Рішення

від 08.08.2014 по справі 927/777/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

16 липня 2014 року справа №927/777/14

За позовом: приватного підприємства „Колос", вул. П'ятницька, 11-а, м. Чернігів, 14000; поштова адреса: вул. Промислова, 15, м. Чернігів, 14000, до відповідача: Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради, вул. Щорса, 19, м. Чернігів, 14007, про стягнення 66060,72 грн. Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Курганська Г.М., довіреність б/н від 25.12.2013 року, Бундак А.С. - директор,

від відповідача: Сердюк О.В., довіреність №46 від 03.02.2014 року.

Рішення прийнято 16.07.2014р. після оголошених 17.06.2014р., 02.07.2014р.та 09.07.2014р. перерв в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

С У Т Ь С П О Р У:

Приватним підприємством „Колос" подано позов до Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради про стягнення 55278,62 грн., які складаються з: 3% річних від суми боргу за період з 01.06.2013 року по 30.05.2014 року в сумі 1785,20 грн., інфляційних нарахувань з квітня 2013 року по 30.04.2014 року в сумі 3692,42 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 19801,00 грн., 30000 грн. моральної шкоди. Крім того позивач просить стягнути 3000 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні 09.07.2014 року позивачем подано клопотання про збільшення позовних вимог, яке за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Позивач збільшує розмір позовних вимог на суму 5309,48 грн., яка складається з: інфляційних нарахувань за травень-липень 2014 року в сумі 3149,40 грн., 3% річних за період з 27.05.2014 по 29 липня 2014 року в сумі 294,55 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами з 27.05.2014 року по 29.07.2014 року в сумі 1865,53 грн. і остаточно просить стягнути інфляційних нарахувань з квітня 2013 року по 29.07.2014 року в сумі 6841,82 грн., 3% річних з 01.06.2013 року по 29.07.2014 року в сумі 2079,75 грн., витрат за користування чужими грошовими коштами з 01.03.2012 року по 29.07.2014 року в сумі 27139,15 грн., 30000 грн. моральної шкоди, а всього 66060,72 грн. та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення господарського суду Чернігівської області від 05.03.2014р. у справі №927/772/13 за позовом приватного підприємства „Колос" до Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради про стягнення 54300,29 грн. боргу, 3% річних у розмірі 1835,59 грн., 162,80 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору на користь позивача. Крім того позивачем заявлені вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, виходячи з розміру процентів, що визначається на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що до даних правовідносин повинно бути застосовано аналогію закону, а саме положення ст. 1048 ЦК України. Також позивач на підставі ст. 1167 ЦК України заявляє вимоги про стягнення моральної шкоди, яка полягає у тому, що не отримавши грошові кошти за виконану роботу, позивач не зміг розрахуватися з працівниками товариства, що викликало нервозність у колективі, а тому директор підприємства змушений був виплатити заробітну плату за свій рахунок, чим спричинив собі матеріальні збитки. Складна фінансова ситуація на підприємстві вплинула на стан здоров'я директора, який змушений був тривалий час лікуватись.

Відповідач просить у позові відмовити повністю, обґрунтовуючи свої заперечення нормами Бюджетного кодексу України та посилаючись на відсутність у боржника можливості для добровільного виконання рішення суду без затвердження виділення сесією Чернігівської міської ради необхідних для цього коштів.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, враховуючи пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.03.2014р. у справі №927/772/13, порушеної за позовом приватного підприємства „Колос" до Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради про стягнення 56298,73грн, позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради на користь приватного підприємства „Колос" 54300,29 грн. боргу, 3% річних у розмірі 1835,59 грн., 162,80 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно частини 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з рішення суду від 05.03.2014р., при вирішенні справи №927/772/13 судом встановлено неналежне виконання Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем у лютому 2012 року робіт за договором підряду №1 від 11.10.2011 року на суму 54 300,29грн.

За таких обставин суд своїм рішенням від 05.03.2014 року стягнув з відповідача на користь позивача 54300,29 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1835,59 грн. за період з 15.04.2012 року по 31.05.2013 року, 162,80 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2012 по березень 2013 року.

На примусове виконання рішення суду від 05.03.2014 року, яке набрало законної сили 24.03.2014 року, судом видано відповідний наказ №927/772/13.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29.05.2014 року по справі №927/772/13 відстрочено виконання рішення господарського суду від 05.03.2014 року на два місяці, тобто до 29.07.2014 року.

На час прийняття рішення по даній справі рішення суду від 05.03.2014 року по справі №927/772/13 не виконано.

Оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання за договором підряду №1 від 11.10.2011 року, а також не виконав рішення суду від 05.03.2014 року по справі №927/772/13, позивач звернувся з даним позовом за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача інфляційних нарахувань з квітня 2013 року по 29.07.2014 року в сумі 6841,82 грн., 3% річних з 01.06.2013 року по 29.07.2014 року в сумі 2079,75 грн.

Вирішуючи спір в даній частині позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.03.2014р. у справі №927/772/13 встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт в сумі 54300,29 грн., в зв'язку з чим дана сума боргу і була стягнута рішенням суду.

Також рішенням суду від 05.03.2014р. у справі №927/772/13 стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1835,59 грн. за період з 15.04.2012 року по 31.05.2013 року та 162,80 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2012 року по березень 2013 року на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Підстави припинення зобов'язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, в якій не передбачено такої підстави припинення зобов'язання як прийняття судом рішення.

Виходячи з фактичних обставин справи та враховуючи положення ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання відповідача по оплаті робіт за договором підряду припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань з квітня 2013 року по 29.07.2014 року в сумі 6841,82 грн. та 3% річних з 01.06.2013 року по 29.07.2014 року в сумі 2079,75 грн., всього 8921,57 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення витрат за користування чужими грошовими коштами з 01.03.2012 року по 29.07.2014 року в сумі 27139,15 грн. задоволенню не підлягають враховуючи наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині позивач посилався на те, що до даних правовідносин повинно бути застосовано аналогію закону, а саме положення ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст.174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) є господарський договір.

Відповідно до частини першої ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів даної справи вбачається, що 11.10.2011 між сторонами укладено договір підряду №1.

Згідно частини першої ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У розділі 5 Договору підряду №1 сторонами погоджено, зокрема, що розрахунки за обсяги виконаних робіт здійснюються за фактично виконану роботу, виходячи з узгодженої договірної ціни та дефектному акту. Після підписання актів виконаних робіт замовник зобов'язується розрахуватися протягом 10-ти банківських днів. Кінцеві розрахунки за виконані роботи з генпідрядником здійснюються в двотижневий термін після підписання акту ф.КБ-2в.

Рішенням суду від 05.03.2014р. у справі №927/772/13 суд встановив, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, за виконані роботи своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 54 300,29грн.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору підряду положень про позику, договори підряду і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Оскільки умовами договору, укладеного між сторонами, інший розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, позивач має право вимагати від боржника сплати лише трьох процентів річних від простроченої суми згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення витрат за користування чужими грошовими коштами з 01.03.2012 року по 29.07.2014 року в сумі 27139,15 грн. задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір в частині стягнення 30000 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 91 наведеного Кодексу юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині, а статтею 94 передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3), та зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, правовідносини, що існують між сторонами у справі, є зобов'язальними і виникають з договору підряду, укладеного між сторонами.

Договір підряду №1 від 11.01.2011 року, укладений між сторонами, не передбачає відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання за договором.

Між сторонами існують договірні відносини, які врегульовані норми статей 837 - 862 Цивільного кодексу України, які не передбачають такого виду відповідальності, як відшкодування моральної шкоди. Можливість відшкодування моральної шкоди у таких правовідносинах не виключається у випадку, якщо сторони передбачили таку відповідальність в укладеному договорі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, згідно пункту 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Аналогічна позиція відображена і у частині 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року N 4. Проте, жодних доказів приниження ділової репутації позивача та підриву довіри до його діяльності матеріали справи не містять.

Твердження про те, що ПП „Колос" завдано моральну шкоду, що виражається: у нервозності у колективі, яка виникла через неотримання від відповідача оплати за виконані роботи, а тому директор змушений був виплатити заробітну плату за власний рахунок; у погіршенні стану здоров'я директора підприємства, що призвело до необхідності періодичного стаціонарного лікування: у нервовому та психологічному напруженні у колективі, не може бути прийнято до уваги, оскільки, вищевказаний вираз моральної шкоди стосується тільки фізичних осіб, а не юридичних. Позивачем у даній справі є юридична особа.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 30000 грн. моральної шкоди, а тому в цій частині також слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявлених до стягнення 66060,72 грн. позовні вимоги задоволені лише в сумі 8921,57 грн. Відтак, судовий збір покладається на відповідача в сумі 246,65 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати позивача на послуги адвоката в сумі 3000 грн. покладаються на відповідача частково в сумі 405 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради (вул. Щорса, 19, м. Чернігів, ідентифікаційний код 05517729, р/р 35423005001849 в УДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592) на користь приватного підприємства „Колос" (вул. П'ятницька, 11-а, м. Чернігів; поштова адреса: вул. Промислова, 15, м. Чернігів, ідентифікаційний код 24839546, р/р 26007002929 в Полі комбанку, м. Чернігів, МФО 353100) інфляційних нарахувань з квітня 2013 року по 29.07.2014 року в сумі 6841,82 грн., 3% річних з 01.06.2013 року по 29.07.2014 року в сумі 2079,75 грн. , 246,65 грн. судового збору та 405 грн. послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 08.08.2014 року (перебування судді на лікарняному з 21.07.2014 року по 07.08.2014 року).

Суддя Ж.В. Блохіна

.