Постанова

від 07.08.2014 по справі 924/1649/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 924/1649/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуШепетівської районної ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі№ 924/1649/13 господарського суду Хмельницької області за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проШепетівської районної ради Комунального підприємства "Шепетівське бюро технічної інвентаризації" Шепетівська міська рада стягнення суми за участю представників сторін: позивача: відповідача: третьої особи:Бузиля В.В. Майданця В.І. не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.03.2014 (суддя: Шпак В.О.) позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства "Шепетівське бюро технічної інвентаризації" (надалі - КП "Шепетівське БТІ") на користь Шепетівської районної ради плату за фактичне користування майном у розмірі 24 697,15 грн.; у стягненні витрат зі сплати земельного податку за 2013 рік в розмірі 320,20 грн. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 (судді: Мельник О.В., Грязнов В.В., Василишин А.Р.) скасовано рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з КП "Шепетівське БТІ" на користь Шепетівської районної ради плати за фактичне користування майном у розмірі 24 697,15 грн. та 1 698,48 грн. витрат по оплаті судового збору. У цій частині прийнято нове рішення: відмовлено у позові Шепетівської районної ради до КП "Шепетівське БТІ" про стягнення 24 697,15 грн. плати за фактичне користування майном за період 01.03.2013 по 01.12.2013, у решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, Шепетівська районна рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 06.03.2014 залишити в силі.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України та статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 16.01.2006 Шепетівська районна рада (орендодавець) та КП "Шепетівське БТІ" (орендар) уклали договір оренди приміщення, згідно з пунктом 1.1 якого предметом договору є оренда окремо визначеного майна, нежитлового приміщення по вул. Карла Маркса, 47, площею 174 м.кв.

Відповідно до пункту 1.3 договору термін його дії складає п'ять років і починається за згодою сторін 16.01.2006 та закінчується 15.01.2011. Орендодавець та орендар мають право продовжити термін дії договору за погодженням з органом управління майном.

01.08.2008 сторони уклали угоду про внесення змін до договору оренди частини приміщення адмінбудинку районної ради Шепетівським бюро технічної інвентаризації від 16.01.2006 та виклали пункт 2.4 договору в новій редакції щодо суми орендної плати. Угодою від 30.12.2010 продовжено договір оренди приміщення від 16.01.2006 терміном на два роки, а саме: до 15.01.2013 включно.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.07.2012 у справі № 17/5025/810/12 в позові КП "Шепетівське БТІ" до Шепетівської районної ради про визнання недійсним (нікчемним) договору оренди від 16.01.2006 та угоди про продовження договору оренди від 30.12.2010 відмовлено. При цьому, під час розгляду вказаної справи господарський суд дійшов висновку, що договір від 16.01.2006 з огляду на приписи статей 210, 640 ЦК України є неукладеним, тому не створює для сторін взаємних прав та обов'язків.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо преюдиційного факту того, що договір від 16.01.2006 є неукладеним, а відповідач використовує приміщення без достатньої правової підстави.

Проте господарський апеляційний суд не погодився із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Шепетівська районна рада не довела наявність права власності на об'єкт оренди, відповідно, і права передавати майно в оренду та отримувати плату за це майно.

Указаний висновок суд апеляційної інстанції зробив на підставі, зокрема, наступних документів: архівного витягу з протоколу засідання Шепетівської міської ради № 17 від 22.11.1949 (будинок № 73 по вул. Карла Маркса в м. Шепетівка був включений у список будинків, що належать міській раді); довідки виконавчого комітету Шепетівської міської ради № 01-12/2949 від 24.09.2013 (будинок, що розташований у м. Шепетівка по вул. Карла Маркса, 47 до зміни нумерації об'єктів мав номер 73); реєстрової книги №1 міської ради по місту Шетепівка (власником будинку № 47 по вул. Карла Маркса у м. Шепетівка є Шепетівська міська рада депутатів трудящих). Судом також зазначено, що згідно з архівним витягом з рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 12.01.1977 № 9 та реєстрової книги № 30 для реєстрації документів на право користування земельними ділянками в місті Шепетівка, користувачем земельної ділянки по вул. Карла Маркса, 47 у м. Шепетівка є Шепетівська міська рада.

Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень норм статей 16, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Отже, указаними правами наділений саме власник майна.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено наявність права власності на об'єкт оренди, відповідно, і права передавати майно в оренду та отримувати плату за це майно, то позивач і не наділений правом на вимогу про стягнення з відповідача плати за фактичне користування майном, яке не є його власністю.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного та виходячи із приписів статті 111 7 ГПК України, якою встановлені межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шепетівської районної ради у справі № 924/1649/13 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі № 924/1649/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк