Постанова

від 30.07.2014 по справі 826/8342/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/185

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2014 року 13:44 № 826/8342/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкотекс-Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 23.05.2014 № 0005062203, за участі представників сторін:

представник позивача Сербіна А.О.;

представник відповідача Рябошапка С.О.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкотекс - Україна" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2014 № 0005062203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8342/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30.07.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу на проведення документальної позапланової перевірки від 28.04.2014 № 1095 та направлення на перевірку від 28.04.2014 № 1269/22-03, виданих ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Інкотекс - Україна» (код ЄДРПОУ 35077475) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Юрконсгруп» (код ЄДРПОУ 37479225) за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та з ТОВ «Броксид» (код ЄДРПОУ 37700428) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, за результатом якої складено акт перевірки від 12.05.2014 № 173/1-26-50-22-03-35077475.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого було занижено ПДВ на загальну суму 57 714,00 грн., в т.ч.: травень 2011- 6 000,00 грн., березень 2012 - 52 714,00 грн.

Такий висновок податкового органу, мотивований висновками наступних актів перевірок:

- акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.02.2012 № 160/3/23-40 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юрконсгруп» (код ЄДРПОУ 37479225) щодо підтвердження господарських із платниками податків за період з 01.06.2011 по 30.08.2011.

Згідно даного акту встановлено відсутність адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, а саме: відсутність трудових ресурсів та технічного персоналу, оскільки товариством не подавались декларації ПДФО, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних та транспортних засобів при зазначених обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а тому діяльність ТОВ «Юрконсгруп» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання;

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 № 1065/26-55-22-01/37700428 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броксид» (код ЄДРПОУ 37700428) з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 по 31.08.2012.

Відповідно до акту у товариства відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби та, враховуючи Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01.02.2013 по справі № 2602/4305/12 (кримінальне провадження № 1/753/293/13) про визнання винним засновника та директора ТОВ «Броксид» ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення), встановлено, що товариство діяло виключно з метою протиправного формування податкового кредиту, заниження об'єкта оподаткування та несплати податків.

На підставі акту перевірки від 12.05.2014 № 173/1-26-50-22-03-35077475 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2014 № 0005062203, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 71 893,50 грн. (основний платіж - 58 714,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 13 179,50грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Інкотекс - Україна» (Замовник) в особі директора Джемілева А.Л. та ТОВ «Юрконсгруп» в особі директора Антоненко В.В. було укладено договір про надання інформаційно - консультаційних послуг від 30.05.2011 № 0530.

Відповідно до даного договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно - консультаційні послуги з дослідження енергетичного ринку України, а Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю винагороду та прийняти надані послуги.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що послуги надаються з метою отримання Замовником інформації щодо теоретичного функціонування та практичного регулювання енергетичного ринку України, вивчення структури енергопостачальних компаній та визначення осіб, що впливають на діяльність енергопостачальних компаній України.

Згідно розділу 2 Договору (Розрахунки), Замовник оплачує Виконавцю винагороду у розмірі 36 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 000,00 грн. шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання акта здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Крім цього, п. 3.4 Договору наведений конкретний перелік послуг, які Виконавець повинен був надавати Замовнику та, згідно положень п. 3.5 Договору, Виконавець за результатами наданих послуг мав надати Замовнику звіт.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг): дослідження кон'юктури ринка (маркетингові послуги) та податкову накладну (Т. 1, арк. 18-19), маркетингові дослідження енергетичного ринку затвердженого від ТОВ «Юрконсгруп» директором Антоненком В.В. (Т. 2, арк. 18-80).

З аналізу вищевказаних документів вбачається, що ТОВ «Юрконсгруп» нібито надавало позивачеві послуги з дослідження кон'юктури ринка (маркетингові послуги).

Проте, позивачем не наданий суду звіт, відповідно до п. 3.4 даного договору, в якому повинна була міститись наступна інформація:

- структура електроенергетики України;

- функціонування оптового ринку електроенергії;

- тарифи на електроенергію та засоби розрахунку тарифних ставок;

- склад витрат діяльності електропостачальних компаній;

- структура енергопостачальних компаній України.

Як вбачається з акту перевірки від 12.05.2014 № 173/1-26-50-22-03-35077475 (Т. 1, арк. 122), позивачем не були надані як і суду, так і до перевірки копії банківських виписок на підтвердження розрахунків за договором від 30.05.2011 № 0530, оскільки перевіряючим були використані лише наступні документи: акти здачі - прийняття робіт, податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні, договори поставки та договір про надання послуг.

Проте, згідно п. 4.2 Договору, Замовник зобов'язаний сплатити винагороду на умовах договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій з метою прийняття управлінського рішення в межах підготовки до виходу товариства на ринок енергетичної продукції України, оскільки не підтверджується факт надання послуг з дослідження кон'юктури ринку (маркетингові послуги). Відтак, господарські операції, що нібито відбулись, оформлені лише на підставі формально складених первинних документів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Броксид» (код ЄДРПОУ 37700428) суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Інкотекс - Україна» (Замовник) в особі директора Джемілева А.Л. було укладено договір про надання послуг № 01-03/12 від 01.03.2012 з ТОВ «Броксид» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_4

Відповідно до даного договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги щодо програмування мережної адреси PLC модема в 3-х фазному лічильнику електричної енергії, встановлення пароля другого рівня доступу в 3-х фазному лічильнику електричної енергії, програмування мережної адреси PLC модема в 1-но фазному лічильнику електричної енергії.

Згідно розділу 2 Договору (ціна та умови оплати) визначена вартість послуг, яка визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах наданих послуг та встановлено, що суму зазначену в акті наданих послуг Замовник зобов'язується перерахувати протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання даного акту.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: рахунки-фактури із визначеннями загальної вартості послуг відповідно до кількості замовлених одиниць послуг, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, документи щодо попередньої калькуляції вартості виробництва продукції (Т. 1, арк..21-76).

З аналізу вищевказаних документів вбачається, що ТОВ «Броксид» нібито надавало позивачеві послуги з програмування мережної адреси в лічильнику електричної енергії та послуги з встановлення паролю в лічильнику.

Проте, суд вважає доцільним зазначити, що позивачем крім вказаних документів не надано жодних інших документів, підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій, зокрема на підтвердження наданих послуг позивач мав надати докази існування у ТОВ «Броксид» персоналу, який володіє спеціальними знаннями та технічної можливості надання послуг з програмування мережної адреси в лічильнику електричної енергії та послуг з встановлення паролю в лічильнику.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій з метою виконання одного із циклів виготовлення лічильників електроенергії для подальшого продажу, оскільки не підтверджується факт надання послуг з програмування мережної адреси в лічильнику електричної енергії та послуг з встановлення паролю в лічильнику. Відтак, господарські операції, що нібито відбулись, оформлені лише на підставі формально складених первинних документів.

Позиція відповідача ґрунтується на актах ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.02.2012 № 160/3/23-40, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 № 1065/26-55-22-01/37700428 та Вироку Дарницького районного суду м. Києва від 01.02.2013 по справі № 2602/4305/12 (кримінальне провадження № 1/753/293/13) про визнання винним засновника та директора ТОВ «Броксид» ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення).

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Інкотекс - Україна» та ТОВ «Юрконсгруп», ТОВ «Броксид» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем із даними контрагентами договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Таким чином, перевіркою ТОВ «Інкотекс - Україна» встановлені порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку з чим позивачем було занижено ПДВ на загальну суму 57 714,00 грн., в т.ч.: травень 2011- 6 000,00 грн., березень 2012 - 52 714,00 грн.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Юрконсгруп», ТОВ «Броксид», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Як підтверджується матеріалами справи, деякі первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «Інкотекс - Україна» з контрагентами підписані від ТОВ «Юрконсгруп» - директором ОСОБА_3, від ТОВ «Броксид» - директором ОСОБА_4, а деякі не містять всіх обов'язкових реквізитів, визначених для первинної та зведеної облікової документації., а саме: 1) акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) по договору № 0530 (ТОВ «Юрконсгруп») від 30.05.2011 містить лише підписи осіб та відбитки печаток суб'єктів господарювання; 2) рахунки - фактури по договору № 01-03/12 від 01.03.2012 містять лише підпис особи та відбиток печатки суб'єкта господарювання; 3) акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) по договору № 01-03/12 від 01.03.2012 від Виконавця містять всі необхідні реквізити, а зі сторони Замовника містять лише підпис особи та відбиток печатки суб'єкта господарювання, що унеможливлює ідентифікувати, осіб, які їх підписували та наявність повноважень у даних осіб для їх підписання.

Проте, позивач на підтвердження реальності господарських операцій, а саме щодо обізнаності позивача у правовому статусі контрагентів на момент підписання договорів не надав суду доказів про наявність повноважень у ОСОБА_3 підписувати податкові накладні, видані від імені ТОВ «Броксид» та у ОСОБА_3 підписувати податкові накладні, видані від імені ТОВ «Юрконсгруп» позивачу, на підставі яких останнім було сформовано податковий кредит в спірному періоді.

Згідно Вироку Дарницького районного суду м. Києва від 01.02.2013 по справі № 2602/4305/12 (кримінальне провадження № 1/753/293/13), ОСОБА_3 зазначив, що погодився створити підприємство за грошову винагороду, а тому визнав себе винним у діях, що виразились у фіктивному підприємництві, а відповідно до акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.02.2012 № 160/3/23-40 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання у ТОВ «Юрконсгруп» відсутні трудові ресурси та технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при зазначених обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а тому діяльність ТОВ «Юрконсгруп» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.

З приводу викладеного, суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного суд зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Ч. 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як підтверджується матеріалами справи, директор ТОВ «Броксид» ОСОБА_4, від імені якого підписані усі первинні документи по взаємовідносинам з позивачем, первинні документи не підписував, оскільки приймав участь лише у фіктивному створені товариства за грошову винагороду.

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою, при відсутності управлінського та іншого кваліфікованого персоналу, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Враховуючи акти ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.02.2012 № 160/3/23-40, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 № 1065/26-55-22-01/37700428, Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01.02.2013 по справі № 2602/4305/12 (кримінальне провадження № 1/753/293/13) та докази надані позивачем суд дійшов висновку, що надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Крім цього, позивачем на вимогу суду не було надано взагалі доказів оплати послуг отриманих від контрагентів ТОВ «Юрконсгруп» та ТОВ «Броксид».

Наявні у справі копії банківських виписок не містять інформації щодо оплати послуг наданих вищевказаними контагентами.

Проте, суд задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами ухвалою суду від 17.06.2014 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду було витребувано у позивача перелік доказів на підтвердження реальності господарських операцій.

Дана ухвала суду отримана представником позивача 17.06.2014, підтвердженням чого є відповідна розписка на ухвалі від 17.06.2014 (Т. 1, арк. 1).

Однак, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У зв'язку з вищевикладеним, перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з контрагентами, а саме: ТОВ «Юрконсгруп», ТОВ «Броксид», суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум, сплачених відповідно до податкових накладених по взаємовідносинам із спірними контрагентами.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими, а оскаржуване ППР від 23.05.2014 № 0005062203 прийняте в межах повноважень і в спосіб, передбачені діючим законодавством України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Інкотекс - Україна» не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інкотекс - Україна» повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інкотекс - Україна» решту суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова