Постанова від 22.09.2014 по справі 816/5472/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р. Справа № 816/5472/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2014р. по справі № 816/5472/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2013 року №0008351701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" загалом у розмірі 176 897,18 грн, з яких: за основним платежем 141517,74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 35 379,44 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 06.08.2014р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачем протиправно застосовано подвійні методи при розрахунку розміру чистого оподаткованого доходу позивача, а саме: при розрахунку витрат відповідач визнає лише фактично оплачені придбані будівельні матеріали, а при визначенні доходу, відповідач враховує також суми реалізованих позивачем будівельних матеріалів, але за які ще не проведено оплату.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку зареєстрована як фізична особа-підприємець 01 березня 2010 року. З 02 березня 2010 року перебуває на обліку платник податків та з 30 серпня 2010 року є платником ПДВ (т. 1, а.с. 48-50).

Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73) (т. 1, а.с. 47 зворотній бік).

У період з 15 липня 2013 року по 02 серпня 2013 року фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено документальну виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

В ході перевірки встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік на суму 141517,74 грн, чим порушено вимоги пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 09 серпня 2013 року №581/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 6-14).

На підставі даних висновків акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 21 серпня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0008351701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" загалом у розмірі 176 897,18 грн, з яких: за основним платежем 141517,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 35 379,44 грн (т. , а.с. 15).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновку контролюючого органу про завищення позивачем витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходу у 2012 році у сумі 635160,24 грн по причині формування їх величини по першій події, а саме по даті відвантаження товарно-матеріальних цінностей та даті виписки документів постачальником, а не по сплаті коштів контрагенту, тобто включенням до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів суми кредиторської заборгованості по постачальникам товарів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у 2012 році ФОП ОСОБА_2 реалізовувала будівельні матеріали, а саме, цемент, що підтверджується наданими позивачем звітами банку про дебетові і кредитові операції по розрахунковому рахунку за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року (т. 1, а.с. 66-99), копіями видаткових та податкових накладних, довіреностями та платіжними дорученнями за спірний період (т. 1, а.с. 153-225; т. 2, а.с. 1-199; т. 3, а.с. 90-135).

На підставі зазначених господарських операцій позивачем задекларовано дохід у розмірі 6 870 681,00 грн (т. 1, а.с. 61-64).

Перевіркою контролюючого органу щодо формування доходу розбіжностей не встановлено (т. 1, зворотній бік а.с. 8).

Вказані реалізовані будівельні матеріали протягом 2012 року були придбані позивачем у ТОВ «Дюранго», ПАТ «Хайдельбергцемент Україна», ТОВ «Союз Регіон» цемент, ТОВ «Епіцентр», ТОВ БФ «Астра», ТОВ «Експосервіс», ПП «Мінімаксі».

На підтвердження факту придбання товару позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, прибуткових накладних, фіскальних чеків, рахунків-фактри, реєстр видаткових накладних за спірний період (т. 2, а.с. 200-211; т. 3, а.с. 1-89; 136-146; т. 4, а.с. 23-146).

На підставі вказаних господарських операцій позивачем сформовано витрати у розмірі 6 615 405,00 грн (т. 1, а.с. 65).

Також, протягом 2012 року позивачем були отримані послуги: транспортні, рекламні, консультаційні, послуги зв'язку та послуги з розрахунково-касового обслуговування. Також позивачем здійснено закупку канцелярських товарів.

На підставі вказаного позивачем сформовано витрати у розмірі 241534,00 грн (т. 1, а.с. 65).

Виходячи з позиції контролюючого органу, ФОП ОСОБА_2 в порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4. статті 177 Податкового кодексу України завищено витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за 2012 рік у сумі 635160,24 грн, з причини формування їх величини по попередній події, а саме по даті відвантаження товарно-матеріальних цінностей та даті виписки документів постачальником, а витрати на суму 210828,73 грн первинними документами бухгалтерського обліку не підтверджено (том 1, а. с. 9).

Між тим, колегія суддів вважає такий висновок відповідача необґрунтованим та зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, за приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 38.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно із приписами абзацу першого підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу витрат належать лише витрати, які прямо передбачені вищевказаним Кодексом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, та не зазначені в переліку у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу, за умови дотримання правил формування витрат, вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю та належного документального підтвердження факту понесення платником таких витрат.

В свою чергу, за визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999р., витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з п. 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, в додатку 5 гр.4 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи від 11.02.2013 року №9086522923 ФОП ОСОБА_2 задекларовано суму 6615405,00 грн.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що за товар, придбаний у контрагентів на суму 635160,24 грн, позивачем не проведено оплату. Наявність кредиторської заборгованості ФОП ОСОБА_2 не оспорюється.

Між тим, контролюючим органом в порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, не враховано, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу витрат суму витрат, понесених на придбання товарів, які реалізовано у звітному періоді та визнано доходи від їх реалізації.

Отже, відповідно до вимог п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податквого кодексу України, понесені позивачем витрати сформовані в періоді отримання доходів від реалізації придбаних товарів та підтверджені наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме прибутковими, видатковими та податковими накладними.

При цьому, наявність кредиторської заборгованості в розмірі 2723556,45 грн за товари станом на 31.12.2012р. свідчить про існування у ФОП ОСОБА_2 зобов'язань перед контрагентами щодо сплати за товари та призводить до зменшення власного капіталу платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що існування у платника податку - фізичної особи підприємця, що здійснює діяльність на загальній системі оподаткування, кредиторської заборгованості перед постачальниками, не позбавляє права платника податку на формування витрат звітного періоду, за умови отримання доходу від реалізації таких товарів та документального підтвердження розміру понесених витрат.

Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1395 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи разом з додатками. Відповідно до п. 6.3 Інструкції зазначено, що у додатку 5 декларації у колонках 4, 5 та 6 відображається сума документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг).

Отже, встановлена форма декларації та додатків до неї передбачає відображення платником податків саме вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, а не придбані та оплачені товари, як стверджує податковий орган.

Зазначивши в додатку 5 гр.4 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи 6615405,00 грн., ФОП Казаченко були дотримані вимоги заповнення декларації та правомірно відображені показники податкової звітності з податку на доходи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів дійшла висновку, що у вказаних спірних правовідносинах податковим органом не доведено порушення позивачем пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4. статті 177 Податкового кодексу України та правомірності податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2013 року №0008351701.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2014р. по справі №816/5472/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0008351701 від 21 серпня 2013 року, прийняте Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 29.09.2014 р.