 жовтня 2010 року №7/10, від 08 грудня 2010 року №8/12, відповідно до яких замовник (позивач) доручає, а підрядник зобов'язується виконати підготовчі, оздоблювальні та демонтажні роботи по реконструкції адміністративного будинку.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» укладено договір підряду від 18 травня 2011 року та додаткові угоди до даного договору від 04 липня 011 року №1 та від 11 липня 2011 року №2, відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ «Майстер-Буд-Інвест») зобов'язується виконати оздоблювальні роботи по реконструкції адміністративного будинку.

Також між ТОВ «НТЦ «Алвіго» та ТОВ «Майстер-Буд-інвест» укладено договори підряду від 07 жовтня 2011 року №7/10, від 08 листопада 2011 року №8/11, відповідно до яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт адміністративного будинку з матеріалів замовника.

При цьому слід зазначити, що згідно вказаних договорів поточний ремонт будинку мав бути виконаний саме з матеріалів замовника, тобто позивача.

Проте, як встановлено судами, відсутні документи на підтвердження передачі від позивача будівельних матеріалів для виконання робіт контрагентами, кошторису використаних будматеріалів.

Крім того, з дозволу, виданого АТ «Алвіго», на виконання будівельних робіт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 16 травня 2008 року №0336-Сл/Р, відповідно до якого авторський нагляд здійснює позивач, але виконавцем зазначено ТОВ ВКФ «Олексів».

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Алвіго» відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов