Постанова

від 31.07.2014 по справі 826/8010/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 08:51 № 826/8010/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Голд Україна» до 3-тя особаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0005742220,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімат Голд Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Клімат Голд Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - третя особа або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.12.2013 року № 0005742220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Клімат Голд Україна» не порушувало вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.9.1. ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом.

Ухвалою суду від 14.07.2014 року, у зв'язку зі зміною місцезнаходження позивача та передачі його справи до іншого податкового органу, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

У судове засідання 23.07.2014 року з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засідання заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, наголошуючи на законності та обґрунтованості прийнятого ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (позивача) права на формування податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

Третя особа у судове засідання 23.07.2014 року не з'явилася, явку свого представника не забезпечила, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про отримання. Третя особа про причини неявки у судове засідання суду не повідомляла, клопотань чи заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення судового засідання не заявляла.

Суд у судовому засіданні 23.07.2014 року на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленої третьої особи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013 року № 1047 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» управлінню податкового аудиту наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» (код 36516234) та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) з 29.11.2013 року».

В ході проведення перевірки головним державним податковим ревізором-інспектором направлено позивачу запит від 03.12.2013 року про надання первинних документів по його взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд».

Згідно заяви позивача від 04.12.2013 року № 4-12/13 про зупинення позапланової виїзної перевірки, він повідомив відповідача про втрату запитуваних документів та просив зупинити проведення перевірки на строк, необхідний для завершення процедури відновлення втрачених документів.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Мікс-Буд» (код за ЄДРПОУ 36516234).

При проведенні перевірки позивача відповідачем використовувались наступна інформація:

лист ГВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 25.06.2013 року № 2080/7/07-2/3;

протокол допиту гр. ОСОБА_1;

запити про надання пояснення та їх документального підтвердження від 18.06.2013 року № 485/10/22-211, від 03.07.2013 року № 1154/10/26-53-22-01-10 та запит, який був наданий підприємству під час перевірки від 03.12.2013 року;

пояснення позивача від 15.08.2013 року № 1 та їх часткове документальне підтвердження щодо придбання товару (послуг);

податкові декларації позивача з податку на додану вартість за травень-вересень, листопад 2011 року;

додатки 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів» до декларацій з ПДВ вартість за травень-вересень, листопад 2011 року;

інформація комп'ютерних автоматизованих систем Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС: БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АРМ «Облік», АРМ «Пошук», АРМ «Звіт».

Суд вважає за необхідне одразу зауважити на тому, що, з урахуванням викладеної інформації, при проведенні перевірки позивача відповідачем фактично не перевірялися та не оцінювалися жодні первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентом - ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» - як того вимагають положення діючого податкового законодавства України.

На підставі інформації, викладеної у вищезазначених документах, відповідачем була проведена перевірка та складено за її результатами акт від 12.12.2013 року № 2027/26-53-22-01-21-36301177, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.9.1. ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 62 717,00 грн., у тому числі: за травень 2011 року в сумі 24 544,00 грн., за червень 2011 року в сумі 11 932,00 грн., за липень 2011 року в сумі 5 874,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 6 416,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 13 978,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 13 978,00 грн.

При цьому, суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно наказу податкового органу від 28.11.2013 року № 1047 призначалась для проведення документальна позапланова виїзна перевірка позивача, а як вбачається з акту перевірки позивача від 12.12.2013 року № 2027/26-53-22-01-21-36301177, фактично була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, що не може мати місця за правилами діючого податкового законодавства.

Водночас, зафіксовані актом перевірки порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Відповідно до змісту акта перевірки позивача, відповідачем 25.06.2013 року було отримано від ГВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва протокол допиту свідка - гр. ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово непрацюючого), який повідомив, що влітку 2009 року відпочивав в кафе біля Ленінградської площі, де до нього підійшов незнайомий чоловік та запропонував зареєструвати на нього підприємство за що отримає 100 дол. США. На дану пропозицію ОСОБА_1 погодився та надав необхідні документи для реєстрації. Щодо ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» не має відношення, договорів, актів виконаних робіт, накладні, податкові накладні та інші первинні документи від імені ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» не підписував. Декларації від імені ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» до податкових органів не подавав та не підписував.

Згідно бази даних «Бест звіт», ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» взагалі не подавало звіт 1 ДФ щодо наявних працівників на підприємстві та відповідно до декларації про прибуток підприємства за 2011 рік витрати на оплату праці працівників складає 0 грн., тобто на підприємстві взагалі відсутні трудові ресурси.

Крім того, згідно декларації про прибуток підприємств за рік 2011 (подається наростаючим) витрати щодо наявних основних засобів відсутні.

Також, в ході проведення перевірки позивачем були подані відповідачу первинні документи (частково), на підставі яких сформовано податковий кредит, при цьому, позивачем частково не надало податкові накладні щодо формування податкового кредиту за вересень, листопад 2011 року. Всі первинні документи з боку контрагента підписані від імені гр. ОСОБА_1, однак, як вже зазначалося, він зазначив, що ніяких документів від імені директора ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» не підписував.

Виходячи з наведеного, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» в період травень-вересень 2011 року та листопад 2011 року є нікчемними (нікчемними правочинами) і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування податкового кредиту.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 12.12.2013 року № 2027/26-53-22-01-21-36301177, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0005742220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 62 717,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 679,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатами чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0005742220 необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1., п.200.3., п.200.4. ст.200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2010 року № 969 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок № 969), який діяв на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій з контрагентом.

Відповідно до п.4 Порядку № 969, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку № 969).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону № 996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення № 88).

Згідно п. 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення № 88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення № 88).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 pоку № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акта перевірки позивача та матеріалів справи, у перевіряємий період позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентом - ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» ґрунтувалися на договорі на виконання робіт від 26.09.2011 року № 1/09-2011, за умовами якого підрядник (ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд») зобов'язується виконувати у відповідності до завдань замовника (позивача) зазначені у договорі роботи, здати результат роботи замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результати роботи і оплатити виконані роботи в розмірі, сказаному в цьому договорі. Роботи по цьому договору виконуються з матеріалів підрядника та його засобами. Загальна вартість договору становить суму у розмірі визначеної в формі завдання замовника. Замовник виплачує підряднику аванс у розмірі 100 % протягом 10 днів після підписання цього договору згідно наданих рахунків-фактур.

До вказаного договору позивачем надані копії наступних документів: завдання на виконання опоряджувальних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, договірної ціни на опоряджувальні роботи за 2011 рік, підсумкової відомості ресурсів, локального кошторису № 2-1-1 та акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року.

Також, взаємовідносини позивача з ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу від 13.05.2011 року № 1/05-2011, за умовами якого продавець (ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд») в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцю (позивача), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар, який вказаний у накладних на товар, які прирівнюються до специфікацій та є невід'ємною частиною договору. Оплата товару здійснюється шляхом попередньої оплати 100 % вартості товару на розрахунковий рахунок продавця за ціною виставленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору купівлі-продажу від 13.05.2011 року № 1/05-2011, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

рахунків-фактур від 14.06.2011 року № 814-140611 на суму 10420,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1736,64 грн.), від 14.06.2011 року № 817-14062011 на суму 8310,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1385,00 грн.), від 16.06.2011 року № 910-160611 на суму 7290,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1215,00 грн.), від 20.06.2011 року № 911-200611 на суму 14420,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2403,33 грн.), від 21.06.2011 року № 912-210611 на суму 2460,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 410,00 грн.), від 12.07.2011 року № 1017-12711 на суму 15556,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2592,67 грн.), від 13.07.2011 року № 1021-13811 на суму 12324,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2054,00 грн.), від 21.07.2011 року № 1022-21711 на суму 7200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1200,00 грн.), від 17.08.2011 року № 1234 на суму 33170,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5528,33 грн.), від 19.08.2011 року № 1285 на суму 5325,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 887,50 грн.), від 06.09.2011 року № 1334 на суму 34134,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5689,00 грн.), від 26.09.2011 року № 1348 на суму 23040,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 3840,05 грн.), від 28.09.2011 року № 1356 на суму 25014,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 4169,04 грн.), від 13.05.2011 року № 611-130511 на суму 38447,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6407,83 грн.), від 13.05.2011 року № 594-130511 на суму 6700,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1116,67 грн.), від 13.05.2011 року № 612-130511 на суму 8803,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 1467,17 грн.), від 16.05.2011 року № 54 на суму 11200,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 1866,67 грн.), від 26.05.2011 року № 718-260511 на суму 5000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 833,33 грн.), від 26.05.2011 року № 720-260511 на суму 3220,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 536,67 грн.), від 26.05.2011 року № 719-260511 на суму 11475,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1912,50 грн.), від 26.05.2011 року № 724-260511 на суму 4485,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 747,50 грн.), від 26.05.2011 року № 723-260511 на суму 18480,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3080,00 грн.), від 26.05.2011 року № 721-260511 на суму 3905,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 650,83 грн.), від 26.05.2011 року № 722-260511 на суму 5000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 833,33 грн.), від 27.05.2011 року № 725-270511 на суму 14600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2433,34 грн.), від 30.05.2011 року № 726-300511 на суму 11465,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1910,83 грн.), від 31.05.2011 року № 727-310511 на суму 4485,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 747,50 грн.), від 09.06.2011 року № 803-80611 на суму 19565,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3260,83 грн.), від 08.06.2011 року № 801-80611 на суму 3725,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 620,83 грн.), від 08.06.2011 року № 802-80611 на суму 5400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 900,00 грн.);

актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.06.2011 року № 910 на суму 7290,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1215,00 грн.), від 20.06.2011 року № 911-1 на суму 3560,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 593,33 грн.), від 12.07.2011 року № 1017-2 на суму 11988,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1998,00 грн.), від 13.07.2011 року № 1021-2 на суму 2550,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 425,00 грн.), від 21.07.2011 року № 1022-2 на суму 2200,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 366,67 грн.), від 17.08.2011 року № 1234-1 на суму 30230,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5038,33 грн.), від 19.08.2011 року № 1285-1 на суму 900,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 150,00 грн.), від 06.09.2011 року №1334-2 на суму 13140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2190,00 грн.), від 28.09.2011 року № 1357 на суму 1680,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 280,00 грн.), від 24.05.2011 року № 611/1 на суму 9165,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1833,00 грн.), від 13.05.2011 року № 612 на суму 1266,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 253,33 грн.), від 16.05.2011 року № 54/1 на суму 2875,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 575,00 грн.), від 27.05.2011 року № 725-1 на суму 4600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 766,67 грн.), від 09.06.2011 року № 803/2 на суму 3900,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 650,13 грн.), від 08.06.2011 року № 802 на суму 5400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 900,00 грн.);

видаткових накладних від 14.06.2011 року № 814 на суму 10420,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1736,64 грн.), від 14.06.2011 року № 817 на суму 8310,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1385,00 грн.), від 20.06.2011 року № 911-2 на суму 10860,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1810,00 грн.), від 21.06.2011 року № 912 на суму 2460,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 410,00 грн.), від 12.07.2011 року № 1017-1 на суму 3568,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 594,67 грн.), від 13.07.2011 року № 1021-1 на суму 9774,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1629,00 грн.), від 21.07.2011 року № 1022-1 на суму 5000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 833,33 грн.), від 17.08.2011 року № 1234-2 на суму 2940,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 490,00 грн.), від 19.08.2011 року № 1285-2 на суму 4425,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 737,50 грн.), від 06.09.2011 року № 1334-1 на суму 20994,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3499,00 грн.), від 26.09.2011 року № 1348 на суму 23040,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 3840,05 грн.), від 28.09.2011 року № 1356 на суму 25014,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 4169,04 грн.), від 28.09.2011 року № 1357-1 на суму 1680,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 280,00 грн.), від 13.05.2011 року № 611 на суму 27449,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4574,00 грн.), від 13.05.2011 року № 594 на суму 6700,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1116,67 грн.), від 13.05.2011 року № 612/1 на суму 7283,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1213,83 грн.), від 16.05.2011 року № 54 на суму 7750,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1291,67 грн.), від 26.05.2011 року № 718 на суму 5000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 833,33 грн.), від 26.05.2011 року № 720 на суму 3220,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 536,67 грн.), від 26.05.2011 року № 719 на суму 11475,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1912,50 грн.), від 26.05.2011 року № 724 на суму 4485,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 747,50 грн.), від 26.05.2011 року № 723 на суму 18480,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3080,00 грн.), від 26.05.2011 року № 721 на суму 3905,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 650,83 грн.), від 26.05.2011 року № 722 на суму 5000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 833,33 грн.), від 27.05.2011 року № 725 на суму 10000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.), від 30.05.2011 року № 726 на суму 11465,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1910,83 грн.), від 31.05.2011 року № 727 на суму 4485,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 747,50 грн.), від 09.06.2011 року № 803/1 на суму 15664,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 2610,70 грн.), від 08.06.2011 року № 801 на суму 3725,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 620,83 грн.);

податкових накладних від 14.06.2011 року № 236 на суму 10420,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1736,64 грн.), від 14.06.2011 року № 235 на суму 8310,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1385,00 грн.), від 16.06.2011 року № 241 на суму 7290,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1215,00 грн.), від 20.06.2011 року № 248 на суму 14420,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2403,33 грн.), від 21.06.2011 року № 251 на суму 2460,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 410,00 грн.), від 12.07.2011 року № 317 на суму 15556,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2592,67 грн.), від 13.07.2011 року № 320 на суму 12324,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2054,00 грн.), від 21.07.2011 року № 348 на суму 7200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1200,00 грн.), від 17.08.2011 року № 410 на суму 33170,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5528,33 грн.), від 19.08.2011 року № 413 на суму 5325,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 887,50 грн.), від 06.09.2011 року № 477 на суму 34134,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5689,00 грн.), від 26.09.2011 року № 512 на суму 23040,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 3840,05 грн.), від 28.09.2011 року № 519 на суму 25014,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 4169,04 грн.), від 28.09.2011 року № 520 на суму 1680,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 280,00 грн.), від 13.05.2011 року № 143 на суму 38447,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6407,83 грн.), від 13.05.2011 року № 144 на суму 6700,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1116,67 грн.), від 13.05.2011 року № 142 на суму 8803,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 1467,17 грн.), від 16.05.2011 року № 145 на суму 11200,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 1866,67 грн.), від 26.05.2011 року № 168 на суму 5000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 833,33 грн.), від 26.05.2011 року № 170 на суму 3220,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 536,67 грн.), від 26.05.2011 року № 169 на суму 11475,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1912,50 грн.), від 26.05.2011 року № 176 на суму 4485,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 747,50 грн.), від 26.05.2011 року № 173 на суму 18480,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3080,00 грн.), від 26.05.2011 року № 174 на суму 3905,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 650,83 грн.), від 26.05.2011 року № 171 на суму 5000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 833,33 грн.), від 27.05.2011 року № 178 на суму 14600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2433,34 грн.), від 30.05.2011 року № 181 на суму 11465,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1910,83 грн.), від 31.05.2011 року № 187 на суму 4485,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 747,50 грн.), від 09.06.2011 року № 221 на суму 19565,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3260,83 грн.), від 08.06.2011 року № 219 на суму 3725,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 620,83 грн.), від 08.06.2011 року № 220 на суму 5400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 900,00 грн.);

товарних накладних, довіреностей на товар;

виписку з банківського рахунку позивача та платіжні доручення на оплату товару.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

Слід також зазначити, що контролюючим органом не заперечувалося факту формування валових витрат та податкового кредиту, який став об'єктом перевірки, на підставі саме вказаних вище документів первинно облікової звітності.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що реєстрація останнього платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд», відповідають встановленим ст. 201 ПК України вимогам.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті перевірки позивача не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд» діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

Слід також зазначити, що приписами ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

При цьому, згідно ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В свою чергу, відповідачем не надано суду доказів вини посадових осіб позивача та/або його контрагентів в порушенні публічного порядку, а саме: вироку суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням ч. 4 ст. 72 КАС України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається, а сторонами не спростовано факту дійсності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ «Торговий дім «Мікс Буд».

Враховуючи все викладене, суд, з урахуванням вищезазначених висновків суду та встановлених обставин у даній справі, дійшов висновку про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансові) санкції оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.12.2013 року № 0005742220, а, відтак, остання підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази і пояснення, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.12.2013 року № 0005742220.

3. Стягнути судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. (однієї тисячі восьмисот двадцяти семи грн. 00 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (ідентифікаційний код: 38730029, адреса: 02094, м. Київ, бульв. Верховної Ради, 24-Б).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок