Постанова

від 05.08.2014 по справі 5013/1775/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 5013/1775/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Г. Коробенко Л. Рогач за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачаОСОБА_4 - паспорт ОСОБА_5 - довіреність від 02.07.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської міської ради на постановувід 27.05.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 5013/1775/12 господарського суду Кіровоградської області за позовомКіровоградської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 пророзірвання договорів оренди землі, звільнення та повернення земельної ділянки, приведення земельної ділянки в придатний для використання стан Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2014 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга Кіровоградської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 05.08.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1219 від 04.08.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Волковицької Н.О. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Коробенко Г.П., Рогач Л.І., про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року Кіровоградська міська рада звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про:

- розірвання договору оренди землі № 302 від 09.11.2006 року, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 року за № 173, укладений між сторонами;

- розірвання договору оренди землі № 303 від 09.11.2006 року, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 року за № 174, укладений між сторонами;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_4 протягом 20 календарних днів з моменту набрання рішенням суду по даній справі законної сили звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 400,01 кв.м. (кадастрові номери 3510100000:39:324:0051 та 3510100000:39:324:0052), яка зайнята фундаментом з каркасами, привести дану земельну ділянку за рахунок відповідача у придатний для подальшого використання стан, в тому числі шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованих (влаштованих) фундаментів з каркасами та повернути дану земельну ділянку Кіровоградській міській раді.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обмежень щодо використання земельних ділянок, внаслідок чого було пошкоджено родючий шар ґрунту та здійснено будівництво замість розміщення тимчасових споруд, що є порушенням статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" та пунктів 8, 9, 10 договорів оренди землі № 302 та № 303.

14.03.2013 р. Кіровоградська міська рада подала до господарського суду заяву про відмову від позову в частині повернення спірних земельних ділянок Кіровоградській міській раді (том 2 а.с. 61).

У відзиві на позовну заяву ФОП ОСОБА_4 просила відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на здійснення робіт з розміщення торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1 на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт № 113 від 20.12.2007 р. При цьому, посилаючись на безпідставність доводів позивача про порушення орендарем умов договору щодо надання доступу до земельних ділянок шляхом встановлення паркану, вказуючи на те, що згідно з відповідними ДБН, зведений відповідачем паркан відноситься до комплексу підготовчих робіт до будівництва, а саме влаштування необхідних огороджень будівельного майданчика, що також було встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2009 р. у справі № 17/127.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2013 р. (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги задоволені частково, а саме:

- розірвано договір оренди землі № 302 від 09.11.2006 року, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 року за № 173, укладений між Кіровоградською міською радою та ФОП ОСОБА_4;

- розірвано договір оренди землі № 303 від 09.11.2006 року, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 року за № 174, укладений між Кіровоградською міською радою та ФОП ОСОБА_4;

- зобов'язано ФОП ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 та привести дану земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, в тому числі шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованих (влаштованих) фундаментів з каркасами.

Припинено провадження у справі в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2013 р. скасовано, прийняте нове рішення, яким в частині позовних вимог про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді провадження припинено, а і іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 р. рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2014 р. (суддя Шевчук О.Б.) провадження у справі в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді припинено.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є недоведеними належними та допустимими доказами та необґрунтовані.

В частині вимог щодо повернення земельної ділянки міській раді, провадження у справі припинено з огляду на відмову позивача від позову в цій частині.

За апеляційною скаргою Кіровоградської міської ради Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Кощеєв І.М., Науменко І.М., Кузнецов В.О.), переглянувши рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.05.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Кіровоградська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неповним з'ясуванням судами всіх обставин справи, невідповідністю висновків судів дійсним обставинам, неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що 12.11.2012 р. інспекцією Державного архібудконтролю у Кіровоградській області було винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у якому зафіксовано встановлення монолітних залізобетонних стрічкових фундаментів на земельних ділянках, переданих відповідачу за спірними договорами оренди землі, що свідчить про порушення відповідачем норм законодавства та умов договору.

При цьому, заявник касаційної скарги зазначає про залишення судами поза увагою недоведеність відповідачем наявності згоди орендодавця на здійснення будівництва на орендованих земельних ділянках, що є порушенням умов договору та підставою, в порядку статті 32 Закону України "Про оренду землі", для розірвання договорів оренди землі.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення, а судові рішення залишити без змін, вказуючи на розміщення торгівельних павільйонів на земельних ділянках на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 113 від 20.12.2007 р., виданого Інспекцією державного архібудконтролю, а також на підставі рішення ради № 3863 від 14.09.2010 р., яким за заявою орендаря було попередньо погоджено місце розташування групи малих архітектурних форм у вигляді торгівельних павільйонів в кількості 20 штук, на виконання якого відповідачем було отримано від відповідних органів пакет необхідних документів. При цьому, відповідач наголошує, що висновком судової експертизи № 1582 підтверджено відсутність порушень орендарем умов договору щодо цільового використання земельних ділянок.

ФОП ОСОБА_4 також наголошує на безпідставність посилань міської ради у касаційній скарзі на припис інспекції Державного архібудконтролю у Кіровоградській області від 12.11.2012 р., як на доказ, підтверджуючий вимоги позивача, оскільки постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 р. у справі № 811/2376/13-а, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду від 22.07.2012 р., визнано протиправним та скасовано, зокрема, і вказаний припис від 12.11.2012 р.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- 31.01.2006 р. рішенням Кіровоградської міської ради № 1693 "Про регулювання земельних відносин" погоджено місце розташування та надано приватному підприємцю ОСОБА_4 згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 20 років площею 0,04 га (в тому числі по угіддях: 0,04 га землі вулиць, набережних площ) по АДРЕСА_1 під розміщення торговельних павільйонів за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі;

- 28.02.2006 р. рішенням Кіровоградської міської ради № 1757 "Про регулювання земельних відносин" затверджено проект землеустрою, акт визначення збитків та надано приватному підприємцю ОСОБА_4 в оренду на 20 років земельну ділянку площею 400,01 кв.м. вулиць, набережних, площ по АДРЕСА_1 під розміщення торговельних павільйонів за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі;

- 09.11.2006 р., на підставі рішення міської ради № 1757 від 28.02.2006 р., між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договори оренди землі № 302 та № 303, за умовами яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 400,01 кв.м. (200 кв.м і 200,01 кв.м) вулиць, набережних, площ, яка знаходиться по АДРЕСА_1, для розміщення торговельних павільйонів;

- розділом 5 договору встановлено, що земельна ділянка передана в оренду для несільськогосподарського використання. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Зазначені договори зареєстровані у Державному реєстрі земель, про що 13.11.2006 р. вчинені записи за № 173 та № 174.

Земельна ділянка за договорами оренди виділена в натурі та фактично передана відповідачеві згідно актів приймання-передачі.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 23.07.2013 р., скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, суду касаційної інстанції наголошував, що судами попередніх інстанцій, спір по суті заявлених позовних вимог, виходячи з предмету та підстав позову, розглянутий не був, необхідні обставини справи для правильного вирішення даного спору, на підставі належних та допустимих доказів, судами не з'ясовувались та не встановлювались, як й не з'ясовувались дійсні правовідносини сторін, із дослідженням умов договору та виходячи із приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, питання щодо дотримання сторонами порядку та процедури розміщення торгівельного павільйону, із визначенням його правового статусу, питання стосовно того чи відповідає ознакам "фундаменту" виявлені за результатами проведених перевірок будівельні роботи на спірній земельній ділянці та питання стосовно використання наданої в оренду земельної ділянки за цільовим призначенням та функціональним призначенням, визначеним договором оренди землі.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що фактично правовідносини між сторонами за укладеними договорами оренди землі від 09.11.2006 р. № 302 та № 303 виникли стосовно земельної ділянки загальною площею 400,01 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1, яка передана відповідачеві для розміщення торговельних павільйонів, із визначеним цільовим призначенням земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Предметом спору у даній справі є вимога Кіровоградської міської ради про розірвання договорів оренди землі № 302 та № 303 від 09.11.2006 року та зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 400,01 кв.м., яка зайнята фундаментом з каркасами із приведенням земельної ділянки за власний рахунок у придатний для подальшого використання стан з посиланням, зокрема, на порушення відповідачем умов договору щодо використання наданої в оренду земельної ділянки та здійснення будівництва замість розміщення тимчасових споруд, без згоди орендодавця та облаштування фундаменту.

Частиною першою пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За приписами частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтями 24 та 25 вказаного Закону встановлені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. При цьому, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, згідно договорів оренди землі земельна ділянка передана відповідачеві для розміщення торговельних павільйонів, із цільовим призначенням земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є істотними умовами договору оренди.

За приписами статей 38 та 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови має здійснюватись відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи було встановлено, що з проектної документації, умов договорів та актів приймання-передачі вбачається, що на земельній ділянці, яка передавалась відповідачеві в оренду, не розміщувались об'єкти житлової забудови, громадські будівлі чи споруди, або інші об'єкти загального користування, а земельні ділянки передавались відповідачу для розміщення торгівельних павільйонів, як об'єктів малої архітектурної форми (тимчасові споруди ), що було підтверджено міською радою.

Згідно з Національним стандартом України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 р. № 130, торговельний об'єкт - це майновий комплекс, який займає окрему капітальну споруду або який розміщено в спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної або некапітальної споруди та має приміщення для провадження торговельної діяльності.

Торговельний об'єкт може займати як капітальну споруду, так і споруду полегшеної конструкції (некапітальну). При цьому, капітальною спорудою, згідно п. 6.21 ДСТУ 4303:2004, є будь-який будівельний об'єкт, зведений на заглибленому фундаменті та приєднаний до інженерних мереж життєзабезпечення, який має постійне просторове місце розташування.

Судами встановлено, що як вбачається із робочого проекту розміщення торгових павільйонів по АДРЕСА_1, вказаним проектом передбачено будівництво саме торгівельних павільйонів, які не є об'єктами капітального будівництва, тобто не є об'єктами нерухомості.

При цьому, відповідно до висновку експерта № 1582 судової будівельно-технічної експертизи складеного 11.12.2013 р., експертом встановлено, що: паспортом розміщення групи розташованих поряд малих архітектурних форм у вигляді торгівельних павільйонів загальною площею 400 кв. м. для провадження діяльності ФОП ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 (2010 р.) передбачено розміщення об'єктів тимчасової споруди; паспорт розміщення відповідає вимогам нормативних актів; будівельні роботи, що проведені відповідачем на час дослідження на вищезгаданих земельних ділянках належать по своєму складу і виду як до розділів капітального будівництва так і до розміщення тимчасових об'єктів (торговельних павільйонів). Проте, ознакам "фундаменту" для капітальної споруди (об'єкту нерухомості), виявлені будівельні роботи, що проведені на земельних ділянках по АДРЕСА_1, які орендуються ФОП ОСОБА_4 згідно договорів оренди землі № 302 та № 303, не відповідають (том 3 а.с. 131-137).

Крім того, як було встановлено судами під час розгляду справи, Криворізькою міською радою було прийнято рішення № 3863 від 14.09.2010 р., яким було попередньо погоджено місце розташування групи розташованих поряд малих архітектурних форм у вигляді павільйонів в кількості 20 штук по 20 кв. м кожен.

Як вбачається зі змісту спірних договорів та встановлено судами, сторонами обумовлені наступні обов'язки орендаря (розділ 10): приступати до використання земельної ділянки з дня державної реєстрації, в установленому законом порядку договору оренди; виконувати встановлені щодо об'єкту оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримання режиму використання земель, на території яких розміщена дана земельна ділянка, відповідно до закону; ефективно використовувати надану йому земельну ділянку, не допускати погіршення екологічної обстановки на прилеглий території в результаті своєї господарської діяльності та утримувати територію для упорядкування у належному санітарному стані; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби; своєчасно і в обов'язковому порядку повідомляти орендодавця про будь-які зміни в своїй діяльності, які б суперечили цьому договору. Такі зміни закріпляються додатковою угодою сторін; підтримувати художньо-естетичне оздоблення будівлі (споруди) щороку; своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату; у разі припинення або розірвання договору оренди землі повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором; нести ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкту оренди чи його частини.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що доказів невиконання зазначених обов'язків орендарем, позивачем не надано.

Крім того, відповідно до розділу 8 спірних договорів обов'язковими для діяльності орендаря є наступні обмеження щодо використання земельної ділянки: використання земельної ділянки за визначеним цільовим призначенням; заборона на впровадження окремих видів діяльності; дотримання природоохоронних вимог; збереження природного стану земельної ділянки; додержання режиму використання земельної ділянки, відповідно до закону.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів (пункт 9 договорів).

Разом з цим, судами встановлено, що доказів недотримання відповідачем вказаних обмежень, а відтак і наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою в порядку статей 141, 143 Земельного кодексу України, внаслідок її використання способами, які суперечать екологічним вимогам, а також використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, позивачем не надано, як й не надано доказів здійснення перевірки відповідача уповноваженими на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель органами, виявлення порушення з боку відповідача встановленого режиму використання земель, винесення зазначеним органом припису про усунення відповідного порушення із зазначенням строку, протягом якого має бути усунено відповідне порушення, в той час, як матеріалами справи підтверджується використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене, приписи законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог та вважає рішення і постанову у даній справі такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам діючого законодавства та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими під час розгляду справи обставинами.

Доводи Кіровоградської міської ради стосовно того, що 12.11.2012 р. інспекцією Державного архібудконтролю у Кіровоградській області було винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у якому зафіксовано встановлення монолітних залізобетонних стрічкових фундаментів на земельних ділянках, переданих відповідачу за спірними договорами оренди землі, що свідчить про порушення відповідачем норм законодавства та умов договору, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, в межах адміністративної справи № 811/2376/13-а задоволено позов ФОП ОСОБА_4, визнані протиправними та скасовані приписи Інспекції № 41/12-Кд від 12.11.2012 р., № 97/2013-ю від 01.07.2013 р. та постанова від 11.07.2013 р. (том 4 а.с. 32-33).

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 р. у справі № 5013/1775/12 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Г. Коробенко

Л. Рогач