Постанова

від 07.08.2014 по справі 810/4280/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року місто Київ № 810/4280/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Клінікал Трайл Лоджистік Україна» (представник - Забудський Володимир Олегович) доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві провизнання протиправними дії, скасування рішення та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінікал Трайл Лоджистік Україна» (представник - Забудський Володимир Олегович), звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними дії, скасування рішення та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при прийнятті карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 125120105/2014/00252 від 27.06.2014 та № 125120105/2014/00260 від 03.07.2014 відповідач неправомірно застосував норми податкового законодавства і збільшив ставку оподаткування ввезених товарів з 7 % до 20 %.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача та представник відповідача - Київської митниці Міндоходів. Уповноважений представник Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити. Представник відповідача - Київської митниці Міндоходів щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Під час розгляду справи сторонами надавались додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Суд протокольною ухвалою від 05.08.2014 року на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, судом встановлено наступне.

25.04.2011 між компанією «Sanofi-Aventis Recherche & Developpement» (далі - Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Санові-Авентіс» (далі - Виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінікал Трал Лоджистік» (далі - Отримувач) був укладений контракт № 1. Відповідно до умов даного контракту, Замовник зобов'язується поставити Отримувачу лікарські засоби, обладнання та супровідні матеріали для проведення клінічних випробувань.

Впродовж червня-липня 2014 року позивачем відповідачу - Київській митниці Міндоходів були подані митні декларації від 27.06.2014 № 125120105/2014/00252, від 03.07.2014 № 125120105/2014/00260 та відповідні супровідні документи для розмитнення товарів, які поставлялись в рамках контракту № 1 від 25.04.2011:

27.06.2014 плацебо (інвойс № О506 від 20.06.2014, лист-повідомлення від 28.05.2014 № 18.01-03КВ821);

03.07.2014 лікарські засоби SAR 231893 (інвойс № 804-010 від 08.05.2014, лист-повідомлення від 24.06.2014 № 18.01-03КВ995).

Позивач задекларував товар за ставкою ПДВ 7 %, відповідач - Київська митниця Міндоходів відмовив у декларуванні товару за ставкою ПДВ - 7 %, прийнявши картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 125120105/2014/00252 від 27.06.2014 та № 125120105/2014/00260 від 03.07.2014.

Підставою для відмови в декларуванні товарів за ставкою 7 % стало те, що надані позивачем документи, а саме висновки щодо проведення клінічного випробування від 12.09.2013 № 1019/КД та від 06.06.2012 № 575/КД та листи-повідомлення від 24.06.2014 № 18.01-03КВ995 та від 28.05.2014 № 18.01-03КВ821 не є дозвільними документами, що дають підстави для розмитнення лікарських засобів за ставкою ПДВ 7 %.

Позивач розмитнив товар за ставкою 20 % відповідно до митних декларацій від 28.06.2014 № 125120105/2014/313529 та від 07.07.2014 № 125120105/2014/314030.

Різниця сплачених коштів між ставкою ПДВ 7 % та ставкою ПДВ 20 % становить 547000, 36 гривень (230257, 35 гривень + 316743, 01 гривня).

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій відповідача - Київської митниці Міндоходів протиправними, скасування карток відмови та повернення надмірно сплачених коштів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В пункт 193.1 статті 193 Податкового кодексу України Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII були внесені доповнення, а саме доповнено підпунктом «в» наступного змісту: «ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України».

Законом України від 10.04.2014 № 1200-VII підпункт «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України доповнено частиною другою такого змісту: «ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про лікарські засоби» клінічні випробування лікарських засобів проводяться з метою встановлення або підтвердження ефективності та нешкідливості лікарського засобу. Порядок проведення експертизи матеріалів клінічних випробувань встановлюється центральним органом виконавчої влади, що затверджує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно з пунктом 3.5 Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісії з питань етики, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.09.2009 № 690 усі клінічні випробування розпочинаються після отримання позитивного Висновку, затвердженого ЦОВВ, та протоколу комісії(й) з питань етики при ЛПЗ, де безпосередньо має проводитися клінічне випробування щодо погодження даного клінічного випробування, що є підставою для початку його проведення.

Відповідно до положень Регламенту «Про взаємодію Управління розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров'я МОЗ України та ДП «Державний експертний центр МОЗ України»», затвердженого наказом Міністерство охорони здоров'я, від 09.02.2012 № 98 (в редакції від 07.03.2012 № 158) за результатами проведеної експертизи матеріалів клінічного випробування / суттєвої поправки Центр готує позитивний висновок щодо проведення клінічного випробування або мотивовану відмову (негативний висновок) у проведенні клінічного випробування, позитивний висновок щодо суттєвої поправки або мотивовану відмову щодо внесення суттєвою поправкою змін (негативний висновок) та подає до Управління для розгляду з метою його подальшого затвердження.

Після розгляду наданих висновків начальник Управління у термін, визначений Порядком проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.09.2009 № 690, затверджує підписом позитивний висновок щодо проведення клінічного випробування або мотивовану відмову у проведенні клінічного випробування, позитивний висновок щодо суттєвої поправки або мотивовану відмову щодо внесення суттєвою поправкою змін.

Відповідно до матеріалів справи позивачем були отримані такі висновки від 12.09.2013 № 1019/КД (дупілумаб) та від 06.06.2012 № 575/КД (міпомерсен і плацебо).

Згідно з пунктом 3.1 Порядку ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 26.04.2011 № 237 незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України без права реалізації у випадках, в тому числі: клінічних випробувань.

Підставою для ввезення та розмитнення незареєстрованих лікарських засобів відповідно до зазначеного Порядку є отримання повідомлення (повідомлення - лист із зазначенням інформації щодо можливості або неможливості ввезення на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів, засвідчений підписом керівника уповноваженого підрозділу Міністерства охорони здоров'я України або його заступників, який видається за наслідками відповідного опрацювання наданих заявником документів на безоплатній основі), форма якого є додатком до цього Порядку.

Порядок та процедура отримання повідомлення передбачена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.05.2013 № 362 «Про затвердження інформаційних карток адміністративних послуг Міністерства охорони здоров'я України».

Так, при ввезенні на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів з метою проведення клінічних випробувань та державної реєстрації до МОЗ України подаються:

лист-звернення заявника із зазначенням мети ввезення в довільний формі;

лист-підтвердження державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я» із зазначенням мети ввезення та необхідної кількості незареєстрованого лікарського засобу, торговельного найменування (за наявності міжнародного непатентованого найменування), форми випуску, виробника, походження та його належності до наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів та інформації щодо погодження протоколу клінічного випробування;

копія рішення про затвердження програми клінічних випробувань та їх проведення;

копія сертифіката якості, що видається виробником на лікарський засіб, що ввозиться;

копія інвойсу або проформи-інвойсу.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивачем були отримані листи-повідомлення, які є підставами для ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів. У листах - повідомленнях вказана мета ввезення - для проведення клінічних випробувань.

Позивач також надавав висновки про можливість проведення клінічних випробувань, які також не були взяті відповідачем - Київською митницею Міндоходів до уваги.

В обґрунтування заперечень на адміністративний позов відповідач - Київська митниця Міндоходів посилається на лист Міністерства доходів і зборів України від 18.06.2014 (суд звертає увагу, що лист без номеру і має інформаційний характер).

В листі зазначено, що занижена ставка ПДВ (7%) може бути застосована лише за наявності відповідного дозволу Міністерства охорони здоров'я на проведення клінічних випробувань.

У разі відсутності дозволу на проведення клінічних випробувань ввезення на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання з метою проведення клінічних випробувань можливе на підставі листа-повідомлення, виданого Міністерством охорони здоров'я України, при цьому оподаткування ПДВ має здійснюватись за ставкою 20 %.

Суд не може погодитися з такою позицією з огляну на наступне.

Проаналізувавши всі вищезазначені нормативно-правові акти у сфері надання дозвільних документів на проведення клінічних випробувань, слід відмітити, що у чинному законодавстві України як на момент виникнення спірних взаємовідносин, так і на момент розгляду справи відсутній будь-який порядок та форма такого дозвільного документу як «дозвіл на проведення клінічних випробувань». Тобто, жодного документа окрім листа-повідомлення на підставі якого можливе ввезення незареєстрованих лікарських засобів не існує.

Фактично, таке двояке трактування поняття «дозвіл на проведення клінічних випробувань» призводить до того, що жодний суб'єкт господарювання, який ввозить незареєстровані лікарські засоби не зможе скористатися ставкою ПДВ 7 % при розмитненні товару. Тим більше, Міністерство охорони здоров'я України не може видати документ з назвою «дозвіл на проведення клінічних випробувань», у зв'язку з відсутністю такого виду документу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у розмитнені товару за ставкою ПДВ 7 %, тому ці рішення - карти відмови підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд звертає увагу, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному адміністративному позові є визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларації.

У зв'язку з цим, суд вважає, що визнання протиправними дій Київської митниці Міндоходів щодо відмови в митному оформленні товарів за ставкою ПДВ 7 % не підлягають задоволенню з огляду на те, що зазначені дії виявились саме у прийнятті оскаржуваних рішень.

Щодо позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 547 000, 36 гривень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

До митних платежів відносяться: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції (пункт 27 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Так як позивач не звертався до Київської митниці Міндоходів щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів, у відповідності до вимог наведеної статті, та відповідачем не приймалися рішення щодо повернення позивачу надмірно сплачених сум митних платежів, суд вважає позовні вимоги частині стягнення цих сум передчасними.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач - Київська митниця Міндоходів, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення відповідних рішень.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач за подання адміністративного позову повинен був сплатити 487, 20 гривень за вимоги майнового характеру - 10 % від максимальної суми судового збору 4872 гривні (визнання протиправними і скасування карток відмови та стягнення коштів) та 73, 08 гривень за немайнові вимоги (визнання протиправними дій). Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, суд присуджує до стягнення 487, 20 гривень судових витрат.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 125120105/2014/00252 від 27.06.2014 та № 125120105/2014/00260 від 03.07.2014.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінікал Трайл Лоджистік Україна» (код ЄДРПОУ: 37033141) судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.