Постанова

від 07.08.2014 по справі 918/2016/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 918/2016/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач) суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради Рівненської області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.06.14 у справі№918/2016/13 Господарського суду Рівненської області за позовомКомунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради Рівненської області доСарненського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету простягнення 251 443,18 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача : Якубець К.М. - за дов. від 15.01.14.

Комунальним підприємством "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради у грудні 2013 року заявлений позов, з урахуванням уточнень до підстав позову, про стягнення з Сарненського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету 251 443, 18 грн. боргу. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості послуг з теплопостачання за період з січня до квітня 2012 року, наданих згідно з договором від 17.10.07 №17 на відпуск теплової енергії та договором від 02.02.12 № 17-КТ. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 509, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.02.14, ухваленим суддею Романюком Р.В., позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 194 768, 55 грн. Суд першої інстанції установив, що загальна вартість теплової енергії спожитої відповідачем у січні 2012 року становить 163 989,61 грн., з яких останнім сплачено 58 393,94 грн. та враховуючи переплату за минулий місяць у розмірі 38624,58 грн., борг за січень становить 66 971,09 грн. Установлено місцевим судом і те, що в період з лютого до квітня 2012 року вартість спожитої теплової енергії становить 445 586,01 грн., однак відповідачем сплачено 317 788,55 грн., тобто заборгованість відповідача за цей період складає 127 797,46 грн. В частині вимог про стягнення 56 674, 63 грн. судом відмовлено з огляду на їх необґрунтованість. Суд першої інстанції керувався приписами статей 509, 526, 530, 714 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Маціщука А.В. - головуючого, Петухова М.Г., Гулова А.Г., постановою від 03.06.14, перевірене рішення у справі скасував в частині задоволення позову про стягнення 194 768, 55 грн. боргу та прийняв в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В решті рішення місцевого суду залишив без змін. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставним донарахування позивачем плати за опалення гуртожитків за тарифом 1080,57 грн. як для бюджетних установ. Постанова обґрунтована приписами статей 11, 509, 714 Цивільного кодексу України, статей 7, 13, 20, 21 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", статей 3, 19 Закону України "Про теплопостачання", статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Комунальне підприємство "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради Рівненської області звернулось до Вищого господарського суду України, з касаційною скаргою в якій просить постанову скасувати повністю, а рішення скасувати в частині відмови у позові, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Водночас, скаржник просив здійснити перерозподіл судових витрат. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 509, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, вказує на те, що з січні до квітня 2012 року відповідачеві надано послуг з теплопостачання у розмірі 616,573 Гкал за ціною 1080,57 грн за 1 Гкал, на загальну суму 666250,25 грн., з яких відповідачем сплачено 376182,49 грн., та на рахунку відповідача обліковувалась переплата в сумі 38624, 58 грн., відтак, на думку скаржника, борг становить суму заявлену до стягнення.

Від Сарненського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про стягнення з Сарненського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету 251 443, 18 грн. боргу з теплопостачання за період з січня до квітня 2012 року. Відповідно до статей 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Законом України "Про теплопостачання" визначені основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання і згідно зі статтею 1 цього Закону суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а споживачами теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору . За приписами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач має щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, відносини у сфері постачання теплової енергії, здійснюються виключно на підставі укладеного між сторонами договору . Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" №2479-VI від 09.07.10, який набрав чинності з 22.07.10, Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України і до встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Тобто, такий порядок і закладається в умови договору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як установлено судами обох інстанцій, 02.02.12 між Комунальним підприємством "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради та Сарненським педагогічним коледжем Рівненського державного гуманітарного університету, укладено договір №17-КТ про закупівлю послуг з централізованого опалення за державні кошти. Пунктами 1.5, 6.2 сторони визначили об'єкт теплопостачання: учбовий корпус - вул. Ковельська,16 та гуртожитки - вул. Суворова, 6, вул. Суворова, 8 в місті Сарни. Підпунктом 2 пункту 3.1. сторони погодили, що вартість послуг теплопостачання на опалювальний сезон 2012 року при наявності засобів обліку становить 1080,57 грн. за 1 Гкал в місяць. Пунктом 5.1. договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення рахунка на оплату послуг або після підписання сторонами акта виконаних робіт (надання послуг). Пунктами 6.1, 13.1 сторони визначили, що цей договір набирає чинності з 02.02.12 і діє до 31.12.12, при цьому строком надання послуг є січень-грудень 2012 року. Вказаний договір підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками. Судом першої інстанції установлено, і з цим погодився апеляційний суд, що загальний обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за період з січня до квітня 2012 року становить 616, 573 Гкал. Виходячи з того, що вартість 1 Гкал обумовлена сторонами в договорі, враховуючи наявність доказів часткової сплати її вартості відповідачем та наявність переплати за попередній місяць, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок, обґрунтовано вказав на наявність підстав для часткового задоволення позову. Між тим, скасовуючи частково рішення у справі суд апеляційної інстанції, не спростувавши установленого місцевим судом, дійшов висновку про те, що умови договору не підлягають застосуванню, оскільки рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №445 від 16.12.11 "Про тарифи на послуги теплопостачання, що надаються комунальним підприємством "Сарнитеплосервіс" визначені окремі тарифи для населення та для бюджетних установ, втім такий висновок апеляційного суду визнається помилковим з огляду на наступне. За приписами наведеного законодавства відносини у сфері постачання теплової енергії, здійснюються виключно на підставі укладеного між сторонами договору . Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, стаття 628 Цивільного кодексу України. Статтею 629 цього ж Кодексу унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як убачається з матеріалів справи, відповідачеві, нараховувалась плата за теплопостачання відповідно до умов договору, і саме на виконання умов договору, який виконувався обома сторонами, позивачем надавались послуги з теплопостачання. При цьому, будь - яких змін до умов договору щодо тарифного розмежовування і розміру плати за теплопостачання у спірний період сторонами не вносилось. Не заявлявся відповідачем і позов про внесення відповідних змін до договору, відтак, договір підлягає виконанню сторонами на умовах і в порядку, визначених ним. Водночас, враховується і те, що підписання сторонами додаткової угоди від 08.10.12 до договору №17-КТ, в якій сторони вже дійшли згоди щодо тарифного розмежування, не впливає на вирішення даного спору, оскільки дія цієї додаткової угоди поширюється на правовідносини, які склались між сторонами з 15 жовтня 2012 року. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Проте, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, тому висновок апеляційного суду про скасування рішення у справі та відмову у стягненні з відповідача 194768,55 грн. визнається помилковим. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі щодо непогодження з рішенням у справі в частині відмови у позові, не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Інші доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження. За приписам статей 111 9 , 111 10 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов, при цьому, підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Водночас, за приписами статті 111 11 Господарського процесуального кодексу України у разі коли за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову про скасування судового рішення, у постанові зазначається про розподіл судових витрат. Виходячи з приписів статті 4 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи часткове задоволення вимог касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги в сумі 1947,69 грн. покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.14 у справі № 918/2016/13 скасувати. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.02.14 у цій справі залишити в силі.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради Рівненської області задовольнити частково.

Стягнути з Сарненського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету (34502, м.Сарни, вул. Ковельська,16, код ЄДРПОУ 25737015) на користь Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (34503, м. Сарни, вул. Кулікова,7, код ЄДРПОУ 35132153) 1947,69 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

Т. Дроботова