Постанова

від 06.08.2014 по справі 904/9212/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2014 року Справа № 904/9212/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г. , Орєшкіної Є.В.

секретар судового засідання : Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко Т.В. представник, довіреність №01-25-279 від 30.12.13;

від відповідача-1: Кубрака В.В. представник, довіреність №б/н від 05.05.14;

від відповідача-2: Назаренко Т.Є. голова правління, протокол №1 від 20.12.13;

від відповідача-2: Кубрака В.В. представник, довіреність №б/н від 05.05.14;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Покровської районної спілки споживчих товариств, смт. Покровське, Дніпропетровська область, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 року у справі № 904/9212/13

за позовом Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 Покровської районної спілки споживчих товариств, смт. Покровське, Дніпропетровська область

відповідача-2 Районне дочірнє підприємство Покровської райспоживспілки "Покровський ринок", смт. Покровське, Дніпропетровська область

про визнання права власності та витребування з незаконного володіння об'єкту нерухомості

ВСТАНОВИВ

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 у справі №904/9212/13 (суддя Дубінін І.Ю.) було визнано за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств право власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю критого ринку розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. Горького, 64, що складається з А-1 нежитлова будівля, критого ринку загальною площею 874,9 кв.м. та 1,а;

витребувано з чужого незаконного володіння у Покровської районної спілки споживчих товариств та Районного дочірнього підприємства Покровської райспоживспілки "Покровський ринок" об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю критого ринку розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. Горького, 64, що складається з А-1 нежитлова будівля, критого ринку загальною площею 874,9 кв.м. та 1,а;

стягнуто з Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 2895грн. 12коп.;

стягнуто з Покровської районної спілки споживчих товариств на користь Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств - 4386грн. 06коп. витрат по сплаті судового збору;

стягнуто з Районного дочірнього підприємства Покровської райспоживспілки "Покровський ринок" на користь Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств - 4386грн. 06коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що чинним у 1987 році законодавством передбачено що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Також враховано, що власником спірного нерухомого майна є Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств і воно вибуло з його володіння не з його волі, а у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом Покровської селищної ради неправомірного рішення № 226 від 30.10.2008 року вимоги про визнання права власності на спірний об'єкт за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств та витребування майна є законними та обґрунтованими.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд неповно та не всебічно з'ясував обставини справи, та застосував не всі норми правових актів, які необхідно було застосувати.

Приймаючи оскаржуване рішення суд взагалі не врахував доводи представника відповідача-1 Назаренко Т.Є. та подані нею до суду докази, а врахував тільки пояснення позивача.

Встановлюючи обставини справи суд досліджував постанову №303 «Об изменении структуры управления сельськими рынками Днепропетровской области» від 30.09.1988 року, але не звернув увагу на те, що відповідно до її п. 1 передбачено проведення передачі ринків відповідним районним споживчим спілкам безоплатно.

Також суд не взяв до уваги, що передача колгоспного ринку проведена згідно постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 26.02.1987 р. №265 та постанови від 14.04.1987 р. комісією Управління ринками, а не облспоживспілкою, і колгоспний ринок передано Покровській райспоживспілці, яка набула право власності на майно колгоспного ринку як організація споживчої кооперації.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності суд залишив поза увагою те, що підставою визнання такого права мають бути насамперед правовстановлюючі документи у відповідності до п. 6.1. Тимчасового положення про порядок Державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р.

Судом не було встановлено чи було за позивачем закріплено право на земельну ділянку під спірним майном та не досліджено те, що рішенням виконавчого комітету №241-7/XXIV від 10.04.2003 року надано Покровській РССТ в оренду земельну ділянку під продовольчий ринок та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем не було надано доказів суду щодо джерел фінансування утримання спірного майна з 1988 року по даний час.

Приймаючи рішення, суд посилався на ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Про те судом не було враховано, що незаконність набуття права власності на спірне майно Покровською РССТ судом не встановлювалося. Навпаки суду було достовірно відомо про залишення без розгляду позовних вимог позивача про визнання недійсним рішень виконкому Покровської селищної ради №81 від 26.06.2002 року та №125 від 29.08.2003 року (про оформлення права власності за Покровською РССТ на приміщення Покровського продовольчого критого ринку) у господарській справі №904/257/14.

Посилаючись на ст. 392 ЦК України, суд не врахував, що саме відповідач-1 (Покровська РССТ) являється законним власником спірного майна (копії правовстановлюючих документів заходяться в матеріалах справи та були досліджені судом), а позивач не втрачав документи, які засвідчують його право власності.

Крім того взагалі є не зрозумілим посилання суду на ст. 330, 388 ЦК України оскільки позивач ніколи не був титульним власником спірного майна, а відповідач-1 не придбавав його за відплатним договором. Вказане майно не вибувало з володіння позивача не з його волі.

Також суд першої інстанції зробив хибний висновок, що рішення виконкому Покровської селищної ради від 226 від 30.10.2008 року є неправомірним, оскільки таким не визнавалося, є чинним і не скасоване.

При подачі даного позову до суду позивач пропустив строк позовної давності та відповідні докази були судом досліджені. Позивач не звертався до суду з клопотанням поновити його.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження права власності на спірний ринок, то в суду не було правових підстав для задоволення позову.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами та вимогами не згоден, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції в силі з огляду на наступне.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неповно та всебічно з'ясував обставини справи та не застосував всі норми правових актів, які необхідно було застосувати, не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач посилається на правомірність набуття ним права власності на спірні об'єкти нерухомості, посилаючись при цьому на постанову № 303 від 30.09.1988 року Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (якою на його думку спірні об'єкти були передані йому у власність).

Однак, вищевказаною постановою правління Дніпропетровської облспоживспілки сільський ринок Покровського району був переданий Покровській райспоживспілці лише в підпорядкування - а не у власність, як вважає апелянт, та лише для покращення роботи ринку, а не для оформлення правовстановлюючих документів на нього.

Посилання апелянтом на Інформаційний лист ВАСУ № 01-8/98 від 31.01.2001 року лише підтверджує обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а не спростовує їх, як наполягає апелянт.

Зокрема, пунктом 9 вищевказаного Інформаційного листа ВАСУ вказано, що судам слід враховувати ту обставину, що "перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства".

Посилання апелянта на відсутність у позивача правовстановлюючих документів на спірне майно, зазначених у відповідності до п. 6.1. Тимчасового положення про порядок Державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002р., спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

На час передачі спірних об'єктів з відання Міністерства торгівлі у відання організаціям споживчої кооперації порядок розпорядження державним майном, що належить до основних засобів, регулювався статтею 91 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), передача спірного майна колгоспних ринків здійснювалась уповноваженими державними органами та була оформлена актами приймання майна в порядку встановленому "Положенням про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", затвердженим Радою Міністрів УРСР № 285 від 28.04.1980р., із зазначенням найменування та складу передаючої та приймаючої сторін, об'єктів передачі, підписів сторін. Зазначені акти приймання майна було складено у виконання вищевказаних урядових нормативно-правових актів, тому ці документи є підставою виникнення права власності на спірне майно у Дніпропетровської облспоживспілки та є правовстановлюючими документами, на підставі яких Дніпропетровська облспоживспілка правомірно набула це майно.

Наведене вказує, що позивачем доведено своє право власності на спірне майно відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилання апелянта на обов'язковість з'ясування факту наявності або відсутності оформлення земельної ділянки під спірними об'єктами та взаємозв'язок цього оформлення з правом власності на споруди є безпідставним, оскільки жодною законодавчою нормою такий взаємозв'язок не встановлений та факт наявності чи відсутності оформленого землекористування не може бути підставою для визнання або невизнання права власності на нерухомість.

Доводи апелянта щодо ненадання суду позивачем доказів фінансування утримання спірного майна з 1988 року по даний час та посилання при цьому на п. 9 Інформаційного листа ВАСУ № 01-8/98 від 31.01.2001 року щодо одного з критеріїв визнання законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування, слід розглядати критично.

Так, постановою правління Дніпропетровської облспоживспілки № 303 від 30.09.1988 року "Об изменении структуры управления сельскими рынками области", на яку посилається апелянт, було змінено структури управління сільськими ринками області. Зазначеною постановою ще при передачі спірних об'єктів на апелянта було покладено обов'язок утримання зазначеного майна і це було основною умовою його передачі.

Апелянтом також необґрунтовано вказано на відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно та витребування його з чужого незаконного володіння, оскільки позивач, на думку апелянта, ніколи не був його власником.

Так, відповідно до п.6.1. Інформаційного листа ВАСУ № 01-8/98 від 31.01.2001 року: власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати.

Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, і юридична особа, за якою майно закріплене на праві повного господарського відання або оперативного управління. Відповідачем у справі виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні".

Безпідставними є доводи апелянта щодо хибності висновків суду першої інстанції щодо неправомірності рішення виконкому Покровської селищної ради № 226 від 30.10.2008 року, оскільки оскаржуване рішення суду таких висновків взагалі не містить.

Не відповідають дійсності також і висновки апелянта щодо порушення позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом у даній справі, оскільки позивачу про порушення його права стало відомо з доповідної записки голови ревізійної комісії облспоживспілки, датованої 12.09.2013 року (а.с. 34 т. 1).

Доводи апелянта щодо чинності рішень виконкому Покровської селищної ради № 81 від 26.06.2002 року та № 125 від 29.08.2003 року про оформлення права власності за апелянтом на спірні об'єкти є безпідставними, оскільки позивач захищає своє право шляхом віндикації, ним заявлено даний позов в порядку статті 387 Цивільного кодексу України. При цьому, звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, не вимагається.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2014р. було апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Величко Н.Л. (доповідач), суддів - Іванова О.Г., Подобєда І.М.

Розпорядженням секретаря судової палати від 01.08.2014р. № 643 у зв'язку з перебуванням судді Подобєда І.М. у відпустці, було визначено для розгляду справи колегію суддів у складі : головуючий суддя Величко Н.Л. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Орєшкіної Є.В.

У судовому засіданні 06.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26.02.1987р. № 265 "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" було прийнято рішення про передачу колгоспних ринків з відання Міністерства торгівлі СРСР організаціям споживчої кооперації. На підставі цієї постанови, однойменною постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987р. № 124 було прийняте рішення про передачу Міністерством торгівлі УРСР впродовж 2 кварталу 1987 року колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації. Обидві постанови визначають, що передача повинна була провадитись безоплатно.

У відповідності із вищезазначеними постановами ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" від 08.07.1987р. № 333 вирішено управлінню торгівлі облвиконкому передати до 01.07.1987р. в установленому порядку колгоспні ринки до облспоживспілки; (п.1 рішення).

Передачу колгоспних ринків здійснити безоплатно станом на 01.01.1987р.; здійснити передачу обласного управління колгоспними ринками з ринками та структурними підрозділами, що входять до його складу, лімітів по праці та фонду заробітної плати, ліміти чисельності робітників апарату управління та граничні асигнування на його утримання.

На виконання рішення Дніпропетровського облвиконкому від 08.07.1987р. № 333 Дніпропетровською облспоживспілкою було прийнято майно по Акту приймання Покровського колгоспного ринку від 30.07.1987р. зі складанням відповідного інвентаризаційного опису до нього.

На підставі постанови правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств № 303 від 30.09.1988р. "Про зміну структури управління сільськими ринками області" сільські ринки Дніпропетровської області - в тому числі сільський ринок Покровського району, передано в підпорядкування правління відповідної райспоживспілки - в даному випадку - Покровської районної спілки споживчих товариств, поклавши на неї відповідальність за створення необхідних умов для нормальної роботи ринку та виконанню доведених їм планів фінансово-господарської діяльності.

Пунктом 5 вищевказаної постанови правління облспоживспілки на начальника об'єднання ринків було покладено обов'язок забезпечити оперативне керівництво переданим ринком.

На підставі постанови правління Дніпропетровської облспоживспілки № 303 від 30.09.1988р. Правлінням Покровської районної спілки споживчих товариств було винесено розпорядження № 135 від 21.10.1988р. "Про приймання передачу ринку в п. Покровське та п.Просяна Дніпропетровської облспоживспілки, яким затверджено склад комісії з приймання-передачі ринку.

Відповідно до акту приймання-передачі Покровського колгоспного ринку Покровській райсполживспілці від 24-25 жовтня 1998р. Покровський колгоспний ринок передано від Дніпрепетровської облспоживспілки до Покровської райспоживспілки.

Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області у справі № А-12/139 від 10.12.2001р. визнано недійсним рішення виконкому Покровської селищної ради №243 від 30.08.2001р. в частині визнання права власності на Покровський ринок за Покровською територіальною громадою, а в частині про відмову Покровській РССТ у визнанні права власності на Покровський ринок , рішення Покровської селищної ради залишено без змін з підстав не надання позивачем (Покровською) правовстановлюючих документів щодо права власності на спірний об'єкт.

Згідно рішення виконавчого комітету Покровської селищної ради №81 від 26.06.2002р. щодо повторного розгляду подання Покровської Райспоживспілки про оформлення права власності на приміщення Покровського продовольчого критого ринку, розташованого у смт. Покровське, вул. Горького, 64 було вирішено оформити за правлінням Покровської районної спілки споживчих товариств право власності на приміщення Покровського продовольчого ринку, у пункті 3 рішення зазначено, що рішення підлягає затвердженню на черговій сесії Покровської селищної ради. Підставою для прийняття рішення зазначено, що «Покровська райспоживспілка згідно представлених документів має право на оформлення права власності на приміщення Покровського продовольчого критого ринку, в той час як рішення селищної ради попереднього скликання про визнання права власності на вищевказану споруду за територіальною громадою було відмінене господарським судом Дніпропетровської області як незаконне» У зазначеному рішенні відсутні посилання на документи або норми законодавства, які давали б право виконавчому комітету селищної ради визнати право власності за правлінням райспоживспілки.

Рішенням виконкому Покровської селищної ради від 29.08.2003р. №125 з рішення виконкому селищної ради від 26.06.2002р. № 81 виключено п. 3.

Згідно свідоцтву на право власності від 29.01.2003р,яке видане на підставі рішення виконкому № 81 від 26.06.2002р., Покровською селищною радою посвідчено, що в цілому нежила будівля, розташована смт. Покровське по вул. Горького за № 64 дійсно належить Покровській районній спілці споживчих товариств на праві колективної власності.

Рішенням виконкому Покровської селищної ради № 226 від 30.10.2008р. вирішено оформити право власності Покровської районної спілки споживчих товариств на 89/100 частини нежитлової будівлі критого ринку, що розташована в смт. Покровське вул. Горького, 64.

6.09.2009р. на підставі рішення виконкому від 2.07.2009р. № 131 видано свідоцтво про право власності, в якому зазначено, що Покровська районна спілка споживчих товариств володіє на праві приватної власності нежитловою будівлею/заготівельний лоток/ за адресою Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. Горького, 64-Г/10.

На підставі виданого свідоцтва Комунальним підприємством «Синельниковьке міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснено реєстрацію права власності 6.09.2009р.

Згідно Свідоцтву про право власності на нерухоме майно від 29.11.2009р. підписаного селищним головою Покровська районна спілка споживчих товариств є власником нежитлової будівлі критого ринку, за адресою Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. Горького, 64 загальною площею 874,9кв.м. на праві приватної власності. Як зазначено у Свідоцтві воно видано взамін свідоцтва про право власності, виданого Покровською селищною радою 29.01.2003р. Підставою видачі свідоцтва визначено Рішення виконкому № 226 від 30.10.2008р. На підставі виданого свідоцтва Комунальним підприємством «Синельниковьке міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснено реєстрацію права власності 21.11.2009р.

В матеріалах справи наявна постанова правління облспоживспілки від 9.04.2001р. №20а про затвердження Назаренко Т.Є. на посаді голови правління Покровської райспоживспілки з 6.04.2001р.,надавши їй право першого підпису на всіх грошово-фінансових документах та виписка з протоколів звітно-виборчої конференції від 10.12.2008р. та перших (організаційних) зборів Ради Покровської райспоживспілки від 20.12.2013р. про обрання головою правління Покровської райспоживспілки НазаренкоТ.Є.

19.09.2013р. між Покровською селищною радою та Покровською районною спілкою споживчих товариств укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким РСС передано в оренду земельну ділянку в межах населеного пункту за адресою вул. Горького,64 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури загальною площею 0,6652га для ведення сільськогосподарського виробництва. В договорі зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна. На підставі договору суборенди земельної ділянки від 17.10.2013р. земельна ділянка по вул. Горького,64 знаходиться у користуванні Районного дочірнього підприємства Покровської райспоживспілки «Покровський ринок».

До пояснень до апеляційної скарги відповідач-2 додав договори підряду та інші документи, що підтверджують здійснення ним витрат на ремонт будівлі критого ринку.

5. Мотиви з яких виходила апеляційна інстанція при прийнятті постанови.

5.1 щодо підстав виникнення права власності.

Відповідно до експертного висновку Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України від 06.09.1993р. № 126/467, який за запитом Міністерства юстиції України і Укоопспілки провів дослідження законодавства, що діяло у 1987 році в результаті передачі ринків організаціям споживчої кооперації в 1987 році, колгоспні ринки належать організаціям споживчої кооперації на праві колективної власності і це їх право охороняється законом.

В 1995 році за дорученням Президента України Л.Д. Кучми розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.07.1995р. № 467 була створена Тимчасова комплексна комісія з питань реформування власності і організаційних принципів споживчої кооперації України. Комісія, до складу якої входив і перший заступник голови Фонду державного майна України О.Г. Тарасенко, розглянувши низку питань, у тому числі й питання про право власності споживчої кооперації, прийняла наступне рішення: "погодитись з науково-правовим експертним висновком Інституту держави і права Національної Академії наук України та висновками Міністерства юстиції України про законність права власності споживчої кооперації на колгоспні ринки та вважати безпідставними порушення цього питання в майбутньому".

На час передачі спірних об'єктів з відання Міністерства торгівлі у відання організаціям споживчої кооперації порядок розпорядження державним майном, що належить до основних засобів, регулювався статтею 91 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), частинами 1 і 2 якою було встановлено, зокрема, що порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР. Будівлі і споруди передаються від однієї державної організації іншій безоплатно.

В пункті 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004р. за № 16-рп, у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) (справа N 1-30/2004), у якому Конституційний Суд України дає офіційне роз'яснення правових наслідків передачі колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації, зазначено, що Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної.

Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28 квітня 1980 року N285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року N940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

У зв'язку з передачею колгоспних ринків споживчій кооперації відповідно до Постанов у центральному апараті Міністерства торгівлі Української РСР було ліквідовано управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі, зменшено граничні асигнування на його утримання. Також були вилучені функції управління колгоспними ринками із положень про управління торгівлі виконавчих комітетів відповідних місцевих рад (пункт 2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 3 травня 1988 року № 119). Тобто колгоспні ринки передавалися не лише як майновий об'єкт, а разом з організаційною та функціональною структурами їх управління.

В резолютивній частині вищевказаного рішення Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" в контексті частини четвертої статті 13, частини четвертої статті 41 Конституції України і в системному зв'язку із статтею 48 Закону України "Про власність", статтею 328 Цивільного кодексу України слід розуміти так, що:

- власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна;

- недоторканність власності споживчої кооперації передбачає забезпечення здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень права на його майно, неприпустимості вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника. Примусове відчуження об'єктів власності може бути застосоване лише за умов і в порядку, визначених Конституцією та законами України;

- гарантії недоторканності власності споживчої кооперації реалізуються шляхом державного захисту її права власності, передусім визначенням правових засобів захисту права власності від будь-яких протиправних дій, зокрема, з боку фізичних чи юридичних осіб, забезпечення стабільності правовідносин власності, створення державою рівних умов для розвитку та захисту всіх форм власності;

- право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. З огляду на вищезазначені норми, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що передача спірного майна колгоспних ринків здійснювалась уповноваженими державними органами та була оформлена актами приймання майна в порядку встановленому "Положенням про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", затвердженим Радою Міністрів УРСР № 285 від 28.04.1980р., із зазначенням найменування та складу передаючої та приймаючої сторін, об'єктів передачі, підписів сторін. Зазначені акти приймання майна було складено у виконання вищевказаних урядових нормативно-правових актів, тому ці документи є підставою виникнення права власності на спірне майно.

Як вбачається з матеріалів справи спірне майно колгоспних ринків передавалося від Управління торгівлі облвиконкому до ведення облспоживспілки за рішенням № 333 від 8.07.1987р., за актом приймання передачі майна колгоспних ринків від 30.07.1987р. майно від управління торгівля прийняте саме комісією облспоживспілки. За розпорядженням правління облспоживспілки № 309-р від 13.05.87р. «Про організацію інвентаризації товаро-матеріальних цінностей, основних засобів та іншого майна колгоспних ринків» правління райспоживспілок, у т.ч. Покровської, було зобов'язано провести сумісно з дирекціями ринків інвентаризацію на день передачі їх у систему споживкооперації. Актом від 04.06.1987р. на підставі розпорядження № 309р від 13.05.1987р. правління Покровської райспоживспілки здійснила прийняття Покровського ринку у систему споживчої кооперації області.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Дніпропетровська облспоживспілка набула право власності на спірні об'єкти у 1987 році на не заборонених законом підставах, яке охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності. З цих же підстав судовою колегією відхилені доводи апеляційної скарги про те, що позивач не підтвердив належними доказами набуття ним у власність спірного майна критого ринку.

5.2. щодо захисту права власності.

Згідно з Законом СРСР « Про кооперацію в СРСР «який діяв на території України до 10.07.2003р., яким регулювалися відносини у тому числі у сфері споживчої кооперації, (стаття 7) власністю кооперативу є засоби виробництва та інше майно, які належать йому і необхідні для здійснення статутних завдань. Кооперативові можуть належати будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, вироблена продукція, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей його діяльності.

Майно кооперативу формується за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів, виробленої ним продукції, доходів, одержуваних від її реалізації та іншої діяльності, надходжень від продажу акцій, інших цінних паперів кооперативу і кредитів банку. У формуванні майна кооперативу можуть брати участь на договірних засадах шляхом грошових і матеріальних внесків державні, кооперативні та інші громадські підприємства (організації), а також громадяни, які не є членами даного кооперативу, але працюють у ньому за трудовим договором.

Майно спілок (об'єднань), до складу яких входять тільки кооперативи, належить на праві спільної власності цим кооперативам або може бути власністю спілки (об'єднання).

Законом України "Про споживчу кооперацію" який введено в дію введено в дію 9 травня 1992 року споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них.

Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.

Відповідно до ст. 9 вище зазначеного закону власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.

Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Статтею 10 Закону України «Про споживчу Кооперацію» встановлено, що власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 330 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна витребувати від набувача майно, придбане за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У відповідності до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідно до постанови правління Облспоживспілки від 30.09.1988р. № 303 "Про зміну структури управління сільськими ринками області" вирішено сільські ринки у т.ч. Покровського району передати у підпорядкування правлінь відповідних райспоживспілок та передати на баланс правлінь райспоживспілок основні засоби безоплатно станом на 1.10.1988р., з метою утворення необхідних умов для нормальної роботи цих ринків, виконання доведених їм планів фінансово-господарської діяльності. Оперативне керівництво переданими ринками покладено на начальника госпрозрахункового об єднання ринками.

Зазначене свідчить про те, що спірне майно (яке належало облспоживспілці на праві колективної власності ) було передано райспоживспілці (яка згідно пояснень відповідача 1 була членом облспоживспілки до 2013р.) не у власність а у користування, на баланс для організації роботи (управління) ринками, передача на баланс спірного майна члену спілки не породжує для останнього право власності на це майно. Таким чином, матеріалами справи спростовані доводи апеляційної скарги відповідача-1 про передачу йому безоплатно у власність спірного майна.

Майно вибуло з володіння позивача не з його волі, а у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом Покровської селищної ради неправомірного рішення № 226 від 30.10.2008 року та видане на підставі цього рішення Свідоцтво про право власності, яким визнано право приватної власності за Покровською райспоживспілкою, що прямо суперечить ст. 9, 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», за якими власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності.

Відомості щодо реєстрації приватного права власності на нежитлову будівлю критого ринку розташованого смт. Покровське, вул. Горького будинок, 64 загальною площею 874,9кв.м., внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.12.2013р. За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про визнання права власності на спірний об'єкт за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств та витребування майна є законними та обґрунтованими.

5.3 щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Статтею 261 вище зазначеного кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу яка його порушила.

Як встановлено судом першої інстанції та доводиться позивачем, йому стало відомо про порушення його права з доповідної записки голови ревізійної комісії облспоживспілки датованої 12.09.2013р.

Посилання відповідача на листування між облспоживспілкою та райспоживспілкою з приводу надання інформації щодо належного оформлення правовстановлюючих документів на землекористування та дотримання порядку відчуження земельних ділянок у березні 2008р., у додатках до якої як стверджує відповідач було прикладено свідоцтво про право власності видане Покровською селищною радою від 20.01.2003р., яким посвідчено, що в цілому нежила будівля, яка розташована у селищі Покровське по вул. Горького,64 належить Покровській районній спілці споживчих товариств на праві колективної власності, та що саме з березня 2008р. необхідно обчислювати строк позовної давності, судовою колегією ці докази відхиляються, оскільки інформація запрошувалася саме щодо земельних ділянок, в матеріалах справи відсутні докази надсилання або вручення позивачу інформації щодо прав власності на спірне нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Покровської районної спілки споживчих товариств, смт. Покровське - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 року у справі №904/9212/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 11.08.2014р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Е.В. Орєшкіна