Постанова

від 22.07.2014 по справі 2а-4216/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/69744/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року

у справі № 2а-4216/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Донпромрезерв»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Донпромрезерв» (далі - ПП «Донпромрезерв»; позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Донпромрезерв». Визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо складання акту перевірки № 143/23-31196276 від 28 березня 2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Донпромрезерв» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року». Стягнуто на користь ПП «Донпромрезерв» з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) та відповідно до наказу № 536 від 25 березня 2011 року проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Донпромрезерв» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 143/23-31196276 від 28 березня 2011 року.

Визнаючи протиправними дії контролюючого органу щодо складання зазначеного акту перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення відповідачем норм ПК України при оформленні результатів проведеної перевірки.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватись таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

При цьому оспорювані дії повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

В свою чергу, діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників органу державної податкової служби на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.

Виходячи з наведеного, дії контролюючого органу щодо складання акту перевірки не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак підстави для задоволення такої позовної вимоги відсутні.

Що ж стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Донпромрезерв», то судові інстанції, встановивши, що направлення запиту № 9526/8/23-5-300 від 04 березня 2011 року на адресу позивача здійснено контролюючим органом з порушенням вимог пункту 42.2 статті 42 ПК України (зокрема, встановлено відсутність доказів надсилання платнику запиту рекомендованим листом з повідомленням про вручення), дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність у Ленінської МДПІ у м. Луганську в розглядуваній ситуації обставин, які надають їй право на проведення невиїзної документальної перевірки, та, як наслідок, про задоволення наведеної позовної вимоги.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року змінити в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо складання акту перевірки № 143/23-31196276 від 28 березня 2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Донпромрезерв» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року».

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.