Рішення

від 17.07.2014 по справі 910/9356/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9356/14 17.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ"

до 1) Дочірнього підприємства "Хмельницьке спеціалізоване управління "Стальконструкція" №129 відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ-СЕРВІС"

про стягнення 209 473,62 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Черичка С.Є. (дов. № 24 від 01.02.14)

Від відповідача 1 Ярош В.Ю.(дов. від 07.03.2014)

Від відповідача 2 Давиденко М.А. (дов. від 17.06.14)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору на надання послуг № СИ/СТ-51 від 15.11.2012 в розмірі 209 473,62 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2014 порушено провадження у справі №910/9356/14 та призначено до розгляду на 05.06.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 05.06.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представники відповідачів в судове засідання 05.06.2014 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені. Розгляд справи відкладено на 19.06.2014.

В судове засідання 19.06.2014 прибули представники позивача, відповідача 2, надали додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав відзив на позовну заяву.

Розгляд справи відкладено на 17.07.2014.

В судове засідання 17.07.2014 прибули представники позивача та відповідачів, дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні, пославшись на недоведеність збитків та неоплату позивачем послуг відповідача-1 за договором на надання послуг № СИ/СТ-51 від 15.11.2012, що в свою чергу позбавляє права позивача вимагати плату за зберігання крану на будівельному майданчику в силу п. 7.4. договору.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛФ» (далі за текстом позивач, замовник за договором) та дочірнім підприємством "Хмельницьке спеціалізоване управління "Стальконструкція" №129 відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція" (далі за текстом відповідач, виконавець за договором) було укладено договір № СИ/СТ-51 на надання послуг (далі за текстом договір), яким виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги виконання будівельно-монтажних робіт за допомогою гусеничного крану МКГ-40, заводський № 264, per. № 1656.

14.05.2013 під час піднімання колони краном відповідача, розірвався трос піднімання стріли, внаслідок чого були пошкоджені бетонні колони, які належать позивачу, що підтверджується відповідним експертним висновком (копії підтверджуючих документів в матеріалах справи).

Як зазначив позивач, сума збитків - вартість ремонту пошкоджених колон-становить 12 973,62 гривень. В підтвердженого зазначеного позивач подав суду планову калькуляцію виробничих витрат на ремонт дефектів залізобетонних виробів від 29.05.2913 № 23-КР та експертний висновок експерта ОСОБА_4 від 07.06.2013 «Про технічний стан колон (К420 2-ї одиниці) і ригелів (Р5/74, Р11/39, Р11/227) та можливість їх застосування у будівництві, які знаходяться на будівельному майданчику, що розташований на об'єкті за адресою: «Торгівельно-розважальний комплекс на перетині вулиць Червоноткацька та Червоногвардійська у Деснянському районі м. Києва».

Вказані калькуляція та експертний висновок суд приймає у якості належних доказав понесення збитків позивачем через недбалість відповідача-1.

Відповідач-1 заперечував проти зазначених збитків, зазначаючи, що поданий експертний висновок не може бути доказом, оскільки його робив не судовий експерт, проте суд зазначає наступне:

Згідно ст. 36. Господарського процесуального кодексу, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. Стаття 32. ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Тобто, експертний висновок наданий позивачем є доказом по справі на підставі ст. 36, 32 ГПК.

Відповідач-1 не спростував висновки експерта щодо нанесених позивачу збитків на суму 12 973,62 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 18 000,00 грн.

П. 4.7., 7.1., 7.2. договору передбачають, що відповідач повинен відремонтувати свій кран протягом 3 робочих днів, або повинен надати аналогічну техніку, в іншому випадку він сплачує штрафні санкції. Відповідач вчасно техніку відремонтувати не зміг, надати аналогічну не зміг теж, отже з метою уникнення сплати штрафних санкцій 17.05.2013 направив на адресу позивача лист № 58 із пропозицією про розірвання договору (копія в матеріалах справи).

Позивач із даною пропозицією погодився та 23.05.2014 направив на адресу відповідача лист № 587 про прийняття пропозиції про розірвання договору.

Таким чином, 23.05.2013 договір розірвано. Згідно п. 7.2. Договору, за час, коли послуги не надавались, тобто із 18.05.2013 по 22.03.2013 включно (6 днів) сума штрафу складає 6 днів х 3000 гривень = 18 000 гривень.

Проте суд зазначає, що згідно п. 5.2. договору строк надання послуг - з моменту підписання до 26.04.2013.

Підписанням акту № ХМ-0000062 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2013 на суму 15035,00 грн., сторони фактично, в письмовій формі, продовжили цей строк по час надання останньої послуги 14.05.2013.

У зв'язку із тим, що договір закінчився 14.05.2013, вимога позивача про стягнення штрафних санкцій за ненадання послуг крану за період з 18.05.2013 по 22.05.2013 є безпідставна.

У зв'язку з наведеним, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення збитків в розмірі 18 000,00 грн.

Також позивач зазначив, що з моменту розірвання договору майно відповідача - кран МКГ-40 заводський номер 264, per. № 1656 незаконно перебувало на будівельному майданчику позивача. На неодноразові звернення позивача про звільнення майданчику від крану відповідач не реагував. Сторони у п. 7.4. договору погодились, що зберігання крану МКГ-40 на будівельному майданчику коштує 1500 гривень за добу, отже, на думку позивача, оскільки кран МКГ-40 був вивезений відповідачем із будівельного майданчика лише 19.09.2013, то сума вартості зберігання крану на будівельному майданчику з 23.05.2013 по 19.09.2013 (всього 119 днів) складає: 1500,00 грн. х 119 днів=178 500,00 грн.

Відповідач-1 заперечував проти стягнення зазначеної суми.

Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення 178 500,00 грн., у зв'язку з наступним:

Згідно п. 7.4. договору № СИ\СТ-51 на надання послуг від 15.11.2012 передбачає, що положення даного пункту не застосовуються у випадку наявності факту (ів) затримки оплати наданих виконавцем послуг понад 10 банківських днів, протягом всього часу дії даного договору.

У зв'язку із тим, що в період дії договору позивач не оплатив надані ДП ХМЕЛЬНИЦЬКЕ СУ-129 ВАТ «ЦСК» послуги гусеничного крана МКГ- 40 в сумі 15035,00 грн. згідно заявки від 15.11.2012, акту № ХМ-0000062 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2013, змінного рапорту машини МКГ-40 за травень, а також платіж у розмірі 60000,00 грн. у зв'язку із закінченням договору (п.2.6. договору), тому стягнення плати за зберігання крану на будівельному майданчику позивача за період з 23.05.2013 по 19.09.2013 в сумі 178500,00 грн. є безпідставним.

Факт порушення умов договору з вини ТОВ «СТІЛФ» щодо несплати 15035,00 грн. та 60000,00 грн. за договором № СИ\СТ-51 на надання послуг від 15.11.2012, крім іншого, підтверджується рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.05.2014 по справі № 924/306/14 за позовом ФОП ОСОБА_5 до ТОВ «СТІЛФ», ПП «Юридична агенція Магістр» про стягнення 75035,00 грн.

При цьому суд зазначає, що фактично порушення відповідачем умов п. 7.4. договору не відбулося, оскільки положення цього пункту могли б бути застосовані лише в разі затримки вивезення транспортного засобу виконавцем з будівельного майданчику більш ніж на 10 днів. При цьому виконавець повинен відшкодувати замовнику плату за зберігання транспортного засобу у розмірі 1500,00 грн. за добу до моменту, поки виконавець не забере транспортний засіб із місця, де його зберігає замовник.

В той же час, згідно п. 2.6. договору демонтаж, перевезення та монтаж транспортного засобу з майданчика замовника на склад виконавця у випадку закінчення чи розірвання договору здійснюється виконавцем на протязі 10 календарних днів після оплати замовником платежу у розмірі 60000,00 грн. на рахунок виконавця. У зв'язку із тим, що платіж у розмірі 60000,00 грн. позивачем сплачений не був, тому і вини відповідача у зв'язку із невивезенням крану немає.

Як вбачається з матеріалів справи, листами № 611 від 19.06.2013 та № 636 від 23.07.2013 позивач вимагав від відповідача сплатити вартість ремонту пошкоджених колон, зазначені вище штрафні санкції за ненадання послуг та вартість зберігання крану відповідача на будівельному майданчику позивача, але жодних коштів від відповідача не отримав.

У зв'язку з наведеним, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення вартості зберігання крану на будівельному майданчику в розмірі 178 500,00 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 4 ст. 611 ЦК України, серед правових наслідків, що настають у разі порушення стороною зобов'язання, визначає також відшкодування збитків.

Згідно з ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права та інтереси якого порушено, у тому числі не одержані стороною доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання, або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно до ст. 225 ГК України, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГК потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків.

Згідно із ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, тобто стягнення збитків є законним.

Суд також зазначає, що щодо розміру збитків у калькуляції, то жодних доказів, що спростовують цифру наведену в ній, відповідач не надав. Згідно із ст. 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав жодних доказів щодо своїх заперечень проти розміру збитків позивача.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ч. 1 ст. 22 ЦК України.

При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Встановлені судом обставини свідчать про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків, оскільки він порушив зобов'язання, що випливають із договору про надання послуг.

Отже, факт наявності у позивача збитків нанесених неналежним виконанням умов договору, належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу збитки спричинені цим, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 12 973,62 грн.

07.04.2014 між позивачем та відповідачем № 2 було укладено договір поруки, згідно умов якого відповідач № 2 поручається перед позивачем в межах 1000,00 гривень за виконання обов'язку відповідачем № 1 щодо сплати заборгованості із штрафних санкцій за договором № СИ\СТ-51 на надання послуг від 15.11.2012.

У зв'язку з наведеним суд також задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 1000,00 грн. по договору поруки від 07.04.2014.

Крім того, відповідач подав суду клопотання про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката в сумі 16 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 вказано, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді , розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, у правилах адвокатської етики.

Таку позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 26.03.2013 по справі №5011- 47/13958-2012 та додатковій постанові від 03.06.2013 по справі №6/5025/784/12.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги в господарському процесі від 16.06.2014 адвокат бере на себе зобов'язання надавати відповідачу-1 правової допомоги в спорі з товариством з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ".

Як вбачається судом із платіжного доручення № 155 від 07.07.2014 відповідачем-1 було сплачено адвокату за послуги згідно договору б/н від 16.06.2014. Проте, чи було ці кошти сплачено саме за розгляд господарської справи № 910/9356/14 відповідачем-1 доказів не подано, а відтак суд не може дійти беззаперечного висновку що кошти були сплачені саме за розгляд даної справи.

У зв'язку з наведеним, суд відмовляє відповідачу-1 у задоволенні заяви про стягнення з позивача витрат пов'язаних з розглядом даної справи в суді.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ" задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Хмельницьке спеціалізоване управління "Стальконструкція" №129 відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція"(29017, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 6а, код ЄДРПОУ 01412973) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ"(01032, м. Київ, Шевченківський район, бульвар Шевченка, буд. 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 35033679) збитки в розмірі 11 973 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 62 коп., судовий збір в розмірі 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 61 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ-СЕРВІС"(04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Якіра, буд. 10 А, офіс 12, код ЄДРПОУ 38688906) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛФ"(01032, м. Київ, Шевченківський район, бульвар Шевченка, буд. 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 35033679) збитки в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 20 (двадцять) грн. 11 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 24.07.2014