Ухвала

від 21.07.2014 по справі 759/14993/13-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 2/759/407/14

ун. № 759/14993/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - П»ятничук І.В.,

при секретарі - Іванові К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву

ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3

про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, до ТОВ «Надія» та просила суд визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Надія» про переведення ОСОБА_4 з посади директора на посаду комерційного директора товариства та зобов»язати ТОВ припинити дії щодо розпорядження, в тому числі шляхом відчудження належним товариству нерухомим майном - нежитловими приміщенням площею 488 кв.м. в АДРЕСА_1.

24.02.2014 р. позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Надія» - нежитлове приміщення №345 площею 488,70 кв.м. в АДРЕСА_1 та заборони вчиняти будь-які дії спрямовані на розпорядження (купівлю-продаж, дарування, заставу, управління, передачу в оренду, позичку) вказаного об»єкту нерухомого майна до вступу рішення в законну силу, однак в подальшому 25.03.2014 р. представник позивача просмла не розлядати дану заяву до витребування відомостей щодо наявності заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні 21.07.2014 р. представник позивача наполягала на розгляді даного клопотання вказуючи на те, що оскільки дане майно відповідач на даний час має намір реалізувати.

Представник відповідача в судовму засідання не з»явився, надав суду заяву з проханням оголосити по справі перерву, тому суд вражає можливим розглянути дане клопотання в його відсутності.

Враховуючи наведене є доцільним розгляд заяви про забезпечення позову поданої позивачем.

Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд приходить до наступного.

Згідно частини 3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ст.151 ЦПК України вказує на те, що в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, причини з яких потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який слід застосувати з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості потрібні для забезпечення, а крім того визначено, що забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, у відповідності до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», враховує докази, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, пересвідчується в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з*ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність і співмірність способу забезпечення позову, який просить застосувати позивачка, позовним вимогам, в порядку забезпечення заявленого позову, суд після вивчення заяви про забезпечення позову може визнати дану заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, з врахуванням наступного.

Відповідно до розяснень, наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до п.5 вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Як вбачається з матеріалів справи позивачкою заявлено вимоги щодо зобов»язання ТОВ «Надія» припинити дії щодо розпорядження, в тому числі шляхом відчудження належним товариству нерухомим майном - нежитловими приміщеннями площею 488 кв.м. в АДРЕСА_1, суду надано докази щодо належності даного приміщення товариству, докази щодо намагання товариства відчужити дане майно, а тому суд вважає, можливим заяву задовольнити.

.

Керуючись ст.ст. 151-153, 209, 210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

До розгляду справи по суті накласти арешт на нежиле приміщення №345 площею 488,70 кв.м. в АДРЕСА_1 та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ» вчиняти будь-які дії щодо відчуження та оформлення (переоформлення) права власності на дане нерухоме майно.

Копію ухвали направити для виконання Державну реєстраційну службу ГУЮ у м.Києві, та ОСОБА_1, ТОВ «Надія», ОСОБА_2 до відома..

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п*яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: