Постанова

від 07.08.2014 по справі 922/987/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р. Справа № 922/987/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Мазур С.В. (директор), Чернусь П.О. (довіреність б/н від 07.04.2014р.),

відповідача - Гринька І.С. (довіреність № юр/174 від 15.01.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1404 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 19.05.14р. у справі № 922/987/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Пресс Маш", м.Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", м.Харків,

про стягнення 283 325,64 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2014р. (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 100000,00 грн., пеню в сумі 7105,48 грн., інфляційні втрати в сумі 256,01 грн., 3% річних в сумі 1853,42 грн., плату за зберігання готової продукції в сумі 174110,73 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 5666,52 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 174110,73 грн. за зберігання виготовленої продукції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Скарга обґрунтована тим, що правовою конструкцією договору встановлено алгоритм правових подій щодо виникнення у покупця зобов'язання по сплаті послуги за зберігання готової продукції, а саме, приймання у власність готової продукції, згідно з п.3.4. договору та не вивезення її на протязі 10 календарних днів зі складу продавця, згідно з п.2.1.4. договору. Як зазначає апелянт, тільки в цьому разі виникає відповідальність покупця згідно з п.7.3. договору. При наявності зазначених умов вступає в дію п.7.4. договору щодо відвантаження продукції після сплати покупцем рахунку за її зберігання. А п.6 специфікації №14 від 17.01.2013р., на думку відповідача, прямо суперечить правовим нормам, викладеним в ст.ст.331, 334 ЦК України, ст.134 ГК України.

Крім того, висновок суду щодо того, що відповідач безпідставно не здійснює оплату замовленої продукції та не здійснює ніяких заходів щодо вивезення такої продукції від позивача не відповідає обставинам справи. У запереченнях на додаткові пояснення до позову від 06.05.2014р. №640, у листі від 12.05.2014р. №666, що є додатком до заяви до суду від 12.05.2014р. №667, позивачем неодноразово наголошувалось на те, що вимога сплатити незаконну заборгованість за зберігання виготовленої продукції, не дає змоги сплатити залишок заборгованості за договором та прийняти і вивезти готову продукцію.

У судовому засіданні 23.06.2014р. оголошена перерва до 11 год. 00 хв. 04.08.2014р.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 174110,73 грн. за зберігання виготовленої продукції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №4753 від 17.06.2014р.), додаткових поясненнях (вх. №6165 від 04.08.2014р.) та у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В березні 2014р. ТОВ "ВКФ "Прес Маш" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" 100000,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо оплати за товари на підставі договору поставки № 26/03 від 23 травня 2012 року та специфікації № 14 від 17 січня 2013 року; 7105,48 грн. пені; 256,01 грн. інфляційних витрат; 1853,42 грн. 3% річних; 174110,73 грн. за зберігання виготовленої продукції.

Позов обґрунтовано тим, що 23.05.2012 року між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш", продавцем, та ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", покупцем, укладено договір поставки товару № 26/03, згідно з яким покупець доручає, а продавець приймає на себе зобов'язання виготовити продукцію з матеріалу продавця за кресленнями (ескізами) покупця та поставити виготовлену продукцію покупцю, а покупець зобов'язується прийняти виготовлену продукцію та оплатити її на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.1.2. договору найменування продукції, її кількість, якість (стандарт, ТУ), вартість одиниці маси готової продукції та строки виготовлення продукції наведені в специфікаціях (додатках).

Відповідно до п.2.1.2. договору покупець зобов'язаний своєчасно оплатити продукцію згідно з п.6.2 даного договору.

Відповідно до п.2.1.3. договору покупець зобов'язаний протягом 10 днів з дня письмового (факсом) повідомлення продавця про готовність продукції до відвантаження прийняти готову продукцію за фактичною вагою.

Відповідно до п.2.1.4. договору покупець зобов'язаний протягом 10 днів після приймання вивезти готову продукцію зі складу продавця.

Відповідно до п.2.2.2. договору продавець зобов'язаний в письмовій формі (факсом) повідомити покупця про готовність продукції до відвантаження.

Відповідно до п.2.2.3. договору продавець зобов'язаний своєчасно передати покупцю готову продукцію за фактичною вагою.

Відповідно до п.3.2. договору продавець передає готову продукцію покупцю на умовах «Франко-склад виконавця» EXW (м. Дніпропетровськ) за фактичною вагою. Продавець зобов'язаний завантажити готову продукцію на транспортний засіб покупця.

Відповідно до п.6.2. договору платежі за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця згідно специфікації, що додається, яка є невід'ємною частиною договору, на підставі виставлених продавцем рахунків.

Відповідно до специфікації № 14 від 17 січня 2013 року, яка є невід'ємною частиною договору поставки, позивач зобов'язаний виготовити та передати відповідачу товар: поковка сателіт (В-10), ч.№ 12-87356, марка сталі ст.40Х, в кількості 1000 штук, ціна за 1 шт. складає 165 грн. (без урахування ПДВ); поковка сателіт (В-14), ч.№ 12-87346, марка сталі ст.40Х, в кількості 1000 штук, ціна за 1 шт. складає 85 грн. (без урахування ПДВ). Загальна вартість 300000,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до п. 8. специфікації строк виготовлення товару 60-90 робочих днів з моменту отримання передплати.

Відповідно до п. 9. специфікації умови оплати: 50% передплата, залишкова сума на момент відвантаження.

Відповідно до п.3.1. договору продавець починає виготовлення продукції після перерахування покупцем передплати згідно доданим специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до рахунку №2 від 17.01.2013р., який був виставлений відповідачу на оплату готової продукції, загальна сума рахунку складає 300000,00 грн., з яких передплата - 50%, а 50%, які залишились, підлягають сплаті на момент повного виготовлення продукції.

28.01.2013р. відповідачем було перераховано 150000,00 грн. за поковку сателіт та отримано від позивача наступну продукцію : поковку сателіт (В-10), ч.№ 12-87356, марка сталі ст.40Х; в кількості 9 шт.; поковку сателіт (В-14), ч.№12-87346, марка сталі ст.40Х, в кількості 362 шт., на загальну суму 38706,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 03ААТ № 46 від 02 квітня 2013 року та видатковою накладною № 02/04 від 02 квітня 2013 року, товарно-транспортною накладною серії 03ААТ № 60 від 15 травня 2013 року та видатковою накладною № 15/05/3 від 15 травня 2013 року, товарно-транспортною накладною серії 03ААТ № 68 від 31 травня 2013 року та видатковою накладною № 31/05/1 від 31 травня 2013 року.

Як свідчать матеріали справи, 04.07.2013р. позивач листом № 246 повідомив відповідача про часткову готовність продукції, а 30.07.2013р. листом № 276 повідомив відповідача про виготовлення продукції згідно специфікації № 14 від 17 січня 2013 року в повному обсязі. В листах вказано на необхідність виконання покупцем зобов'язання за договором, а саме: оплати залишок 50% суми по договору в сумі 150 000 грн. та вивезти готову продукцію.

Лист №276 від 30.07.2013р. направлений позивачем відповідачу факсом, що підтверджується копією сторінки журналу факсових відправлень за 30.07.2013р.

21.08.2013р. позивач направив відповідачу лист № 296, в якому повторно повідомив про необхідність оплати та вивезти продукцію згідно специфікації № 14 від 17.01.2013р., який отримано відповідачем 27.08.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

11.09.2013р. відповідачем здійснена часткова оплата продукції на суму 50000,00 грн.

16.09.2013р. позивач листом вих. № 318 повідомив відповідача про необхідність здійснити повну оплату продукції на залишкову суму 100000,00 грн.

Відповідач листом № ПДО-1/738/630 від 17.09.2013р. повідомив позивача про те, що гарантує оплату 100000,00 грн. до 15.11.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2013р. позивачем було відвантажено частину продукції на загальну суму 113076,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 03ААТ № 115 та видатковою накладною № 17/09, які знаходяться в матеріалах справи.

15.11.2013р. позивач листом № 347 повторно повідомив відповідача про необхідність сплати боргу за товар у сумі 100000,00 грн. та про необхідність відвантаження товару зі складу, який отримано відповідачем 21.11.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №13499 від 22.04.2014р.) проти позову заперечував, посилаючись на те, що єдиною умовою настання обов'язку для сплати послуг за зберігання продукції за договором поставки №26/03 від 23.05.2012р. є порушення строку її вивозу, встановленого в п.2.1.4. договору, в якому встановлено обов'язок покупця на протязі 10 днів після прийому вивезти готову продукцію зі складу. При цьому, як зазначає відповідач, повинен бути обов'язковий факт прийому такої продукції, а такого факту не було.

Крім того, як зазначає відповідач, фактично він отримав повідомлення позивача про готовність продукції 27.08.2013р., а тому строк виникнення обов'язку в її прийманні виник через 10 днів після 27.08.2013р., тобто з 06.09.2013р., а отже саме після цієї дати можливо нарахування штрафних санкцій за договором, а не з 13.08.2013р., як визначено позивачем.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.4 ст. 690 Цивільного кодексу України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання покупця по зазначеному вище договору поставки. Відповідачем не було надано доказів сплати за товар у повному обсязі. Сума заборгованості в розмірі 100000,00 грн. не спростована останнім та підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 100000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі, якщо строки виконання прийнятих зобов'язань не виконуються, боржник сплачує кредитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Позивач 30.07.2013р. листом №276 відповідно до п.2.2.2. договору, яким передбачено, що продавець зобов'язаний в письмовій формі (факсом) повідомити покупця про готовність продукції до відвантаження, повідомив відповідача про виготовлення продукції, а саме, поковки сателіт (В-10), ч.№ 12-87356, марка сталі ст.40Х; в кількості 991 шт.; поковки сателіт (В-14), ч.№12-87346, марка сталі ст.40Х, в кількості 638 шт., а також повідомлено про необхідність сплати залишку в розмірі 150000,00 грн., тобто відповідача було повідомлено про готовність продукції у повному обсязі, оскільки частина продукції вже була отримана відповідачем 02.04.2013р., 15.05.2013р. та 31.05.2013р. та було сплачено 150000,00 грн. За таких, умов саме з цієї дати почався перебіг строків невиконання зобов'язання.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства. В зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 7105,48 грн. пені є обґрунтованою та правомірна задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 13.08.2013р. по 11.03.2014р. у розмірі 256,01 грн. та 3% річних за період з 13.08.2013р. по 11.03.2014р. у розмірі 1853,42 грн. є обґрунтованою та правомірна задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за зберігання продукції в розмірі 174110,73 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7.3. договору якщо строк вивозу готової продукції, встановлений п. 2.1.4. договору, не дотримується, покупець оплачує продавцю послуги за її зберігання, починаючи з наступного дня після закінчення встановленого строку, з розрахунку 0,5% від вартості продукції, що зберігається, без урахування ПДВ, за кожен день зберігання.

Відповідно до п.7.4. договору у разі нарахування оплати за зберігання відповідно до п.7.3. договору відвантаження продукції відбувається після оплати покупцем рахунку за зберігання.

Відповідно до п.6. специфікації № 14 від 17.01.2013р. виготовлена продукція зберігається на складі підприємства протягом 15 календарних днів. Після спливу зазначеного терміну вартість послуг за зберігання складає 0,5% від вартості товару за кожен день.

Відповідно до п.10.4. договору у разі, якщо будь-яке положення договору суперечить положенням специфікації, пріоритет мають положення специфікації.

Відповідно до ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже було встановлено раніше, позивач 30.07.2013р. листом №276 відповідно до п.2.2.2. договору, повідомив відповідача про виготовлення продукції, та відповідно до п.6 специфікації мав право нарахування оплати за зберігання продукції, що починається зі спливом 15 днів з дня отримання відповідачем факсу, тобто з 15.08.2013р.

Тобто, враховуючи пріоритетність положень специфікації над умовами договору порядок, сума за зберігання продукції та початок строку його обчислення визначаються саме п.6. специфікації, яким не передбачено умови приймання продукції, на яку посилається відповідач, а визначено лише те, що виготовлена продукція зберігається протягом 15 календарних днів, а після спливу зазначеного строку нараховується сума за її зберігання.

За таких обставин, враховуючи те, що нарахування плати за зберігання готової продукції передбачено умовами договору та така умова не суперечить вимогам чинного законодавства, позивачем плата за зберігання готової продукції нарахована з урахуванням умов договору та специфікації, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення плати за зберігання готової продукції в сумі 174110,73 грн. є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 19.05.14 у справі № 922/987/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.05.14 у справі № 922/987/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.08.2014р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.