Постанова

від 23.06.2014 по справі 805/4364/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 р. Справа № 805/4364/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

суддів Бабаш Г.П., Стирана В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марини Євгеніївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Реєстраційна служба Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

04 квітня 2014 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України (далі - Відповідач 1 або Укрдержреєстр), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної реєстраційної служби України від 24 грудня 2013 року № 9461263 про відмову у державній реєстрацій прав та їх обтяжень;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної реєстраційної служби України від 24 грудня 2013 року № 9401069 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України розглянути заяву, прийняту 06 грудня 2013 року за реєстраційним номером 4366950, та прийняти рішення про державну реєстрацію прав;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України розглянути заяву, прийняту 06 грудня 2013 року за реєстраційним номером 4372709, та прийняти рішення про державну реєстрацію прав.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду від 07 лютого 2013 року у справі № 2/243/538/2013 за ним визнано право власності у порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) площею 7,5 умовних кадастрових гектарів.

Розпорядженням Слов'янської районної державної адміністрації від 23 травня 2013 року № 187 позивачу наданий дозвіл на розробку технічної документації щодо виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ділянки № 332 - ріллі та ділянки № 159 - пасовища) відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Донбас».

На підставі зазначеного розпорядження розроблена і затверджена технічна документація, земельні ділянки виділені на місцевості, а позивачем отримані витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровим номером 1424280500:01:000:0146 площею 11,2589 га та з кадастровим номером 14242805000:01:000:1112 площею 1,2979 га.

З метою реєстрації права власності на ці земельні ділянки 06 грудня 2013 року позивач звернувся з відповідними заявами до Реєстраційної служби Слов'янського районного управління юстиції Донецької області, додавши до них необхідний комплект документів.

Рішеннями від 24 грудня 2013 року № 9461263 та від 23 грудня 2013 року № 9401069 Укрдержреєстр відмовив у реєстрації права власності на земельні ділянки з підстав невідповідності даних у поданих документах. У своїх доводах відповідач 1 посилався на те, що у рішенні суду від 07 лютого 2013 року у справі № 2/243/538/2013 та у витягах з Державного земельного кадастру вказана різна загальна площа земельної ділянки, у зв'язку з чим виникає невідповідність та суперечність у поданих документах.

Позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що суперечать закону, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 вартість земельної частки (паю) визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Згідно зі ст.200 Земельного кодексу України економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовій формі.

На цих підставах позивач стверджував, що умовний кадастровий гектар - це умовна розрахункова одиниця, яка дорівнює одному гектару сільськогосподарських угідь середньої по господарству вартості.

У зв'язку з цим при виділенні землі в натурі (на місцевості) істотне значення має якість землі, яка впливає на її вартість. Якщо вартість землі, що виділяється в натурі (на місцевості), вище середньої, (наприклад, плодоносна рілля), то її площа в натурі (на місцевості) буде меншою, ніж та, яку зазначено в сертифікаті на право на земельну частку (пай). І навпаки, якщо землі гіршої якості, то ця площа буде більшою.

Розпорядженням Слов'янської районної державної адміністрації від 23 травня 2013 року позивачу надані дві земельні ділянки загальною площею 12,5568 га, гіршої якості, у зв'язку з чим площа стала більшою, ніж площа, зазначена у сертифікаті, але загальна вартість цих двох ділянок дорівнює вартості землі, вказаній в сертифікаті.

Позивач стверджував, що Укрдержреєстр безпідставно порівнював умовні кадастрові гектари, (які не є виміром площі), визначені у сертифікаті, та фактичні гектари, які зазначені у витягах з Державного земельного кадастру. Подані позивачем документи відповідають вимогам чинного законодавства, не мають суперечностей, а тому спірні рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням наведеного позивач наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.3-4).

Ухвалою від 07 квітня 2014 року до участі у справі у якості відповідачів залучені державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артем Миколайович (далі - Відповідач 2) та державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицька Марина Євгеніївна (далі - Відповідач 3), у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Реєстраційна служба Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області (далі - Третя особа або Реєстраційна служба) (а.с.15-16).

Про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.103-106).

Позивач в судове засідання не з'явився, 19 травня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.39).

Відповідач 1 в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Відповідачі 2 та 3 в судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надали, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловили.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, 02 червня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надала клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника, залишивши вирішення справи на розсуд суду (а.с.74).

З урахуванням наведеного та на підставі положень ч.ч.1, 4 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у ній доказами.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

17 лютого 1997 року на підставі розпорядження Слов'янської районної державної адміністрації від 26 червня 1996 року № 395 головою Слов'янської районної державної адміністрації на ім'я ОСОБА_4 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0046472.

Сертифікат посвідчував той факт, що ОСОБА_4 як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Донбас» належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Донбас», розміром 7,5 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Сертифікат зареєстрований 19 лютого 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 644 (а.с.8).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у цивільній справі № 2/243/538/2013 (№ 243/408/13-ц) встановлений факт прийняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщини після ОСОБА_4, померлої 17 квітня 1997 року; за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай), площею 7,5 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області, як на майно, отримане ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у справі № 2/243/538/2013 (№ 243/408/13-ц) набрало законної сили 19 лютого 2013 року (а.с.9).

15 березня 2013 року головою Слов'янської районної державної адміністрації до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0046472 внесені зміни стосовно того, що на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у справі № 2/243/538/2013 (№ 243/408/13-ц) право на земельну частку (пай) розміром 7,5 умовних кадастрових гектарів, вартістю 107 038,91 грн. передано ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.8).

23 травня 2013 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 на підставі ст.ст.17, 116 Земельного кодексу України, ст.5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» головою Слов'янської районної державної адміністрації видане розпорядження № 187 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянину ОСОБА_1» (а.с.12).

Розпорядженням голови Слов'янської районної державної адміністрації від 23 травня 2013 року № 187 ОСОБА_1, як власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Донбас» на території Андріївської сільської ради серії РН № 0046472 від 15 березня 2013 року на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у справі № 2/243/538/2013 після ОСОБА_4, наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ділянки № 332 - рілля, № 159 - пасовища) відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Донбас» Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області.

21 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства «Веско», яке має право на проведення робіт із землеустрою на підставі ліцензії серії АВ № 617932, виданої Державним агентством земельних ресурсів України 22 березня 2012 року, з заявою, в якій просив виготовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки площею 11,2589 га - рілля, 1,2979 га - пасовища для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області (а.с.47, 73).

Того ж дня між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Веско» укладений договір на складання проектної документації № 7.

08 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до голови Слов'янської районної державної адміністрації із заявою, в якій просив надати дозвіл на внесення змін до розпорядження від 23 травня 2013 року № 187 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку», а саме замінити ділянку № 159 площею 2,99 га (пасовища) на земельну ділянку № 480 площею 1,2979 га (пасовища) у зв'язку з помилкою при виборі вільної ділянки (а.с.50).

05 серпня 2013 року головною Слов'янської районної державної адміністрації видане розпорядження № 334 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 23 травня 2013 року № 187», а саме замість слів «159 пасовища» зазначено «480 пасовища».

На підставі розпорядження голови Слов'янської районної державної адміністрації від 23 травня 2013 року № 187 із змінами, внесеними розпорядженням від 05 серпня 2013 року № 334, заяви ОСОБА_1 від 21 червня 2013 року та договору на складання проектної документації від 21 червня 2013 року № 7 публічним акціонерним товариством «Веско» розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області (а.с.44-73).

Дослідивши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, суд встановив, що фактично передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка з земель сільськогосподарського призначення, за Класифікатором видів цільового призначення землі (КВЦПЗ) віднесена до коду 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 12,5568 га, фактично складалася з двох окремих земельних ділянок, а саме: з земельної ділянки № 332 - рілля, кадастровий номер 1424280500:01:000:0146, площею 11,2589 га та з земельної ділянки № 480 - пасовища, кадастровий номер 1424280500:01:000:1112, площею 1,2979 га.

Межі земельних ділянок вказані землевласнику, узгодження меж ділянки оформлено актом, підписаним землекористувачем, виконавцем робіт та представниками суміжних землекористувачів. Технічна документація розглянута інстанціями, які пов'язані з погодженням документації із землеустрою, розроблена у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», нормативно-технічних документів і служить підставою для оформлення права власності на земельну ділянку, про що зазначено у висновку до пояснювальної записки до технічної документації (а.с.48-49) та підтверджено викопіюванням з проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) громадян колишнього сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас» на території Андріївської сільської ради (а.с.54, 56), кадастровими планами земельних ділянок (а.с.57-58), схемою місця розташування земельних ділянок (а.с.59), актом узгодження зовнішніх меж земельних ділянок (а.с.64), планами зовнішніх меж (а.с.65-66), робочими кресленнями виносу земельної ділянки в натуру (а.с.67-68) та каталогами координат кутів зовнішніх меж землекористування (а.с.69-71).

Земельна ділянка з кадастровим номером 1424280500:01:000:0146 (місце розташування: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності: приватна; площа земельної ділянки: 11,2589 га; нормативна грошова оцінка: 91 844,60 грн.) зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23 травня 2013 року Відділом Держземагентства у Слов'янському районі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельки ділянок, розробленої 13 липня 2011 року ПП «Регіональне агентство оцінки землі».

Крім того, до Держаного земельного кадастру внесені відомості про те, що земельна ділянка кадастровий номер 1424280500:01:000:0146 перебуває в оренді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Торецьке» (ідентифікаційний код 30770284), державна реєстрація речового права - права оренди здійснена Реєстраційною службою Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 27 травня 2013 року на строк до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Вказані обставини встановлені на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 жовтня 2013 року № НВ-1400709942013 (а.с.10).

Земельна ділянка з кадастровим номером 1424280500:01:000:1112 (місце розташування: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності: приватна; площа: 1,2979 га) зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2013 року Відділом Держземагентства у Слов'янському районі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок, розробленої 24 липня 2013 року ПАТ «Веско».

Наведені обставини встановлені на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 жовтня 2013 року № НВ-1400707602013 (а.с.11).

З метою державної реєстрації права власності на згадані земельні ділянки в грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області з відповідними заявами.

06 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області Бабак К.Ю. отримана заява про державну реєстрацію права та їх обтяжень (щодо права власності), подана ОСОБА_1 та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2013 року 12:04:17 за реєстраційним номером 4372709.

Зі змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) слідує, що ОСОБА_1 просив провести реєстрацію виникнення права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1424280500:01:000:0146, місцезнаходження якої: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада (а.с.75).

Разом із заявою ОСОБА_1 були надані, а державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області Бабак К.Ю. прийняті наступні документи: рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у справі № 2/243/538/2013, сертифікат на земельну частку (пай) серії ДН № 0046472, виданий 17 лютого 1997 року Слов'янською районною державною адміністрацією, рішення (розпорядження) Слов'янської районної державної адміністрації від 23 травня 2013 року № 187, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, розроблена ПАТ «Веско» (21 червня 2013 року № 7), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 жовтня 2013 року № НВ-1400709942013, копія паспорта громадянина України позивача, що відображено в картці прийому заяви № 8736052 (а.с.83). Крім того, ОСОБА_1 були надані квитанція про сплату державного мита та квитанція про внесення плати за надання витягу (а.с.76), а також копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру (зворотній бік а.с.77), про що свідчать надані третьою особою матеріали реєстраційно-облікової справи.

23 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицькою М.Є. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 06 грудня 2013 року 12:04:17 за реєстраційним номером 4372709, яку подав ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, місцезнаходження якої: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада, кадастровий номер 1424280500:01:000:0146, та документів, поданих для державної реєстрації прав, прийнято рішення про відмову у державний реєстрації права та їх обтяжень № 9401069 (а.с.85).

Рішенням від 23 грудня 2013 року № 9401069 відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, місцезнаходження якої: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада, кадастровий номер 1424280500:01:000:0146, на ім'я ОСОБА_1

Вказане рішення державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицька М.Є. мотивувала тим, що у ході розгляду заяви встановлено, що відомості про земельну ділянку, що зазначені в документі, який підтверджує права на неї (рішенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у справі № 243/408/13-ц) та у Витязі з Державного земельного кадастру від 17 жовтня 2013 року містять суперечності, що не дозволяє встановити необхідні відомості для проведення державної реєстрації прав, а саме щодо загальної площі земельної ділянки.

Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23 грудня 2013 року № 9401069 разом із супровідним листом Укрдежреєєстру від 25 грудня 2013 року № 13018/05-15-13 надіслане на адресу Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області (а.с.84).

06 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області Бабак К.Ю. отримана заява про державну реєстрацію права та їх обтяжень (щодо права власності), подана ОСОБА_1 та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2013 року 10:15:12 за реєстраційним номером 4366950.

Зі змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) слідує, що ОСОБА_1 просив провести реєстрацію виникнення права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1424280500:01:000:1112, місцезнаходження якої: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада (а.с.86).

Разом із заявою ОСОБА_1 були надані, а державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області Бабак К.Ю. прийняті наступні документи: рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у справі № 2/243/538/2013, сертифікат на земельну частку (пай) серії ДН № 0046472, виданий 17 лютого 1997 року Слов'янською районною державною адміністрацією, рішення (розпорядження) Слов'янської районної державної адміністрації від 23 травня 2013 року № 187, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, розроблена ПАТ «Веско» (21 червня 2013 року № 7), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 жовтня 2013 року № НВ-1400707602013, копія паспорта громадянина України позивача, що відображено в картці прийому заяви № 8736052 (а.с.96). Крім того, ОСОБА_1 були надані квитанція про сплату державного мита та квитанція про внесення плати за надання витягу (а.с.87), копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (зворотній бік а.с.88), а також розпорядження голови Слов'янської районної державної адміністрації від 05 серпня 2013 року № 334 (а.с.93), про що свідчать надані третьою особою матеріали реєстраційно-облікової справи.

Прийняттю рішення з приводу державної реєстрації права власності на земельну ділянку передував пошук відомостей щодо цього нерухомого майна та щодо позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Станом на 24 грудня 2013 року право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження щодо земельної ділянки кадастровий номер 1424280500:01:000:1112 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровані не були, про що свідчить інформація, отримана із вказаних реєстрів від 24 грудня 2013 року № 15320711 та № 15320643 (а.с.97-99).

24 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно А.М. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 06 грудня 2013 року 10:15:12 за реєстраційним номером 4366950, яку подав ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, місцезнаходження якої: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада, кадастровий номер 1424280500:01:000:1112, та документів, поданих для державної реєстрації прав, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9461263 (а.с.101).

Рішенням від 24 грудня 2013 року № 9461263 відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, місцезнаходження якої: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада, кадастровий номер 1424280500:01:000:1112, на ім'я ОСОБА_1

Вказане рішення державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно А.М. мотивував тим, що у ході розгляду заяви встановлено, що відомості про земельну ділянку, що зазначені в документі, який підтверджує права на неї (рішенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у справі № 243/408/13-ц) та у Витязі з Державного земельного кадастру від 17 жовтня 2013 року № НВ-1400707602013 містять суперечності, що не дозволяє встановити необхідні відомості для проведення державної реєстрації прав, а саме щодо загальної площі земельної ділянки.

Крім того, державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно А.М. посилався на те, що відповідно до п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, державний реєстратор прав, нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлене вперше. Державний реєстратор переносить записи Державного реєстру прав про речові права та їх обтяження щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється або частка з якого виділяється, до відкритих на кожний з новостворених об'єктів нерухомого майна розділів Державного реєстру прав.

Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24 грудня 2013 року № 9461263 разом із супровідним листом Укрдежреєєстру від 10 січня 2014 року № 82/05-15-14 надіслане на адресу Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області (а.с.100), із супровідним листом від 10 січня 2014 року № 83/05-22-14 - на адресу ОСОБА_1 (а.с.5).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся 04 квітня 2014 року, надавши його безпосередньо до відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч.2 ст.182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952).

На час виникнення спірних правовідносин процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703), який втратив чинність з 11 лютого 2014 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, компетенція яких визначена ст.ст.7-8 Закону № 1952 відповідно.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1952 державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

П.п.1, 2, 3, 9 ч.2 ст.9 Закону № 1952 визначено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

За приписами ч.4 ст.9 Закону № 1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

П.1 наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 534/23066, «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», в редакції від 01 жовтня 2013 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Наказ № 607/5), було встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа-підприємець рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу. Дія цього наказу не поширюється на випадки внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речові права на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб (далі - Порядок № 607/5 в редакції від 01 жовтня 2013 року), який є додатком до наказу № 607/5, визначав процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно, що виникають: на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець; Дія цього Порядку не поширюється на випадки внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності та/або речові права на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до п.1 Порядку № 607/5 в редакції від 01 жовтня 2013 року державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у п.1 наказу № 607/5, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку № 703.

Згідно з п.3 Порядку № 607/5 в редакції від 01 жовтня 2013 року протягом одного робочого дня з дати прийняття заяви орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідність електронних копій оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, оригіналам таких документів у паперовій формі забезпечує особа, яка їх виготовила.

П.4 Порядку № 607/5 в редакції від 01 жовтня 2013 року орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених п.1 наказу, та виконання дій, передбачених п.3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру.

За приписами п.5 Порядку № 607/5 в редакції від 01 жовтня 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком № 703, розглядає заяву, подані до неї копії відсканованих документів та приймає відповідне рішення, про що за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повідомляє орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, та направляє документи, необхідні для формування реєстраційної або облікової справи щодо об'єкта нерухомого майна.

Згідно з п.6 Порядку № 607/5 в редакції від 01 жовтня 2013 року орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, після отримання повідомлення, передбаченого п.5 цього Порядку, забезпечує: внесення запису про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру; виготовлення за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видачу або направлення рекомендованим листом з описом вкладення заявникові документів, передбачених Порядком № 703 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно та/або витяг про реєстрацію речових прав на таке майно); відкриття реєстраційної або облікової справи в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Системне тлумачення правових норм, які містяться в Законі № 1952, Порядку № 703, наказі № 607/5 та Порядку № 607/5, зумовлює висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Укрдежреєєстру є безпідставними.

Такий висновок ґрунтується на тому, що із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 звернуся до Реєстраційної служби, яка на виконання вимог Порядку № 607/5 в редакції від 01 жовтня 2013 року передала ці заяви до Укрдержреєстру. Безпосередній розгляд заяв та прийняття рішень за наслідками їх розгляду здійснювали державні реєстратори прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, тобто відповідачі 2 та 3.

Отже, належними відповідачами у справі є відповідачі 2 та 3, які є суб'єктами владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України і якими прийняті рішення, що є предметом спору у справі.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Таким чином, оспорювані рішення відповідачів 2 і 3 мають бути перевірені судом на відповідність критеріям, наведеній у ч.3 ст.2 КАС України.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), який являє собою єдину державну інформаційну систему, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав (абз.2-3 ч.1 ст.2 Закону № 1952).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, державна реєстрація прав полягає у внесенні відповідного запису до Державного реєстру прав на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 3 ст.3 Закону № 1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, в тому числі право власності на нерухоме майно, що передбачено п.1 ч.1 ст.4 Закону № 1952.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, право власності на земельну ділянку підлягає обов'язковій державній реєстрації і виникає з моменту її проведення.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав;5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, що встановлено ч.4ст.15 Закону № 1952.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.16 Закону № 1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку, що визначено ч.3 ст.16 Закону № 1952.

Згідно з ч.4 ст.16 Закону № 1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації, що встановлено ч.5 ст.16 Закону № 1952.

Згідно з абз.1-2 п.7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Форма заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) затверджена наказом Міністерства юстиції України від 17 квітня 2012 року № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2012 року № 590/20903.

Відповідно до ч.7 ст.16 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Абз.1 п.25 Порядку № 703 визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право.

Згідно з ч.11 ст.16 Закону № 1952 під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи також - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб.

Відповідно до п.8 Порядку № 703 орган держаної реєстрації прав приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації. Моментом прийняття заяви про державну реєстрацію вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів. Орган державної реєстрації прав видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін'юст.

Заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу, що передбачено абз.1 п.9 Порядку № 703.

За приписами абз.1 п.10 Порядку № 703 заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені ст.19 Закону № 1952, згідно з ч.1 якої державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з п.26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п.27 Порядку № 703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до п.28 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у п.27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в п.9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

У разі подання документів заінтересованою особою особисто така особа, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податку), крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.

Абз.5 п.4 Порядку № 703 передбачав, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що на виконання вимог Закону № 1952 та Порядку № 703 ОСОБА_1 подані заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) разом із документами, що підтверджують факт виникнення права власності на земельні ділянки.

Згідно з п.12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п.16 Порядку № 703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації, що визначені у Законі № 1952.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, наведений у ч.1 ст.24 Закону № 1952. До таких підстав належать:1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 1952 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону № 1952 відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у п.4 ч.1 цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у п.4 ч.1 цієї статті, не може здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів).

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1952 відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та поданих разом з ними документів відповідачами 2 та 3 прийняті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі п.4 ч.1 ст.24 Закону № 1952.

Надаючи оцінку правомірності спірних рішень, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 (далі - Указ № 720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з п.2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до п.3 Указу № 720/95 вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Згідно з п.4 Указу № 720/95 розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

П.5 Указу № 720/95 передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-VI (Закон № 899).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 899 право на земельну частку (пай) мають, зокрема громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку, що передбачено ч.3 ст.1 Закону № 899.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 899 основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону № 899 документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Таким чином, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у цивільній справі № 2/243/538/2013 (№ 243/408/13-ц) є документом, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну частку (пай), а не на земельні ділянки.

Ч.1 ст.3 Закону № 899 визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 899 особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

При цьому згідно з ч.3 ст.3 Закону № 899 земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Відповідно до ст.5 Закону № 899 сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Згідно зі ст.9 Закону № 899 розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Ч.ч.1-2 ст.78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд, що передбачено ст.79 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.2 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч.6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, що передбачено ч.ч.3-5, 7 ст.79-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.10 ст.79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, ОСОБА_1 як власник земельної частки (паю) реалізував своє право на набуття права власності на земельну ділянку на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю). При цьому позивачу були виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, пасовища).

Вказані обставини підтверджені розпорядженнями Слов'янської районної державної адміністрації, технічною документацією із землеустрою та витягами з Державного земельного кадастру.

Відповідачі 2 та 3 безпідставно ототожнили право власності ОСОБА_1 на земельну частку (пай) та право власності позивача на земельні ділянки, які були сформовані в результаті виділення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю).

Як наслідок, відповідачі 2 та 3 дійшли помилкового висновку з приводу того, що відомості про земельну ділянку, що зазначені в документі, який підтверджує права на неї (рішенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2013 року у справі № 243/408/13-ц) та у витягах з Державного земельного кадастру містять суперечності, що не дозволяє встановити необхідні відомості для проведення державної реєстрації прав, а саме щодо загальної площі земельної ділянки.

По-перше, відповідачі 2 та 3 порівнювали між собою відомості щодо різних об'єктів права власності, а саме щодо земельної частки (паю), які наведені в судовому рішенні, та щодо земельної ділянки, які містилися у витязі.

По-друге, розмір земельної частки (паю) визначений в умовних кадастрових гектарах, в той час коли площа земельної ділянки визначена у гектарах. При цьому відповідно до ч.3 ст.200 Земельного кодексу України умовний кадастровий гектар є величиною, за якою проводиться економічна оцінка земель, а гектар - одиницею виміру площі.

Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.2 ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З урахуванням наведеного та п.10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суд вважає, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання протиправними та скасування спірних рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, та задоволення позову в цій частині позовних вимог, оскільки в порушення ч.2 ст.71 КАС України відповідачами 2 та 3 не доведена правомірність прийнятних ними рішень.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 розглянути подані ОСОБА_1 заяви та прийняти рішення про державну реєстрацію прав задоволенню не підлягають з тієї підстави, що за приписами п.2 ч.2, ч.4 ст.9 Закону № 1952 прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень належить до компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, що передбачено п.2 ч.2 ст.162, абз.10 ч.2 ст.162 КАС України.

З огляду на викладене, належним способом відновлення порушеного права позивача має бути покладання на відповідачів 2 та 3 обов'язку повторно розглянути подані ОСОБА_1 заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та додані до них документи з урахуванням встановлених судом обставин.

При цьому суд відзначає, що відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини у державі, тому покладання на відповідача обов'язку прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, як обраний судом спосіб захисту прав позивача, порушених внаслідок протиправної відмови у здійсненні такої реєстрації, не є втручанням в діяльність державного реєстратора.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 73,08 грн. (а.с.2), з урахуванням часткового задоволення позовних вимог присудженню позивачу підлягають судові витрати в сумі 36,54 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марини Євгеніївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Реєстраційна служба Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марини Євгенівни від 23 грудня 2013 року № 9401069 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицьку Марину Євгенівну повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 06 грудня 2013 року 12:04:17 за реєстраційним номером 4372709, яку подав ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, місцезнаходження якої: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада, кадастровий номер 1424280500:01:000:0146, та документи, подані для державної реєстрації прав, з урахуванням встановлених судом обставин.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича від 24 грудня 2013 року № 9461263 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

5. Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 06 грудня 2013 року 10:15:12 за реєстраційним номером 4366950, яку подав ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, місцезнаходження якої: Донецька обл., Слов'янський р-н, Андріївська сільська рада, кадастровий номер 1424280500:01:000:1112, та документи, подані для державної реєстрації прав, з урахуванням встановлених судом обставин.

6. В решті позовних вимог - відмовити.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки.

8. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

9. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

10. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

11. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Кравченко Т.О.

Судді Бабаш Г.П.

Стиран В.В.