Рішення

від 05.08.2014 по справі 922/2141/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р.Справа № 922/2141/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Інтелла", м. Харків до ТОВ "Астат Фарм", м. Мерефа про стягнення 66 959,22грн. за участю представників сторін:

позивача - Козирєв С.С., дов. б/н від 23.05.14р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 63 312,43грн., пеню в розмірі 1 349,82грн., збитки від інфляції в розмірі 2 089,31грн., 3% річних в розмірі 207,66грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № И-10 від 01.04.13р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, надав в суду відзив, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до умов договору оплата поставленої позивачем партії товару здійснюється відповідачем один раз на 14 днів після реалізації цього товару відповідачем третім особам. Таким чином, на думку відповідача, подальша реалізація цього товару третім особам є обов'язковою умовою для його оплати. Оскільки строк оплати для відповідача за договором не настав, відповідач вважає, що позивачем безпідставно нараховано пеню, 3% річних та збитки від інфляції. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте останній не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.04.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (відповідач) укладено договір поставки № И-10 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах даного договору поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач приймати його та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Поставка товару здійснюється позивачем на підставі зробленої заявки відповідача протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання (п.2.1 договору).

Поставка партії товару вважається виконаною позивачем в момент передачі товару відповідачу (п.2.5 договору).

Відповідач, відповідно до п.4.1 договору, оплачує поставлений позивачем товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених позивачем протягом строку дії цього договору (п.4.3 договору).

Відповідно до п.5.1 договору сторони погодили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації один раз в 14 днів після реалізації відповідачем поставленого товару третім особам.

Відповідач зобов'язався надавати позивачу звіт про реалізований товар кожні 30 днів (п.5.4 договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач на виконання умов договору поставляв відповідачу товар, який було отримано останнім без будь-яких зауважень та заперечень. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, оформленими належним чином та наявними у справі.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення п.5.4 договору, звіти про реалізацію товару позивачу жодного разу за час дії договору не надав.

31.03.14р. між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого загальна сума заборгованості складає 63 312,48грн. Даний акт підписано обома сторонами та скріплено печатками товариств.

Позивач на адресу відповідача 07.04.14р. звернувся з вимогою щодо оплати заборгованості в розмірі 63 312,48грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № И-10 від 01.04.13р. у сумі 63 312,48грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов'язку сплатити за отриманий ним за договором товар, оскільки обов'язок оплати виникає лише з моменту продажу цього товару третім особам, судом не приймаються виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору визначено (п.5.1 договору), що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації один раз в 14 днів після реалізації відповідачем поставленого товару третім особам.

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за поставлений товар пов'язано з діями третіх осіб, які не є сторонами вказаного договору - споживачами товару, що мають придбати товар та сплатити кошти.

При цьому, за змістом ст.511 Цивільного кодексу України зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили оплату за товар відповідно до звітів, що містять інформацію про реалізований товар. При цьому суд звертає увагу, що сторони погодили цим пунктом обов'язок відповідача надавати звіти про реалізований товар кожні 30 днів.

Даний обов'язок відповідачем виконаний не був, інформація про проданий ним товар позивачу надана не була.

Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо надання звітів стосовно проданого товару фактично призвело до ненастання строку його оплати та невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати за отриманий ним за договором товар, що спричинило порушення загального принципу виконання зобов'язання - належного виконання.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене суд, керуючись загальною засадою цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 Цивільного кодексу України) вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк оплати за поставлений за договором товар настав наступного дня з моменту його поставки (прийняття відповідачем).

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Загальний розмір позовних вимог позивача до відповідача складає 63 312,43грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за договором поставки № И-10 від 01.04.13р. у сумі 63 312,43грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення відповідачем оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені за період з 17.04.14р. по 29.05.14р. на суму 1 349,82грн., що розрахований за неналежне виконання відповідачем умов договору. Даний розрахунок відповідає умовам договору, вимогам ст.231 Господарського кодексу України та Закону України від 22.11.96р. № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 17.04.14р. по 29.05.14р. 3% річних в розмірі 207,66грн. та за квітень 2014р. збитки від інфляції в розмірі 2 089,31грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки під час розгляду справи судом було встановлено обов'язок відповідача по оплаті товару, а також те, що строк для його оплати за спірним договором поставки для відповідача настав, суд не приймає заперечення відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.511, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм", код ЄДРПОУ 38117651 (юридична адреса: 62472, м. Мерефа, Харківський район, Харківської області, вул. Дніпропетровська, 223, к.8-7, адреса для листування: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 7, р/р 26005364277700 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла", код ЄДРПОУ 38493226 (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 6, п/р 26002440213700 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) - 63 312,43грн. основного боргу, 1 349,82грн. пені, 2 089,31грн. збитків від інфляції, 207,66грн. 3% річних, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.08.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк