Ухвала

від 05.08.2014 по справі 816/1555/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р.Справа № 816/1555/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Мацевича І.Ю. відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі № 816/1555/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" (надалі по тексту - позивач, ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 року № 0000022202/31, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 383580,00 грн., з яких за основним платежем 255720 грн., за штрафними санкціями - 127860 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року по справі № 816/1555/14 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.01.2014 року № 0000022202 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 231 636 грн., з якого за основним платежем - 134 164,80 грн., за штрафними санкціями - 97 471,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" (код ЄДРПОУ 30941194, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чкалова, буд. 8/28) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 2 551,68 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна гривня шістдесят вісім копійок).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року по справі № 816/1555/14 виправлено арифметичні помилки, допущені в мотивувальній та резолютивній частинах постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В мотивувальній частині постанови в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 50% від суми основного платежу 134 164,80 грн., що підлягають скасуванню, замість "97 471,20 грн." зазначено "67082,40 грн".

В резолютивній частині постанови замість "Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.01.2014 № 0000022202 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 231 636 грн., з якого за основним платежем - 134 164,80 грн., за штрафними санкціями - 97 471,20 грн. " зазначено "Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.01.2014 № 0000022202 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 201 247,20 грн., з якого за основним платежем - 134 164,80 грн., за штрафними санкціями - 67 082,40 грн".

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року по справі № 816/1555/14 в частині задоволення позову та винести в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивачеві в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на недоліки у заповненні первинних документів по господарським операціям між ПрАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод» із ТОВ «Атаргатіс А», а саме, товарно-транспортні накладні, якими оформлено перевезення товару від ТОВ «Атаргатіс А», не містять печатки перевізника ТОВ «Транс-Вест-Експедиція» та підпису водія, номерів дорожніх листів вантажних автомобілів; у видаткових накладних відсутня інформація про особу, яка прийняла товар. З огляду на викладене, вважає, що видаткові накладні, виписані вказаним контрагентом, та товарно-транспортні накладні не є належним свідченням реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Атаргатіс А», а тому відповідачем зроблено вірний висновок про завищення ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» податкового кредиту за результатами відносин з вказаним контрагентом, які не мали реального характеру. З огляду на викладене, не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року по справі № 816/1555/14 скасувати в частині задоволення позову та винести в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі № 816/1555/14 в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.01.2014 року № 0000022202, на суму 183332,80 гривень, з яких 121555,50 гривень - основний платіж, 60777,60 гривень - штрафні санкції; прийняти в цій частині нову постанову про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що господарські операції з придбання послуг у контрагентів ТОВ «Атаргатіс А» та ТОВ «Гессен» мали реальний характер, повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами (актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними, звітами про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними), а також відповідями зазначених контрагентів позивача на запити суду. Вказав, що факт проведення розрахунку між позивачем та вищевказаними контрагентами не заперечується Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області. Пояснив, що необхідність отримання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг виникла у зв'язку з розширенням діяльності ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ», яке виразилося у заснуванні філій підприємства, 12.01.2013 року на зборах акціонерів позивача було прийняте відповідне рішення. З огляду на викладене, стверджує, що отримання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг від ТОВ «Атаргатіс А» та ТОВ «Гессен» безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, а тому останнім цілком правомірно сформовано податковий кредит за наслідками господарських відносин із вказаними контрагентами. З посиланням на положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232, вважає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок відносно зазначених контрагентів позивача не є належним доказом відсутності реального характеру господарських операцій між ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» та ТОВ «Атаргатіс А», ТОВ «Гессен». Беручи до уваги наведене, наполягає на тому, що висновок Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є хибним, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року № 0000022202 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню повністю.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі № 816/1555/14 скасувати в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.01.2014 року № 0000022202, на суму 183332,80 гривень, у т.ч. за основним платежем - 121555,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60777,60 грн., прийняти в цій частині нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ», а оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" (код ЄДРПОУ 30941194) зареєстровано 24.05.2000, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 585 120 0000 001785 (а.с. 172-174 т. 1).

ПрАТ " Кременчуцький лікеро-горілчаний завод " перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 07.06.2000 за № 5442 (а.с. 98 т.2) та є, зокрема платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.01.2011 № 100318108 (а.с. 99 т.2).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 18629976 серії АД № 685494 станом на 06.05.2014 року, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 11.01 - дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв; 11.03 - виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; 11.04 - виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів; 11.07 - виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки, 46.34 - оптова торгівля напоями, 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 172-174 т. 1).

В період з 09.12.2013 року по 13.12.2013 року державним інспектором відділу перевірок з окремих питань, управління податкового кредиту Кременчуцької ОДПІ Сезько В.А. у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 09.12.2013 № 1652 (а.с. 72, т.2) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ" (код ЄДРПОУ 30941194) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "АТАРГАТІС А" (код ЄДРПОУ 38433695) у травні 2013 року, з ТОВ "ГЕССЕН" (код ЄДРПОУ 38599375) у липні 2013 року, результати якої оформлені актом від 20.12.2013 року № 5676/16-03-22-02-12/30941194 (а.с. 105-109 т.1).

Зазначеним актом зафіксовано порушення ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 255720 грн., у т.ч. за травень 2013 р. в сумі 174320 грн., за липень 2013 року в сумі 81400 грн.

На підставі наведеного висновку акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів в Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року № 0000022202, яким ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 383580 грн., у т.ч. з основним платежем - 255720 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями - 127860 грн. (а.с. 145, т.1).

Із такими висновками акту позивач не погодився та звернувся до відповідача із відповідними запереченнями (а.с. 137-139).

Підпунктом 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 цього ж Кодексу однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є подання платником в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки, коли платник податків посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

На підставі наведеної норми ДПІ у м. Полтаві наказом від 06.03.2014 року № 836 призначено позапланову документальну виїзну перевірку ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ", за наслідками якої складено акт від 14.03.2014 року № 737/16-03-22-02-12/30941194 (т.1, а.с.110-118).

Вказаним актом зафіксовано порушення ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» вимог п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 255720 грн., у т.ч. за травень 2013 р. в сумі 174320 грн., за липень 2013 року в сумі 81400 грн., та підтверджено висновки попередньої перевірки, результати якої зафіксовані актом від 20.12.2013 року № 5676/16-03-22-02-12/30941194.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2014 року № 0000022202, ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» звернулось до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 року № 0000022202 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на суму 201247,20 грн., у т.ч. за основним платежем - 134164,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67082,40 грн., суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачеві податкового кредиту за результатами відносин з поставки позивачеві товарів контрагентом ТОВ «Атаргатіс А».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 року № 0000022202 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на суму 182332,80 грн., у т.ч. за основним платежем - 121555,20 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями - 60777,60 грн., суд першої інстанції виходив з правомірності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення до складу останнього ПДВ за угодами про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг із ТОВ «Атаргатіс А» та ТОВ «Гессен».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про порушення ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

У свою чергу, такі висновки відповідачем зроблено виходячи з твердження про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Атаргатіс А» щодо поставки товарів та надання інформаційно-консультаційних послуг та ТОВ «Гессен» щодо надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» (Покупець) та ТОВ «Атаргатіс А» (Постачальник) укладено договір поставки № 9 від 07.05.2013 року, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар згідно з замовленнями Покупця та товаросупровідною документацією в порядку і на умовах, передбачених цим Договором (а саме пляшка 0,5 п/в Елітна, піддон 1200*800) (т.1, а.с.22-24).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано копії видаткових накладних на загальну суму 804 988,80 грн., в т.ч. ПДВ на суму 134 164,80 грн. (а.с. 25-38 т.1).

Постачальником було виписано позивачеві податкові накладні від 23.05.2013 р. № 441 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.), від 23.05.2013 р. № 442 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.); від 24.05.2013 р. № 461 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.), № 462 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.), від 24.05.2013 р. № 463 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.); від 27.05.2013 р. № 522 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.), від 27.05.2013 р. № 523 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.), від 27.05.2013 р. № 524 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.); від 28.05.2013 р. № 542 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.), від 28.05.2013 р. № 543 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.), від 28.05.2013 р. № 544 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.); від 29.05.2013 р. № 561 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.); від 30.05.2013 р. № 581 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.), від 30.05.2013 р. № 582 на суму 57 499,20 грн. (ПДВ - 9 583,20 грн.), копії яких надано до матеріалів справи (а.с. 39-52 т.1).

Факт проведення розрахунку між ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» та ТОВ «Атаргатіс А» відповідачем не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, поставлений товар (піддони та пляшки) у тій кількості, в якій був придбаний та перевезений, оприбуткований позивачем, про що свідчать наявна в матеріалах справи виписка по картці рахунку 6311 (т.2, а.с.161-164), подальший рух придбаний ТМЦ підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку 2041 (т.2, а.с.192-203), оборотно-сальдової відомості по рахунку 2041 за травень 2013 року (т.2, а.с.208).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що придбання у ТОВ "Атаргатіс А" у травні 2013 року пляшки 0,5 п/в Елітна на загальну суму 804 988,80 грн., в тому числі ПДВ 134 164,80 грн. на підставі договору поставки від 07.05.2013 № 9 здійснено позивачем в рамках своєї господарської діяльності за видами згідно КВЕД: 11.01 - дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв та 11.03 - виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин.

Використання придбаних пляшок у господарській діяльності підтверджено, зокрема, даними про випуск лікеро - горілчаної продукції за 2013 рік (а.с. 204, 207 т.2), а також відомостями бухгалтерського обліку по переміщенню та списанню запасів (посуд, пляшка), що відображаються по рахунку 2041 (а.с. 209-210 т.2).

Враховуючи зазначені вище види діяльності позивача за КВЕД, наявність у ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» ліцензії Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації Серії АВ за № 577054 терміном дії з 15.06.2011 р. по 15.06.2016 р., виданої 15.06.2011 р., ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі без додавання спирту Серії АГ № 152847 терміном дії з 02.11.2010 р. по 02.11.2015 р., виданої 31.12.2010 р., ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) Серії АД № 067674 терміном дії з 22.11.2012 р. по 22.11.2017 р., виданої 23.10.2012 (а.с. 141-143, т.2), колегія суддів приходить до висновку, що придбання позивачем у ТОВ «Атаргатіс А» пляшки 0,5 п/в Елітна безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Колегією суддів з'ясовано, що підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій з поставки товару між ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» та ТОВ «Атаргатіс А» відповідач вважає, зокрема, недоведеність транспортування вказаного товару між контрагентами, оскільки за умовами договору сторони домовилися (пункт 5.1), що поставка товару буде здійснюватися на умовах СРТ склад Покупця відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року.

У відповідності до вищевказаних Правил термін "фрахт/перевезення оплачені до" означає, що продавець доставляє товар названому ним перевізнику та зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані із перевезенням товару так само, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Щодо обставин перевезення товару від ТОВ "Атагратіс А" (Постачальник) до ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ" (Покупець) судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактично перевезення поставленої тари здійснювалося позивачем (ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ") на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.04.2008 р. № 08/04/2013, укладеного позивачем із ТОВ "Транс - Вест - Експедиція" (а.с. 156-157 т.2).

Колегія суддів зазначає, що другим реченням пункту 5.1 договору поставки від 07.05.2013 № 9 визначено можливість сторін можуть переглянути місце і умови поставки з переглядом ціни на товар, що поставляється на таких умовах.

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника позивача та не спростовано відповідачем по справі, сторони змінили умови поставки, а саме домовилися, що товар буде відвантажуватися за місцем знаходження продавця ТОВ "Атаргатіс А" та транспортуватися позивачем власним коштом, а вартість перевезення не включалася до вартості поставленого товару.

На підтвердження виконання договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.04.2008 № 08/04/2013, укладеного позивачем із ТОВ "Транс - Вест - Експедиція", позивачем надано копії товарно-транспортних накладних від 23.05.2013 р. № 0523/01, від 23.05.2013 р. №0523/02, від 24.05.2013 р. № 0524/01, від 24.05.2013 р. № 0524/02, від 24.05.2013 р. № 0524/03, від 27.05.2013 р. № 0527/02, від 27.05.2013 р. № 0527/03, від 27.05.2013 р. № 0527/04, від 28.05.2013 р. № 0528/02, від 28.05.2013 р. № 0528/03, від 28.05.2013 р. № 0528/04, від 29.05.2013 р. № 0529/01, від 30.05.2013 р. № 0530/01,від 30.05.2013 р. № 0530/02 (а.с. 53-66,т.1), актів про надання транспортних послуг ТОВ "Транс-Вест-Експедиція" від 23.05.2013 р. № 450, від 24.05.2013 р. № 451, від 27.05.2013 р. № 452, від 28.05.2013 р. № 453, від 29.05.2013 р. № 454, від 30.05.2013 р. № 455 (а.с. 5-10,т.3); подорожніх листів № 443543 від 22-31.05.2013, виданого на автомобіль МАЗ НОМЕР_1, водія ОСОБА_4 за посвідченням НОМЕР_2; № 443547 від 22-31.05.2013, виданого на автомобіль МАН НОМЕР_3, водія ОСОБА_5, за посвідченням НОМЕР_4; № 443540 від 23-30.05.2013, виданого на автомобіль МАЗ НОМЕР_5, водія ОСОБА_6 за посвідченням НОМЕР_6 (а.с. 2-4 т.3).

При цьому, вказані товарно-транспортні накладні про перевезення товару згідно договору поставки від 07.05.2013 № 9 надавалися позивачем на перевірку, що відображено в акті останньої (т.1, а.с.241).

З приводу тверджень відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, з посиланням на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення сум ПДВ у складі вартості придбаного товару до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що в основу висновку Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про відсутність реального характеру господарських операцій з поставки товару позивачеві контрагентом ТОВ «Атаргатіс А» відповідачем покладено відомості акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 07.11.2013 р. № 1061/22-02/37374031 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Атаргатіс А" (код ЄДРПОУ 38433695) під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2013 року» (а.с. 121-125 т.1), яким зафіксовано порушення вказаним підприємством ст.185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами -постачальниками та покупцями у травні 2013 року (т.1, а.с.121-125).

Однак, слід вказати, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атаргатіс А» 07.11.2013 № 1061/22-02/37374031, на який посилається відповідач в акті перевірки ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» від 20.12.2013 р. № 5676/16-03-22-02-12/30941194, не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій з придбання тари у вказаного контрагента.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин з придання товару у ТОВ «Атаргатіс А» на підставі договору № 9 від 07.05.2013 року, по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачений в зв`язку із придбанням товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача, а тому підстави для збільшення позивачеві грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 201247,20 грн., з якого за основним платежем - 134 164,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67082,40 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2014 року № 0000022202 відсутні.

Надаючи оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на суму 182332,80 грн., у т.ч. за основним платежем - 121555,20 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями - 60777,60 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 121555,20 грн. є твердження про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вартості інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг за угодами із ТОВ «Атаргатіс А» та ТОВ «Гессен».

Надаючи оцінку правомірності формування позивачем податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» (Замовник) було замовлено інформаційно - консультаційні послуги у ТОВ "Атаргатіс А" на підставі договору від 07.05.2013 р. № 8 (а.с. 9-10, т.1) та у ТОВ "Гессен" на підставі договору від 01.07.2013 р. № 17 (а.с. 72. т.1), пунктами 2.1 яких визначено, що виконавець зобов'язується надавати замовникові за його окремими дорученнями наступні інформаційно-консультаційні послуги протягом строку цього договору, що включає в себе:

- консультування у розробці концепцій бухгалтерського обліку, програм обліку витрат, процедур контролю за виконанням договірних зобов'язань;

- консультування з питань планування діяльності, з організаційних питань, забезпечення ефективності контролю за господарською діяльністю, наданням інформації для управління;

- відображення господарських операцій, проведених Замовником за звітний місяць, у реєстрах бухгалтерського обліку;

- складання фінансової та іншої звітності, передбаченої відповідним чинним законодавством;

- подання фінансової та іншої звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки;

- розрахунок податків (зборів, внесків), довідок з правових питань, що виникають у діяльності Замовника;

- усне інформування Замовника про зміни в законодавстві, організація спільно з органами (підрозділами) Замовника вивчення керівними працівниками та спеціалістами Замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем на перевірку було надано наступні документи:

1. акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2013 р. № ОУ-0531/01, № ОУ-0531/02, № ОУ-0531/03, № ОУ-0531/04,№ ОУ-0531/05 на загальну суму 240 930 грн. (з ПДВ), складені між ТОВ "Атаргатіс А" та ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ" із номенклатурою поставки послуг "інформаційно-консультаційні послуги", податкові накладні від 31.05.2013 р. № 601, № 602, № 603, № 604, № 605 з тією ж номенклатурою поставки послуг та банківські виписки про рух коштів на рахунку позивача, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 11-21, 67, т.1);

2. акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2013 р. № ОУ-0731/02, № ОУ-0731/03, № ОУ-0731/04 на загальну суму 179 460 грн. (з ПДВ) , складені між ТОВ "Гессен" та ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ" із номенклатурою поставки послуг "інформаційно-консультаційні послуги", податкові накладні від 31.07.2013 р. № 602, № 603, № 604 з тією ж номенклатурою поставки послуг та банківські виписки, копії яких надано до матеріалів справи (а.с. 73-79, 94, т.1).

Також у перевіряємому періоді позивач (Замовник) замовляв маркетингові послуги у ТОВ "Гессен" (Виконавець) на підставі договору від 01.07.2013 р. № 18 про надання маркетингових послуг (а.с. 80 т.1), пунктом 2.1 якого визначено, що виконавець зобов'язується здійснити на користь замовника маркетингові дослідження у наступних напрямках:

- визначення діючих та потенційних конкурентів на ринку алкогольних напоїв та комплектуючих (продукції і матеріалів), що використовується у їх виробництві;

- визначення цінового очікування покупця;

- загальна характеристика обігу аналогічної об'єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів (обсяг пропозицій, якість, ціни, сервіс, розрахунки тощо);

- попит на алкогольну продукцію, перспективи його розвитку;

- позиціювання нових товарів;

- можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, щодо якої проводяться маркетингові дослідження;

- загальна характеристика умов роботи конкурентів (наявність постачально-збутової мережі та інш.);

- ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та інш.);

- відомості про потенційних споживачів;

- можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній на ринку алкогольних напоїв;

- консультування керівництва замовника з питань оподаткування акцизним збором та збором на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства, оподаткування рекламної компанії.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем на перевірку надано наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) із номенклатурою поставки послуг "маркетингові послуги" на загальну суму 308 940 грн. (з ПДВ), а саме від 31.07.2013 р. № ОУ-0731/05, № ОУ-0731/06, № ОУ-0731/07, № ОУ-0731/08, № ОУ-0731/09, № ОУ-0731/10 , податкові накладні від 31.07.2013 р. № 605, № 606, № 607, № 608, № 609, № 610 із тією ж номенклатурою поставки та банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 81-95, т.1)

З наданих позивачем копій актів здачі-прийняття робіт вбачається, що останні не містять такого обов'язкового реквізиту, як зміст і обсяг господарської операції, тобто не конкретизований вид поставлених послуг, а тому вони не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як пояснив представник позивача, інформаційно - консультаційні послуги, що надавалися контрагентами, стосувалися бухгалтерського обліку підприємства та його філій (відділень). Рішення щодо доцільності отримання інформаційно-консультаційних послуг було прийнято на зборах акціонерів позивача у зв'язку зі значним розширенням діяльності ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ" щодо заснування філій та відсутністю кваліфікованих працівників, які б вирішували питання, що виникали у процесі діяльності філій, а тому виникла необхідність про залучення сторонніх фахівців.

Однак, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно зі штатним розписом ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ" (а.с. 148 - 155 т.2) позивач у своїй структурі має відділ бухгалтерії у кількості 6 осіб (головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера, 3 провідних бухгалтера, провідний інженер з організації і нормування праці (касир), а також відділ збуту у кількості 1 особа (начальник відділу).

З огляду на характер замовлених робіт в якості інформаційно-консультаційних послуг у вищевказаних контрагентів (як-то консультування у розробці концепцій бухгалтерського обліку, програм обліку витрат, процедур контролю за виконанням договірних зобов'язань; відображення господарських операцій, проведених за звітний місяць, у реєстрах бухгалтерського обліку; складання фінансової та іншої звітності, передбаченої відповідним чинним законодавством; подання фінансової та іншої звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки; розрахунок податків (зборів, внесків) є звичайною діяльністю бухгалтерів підприємства та входить до їх повноважень та функціональних обов'язків, що віднесені до їх компетенції законодавством про бухгалтерський облік, навіть за відсутності спеціально розробленого Положення про службу (відділ) бухгалтерського обліку, яке на підприємстві згідно пояснень його представника відсутнє.

Якщо працюючі бухгалтери на підприємстві позивача є некваліфікованими, як стверджує представник останнього, постає питання щодо доцільності використання їх праці як бухгалтерів. Крім того, позивачем необґрунтовано для чого, маючи у своєму штаті достатню кількість працівників, підприємство повинно нести надзвичайно великі витрати на додаткове залучення спеціалістів тієї ж кваліфікації.

Колегія суддів зазначає, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг та інформаційні послуги, а також не визначено одиницю виміру, у якій необхідно вимірювати обсяг операції по наданню таких послуг. Тому таким вимірником може слугувати грошовий вимірник.

Разом з тим, такий вимірник повинен бути розумно обґрунтований та чітко і зрозуміло визначати складові вартості (ціни) такої послуги та алгоритм її обрахунку.

Однак, позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано обґрунтованих та переконливих пояснень економічної доцільності замовлення вказаних послуг які коштують 240930 грн. (з ПДВ), нібито наданих ТОВ "Атаргатіс А" за менш ніж 20 робочих днів (договір про надання послуг укладено 07.05.2013р., а акти про виконання робіт складені 31.05.2013 р.), та аналогічних послуг вартістю 179 460 грн. (з ПДВ), нібито наданих ТОВ "Гессен" за 1 календарний місяць (договір про надання послуг укладено 01.07.2013р., а акти про виконання робіт складені 31.07.2013р.) та маркетингових послуг на загальну суму 308940 грн. (з ПДВ), а загалом за період травень та листопад 2013 року на загальну суму 727 330 грн. (з ПДВ).

Також, слід відмітити, що представником позивача не надано переконливих пояснень, які ж конкретно надавалися інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги спірними контрагентами, яким чином визначався їх обсяг та як обраховувалася їх вартість.

На пояснення визначення виду отриманих послуг та їх обсягу представником позивача суду надано ряд документів, а саме:

- акт від 31.05.2013 р. приймання - передачі виконаних робіт за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 07.05.2013 р. між ТОВ "Атаргатіс А" та ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ", де у переліку наданих послуг точно відображено зміст (весь перелік) вищенаведеного пункту 2.1 договору від 07.05.2013 р., на загальну суму 240930 грн. (з ПДВ) (а.с. 11 т.1);

- акт від 31.07.2013 р. приймання - передачі виконаних робіт за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.07.2013 р. між ТОВ "Гессен" та ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ", де у переліку наданих послуг точно відображено зміст (весь перелік) вищенаведеного пункту 2.1 договору від 01.07.2013 р., на загальну суму 179 460 грн. (з ПДВ) (а.с. 72 т.1);

- акт від 31.07.2013 р. приймання - передачі виконаних робіт за договором про надання маркетингових послуг від 01.07.2013 між ТОВ "Гессен" та ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ", де у переліку наданих послуг точно відображено зміст (весь перелік) вищенаведеного пункту 2.1 договору від 01.07.2013 р., на загальну суму 308 940 грн. (з ПДВ) (а.с. 81 т.1).

При цьому не надано пояснень, яку ж конкретизацію видів отриманих послуг вони містять, крім відображення пункту 2.1 договорів, скільки ж поставок послуг відбувалося насправді, враховуючи наявність як даних актів на загальну суму по одному на кожен вид послуг (інформаційно-консультаційні та маркетингові) по кожному контрагенту окремо, так і вищевказаних актів, що надавалися на перевірку по 5-6 актів на кожну послугу і відповідна кількість податкових накладних, сума ПДВ в яких не перевищує 10000 грн., а відтак жодна із податкових накладних не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів вказує, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений із врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Представником позивача надано до матеріалів справи звіти до вище перелічених договорів про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, які не надавалися до перевірки, а саме: 1) звіт ТОВ "Атаргатіс А" до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 31.05.2013 р. (а.с. 181, т.2); 2) звіт ТОВ "Гессен" до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 17 від 01.07.2013 р. (а.с. 171-180, т.2) та маркетингове дослідження ТОВ "Гессен" (а.с. 1-71 т.2).

У звітах про надання інформаційно-консультаційних послуг вказано, що результатом надання таких послуг є консультування замовника (позивача) з питань бухгалтерського і податкового обліку та захисту персональних даних, що зводиться до загального цитування норм законодавства по загальним питанням без прив'язки до конкретної діяльності та конкретних обставин, що мають місце в ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ".

Надана копія маркетингового дослідження не дозволяє встановити, якою особою воно проводилося, на якій території, протягом якого періоду, відносно якої продукції (назва, номенклатура) та інш. Дане дослідження не містить жодного аналізу конкурентного ринку та жодних рекомендацій замовнику щодо його діяльності у зв'язку із цим дослідженням.

Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦКУ).

Тобто, результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

За своєю суттю маркетинг для підприємства - це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням ними. У систему маркетингу входить вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (п.14.1.108 ст. 14 ПК України).

До маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги). У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо.

Економічна доцільність проведеного маркетингового дослідження є оціночним поняттям та може бути встановлена за наслідками комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, у тому числі і після спливу певного проміжку часу, а відтак встановлення економічних вигод при впровадженні підприємством результатів дослідження має правове значення для вирішення цього спору.

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно: проводити комплексні дослідження ринку; здійснювати аналіз ринку; сегментувати ринок; позиціонувати товар; розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Разом з тим, підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути такі документи: наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв'язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом можна розробити план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачити укладення договору на проведення маркетингових досліджень; договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі "Предмет договору" потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому в такому договорі потрібно зазначити напрями та об'єкти маркетингових досліджень, зокрема: дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів; вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об'єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції. Водночас у договорі слід передбачити умову про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.

Підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Колегія суддів зауважує, що акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору про надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження. Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат. У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції відсутність документальних свідчень про необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наказ по підприємству) із зазначенням періоду їх проведення, території, назви виду продукції, категорії потенційних споживачів тощо, документів про конкретні результати виконаних послуг та яким чином зазначені послуги вплинули на отримання підприємством доходу.

Аналізуючи надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підтверджують факти надання послуг, оскільки не визначають критерії, які використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку), а саме, можливі аналітичні внутрішньокорпоративні звіти про результати впровадження маркетингової стратегії, наказ про запровадження комплексу заходів за результатами маркетингового дослідження, наказ про запровадження заходів для реалізації наданих консультантами рекомендацій.

Позивачем також не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції будь-якої інформації з приводу того, який вплив мали отримані інформаційно-консультативні та маркетингові послуги на діяльність ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ", які управлінські рішення приймалися за наслідками цих послуг та чи мали вони вплив на отримання доходу чи іншого економічного ефекту підприємством позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до п. 44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (п.44.7 ст.44 ПК України).

Враховуючи, що звіти до вищевказаних договорів про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг (звіт ТОВ "Атаргатіс А" до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 31.05.2013 р., звіт ТОВ "Гессен" до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 17 від 01.07.2013 р. та маркетингове дослідження ТОВ "Гессен") не були надані позивачем до Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів в Полтавській області ані під час перевірки, ані у строк, встановлений пунктом 44.7 статті 47 ПК України, колегія суддів вважає їх такими, що були відсутні у позивача на час перевірки та правомірно не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджується реальність та фактичність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Атаргатіс А" та ТОВ "Гессен" з поставки інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, а також не підтверджено зв'язку цих послуг із господарською діяльністю позивача.

А відтак, колегія суддів вважає вірними висновки відповідача про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій з поставки інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання в розмірі 182332,80 грн., у т.ч. за основним платежем - 121555,20 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями - 60777,60 грн., є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 року № 000002202 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання в розмірі 182332,80 грн., у т.ч. за основним платежем - 121555,20 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями - 60777,60 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі № 816/1555/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08.08.2014 р.