Ухвала від 10.11.2015 по справі 816/5472/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/52262/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2014

у справі № 816/5472/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.08.2013 № 0008351701.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 581/16-01-17-01-11/НОМЕР_2 від 09.08.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 138.1 , 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п. 177.2 , 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України , а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік на суму 141 517,74 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 21.08.2013 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008351701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500» у розмірі 176 897,18 грн., в т.ч.: 141 517,74 грн. основного платежу та 35 379,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб стали доводи податкового органу про завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу за 2012 рік в сумі 635 160,24 грн. з причин формування їх величини по попередній події, а саме: по даті відвантаження товарно-матеріальних цінностей та даті виписки документів постачальником, а витрати на суму 210 828,73 грн. первинними документами бухгалтерського обліку не підтверджено.

Матеріалами справи встановлено, що у 2012 році позивач реалізовував будівельні матеріали, а саме - цемент, що підтверджується наданими позивачем звітами банку про дебетові і кредитові операції по розрахунковому рахунку за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, що відповідно підтверджено копіями видаткових та податкових накладних, довіреностями та платіжними дорученнями за спірний період.

На підставі зазначених господарських операцій позивачем задекларовано дохід у розмірі 6 870 681 грн.

Реалізовані будівельні матеріали протягом 2012 року були придбані позивачем у ТОВ «Дюранго», ПАТ «Хайдельбергцемент Україна», ТОВ «Союз Регіон», ТОВ «Епіцентр», ТОВ БФ «Астра», ТОВ «Експосервіс», ПП «Мінімаксі».

В підтвердження факту придбання товару позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, прибуткових накладних, фіскальних чеків, рахунків-фактури. Такі господарські операції були включені позивачем до складу витрат у розмірі 6 615 405 грн.

Протягом 2012 року позивачем були отримані послуги: транспортні, рекламні, консультаційні, послуги зв'язку та послуги з розрахунково-касового обслуговування. Також позивачем здійснено закупку канцелярських товарів, які склали витрати у розмірі 241 534 грн.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 159 від 01.07.2014 висновки акту № 581/16-01-17-01-11/НОМЕР_2 від 09.08.2013 документально не підтверджено; встановити суму витрат безпосередньо пов'язану з отриманням доходу та підтверджених відповідними документами про їх сплату, на підставі наданих документів неможливо; на підставі наданих на дослідження документів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, сума податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік обрахована та відображена у податковій звітності ФОП ОСОБА_2 у податковій звітності ФОП ОСОБА_2 до сплати, документально не підтверджено; неможливо встановити на підставі наданих документів якою має бути сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік ФОП ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до суми витрат у розмірі 241 534 грн. позивачем віднесено отримані від контрагентів послуги, а саме: транспортні, рекламні, послуги зв'язку та консультаційні, а також витрати на закупівлю канцелярських товарів та отримання розрахунково-касового обслуговування на загальну суму 30 705,25 грн., не підтверджені документами бухгалтерського обліку; встановити суму витрат, понесених ФОП ОСОБА_2, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, підтверджених відповідними документами про їх оплату неможливо; позивачем не доведено правомірність формування витрат та не надано відповідних документів, враховуючи положення ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої висновок експерта для суду не є обов'язковим, суд першої інстанції не прийняв висновок експерта в частині щодо не підтвердження висновків акту перевірки № 581/16-01-17-01-11/НОМЕР_2 від 09.08.2013, оскільки встановлена сума документально підтверджених витрат, визначених на підставі первинних документів та банківських виписок у розмірі 4 798 268,68 грн., а також встановлена сума загального оподатковуваного валового доходу, визначена на підставі касового методу, у розмірі 2 411 862,22 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючі позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд посилався на те, що підприємцем були дотримані вимоги заповнення декларації та правомірно відображені показники податкової звітності з податку на доходи.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 цього Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України итрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України ).

Згідно з пп. 139.1.9 . п. 139.1 . ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, до складу витрат належать лише витрати, які прямо передбачені вищевказаним Кодексом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, та не зазначені в переліку у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу , за умови дотримання правил формування витрат, з урахуванням зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю та належного документального підтвердження факту понесення платником таких витрат.

Крім того, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) ( пп. 14.1.27 п. 14.1 . ст. 14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 , витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з п. 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Як встановлено матеріалами справи, в додатку 5 гр.4 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи від 11.02.2013 №9086522923 позивачем задекларовано суму 6 615 405 грн. В ході перевірки податковим органом встановлено, що за товар, придбаний у контрагентів на суму 635 160,24 грн., позивачем не проведено оплату. Наявність кредиторської заборгованості не оспорюється.

Однак, контролюючим органом в порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України не враховано, що позивачем включено до складу витрат суму витрат, понесених на придбання товарів, які реалізовано у звітному періоді та визнано доходи від їх реалізації.

Отже, відповідно до вимог п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, понесені позивачем витрати, сформовані в період отримання доходів від реалізації придбаних товарів та підтверджені наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: прибутковими, видатковими та податковими накладними тощо.

При цьому, наявність кредиторської заборгованості в розмірі 2 723 556,45 грн. за товари станом на 31.12.2012 свідчить про існування у позивача зобов'язань перед контрагентами щодо сплати за товари, що дає підстави для зменшення власного капіталу платника податку.

Відповідно до п. 6.3 Наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1395 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» , затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи разом з додатками, у додатку 5 декларації у колонках 4, 5 та 6 відображається сума документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг).

Тобто зазначивши, в додатку 5 гр. 4 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи суму у розмірі 6 615 405 грн., були дотримані вимоги заповнення декларації та правомірно відображені показники податкової звітності з податку на доходи.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний