Постанова

від 31.07.2014 по справі 10/178 (2а-897/08)

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 08:34 № 10/178 (2а-897/08)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва №0001731720/0 від 22.06.2007 року, № 0001731720/1 від 04.12.2007 року та №0001731720/3 від 18.01.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2008 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2008 року скасовано та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва №0001731720/0 від 22.06.2007 року, № 0001731720/1 від 04.12.2007 року та №0001731720/3 від 18.01.2008 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задоволено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2008 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 21.01.2014 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.11.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року справу №10/178 (2а-897/08) прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки, за твердженнями останнього, контролюючим органом не враховано права позивача на податкову пільгу, передбачену положеннями пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

У судове засідання 28.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, проти позову заперечував, підтримавши подані через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, зазначивши про правомірність прийнятих Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, матеріалів, витребуваних від відповідача ухвалою суду від 26.06.2014 року, останнім не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання до суду.

Суд у судовому засіданні 28.07.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка та експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судових рішеннях під час попереднього розгляду справи, за наслідками відчуження майнових прав (паю співвласника у статутному фонді КП) за договорами купівлі-продажу від 23.06.2006 року №522/06 та від 06.06.2006 року №37/06 ОСОБА_1 одержала дохід у сумі 110 453,65 грн., який нею не було включено до оподатковуваного доходу у декларації за 2006 рік.

22.06.2007 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення №0001737720/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14 358,92 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Святошинському районі м. Києва частково скасувала зазначене податкове повідомлення на суму 2 755,43 грн. та винесла податкове повідомлення від 04.12.2007 року №0001731720/1 на суму 11 603,49 грн., а також податкове повідомлення від 18.01.2008 року №0001731720/3.

Визначаючи позивачу вказану суму податкового зобов'язання, контролюючий орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час сплати податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік не врахувала дохід від продажу корпоративних прав.

Згідно з довідкою орендного підприємства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (правонаступник КП, надалі - Підприємство) від 16.03.2007 року №65 сума первинного паю ОСОБА_1 станом на 31.12.1993 року становила 156 330 крб. (1,56 грн.) і була сформована за рахунок: внеску власних коштів - 60 000,60 крб.); приватизаційного майнового сертифіката власника паю - 30 000 крб. (30 коп.); розподілу вартості майна, придбаного на умовах оренди, - 9 485 крб. (9 коп.); розподілу прибутку, направленого на викуп заводу при приватизації, - 46 845 крб. (47 коп.). Таким чином, частка паю, сформованого за рахунок вартості приватизаційного сертифіката позивача, становила 19,19 %.

Вартість корпоративних прав позивача у вигляді персонального паю Підприємства на момент продажу становила 110 453,65 грн., частка вартості внесеного позивачем приватизаційного майнового сертифікату у загальній вартості корпоративних прав за розрахунками податкового органу склала 21 196,06 грн. (19,19 %).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV (надалі - Закон №889-ІV), загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

За змістом підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону №889-IV не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, у випадку, визначеному підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону).

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону №889-IV, у випадках, визначених підпунктами «а» і «б» цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

З аналізу наведених вище законодавчих положень, вбачається, що від оподаткування звільняється лише дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів. При цьому, вартісне збільшення інвестиційного активу (пакета акцій чи майнового паю) платника податку в майбутньому в результаті юридичних фактів, які не змінюють пропорцію його персонального паю в статутному фонді (загальній вартості майнового паю) емітента, не має впливати на співвідношення пільгової частки такого платника, дохід від продажу якої не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, та частки, дохід від продажу якої включається до оподатковуваного доходу з його зменшенням на вартість витрат на придбання такої частки.

Водночас, не можна визнати обґрунтованим неврахування пропорційного збільшення вартості часток внаслідок індексації основних засобів, проведення якої передбачено, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №34 та 16.05.1996 року №523, а з 01.07.1997 року - підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин), за змістом якого платникам податків усіх форм власності надано право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів. Частка доходу, яка не включається до оподатковуваного доходу від продажу паю, складається, зокрема, з вартості приватизаційних майнових сертифікатів, збільшеної за рахунок індексації.

Аналогічно - збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому, відбувається пропорційне збільшення обох часток - як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.

Проте, в даному випадку, як встановлено під час судового розгляду справи та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.01.2014 року у даній справі, контролюючий орган не врахував при розрахунку податку наведені вище норми податкового законодавства та в основу розрахунку включив лише суму вартості приватизаційного сертифікату позивача, не врахувавши, при цьому, збільшення вартості всього паю з урахування складових, а, відтак, неправильно застосував передбачену підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону №889-IV пільгу, у зв'язку з чим висновки, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та, відповідно, спірні рішення не можуть вважатися законним та обґрунтованим, з огляду на що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 04.12.2007 року №0001731720/1 та від 18.01.2008 року №0001731720/3 підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.06.2007 року №0001737720/0 суд зазначає про наступне.

Так, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії листа ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 04.12.2007 року №4847/Г/25-033 вищезазначене податкове повідомлення-рішення скасоване в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 755,43 грн., в іншій - залишено без змін.

Згідно приписів підпункту «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-III, який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, зокрема, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.06.2007 року №0001737720/0 є відкликаним, а, відтак, станом на момент розгляду справи відсутній сам предмет позову у цій частині, з огляду на що вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2007 року №0001737720/0 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 04.12.2007 року №0001731720/1 та від 18.01.2008 року №0001731720/3. В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову у їхньому задоволенні.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 04.12.2007 року №0001731720/1 та від 18.01.2008 року №0001731720/3.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя Т.О. Скочок