Постанова від 06.08.2014 по справі 816/5472/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/5472/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2013 року №0008351701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" загалом у розмірі 176 897,18 грн, з яких: за основним платежем 141 517,74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 35 379,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що ДПІ у м. Полтаві порушено права та інтереси ФОП ОСОБА_3 у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб. Стверджувала, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до суду доказами в їх сукупності.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні посилаючись на обставини, встановлені документальною виїзною плановою перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, викладені в акті перевірки від 09 серпня 2013 року №581/16-01-17-01-11/НОМЕР_1, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків

ОСОБА_3 у встановленому законом порядку зареєстрована як фізична особа-підприємець 01 березня 2010 року. З 02 березня 2010 року перебуває на обліку платник податків та з 30 серпня 2010 року є платником ПДВ /т. І, а.с. 48-50/.

Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73) /т. І, а.с. 47 зворотній бік/.

У період з 15 липня 2013 року по 02 серпня 2013 року фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено документальну виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

В ході перевірки встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік на суму 141517,74 грн, чим порушено вимоги пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 09 серпня 2013 року №581/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки) /т. І, а.с. 6-14/.

На підставі даних висновків акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 21 серпня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0008351701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" загалом у розмірі 176 897,18 грн, з яких: за основним платежем 141517,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 35 379,44 грн /т. І, а.с. 15/.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2013 року №0008351701, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом в розмірі 141517,74 грн стали доводи державних ревізорів-інспекторів про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог пунктів 138.1., 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2., 177.4. статті 177 Податкового кодексу України, а саме: завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу за 2012 рік у сумі 635160,24 грн, з причини формування їх величини по попередній події, а саме по даті відвантаження товарно-матеріальних цінностей та даті виписки документів постачальником, а витрати на суму 210828,73 грн первинними документами бухгалтерського обліку не підтверджено /том І, а. с. 9/.

Перевіряючи висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2., 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.

Правила формування доходу, валових витрат та податкового кредиту платниками податків для цілей оподаткування у перевіряємий період визначалися Податковим кодексом України.

У розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в підпункті 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить в собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 38.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абзацу першого підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу витрат належать лише витрати, які прямо передбачені вищевказаним Кодексом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, та не зазначені в переліку у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу, за умови дотримання правил формування витрат, вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податків отримати користь від придбаних послуг та належного документального підтвердження факту понесення платником таких витрат.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичної особи-підприємця подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Також, пунктом 177.10. статті 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Вищий адміністративний суд України листом від 02 червня 2011 року, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з підпунктом 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Судом встановлено, що у 2012 році позивач реалізовувала будівельні матеріали, а саме, цемент, на підтвердження чого надав звіти банку про дебетові і кредитові операції по розрахунковому рахунку за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року /т. І, а.с. 66-99/, копії видаткових та податкових накладних, довіреностей та платіжних доручень за спірний період /т. І, а.с. 153-225; т. ІІ, а.с. 1-199; т. ІІІ, а.с. 90-135/.

На підставі зазначених господарських операцій позивачем задекларовано дохід у розмірі 6 870 681,00 грн /т. І, а.с. 61-64/.

Перевіркою контролюючого органу щодо формування доходу розбіжностей не встановлено /т. І, зворотній бік а.с. 8/.

Протягом 2012 року позивач придбавав у ТОВ «Дюранго», ПАТ «Хайдельбергцемент Україна», ТОВ «Союз Регіон» цемент, та у ТОВ «Епіцентр», ТОВ БФ «Астра», ТОВ «Експосервіс», ПП «Мінімаксі» будівельні матеріали та інструменти.

На підтвердження факту придбання товару позивач надав звіти банку про дебетові і кредитові операції по розрахунковому рахунку за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року /т. І, а.с. 66-99/, копії податкових та видаткових накладних, фіскальних чеків, рахунків-фактри, реєстр видаткових накладних за спірний період /т. ІІ, а.с. 200-211; т. ІІІ, а.с. 1-89; 136-146; т. ІV, а.с. 23-146/.

На підставі вказаних господарських операцій позивачем сформовано витрати у розмірі 6 615 405,00 грн /т. І, а.с. 65/.

Також, протягом 2012 року позивач отримував послуги: транспортні, рекламні, консультаційні, послуги зв'язку та послуги з розрахунково-касового обслуговування. Також позивачем здійснено закупку канцелярських товарів.

На підставі вказаного позивачем сформовано витрати у розмірі 241534,00 грн /т. І, а.с. 65/.

Перевіряючи правомірність формування позивачем витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до додатку 5 графи 4 розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи від 11 лютого 2013 року №9086522923 ФОП ОСОБА_3 задекларувала витрати - суму вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві на суму 6 615 405,00 грн /т. І, а.с. 65/.

Контролюючим органом у ході перевірки ФОП ОСОБА_3 встановлено, що позивачем придбано товарно-матеріальних цінностей на суму 7 921 056,06 грн, при цьому оплачено на загальну суму 7 112 468,01 грн. Вартість придбаних і оплачених товарно-матеріальних цінностей за даними перевірки склала 5 927 056,68 грн, вартість залишку нереалізованих товарів станом на 31 грудня 2011 року склала 53 188,08 грн.

Позивачем надано довідку згідно якої, за даними бухгалтерського обліку кредиторська заборгованість за товари станом на 31 грудня 2012 року складає 2 723556,45 грн /т. ІV, а.с. 9/.

Отже, позивачем у 2012 році отримано товарно-матеріальних цінностей вартість яких оплачена не в повному розмірі.

Доказів оплати вартості товарно-матеріальних цінностей на всю суму понесених витрат у 2012 році позивач не надав.

Крім того, на підтвердження понесених витрат позивачем не надано Книгу обліку доходів і витрат, обов'язковість ведення якої передбачено пунктом 177.10. статті 177 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що податковим законодавством не передбачено обов'язку позивача вести Книгу обліку доходів і витрат, оскільки ФОП ОСОБА_3 перебуває на загальній системі оподаткування.

Разом з тим, пунктом 177.10. статті 177 Податкового кодексу України встановлено обов'язок фізичної особи-підприємця вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем віднесено до витрат суму вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей по події отримання товару, а не по сплаті вартості придбаного товару контрагентам, що суперечить вимогам пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.

Доказів на спростування даного висновку позивач не надав.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про завищення витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходу у 2012 році у сумі 635 160,24 грн по причині формування їх величини по першій події, а саме по даті відвантаження товарно-матеріальних цінностей та даті виписки документів постачальником, а не по сплаті коштів контрагенту, тобто включенням до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів суми кредитної заборгованості по постачальникам товарів.

Відповідно до додатку до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, позивачем віднесено до витрат вартість виконаних робіт і наданих послуг у розмірі 241534,00 грн /т. І, а.с. 65/.

Судом встановлено, що до суми витрат у розмірі 241534,00 грн позивачем віднесено отримані від контрагентів послуги, а саме: транспортні, рекламні, послуги зв'язку та консультаційні, а також витрати по закупівлі канцелярських товарів та отримання розрахунково-касового обслуговування на загальну суму 30705,27 грн.

У даному випадку факт отримання вказаних послуг має бути підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, як того вимагає положення підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України.

Однак позивачем не надано суду первинних документів бухгалтерського обліку, що в повній мірі підтверджували б факт понесення нею витрат за отримані вищезазначені послуги.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року витрат на суму 30705,27 грн.

Підсумовуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку що встановити суму витрат, понесених ФОП ОСОБА_3, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, підтверджених відповідними документами про їх оплату неможливо.

Суд зазначає, що за клопотанням представника позивача у справі призначалася судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлено наступні запитання: 1. чи підтверджуються документально висновки Акту № 581/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 09.08.2013 року документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року?; 2. чи підтверджуються документально визначені ФОП ОСОБА_3 у податковій звітності з податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік показники валових витрат з урахуванням матеріалів адміністративної справи (первинної бухгалтерської документації)? Якщо не підтверджуються, то якою є сума документально підтверджених валових витрат ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, у тому числі валових витрат, пов'язаних із отриманням доходу у цьому ж звітному періоді, які можливо враховувати для цілей оподаткування?; 3. чи підтверджуються документально визначені ФОП ОСОБА_3 у податковій звітності з податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік показники валового доходу з урахуванням матеріалів адміністративної справи (первинної бухгалтерської документації)? Якщо не підтверджуються, то якою є сума документально підтвердженого валового доходу ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року? 4. чи вірно ФОП ОСОБА_3 обраховано та відображено у податковій звітності до сплати суму податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік? Якщо ні, то якою має бути сума нарахованого податку з урахування матеріалів адміністративної справи?

Відповідно до висновку судової економічної експертизи №159 від 01 липня 2014 року "в обсязі наданих документів, в межах компетенції експерта-економіста, висновки акту №581/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 09 серпня 2013 року документальної виїзної перевірки з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, документально не підтверджуються. На підставі наданих на дослідження документів, що містяться у матеріалах адміністративної справи, визначені ФОП ОСОБА_3 у податковій звітності з податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік показники валових витрат документально не підтверджуються. Сума документально підтверджених витрат, визначена на підставі первинних документів та банківських виписок, становить 4 798 268,68 грн. Встановити суму витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу та підтверджених відповідними документами про їх сплату, на підставі наданих документів не можливо. З урахуванням матеріалів адміністративної справи, визначені ФОП ОСОБА_3 у податковій звітності з податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік показники валового доходу документально не підтверджуються. Відповідно даним банківських виписок про рух коштів , сума загального оподаткованого валового доходу, визначена на підставі касового методу, становить 2 411 862,22 грн. На підстав наданих на дослідження документів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, сума податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік обрахована та відображена у податковій звітності ФОП ОСОБА_3 до сплати, документально не підтверджується. Встановити якою має бути сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік у ФОП ОСОБА_3 на підставі наданих документів не можливо /т. ІV, а.с. 153/.

Зі змісту висновку слідує, що при дослідженні вказаного питання судовим експертом фактично враховано лише наявність у справі документів, наданих позивачем на підтвердження суми формування витрат.

З огляду на те, що позивачем не доведено правомірності формування витрат та не надано відповідних документів, враховуючи положення частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої висновок експерта для суду не є обов'язковим, суд не приймає висновок експерта в частині щодо не підтвердження висновків акту №581/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 09 серпня 2013 року документальної виїзної перевірки з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, встановлення суми документально підтверджених витрат, визначених на підставі первинних документів та банківських виписок у розмірі 4 798 268,68 грн, а також встановлення суми загального оподаткованого валового доходу, визначеної на підставі касового методу, у розмірі 2 411 862,22 грн як належний доказ у справі.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною третьою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем під час розгляду даної справи не доведено правильності формування податку з доходів фізичних осіб-підприємців, суд погоджується з доводами контролюючого органу про безпідставне завищення витрат за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 845 988,97 грн, вважає висновок ДПІ у м. Полтаві про заниження ФОП ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік на суму 141517,74 грн обгрунтованим.

Відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21 серпня 2013 року №0008351701 є правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2014 року.

Суддя С.О. Удовіченко