Ухвала

від 22.07.2014 по справі 2а/1770/1818/2011

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/87528/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року

у справі № 2а/1770/1818/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» (далі - ТОВ «Рівнетелекомбуд»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003012342/0 від 22 вересня 2010 року, № 0003002342/0 від 22 вересня 2010 року, № 0003012342/1 від 18 жовтня 2010 року, № 0003002342/1 від 18 жовтня 2010 року, № 0003012342/2 від 27 грудня 2010 року та № 0003002342/2 від 27 грудня 2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції з посиланням на вирок Рівненського міського суду від 25 - 26 травня 2010 року у справі № 1-386/10 мотивовано тим, що господарські зобов'язання між ТОВ «Рівнетелекомбуд» та Приватним підприємством «Юнісеф», Приватним підприємством «Західлісбуд» вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Рівнетелекомбуд» задоволено. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року скасовано та прийнято нову. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003012342/0 від 22 вересня 2010 року, № 0003002342/0 від 22 вересня 2010 року, № 0003012342/1 від 18 жовтня 2010 року, № 0003002342/1 від 18 жовтня 2010 року, № 0003012342/2 від 27 грудня 2010 року та № 0003002342/2 від 27 грудня 2010 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Рівнетелекомбуд» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року та прийняття нового рішення про залишення без змін постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рівнетелекомбуд» щодо взаємовідносин з Приватним підприємством «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Юнісеф» та ПП «Західлісбуд» за період 01 липня 2007 року по 31 липня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1349/23-500/31710741 від 13 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003002342/0 від 22 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20 911,51 грн. (13 941,00 грн. - основний платіж, 6 970,51 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0003012342/0 від 22 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 600,25 грн. (12 400,18 грн. - основний платіж, 6 200,07 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003002342/1 від 18 жовтня 2010 року, № 0003012342/1 від 18 жовтня 2010 року, № 0003002342/2 від 27 грудня 2010 року та № 0003012342/2 від 27 грудня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Рівнетелекомбуд» підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання робіт (з докладки телефонної каналізації, з розкопки та засипання траншей на будівництві телефонної каналізації) у ПП «Юнісеф» та товарно-матеріальних цінностей (кабелю та кабельної продукції) у ПП «Західлісбуд», з підстав нікчемності договорів, укладених між вказаними суб'єктами господарювання та позивачем.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем у ПП «Юнісеф» та ПП «Західлісбуд» робіт та товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином складеними первинними, розрахунковими та платіжними документами, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені ТОВ «Рівнетелекомбуд» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від інших осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним даних податкового обліку.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, у вироку Рівненського міського суду від 25 - 26 травня 2010 року у справі № 1-386/10 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ПП «Юнісеф» та ПП «Західлісбуд» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період. Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання ТОВ «Рівнетелекомбуд» робіт та товарів у контрагентів, узгодженість дій позивача з ПП «Юнісеф» та ПП «Західлісбуд» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, відповідачем не подано.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.