Постанова

від 11.11.2014 по справі 904/3625/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 року Справа № 904/3625/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Корнійчук П.М. представник, довіреність № 53/юр від 31.07.14;

від відповідача: Курін П.В., довіреність б/н від 18.06.14, представник (був присутнім в судових засіданнях 30 вересня 2014 року, 21 жовтня 2014 року),

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2014 року у справі № 904/3625/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "ФЕМІДА-ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в розмірі 234571,16 грн. і пені в розмірі 3252,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2014 року (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Феміда плюс" м. Дніпропетровськ про стягнення суми боргу в розмірі 234 571 грн. 16 коп. та пені в розмірі 3 252 грн. 36коп. - задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Феміда плюс" м. Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" м. Дніпропетровськ суму боргу в розмірі 38 772 грн. 72 коп., суму витрат на сплату судового збору 775 грн. 45коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду вмотивовано тим, що відносини між сторонами виникли на підставі договору №392/5 від 11 червня 2011 року та узгодженим додатком №1 до цього договору, матеріалами справи підтверджено наявність боргу з відшкодування вартості електроенергії в розмірі 15 751, 15 грн. за жовтень -листопад 2011 року та послуг з утримання (охорони) території на суму 23 021, 57 грн. за період червень -липень 2011 року на загальну суму 38 772, 72 грн.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог господарський суд дійшов висновку, що договором №392/5 від 11 червня 2011 року передбачено відшкодування орендарем саме сум податку на землю, водночас позивачем заявлено до стягнення суми відшкодування з орендної плати за землю, яка сплачувалась підприємством на підставі попереднього договору оренди земельної ділянки №212/27/5 від 25 січня 2006 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач його оскаржує на предмет неповного з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що судом не надано правової оцінки умовам договору №392/5 від 11 червня 2011 року, умовами якого передбачено, що орендар компенсує витрати балансоутримувача, пов'язані з утриманням орендованого майна та наданням комунальних послуг орендарю, у тому числі на компенсацію плати податку за землю. Судом не враховано, що позивачем в межах своїх витрат на утримання майна, визначеного договором, не проводилися інші платежі, крім тих, що зазначені у позовній заяві відносно плати за землю у формі орендної плати, про що свідчить відповідна довідка, додана до апеляційної скарги.

Позивач вважає, що податок на землю є по своїй природі та виходячи з земельних правовідносин між позивачем та Новомосковською райдержадміністрацією на підставі попереднього договору оренди земельною ділянкою є орендною платою, яка входить до суми витрат позивача як балансоутримувача та на підставі договору №392/5 від 11 червня 2013 року має бути відшкодована відповідачем.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2014 року, позов задовольнити повністю.

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

30 вересня 2014 року розгляд справи відкладався до 21 жовтня 2014 року.

В судовому засіданні 21 жовтня 2014 року оголошувалась перерва до 11 листопада 2014 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що Регіональним відділенням Фонду державного майна в Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізованим підприємством "Феміда плюс" було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10 червня 2011 року, згідно якого в оренду товариству було передано державне окреме нерухоме майно групи інвентарних об'єктів і споруд бази відпочинку "Сосновий бір" загальною площею 2102,4 м2, розміщене за адресою Новомосковський район, с. Орловщина, провулок Лісний, 8, яке перебуває на балансі Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".

Згідно пункту 5.11 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10 червня 2011 року, одним з обов'язків орендаря визначено - здійснення витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору, укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, у тому числі на компенсацію плати податку за землю.

На виконання вимог цього договору, між Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізованим підприємством "Феміда плюс" (далі - орендар) укладено договір №392/5 від 11 червня 2011 року про відшкодування витрат балансоутримувача.

Сторони визначили, що строк дії договору становить з 11 червня 2011 року по 05 травня 2014 року, а щодо грошових зобов'язань - до фактичного виконання.

Згідно пункту 1.1 цього договору, балансоутримувач надає орендарю послуги за переліком згідно додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною до цього договору, на утримання орендованого майна на об'єкті, що перебуває на його балансі і є державним окремим нерухомим майном групи інвентарних об'єктів і споруд бази відпочинку "Сосновий бір" загальною площею 2102,4м2, розташованому на земельній ділянці площею 9,71га, а орендар компенсує витрати балансоутримувача, пов'язані з утриманням орендованого майна та наданням комунальних послуг орендарю, у тому числі, на компенсацію податку на землю.

За договором балансоутримувач зобов'язаний - своєчасно надавати орендарю рахунки для оплати отриманих послуг разом з копіями документів (рахунків) відповідних установ і підприємств; надавати послуги за діючими (договірними) розцінками і тарифами.

В свою чергу, орендар зобов'язаний самостійно укласти договори - на оренду земельної ділянки з Орлівщанською сільською радою; на постачання електричної енергії з постачальником; на вивіз сміття та нечистот з підприємством; з Новомосковським лісгоспом. Також орендар має отримати дозвіл на спеціальне водокористування та ліміт води.

Про підписання договорів орендар повинен своєчасно повідомити балансоутримувача та надати відповідні докази цього.

Згідно з поясненнями відповідача, ним були укладені договори на постачання електричної енергії з Публічним акціонерним товариством "ЕК Дніпрообленерго" №1105 від 19 грудня 2011 року та про надання послуг з охорони з Приватним підприємством "РИФ-РУЛ" №8/07-2011 від 07 липня 2014 року.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору орендар зобо'язаний не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним вносити плату на розрахунковий рахунок балансоутримувача згідно додатку №1 до цього договору та рахунків за фактично отримані послуги.

Додатком №1 до договору №392/5 від 11 червня 2011 року визначено перелік витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання послуг орендарю.

Зокрема, компенсації підлягає податок на землю, освітлення, водопостачання, оплата послуг з утримання території згідно розрахунку (т.1, а.с.21).

На виконання п.2.1.2 договору позивач виставив відповідачу рахунки разом з необхідними документами, що містять розшифровку сум, зазначених в рахунках. Всього за період з 2011 року по лютий 2014 року виставлено рахунків на загальну суму 248 872, 29 грн.

Проте, відповідачем перераховані позивачу грошові кошти в розмірі 14 301 грн. 13 коп.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №392/5від 11 червня 2011 року склала 234 571, 16 грн.

Судом першої інстанції встановлено і з цим погоджується апеляційний господарський суд предметом спору є стягнення суми боргу з відшкодування витрат по сплаті орендної плати за землю в розмірі 195 798 грн. 44 коп. за період з червня 2011 року по лютий 2014 року, відшкодування вартості електроенергії в розмірі 15 751 грн. 15 коп. за жовтень -листопад 2011 року та послуг з утримання (охорони) території на суму 23 021 грн. 57 коп. за період червень -липень 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що Відкрите акціонерне товариство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" користується земельною ділянкою рекреаційного використання загальною площею 12, 2 га для обслуговування бази відпочинку на території Орлівщінської сільської ради на підставі попереднього договору оренди земельної ділянки №212-27/5 від 25 січня 2006 року, укладеному з Новомосковською районною державною адміністрацією.

Згідно вказаного договору позивач за користування земельною ділянкою щомісячно сплачує Орлівщанській сільській раді орендну плату.

Позивач вважає, що оскільки відповідач орендує майно, яке знаходиться на земельній ділянці площею 9,7 га, за яку підприємство сплачує орендну плату, то відповідач повинен йому компенсувати орендну плату за користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою. При цьому, чинне законодавство розподіляє плату за землю на два види: орендна плата та земельний податок.

За приписами пункту 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

При цьому, згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В договорі №392/5 від 11 червня 2011 року сторони передбачили відшкодування орендарем саме сум податку на землю. Водночас, позивачем заявлено до стягнення суми відшкодування з орендної плати за землю, яка сплачувалась підприємством на підставі попереднього договору оренди земельної ділянки №212/27/5 від 25 січня 2006 року.

До рахунків -фактур, які були пред'явлені позивачем відповідачу для оплати послуг бази відпочинку "Сосновий бір" додано перелік витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання послуг орендарю, в якому серед платежів, які підлягають сплаті, вказано не орендна плата за землю, а податок на землю (т.1, а.с.36-158).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на підставі договору №392/5 від 11 червня 2011 року суми з відшкодування орендних платежів за землю в розмірі 195 798 грн. 44 коп. і відповідно пені в розмірі 3 252 грн. 36 коп. за прострочку сплати вказаної суми.

Твердження відповідача, що додаток №1 до договору №392/5 від 11 червня 2011 року підписано з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "ФЕМІДА-ПЛЮС" неповноважною особою не відповідає обставинам справи.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з тексту договору №392/5 від 11 червня 2011 року та додатку №1 до нього, цей договір та додаток були підписані та засвідчені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.

В пункті 5.8 сторони визначили, що до договору додаються -копія договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4438-ОД від 10 червня 2011 року; копія акту приймання-передачі матеріальних цінностей Фондом державного майна України орендарю та додаток №1 (перелік послуг та розрахунок щомісячних витрат балансоутримувача).

Пунктом 1.1 договору сторони визначили, що додаток №1 є невід'ємною частиною договору №392/5 від 11 червня 2013 року. Факт підписання договору №392/5 від 11 червня 2013 року повноважним представником відповідача не спростований.

Перераховуючи кошти на адресу позивача згідно виставлених платіжних вимог, з метою відшкодування вартості наданих послуг, відповідач зазначав у призначенні платежу договір та вказаний додаток №1.

З огляду на викладене господарський суд дійшов правомірного висновку, що відносини між сторонами виникли на підставі договору №392/5 від 11 червня 2013 року та узгодженого додатку №1 до цього договору.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Що стосується вимог позивача в частині відшкодування вартості електроенергії в розмірі 15 751 грн. 15 коп. за жовтень -листопад 2011 року та послуг з утримання (охорони) території на суму 23 021 грн. 57 коп. за період червень -листопад 2011 року, всього 38 772 грн. 72 коп. то вони підтверджуються матеріалами справи, а тому вважаються обґрунтованими.

Не можна погодитися з твердженням скаржника, що податок на землю є по своїй правовій природі орендною площею, оскільки з підстав наведених вище ці поняття не є тотожними.

Підстави з яких у позивача виникло право вимагати відшкодування понесених витрат на отримання орендованого майна випливають з договору №392/5 від 11 червня 2011 року, в якому чітко зазначено, що компенсації підлягає податок на землю.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2014 року відповідає фактичним обставинам справи, діючому законодавству, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2014 року у справі № 904/3625/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 17.11.14 р.)