Постанова

від 07.08.2014 по справі 906/1943/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 906/1943/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.05.14 у справі№906/1943/13 Господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" доПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" простягнення Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 31.07.14 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : Вольнюк В.В. - за дов. від 02.09.13; Діденко В.Б. - керівник;

від відповідача: Давидович В.С. - за дов. від 26.12.13; Коваль А.Д.- за дов. від 26.12.13.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" у грудні 2013 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (сучасна назва - Публічне акціонерне товариство" Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго") 43804,00 грн. шкоди, у вигляді вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, та 12504,80 грн. упущеної вигоди. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 16.04.10 на перехресті вулиць Мануільського - Корольова в місті Житомирі сталось ДТП за участю трактора МТЗ 80, що належить структурному підрозділу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" та автобуса "MERCEDES BENZ 312D", що належить позивачеві. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 16.07.10 у адміністративній справі №3-3064/10 встановлено порушення водієм відповідача вимог Правил дорожнього руху та визнано останнього винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Позивач вважав, що внаслідок винних дій відповідача у вигляді механічного пошкодження транспортного засобу йому завдано збитків на суму 43804,00 грн. Водночас, позивач зазначав, що за період знаходження автобуса в ремонті з 17.04.10 до 02.07.10 ним не отримано прибуток у розмірі 12504,80 грн. Позивач також просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, посилався на приписи статей 257, 264, 267, 1187, 1188 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.03.14, ухваленим суддею Кравець С.Г., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 43804,00 грн. шкоди. Суд першої інстанції, визнавши поважними причини пропуску строку позовної давності та виходячи з того, що відповідальність за заподіяння шкоди має нести саме відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, установив наявність усіх складових цивільного правопорушення. В частині вимог про стягнення 12504,80 грн. упущеної вигоди судом відмовлено, з посиланням на недоведеність позивачем того, що транспортний засіб "MERCEDES BENZ 312D", знаходився в ремонті саме в період з 17.04.10 до 02.07.10, і того, що цей автобус на момент його простою мав здійснювати саме таку кількість перевезень як у попередньому місяці. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 22, 267, 1166, 1172, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Закону України "Про автомобільний транспорт". Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мельник О.В. - головуючого, Бучинська Г.Б., Саврій В.А., постановою від 05.05.14, установивши ті ж обставини справи, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення. Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на хибність висновку судів про наявність поважних причин пропуску позовної давності. Окрім цього, скаржник не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком шкоди, оскільки вважає, що її розмір визначений на підставі висновку експерта та звіту ДП "Експрес - сервіс Авто" без врахування фактично витрачених коштів на відновлювальний ремонт автобуса. На думку скаржника, судами порушено приписи статей 4 2 , 4 3 , 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 16.04.10 водій ОСОБА_10, керуючи трактором МТЗ-80, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом ПСЕФ 125 порушив правила дорожнього руху та здійснив зіткнення з автобусом "MERCEDES BENZ 312D", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_11, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно з постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 16.07.10 у справі №3-3064/10 причиною ДТП стало невиконання водієм ОСОБА_10 пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності. Судами також установлено, що власником транспортного засобу марки "MERCEDES BENZ 312D" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс", а трактор МТЗ-80, належить Житомирському РЕМ, яке є структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства "ЕК "Житомиробленерго". Установлено судами і те, що на час скоєння ДТП водій ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством "ЕК "Житомиробленерго" та виконував свої трудові обов'язки. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" 43804,00 грн. - шкоди, у вигляді вартості відновлювальних ремонтних робіт автобуса та 12504,80 грн. упущеної вигоди. Виходячи з того, що скаржник в касаційній скарзі просить прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі, та враховуючи те, що судовими рішеннями відмовлено у позові про відшкодування відповідачем 12504,80 грн. упущеної вигоди, рішення та постава у справі в частині відмови у стягненні 12504,80 грн. в касаційному порядку не переглядаються. Відтак, предметом касаційного розгляду є вимога про відшкодування позивачеві 43804,00 грн. шкоди. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової, матеріальної, шкоди іншій особі. Основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілій особі є відшкодування збитків. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Виходячи з того, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, і, як установлено судами, на момент ДТП у відповідача був відсутній страховий поліс цивільно-правової відповідальності, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначаються статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної статті майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа , яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. За приписами статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Статтею 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки, зокрема є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі статтею 1188 цього ж Кодексу шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі . Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 названого Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, виходячи з приписів наведених норм предметом доказування при вирішення даного спору є встановлення наявності усіх складових цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, при цьому, позивач повинен довести суду, належними та допустимими доказами, факт заподіяння йому шкоди, розмір цієї шкоди, наявність протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, відповідач, в свою чергу, має довести відсутність своєї вини. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили наявність усіх складових цивільного правопорушення, а саме: шкоду (витрати, які позивач має понести для відновлення свого транспортного засобу), наявність протиправної поведінки відповідача (порушення відповідачем правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу позивача), існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданою позивачеві шкодою (шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача, адже саме внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху, позивачеві завдано шкоду у вигляді витрат, які він має понести на відновлення пошкодженого транспортного засобу). Водночас, судомами при розгляді спору установлено, що відповідачем не доведено відсутності його вини , а навпаки вина відповідача встановлена постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 16.07.10 у справі №3-3064/10, якою особу, яка перебувала в трудових відносинах з відповідачем визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення. При цьому, суди дослідили розмір шкоди , заявлений позивачем до відшкодування, та правомірно визнали його обґрунтованим і таким, що підтверджується документально, зокрема протоколом огляду транспортного засобу від 21.04.10, звітом від 22.04.10 №148, висновком експерта від 21.09.12 №209 про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "MERCEDES BENZ 312D", квитанцію до прибуткового касового ордеру від 27.08.10 №1437 про оплату робіт з ремонту автомобіля, товарні чеки на придбання матеріалів та деталей для ремонту пошкодженого автомобіля. Виходячи з того, що суди, на підставі належних і допустимих доказів, установили наявність усіх елементів складових цивільного правопорушення, висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди у заявленому розмірі визнається правомірним. Щодо доводу скаржника про безпідставне визнання судами поважними причин пропуску строку позовної давності, то позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Визнання причин пропущення позовної давності поважними, як правило, здійснюється за клопотанням позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Як убачається з матеріалів справи, і це установлено судами, позивач звернувся з даним позовом з пропуском строку позовної давності, при цьому, позивачем заявлено клопотання про визнання причин пропуску такого строку поважними з відповідним обґрунтуванням та документальним підтвердженням своїх доводів. Суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, розглянувши ці доводи позивача та надавши оцінку наданим доказам, визнав ці обставини такими, що свідчать про поважність причин пропуску позовної давності. Непогодження скаржника з таким висновком суд, не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів у справі знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.05.14 у справі № 906/1943/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" залишити без задоволення.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

Т.Дроботова