Рішення

від 07.08.2014 по справі 904/3625/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.14р. Справа № 904/3625/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Волошинові Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "ФЕМІДА-ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в розмірі 234571,16 грн. і пені в розмірі 3252,36 грн.

Представники:

Від позивача: Сорокін В.В., дов. № 53/юр-2 від 08.01.14р.;

Вельтищева Л.В., дов. №53/юр-25 від 05.02.2014р.;

Почтамцева А.А., дов. №53/юр-35 від 17.02.2014р.;

Корнійчук П.М., дов. №53/юр від 21.07.2014р.

Від відповідача: Курін П.В., дов. від 18.06.14р.;

Іоночкіна І.А., дов. від 18.07.2014р.

на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні від 24.06.2014р. оголошувалась перерва до 09.07.2014р., з 23.07.2014р. до 04.08.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" м. Дніпропетровськ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Феміда плюс" м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 234571грн.16коп. та пені в розмірі 3252грн.36коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача №392/5 від 11.06.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати витрат; платіжні вимоги-доручення; претензію №16/2-54 від 27.11.2013р.

Як зазначає позивач внаслідок порушення відповідачем положень договору, за період з червня 2011р. по лютий 2014р. утворилась сума боргу в розмірі 234571грн.16коп.

На підставі пункту 4.1 договору позивач нарахував суму пені в розмір 3252грн.36коп. за період з 11.03.2013р. по 28.02.2014р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

Відповідачем було заявлено клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи для дослідження підпису на додатку №1 до договору №392/5 від 11.06.2011р. Відповідач наполягав на тому, що підпис на цьому додатку не належить особі, що підписала договір.

В судовому засіданні від 24.06.2014р. позивач наполягав на заявлених вимогах, заперечував проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи.

Також представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що частина рахунків (за 2011рік) надавалась відповідачу під розпис, решта - надсилалась поштою, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Заборгованість відповідача виникла з червня 2011р. Станом на момент розгляду справи додаткові угоди не укладались, умови договору сторонами не змінювались, термін дії договору не продовжувався.

У відзиві відповідач зазначив, що додаток №1 до договору №392/5 від 11.06.2011р. не підписувався повноважним представником відповідача, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні від 09.07.2014р. представник позивача не оспорював той факт, що додаток №1 до договору був підписаний не Цібиним С.П. та висловив припущення, що цей додаток був підписаний Бондаренко О.І. Представник відповідача, з огляду на позицію позивача з цього питання, не наполягав на проведенні почеркознавчої експертизи. Враховуючи викладене, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

У письмових поясненнях №53юр від 17.07.2014р. позивач зазначив наступне. На примірнику додатку присутні підпис представника та печатка підприємства відповідача. Посилаючись на норми статті 241 Цивільного кодексу України та платіжне доручення №9 від 24.10.2011р., позивач стверджує про фактичне схвалення відповідачем дій свого представника.

Згідно договору оренди, укладеного між відповідачем та Регіональним відділенням ФДМ України в Дніпропетровській області, до витрат, що підлягають компенсації віднесено й плату за землю.

Оренду плату за землю позивач сплачує на підставі попереднього договору оренди земельної ділянки №212/27/5 від 25.01.2006р., згідно пункту 2.1 цього договору розмір орендної плати складає 58072грн.на рік. Вказаний договір діє до моменту виготовлення та затвердження технічної документації з передачі в оренду земельної ділянки. На момент розгляду справи, підприємство затвердило лише документацію із землеустрою.

В подальшому, орендодавцем (Новомосковською районною державною адміністрацією) була проведена індексація розміру орендної плати, внаслідок чого розмір щомісячної орендної плати за земельну ділянку площею 12,2га дорівнює 6282грн.19коп. При розрахунку розміру компенсації за формулою, викладеною в додатку №1 до договору, використовується плата за земельну ділянку площею 9,7га.

Порядок компенсації витрат за електроенергію визначений в пункті 2 додатку №1. електропостачання проводиться на підставі договору №42 від 18.04.2011р. В якості доказу оплати послуг електропостачальної організації позивач надає платіжні доручення.

Протягом червня-липня 2011р. охорону території здійснювали дев'ять працівників позивача. На охорону території витрачено 23021грн.57коп., які зазначені у розрахунку "витрати по заробітній платі" та заявлені до відшкодування.

У поясненнях, наданих до суду 22.07.2014р., відповідач вказав, що Бондаренко Олександр Іванович з 16.11.2011р. по теперішній час працює на посаді заступника директора ТОВ СП "Феміда плюс". До дати прийому на роботу вказана особа не мала взаємовідносин з відповідачем, тому на момент підписання додатку №1 до договору від 11.06.2011р. не мав жодних повноважень та не міг його підписати.

Грошові кошти в розмірі 14301грн.13коп. були сплачені 24.10.2011р. у вигляді компенсації витрат з електропостачання. Цей платіж було обумовлено потребою укладення прямого договору про постачання електричної енергії між ПАТ "ЕК Дніпрообленерго" та ТОВ СП "Феміда плюс", а наявність заборгованості унеможливлювала це. Договір на постачання електричної енергії з ПАТ "ЕК Дніпрообленерго" був укладений 19.12.2011р., а договір про надання послуг з охорони 07.07.2011р.

Договір оренди земельної ділянки відповідачем не укладався. Також відповідач заперечував проти правильності розрахунків сум відшкодування податку на землю.

У письмових поясненнях, наданих до суду 01.08.2014р., відповідач зазначив про помилковість розрахунку податку на землю, необґрунтованість нарахування 20% ПДВ на суми заробітної плати при вирахуванні суми на утримання території.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Регіональним відділенням Фонду державного майна в Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Феміда плюс" було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.06.2011р., згідно якого в оренду товариству було передано державне окреме нерухоме майно групи інвентарних об'єктів і споруд бази відпочинку "Сосновий бір" загальною площею 2102,4м2, розміщене за адресою Новомосковський район, с. Орловщина, провулок Лісний, 8, яке перебуває на балансі ВАТ "Дніпропетровський трубний завод".

Згідно пункту 5.11 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.06.2011р., одним з обов'язків орендаря визначено - здійснення витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору, укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, у тому числі на компенсацію плати податку за землю.

На виконання вимог цього договору, Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Феміда плюс" (далі - орендар) був підписаний договір №392/5 від 11.06.2011р. про відшкодування витрат балансоутримувача.

Сторони визначили, що строк дії договору становить з 11.06.2013р. по 05.05.2014р., а щодо грошових зобов'язань - до фактичного виконання.

Згідно пункту 1.1 цього договору, балансоутримувач надає орендарю послуги за переліком згідно додатку №1 до цього договору і який є невід'ємною частиною до цього договору, на утримання орендованого майна на об'єкті, що перебуває на його балансі і є державним окремим нерухомим майном групи інвентарних об'єктів і споруд бази відпочинку "Сосновий бір" загальною площею 2102,4м2, розташованому на земельній ділянці площею 9,71га, а орендар компенсує витрати балансоутримувача, пов'язані з утриманням орендованого майна та наданням комунальних послуг орендарю, у тому числі, на компенсацію податку на землю.

За договором балансоутримувач зобов'язаний - своєчасно надавати орендарю рахунки для оплати отриманих послуг разом з копіями документів (рахунків) відповідних установ і підприємств; надавати послуги за діючими (договірними) розцінками і тарифами.

В свою чергу, орендар зобов'язаний самостійно укласти договори - на оренду земельної ділянки з Орлівщанською сільською радою; на постачання електричної енергії з постачальником; на вивіз сміття та нечистот з підприємством; з Новомосковським лісгоспом. Також орендар має отримати дозвіл на спеціальне водокористування та ліміт води.

Про підписання договорів орендар повинен своєчасно повідомити балансоутримувача та надати відповідні докази цього.

Згідно з поясненнями відповідача, ним були укладені договори на постачання електричної енергії з ПАТ "ЕК Дніпрообленерго" №1105 від 19.12.2011р. та про надання послуг з охорони з ПП "РИФ-РУЛ" №8/07-2011 від 07.07.2014р.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору орендар зобов'язаний не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним вносити плату на розрахунковий рахунок балансоутримувача згідно додатку №1 до цього договору та рахунків за фактично отримані послуги.

Як вбачається з доданих до матеріалів документів та наданих пояснень, рахунки разом з необхідними документами, що містять розшифровку суми, визначеної в рахунку, виставлялись на адресу відповідача шляхом вручення або направлення поштою замовною кореспонденцією з оформленням повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вказаний порядок виставлення рахунків був прийнятий обома сторонами. Про це свідчить оплата відповідачем суми з відшкодування вартості електроенергії в жовтні 2011р. з посиланням на платіжні вимоги позивача та додаток №1 до договору.

Одним із доводів відповідача щодо неправомірності заявлених позовних вимог є підписання додатку №1 до договору неповноважною особою.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з тексту договору №392/5 від 11.06.2013р. та додатку №1 до нього, цей договір та додаток були підписані та засвідчені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.

В пункті 5.8 сторони визначили, що до договору додаються - копія договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4438-ОД від 10.06.2011р.; копія акту приймання-передачі матеріальних цінностей Фондом державного майна України орендарю та додаток №1 (перелік послуг та розрахунок щомісячних витрат балансоутримувача).

В пункті 1.1 договору сторони встановили, що додаток №1 є невід'ємною частиною договору №392/5 від 11.06.2013р. Факт підписання договору №392/5 від 11.06.2013р. повноважним представником відповідача не спростований.

Перераховуючи кошти на адресу позивача згідно виставлених платіжних вимог, з метою відшкодування вартості наданих послуг, відповідач зазначав у призначенні платежу договір та вказаний додаток №1.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами виникали на підставі договору №392/5 від 11.06.2013р. та узгодженим додатком №1 до цього договору.

В додатку №1 був визначений перелік витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання послуг орендарю, у тому числі, на компенсацію податку на землю. Орендар має відшкодовувати витрати балансоутримувача - податок на землю, освітлення, водопостачання, оплата послуг з утримання території, розраховані згідно наведених формул.

Як встановлено судом, фактично предметом розгляду є стягнення суми боргу з відшкодування орендної плати за землю в розмірі 195798грн.44коп. за період з червня 2011р. по лютий 2014р., відшкодування вартості електроенергії в розмірі 15751грн.15коп. за жовтень-листопад 2011р. та послуг з утримання(охорони) території на суму 23021грн.57коп. за період червень-липень 2011р.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою. При цьому, чинне законодавство розподіляє плату за землю на два види: орендна плата та земельний податок.

За приписами пункту 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

При цьому, згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В договорі №392/5 від 11.06.2011р. сторони передбачили відшкодування орендарем саме сум податку на землю. Водночас, позивачем заявлено до стягнення суми відшкодування з орендної плати за землю, яка сплачувалась підприємством на підставі попереднього договору оренди земельної ділянки №212/27/5 від 25.01.2006р.

Враховуючи викладене, суд не знаходить правових підстав для присудження до стягнення з відповідача на підставі положень договору №392/5 від 11.06.2011р. суми з відшкодування орендних платежів за землю в розмірі 195798грн.44коп. за період з червня 2011р. по лютий 2014р.

Разом з тим, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення суми боргу з відшкодування вартості електроенергії в розмірі 15751грн.15коп. за жовтень-листопад 2011р. та послуг з утримання(охорони) території на суму 23021грн.57коп. за період червень-липень 2011р. на загальну суму 38772грн.72коп., оскільки вони підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем.

На підставі пункту 4.1 договору №392/5 від 11.06.2011р. позивачем була вирахувана та заявлена до стягнення сума пені в розмірі 3252грн.36коп. Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, пеня нараховувалась на суми з відшкодування орендної плати за землю за 2013-2014роки.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу з відшкодування орендної плати за землю, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення нарахованої пені за несплату сум з відшкодування орендної плати за землю.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Феміда плюс" м. Дніпропетровськ про стягнення суми боргу в розмірі 234571грн.16коп. та пені в розмірі 3252грн.36коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Феміда плюс" м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 05393122, місцезнаходження: 49068, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 31) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 31687407, місцезнаходження: 49044, м. Дніпропетровськ, провул. Барикадний, 5) суму боргу в розмірі 38772грн.72коп., суму витрат на сплату судового збору 775грн.45коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 04.08.2014 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 08.08.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова